Порядок адміністрування єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності

Найменування критеріальних ознак	Платники єдиного податку
1 група- ФОП	2 група- ФОП	3 група– ФОП та юр. особи	4 група– юр. особа
Можливість використання найманих працівників	права найму відсутні	не більше 10 осіб	без обмежень	сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка с/г продукції за попередній рік є більшою або дорівнює 75%
Граничний обсяг доходів за рік	300 тис. грн	1,5 млн. грн.	5 млн. грн.
Податкова ставка	1 ‒ 10 % від мінімальної заробітної плати на місяць	2 ‒ 20 % від мінімальної заробітної плати на місяць	5 %; 3% ‒ для платників ПДВ	а) рілля, сіножаті, пасовища ‒ 0,81%; б) рілля, сіножаті, пасовища в гірських районах ‒ 0,49%; в) багаторічні насадження ‒ 0,49%; г) багаторічні насадження в гірських районах та на поліських територіях ‒ 0,16%; ґ) землі водного фонду ‒ 2,43%; д) рілля, сіножаті, пасовища, наданих с/г виробникам на умовах оренди або для вирощування продукції на закритому ґрунті ‒ 5,4%
15 %, за: 1) суми перевищення граничного обсягу доходу; 2) доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника ЄП; 3) доходу, від заборонених видів діяльності; 4) не грошових форм розрахунків	Фіз. особи: 15 %, за: 1) суми перевищення граничного обсягу доходу; 2) не грошових форм розрахунків; 3) доходу, від заборонених видів діяльності Юр. особи: 10 %, 6% ‒ для платників ПДВ, за: 1) суми перевищення визначеного граничного обсягу доходу; 2) доходу, від заборонених видів діяльності; 3) не грошових форм розрахунків
Види підприємницької діяльності	‒ роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках; ‒ діяльність з надання побутових послуг населенню	‒ виробництво і продаж товарів; ‒ надання послуг, у т. ч. побутових; ‒ ресторанна діяльність	всі види діяльності, крім заборонених	всі види діяльності, крім заборонених, а саме: виробництво декоративних рослин; виробники хутра та підакцизних товарів
Порядок ведення обліку	за книгою обліку доходів	‒ за книгою обліку доходів; ‒ за книгою обліку доходів і витрат (для платників ПДВ); ‒ за спрощеним порядком бух. обліку (для юр. осіб)	на загальних підставах
Податковий період	календарний рік	календарний квартал	календарний рік
Строки подання податкової декларації	подається впродовж 60 днів, наступних за останнім днем звітного року	подається впродовж 40 днів, наступних за звітним кварталом
Строки сплати єдиного податку	авансові внески до 20 числа поточного місяця, у т. ч. наперед за цілий рік	впродовж 10 днів після граничного терміну подання декларації	впродовж 30 календарних днів, наступних за кварталом, що минув

8.1. Податковий контроль нарахування та сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами

До числа заходів податкового контролю стосовно перевірки правильності нарахування та сплати єдиного податку юридичними особами можна виокремити наступні адміністративні процедури органів ДПС, що забезпечують його мобілізацію до місцевих бюджетів.

Перше на що звертають увагу податкові органи під час перевірки ‒ це дата переходу з загальної системи оподаткування на спрощену.

У відповідності з чинним законодавством право сплати єдиного податку у юридичних осіб настає з моменту отримання відповідного Свідоцтва, яке є безстроковим документом суворої звітності. Податковий орган, що видає Свідоцтво, реєструє його в журналі обліку видачі свідоцтв, де вказується повна назва й місцезнаходження юридичної особи, номер і серія Свідоцтва, дата його видачі. У разі втрати Свідоцтва орган ДПС може видати його дублікат. Головною умовою видачі такого дубліката є надання відповідної довідки від органів МВС України. Сплата єдиного податку підприємством без наявності у нього такого документа є порушенням податкового законодавства.

В разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, або переходу на інший спосіб оподаткування таке Свідоцтво підлягає поверненню до податкового органу, який його видав. Це означає, що господарське підприємство втратило право на сплату єдиного податку і зобов’язане сплачувати податки та збори в наступному податковому періоді на загальних підставах.

Анулювання свідоцтва може відбутись за ініціативою самого податкового органу, якщо платник, наприклад, не погасив впродовж двох послідовних кварталів наявний податковий борг, здійснює заборонені види діяльності, перевищив чисельність осіб, що перебувають у відносинах найму, перевищив граничний обсяг доходу та з інших підстав, визначених законом.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності господарське підприємство зобов’язане подати органу ДПС за місцем державної реєстрації письмову заяву. В разі реорганізації підприємства таку заяву подають не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний період. Тобто, граничні терміни подання заяви для юридичних осіб – спрощенців є такими: 16 грудня; 16 березня; 15 червня; 15 вересня. Право переходу на спрощену систему оподаткування юридичним особам надається не більше одного разу за календарний рік. Отже протягом року існує чотири дати, з яких можна перейти на спрощену систему оподаткування: з 1 січня; з 1 квітня; з 1 липня; з 1 жовтня.

Право переходу на спрощену систему оподаткування, разом як і право перебування на ній, обумовлене дотриманням законодавчого обмеження щодо: обсягу та структури отриманих доходів. У відповідності з чинним законодавством право перебування на спрощеній системі отримують ті платники єдиного податку – юридичні особи, які за результатами минулих 12 календарних місяців отримали не більше 5 млн. грн загального доходу (3 група), а також ті, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий звітний рік дорівнює або перевищує 75 % (4 група).

Контроль за обсягами отриманих доходів податкові органи проводять шляхом перевірки показників бухгалтерської звітності, а саме «Звіту про фінансові результати» (форма № 2). До суми оподаткованих доходів, яку платники зобов’язані декларувати, необхідно включати такі доходи: від операційної діяльності, у т. ч. отримані від представництв, філій, відділень; у вигляді вартості безоплатно переданого майна, товарів (робіт, послуг); у вигляді сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності; в іноземній валюті; від реалізації основних засобів та ін.

При продажу основних засобів дохід слід визначати як різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Датою отримання доходу визнають дату надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дату списання кредиторської заборгованості та дату фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів, робіт, послуг.

До складу оподаткованого доходу юридичні особи мають право не зараховувати:

‒ суми ПДВ;

‒ дивіденди, отримані платником єдиного податку ‒ юридичною особою від інших платників податків;

‒ суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу;

‒ суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, суми отриманих кредитів.

Для проведення більш поглибленого контролю за достовірністю задекларованих доходів, податкові органи зобов’язують платників надати первинні документи обліку, а саме: довідки про вартість виконаних робіт, послуг; товарні накладні; виписки з банківських рахунків; приходні ордери; господарські контракти, інвентарні списки основних засобів та ін. Найменування та кількість таких документів визначається в кожному випадку окремо в залежності від напряму перевірки та її ретроспективного періоду.

Якщо у платника сума отриманих доходів впродовж календарного року виявилась більшою ніж 5 млн. грн. (3 група платників) та обсяг сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий звітний рік менший вищезазначеної частки в 75 % (4 група платників), для недопущення податкових порушень, він зобов’язаний обрати загальну систему оподаткування, що передбачає розрахунок та сплату податку на прибуток. Актуальність такої організаційно-правової процедури проявляється не лише в бажанні дотриматись адміністративних обмежень, а й в тому що суму такого перевищення за законом платник зобов’язаний оподаткувати у набагато більшому розмірі.

В числі інших контрольних заходів податкових органів окремо виділяють порядок розрахунку суми єдиного податку.

Відповідно до чинного законодавства платникам єдиного податку ‒ юридичним особам надається право самостійно обирати ставки оподаткування. Суб’єктам малого підприємництва третьої групи дозволено сплачувати єдинийподаток за ставками: 3% або 5%.

При нарахуванні податку за ставкою 3% платник в обов’язковому порядку зобов’язаний додатково нарахувати і сплатити ПДВ. Порядок розрахунку суми єдиного податку такий:

ЄП = (Вт + ПДВ) × %,

де, ЄП – сума єдиного податку, грн;

В_т – вартість продукції (товарів, робіт, послуг), грн;

ПДВ – донарахована сума ПДВ, грн;

% - відсоткова ставка єдиного податку.

Якщо платник податку обирає ставку оподаткування в розмірі 5% він звільняється від зобов’язання сплачувати ПДВ, а суму податку розраховує за формулою:

ЄП = Вт × %,

де, ЄП – сума єдиного податку, грн;

В_т – вартість продукції (товарів, робіт, послуг), грн;

ПДВ – донарахована сума ПДВ, грн;

% - відсоткова ставка єдиного податку.

Головним аспектом такого контролю є підтвердження достовірності ціноутворення, адже нарахування єдиного податку, ПДВ не буде правомірним, якщо платники будуть занижувати вартість запропонованих до продажу товарів, робіт, послуг. Вартість продукції повинна бути визначена за ринковими цінами, що унеможливить бюджетні втрати як з надходження єдиного податку, так і зі сплати ПДВ. Для цього податківці аналізують цінові пропозиції інших товаровиробників, у т. ч. конкурентів (інтернет-повідомлення, прайс-листи, маркетингові пропозиції та ін.), з метою визначення достовірної вартості запропонованого до реалізації продукту.

В зв’язку з тим, що господарська діяльність суб’єктів малого бізнесу - юридичних осіб неможлива без залучення найманих працівників, не залишаться поза увагою податкових органів питання нарахування і сплати прибуткового податку на виплачену заробітну плату. Адже неправильний розрахунок ЄСВ спотворює базу нарахування прибуткового податку, що може призвести до заниження його суми.

Перевірка правильності такого нарахування, достовірності цінових пропозицій, а також розрахунку суми єдиного податку, ПДВ податковими органами проводиться в ході документальної планової або позапланової перевірки.

Наступним контрольним заходом податкових органів є перевірка порядку подання податкової звітності та сплати податку.

За результатами діяльності у звітному податковому періоді платники єдиного податку – юридичні особи зобов’язані подавати податкову декларацію. Для платників 3 групи терміни її подання визначені квартальним звітним періодом. Сплату єдиного податку платники зобов’язані здійснювати впродовж 10 днів, наступних за граничним терміном подання декларації. Якщо при цьому суб’єкти підприємництва є одночасно платками ПДВ, то його сплата і подання податкової декларації з ПДВ платники зобов’язані здійснювати у відповідності з вимогами, що пред’являються до місячного звітного податкового періоду, а саме: декларація подається впродовж 20 днів, наступних за звітним місяцем; сплата – впродовж 30 днів.

Для платників 4 групи подання декларації регламентовано річним звітним періодом. Сільгоспвиробники зобов’язані її подавати до 1 лютого наступного року за звітним, а сплату податку ‒ здійснювати щоквартально рівними частками, виходячи з річного розрахунку загальної суми податку. Контроль за методологією розрахунку податку податкові органи здійснюють за аналогічними процедурами як для нарахування земельного податку.

Якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій декларації, то такий платник зобов’язаний або надати уточнюючий розрахунок абовідобразити суму такого порушення у складі нової податкової декларації, що подається в наступному податковому періоді. Якщо платник самостійно виявив помилки, погасивши при цьому суму заборгованості перед бюджетом, а також додатково сплатив штраф у розмірі 3% від суми недоїмки, то такі дії не будуть вважатись порушенням податкового законодавства за умов коли таке виправлення відбулось через подання уточнюючого розрахунку, а також сплати відповідної суми пені за кожен день прострочки платежу. А якщо таке виправлення відбулось шляхом подання нової декларації, то таке виправлення в обов’язковому порядку повинно супроводжуватись нарахуванням штрафних санкцій в сумі 5% від суми недоплати.

За умов коли суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою в звітному податковому періоді здійснені виплати дивідендів власникам підприємства, порядок їх виплати також не залишиться поза увагою податкових органів. Так, у відповідності з вимогами чинного законодавства дивіденди можуть виплачуватись власникам незалежно від того чи була діяльність такого підприємства прибутковою впродовж звітного періоду, чи ні. Необхідною умовою такої виплати є лише наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства.

Предметом податкового контролю є законодавче зобов’язання платника, що приймає рішення про виплату дивідендів, нарахувати на суму дивідендів внесок за встановленою ставкою та перечислити його до бюджету. Податковий внесок необхідно перераховувати до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів, без зменшення суми виплачених дивідендів на суму такого податку.Слід звернути увагу на дещо інший порядок сплати податкового внеску на суму виплачених дивідендів у суб’єктів підприємництва, що оподатковуються за загальною системою оподаткування. У відповідності з вимогами Податкового кодексу суб’єкти підприємництва, що перебувають на загальній системі оподаткування, в майбутніх податкових періодах мають право зменшувати суму податку на прибуток на суму сплаченого податку з виплачених дивідендів. За такого механізму взаємозаліку сума сплаченого податку з виплачених дивідендів вважається авансовим внеском розрахункової суми податку на прибуток.

За спрощеної системи оподаткування такі взаємозаліки не проводяться, а суми єдиного податку та податковий внесок на виплачені дивіденди платники зобов’язані перераховувати незалежно один від одного.

Отже до основних напрямів податкового контролю за фінансово-господарською діяльністю суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи необхідно віднести:

1. Контроль за адміністративною процедурою переходу на спрощену систему оподаткування.

2. Контроль за порядком формування доходів.

3. Контроль за правильністю розрахунку суми єдиного податку та строками його сплати, а також порядком самостійного виправлення допущених в минулих звітних періодах помилок.

4. Контроль за строками подання податкової декларації.

5. Контроль за порядком нарахування та сплатою ПДВ.

6. Контроль за правильністю виплати дивідендів.

Застосування в податковій практиці зазначених та інших контрольних заходів сприяє посиленню податкової дисципліни для задоволення фіскальних потреб місцевих бюджетів, підвищує соціальну відповідальність платників за наслідками власної виробничої діяльності.

8.2. Податковий контроль нарахування та сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва – фізичними особами

За багато в чому подібним регламентом органи ДПС проводять контроль і за діяльністю суб’єктів підприємництва - фізичних осіб (СПД - ФО). Подібність таких процедур проявляється в проведенні поточного аналізу: а) правомірності набуття права перебувати на спрощеній системі оподаткування, б) загальної чисельності найманих працівників, в) обсягу отриманих доходів, г) строків подання звітності і сплати єдиного податку.

За схожими процедурами контролю, як для юридичних осіб – платників єдиного податку, проводиться контроль за порядком переходу та перебування на спрощеній системі оподаткування. В обов’язок СПД - ФО податкові органи ставлять наявність реєстраційного свідоцтва, яке, як єдиний дозвільний документ, надає право сплати єдиного податку. На відміну від аналогічних свідоцтв зразка 1999 – 2011 років нинішні свідоцтва є не однорічними, а безстроковими, тому повинні зберігатись з дотримання відповідних правил. Для отримання свідоцтва фізичні особи – підприємці зобов’язані звернутись до органів ДПС з заявою, до якої додати розрахунок доходу за попередній календарний рік, або без такого, якщо платник тільки починає трудову діяльність. Перебування на спрощеній системі без наявності у платника такого Свідоцтва є порушенням податкового законодавства.

Разом з тим, практична реалізація напрямів контролю, визначених пунктами б), в), г), має свої особливості. Їх відмінність у порівнянні, як з порядком адміністрування єдиного податку для юридичних осіб, так і між собою, проявляється передусім в тому, що чинне податкове законодавство класифікує фізичних осіб – підприємців за трьома категоріями, для кожної з яких визначені властиві саме їм правові обмеження.

Тому, наприклад, предметом податкового контролю, в контексті перевірки ліміту чисельності працюючих:

‒ для першої групи платників ‒ є дотримання сто відсоткового обмеження, тобто заборони найму працівників. Такі платники зобов’язані здійснювати діяльність особисто;

‒ для другої та третьої групи платників ‒ є дотримання обмеження в кількості найманих працівників, а також дослідження особливостей виробничої діяльності суб’єкта підприємництва на предмет повноти оформлення трудових відносин.

В контексті перевірки адміністративного обмеження стосовно середньооблікової чисельності працюючих податкові органи керуються «Інструкцією зі статистики кількості працівників» Держкомстату України № 286 від 28.09.2005, яка зобов’язує включати в облікову кількість усіх найманих працівників, у т. ч. тих, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, або тимчасову (за сумісництвом) один день і більше, а також власників підприємства, якщо вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві. Правильність визначення загальнорічної середньооблікової кількості працюючих податкові органи перевіряють як суму середньооблікової кількості штатних працівників, зовнішніх сумісників, а також тих, що працюють за цивільно-правовими договорами, за формулою: К _сер. = К _шт. + К _сум. + К _{ц. д.},де, К _сер. - середньооблікова кількість працівників підприємства за рік;К _шт. - річна середньооблікова кількість штатних працівників підприємства;К _сум. - річна середньооблікова кількість сумісників;К_{ц. д.} - річна середньооблікова кількість працюючих за цивільно-правовими договорами. Середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначають діленням сумарної кількості штатних працівників за кожен відпрацьований місяць на 12 календарних місяців. А середньооблікову місячна кількість штатних працівників ‒ за формулою:

,

де: К _{шт. міс.} – середньомісячна кількість штатних працівників;

К _{шт. д.}. – кількість найманих штатних працівників за кожен день;

N – число календарних днів звітного місяця.

При цьому кількість працівників за вихідний або святковий і неробочий день необхідно враховувати на рівні робочого дня, що їм передував.До середньооблікової кількості штатних працівників необхідно зараховувати таких працівників:- прийнятих на роботу, у т. ч. з випробувальним терміном;- прийнятих або переведених за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень;- які перебувають у службових відрядженнях, включаючи закордонні;- які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники);- прийнятих для заміщення працівників, які тимчасово відсутні (через хворобу, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин);- які працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства;- направлених для виконання робіт вахтовим методом;- студентів денних відділень навчальних закладів, аспірантів, а також учнів професійно-технічних училищ, з якими укладені трудові контракти. В середньооблікову кількість працівників обов’язково також необхідно зараховувати штатних працівників, які були тимчасово відсутні з наступних причин:- не з’явились на роботу через хворобу;- тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб’єктами господарювання;- направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон;- навчаються у навчальних закладах, аспірантурах, або перебувають у відпустках у зв’язку з навчанням, вступом до навчальних закладів;- перебувають у щорічних основних, додаткових відпустках, що надані відповідно до законодавства, а також у відпустках з ініціативи адміністрації;- мають вихідний день згідно з графіком роботи підприємства або одержали день відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні;- здійснили прогули.Середня кількість зовнішніх сумісників (К _сум.) і працюючих за цивільно-правовими договорами (К_ц.д.) платники єдиного податку зобов’язані розраховувати аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників. При цьому працівників цих категорій ураховують як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу впродовж усього строку дії договору.Порядок зазначених розрахунків можна продемонструвати на наступних прикладах. Приклад 1. Визначити середньооблікову кількість працівників на господарському підприємстві за червень поточного року, яке почало функціонувати з 7 червня за п’ятиденним робочим режимом (табл. 8.2).У наведеному прикладі кількість працівників облікового складу, що підлягають включенню для розрахунку середньооблікової кількості працівників за всі дні місяця, включаючи вихідні та святкові, становить 1471 осіб. Календарна кількість днів - 30. Середньооблікова кількість працівників облікового складу за червень місяць визначається як: 1471 / 30 = 49 осіб.

Таблиця 8.2

Місяць/червень/	Кількість штатних працівників	Кількість сумісників	Підлягають включенню в розрахунок К шт.	Місяць/червень/	Кількість штатних працівників	Кількість сумісників	Підлягають включенню до розрахунок К шт.
1	×	×	×	16
2	×	×	×	17
3	×	×	×	18
4	×	×	×	19 (субота)
5 (субота)	×	×	×	20 (неділя)
6 (неділя)	×	×	×	21
7				22
8				23
9				24
10				25
11				26 (субота)
12 (субота)				27 (неділя)
13 (неділя)				28 (день Конституції України)
14				29
15				30
Всього:

Приклад 2. Визначити річну середньооблікову кількість працівників по підприємству, що функціонувало в зв’язку з сезонним характером виробництва неповний рік. Середньооблікова кількість працівників становила: у червні - 46 особу, липні- 49 особи, серпні - 48 осіб, вересні - 54 осіб, жовтні - 53 осіб.

В даному випадку середньооблікову кількість працівників за рік визначають шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і діленням одержаної суми на 12. Середньооблікова кількість штатних працівників за рік становить 50 осіб = (46 + 49+ 48 + 54 + 53) / 12.Перевірка дотримання повноти оформлення трудових відносин найманих працівників з роботодавцем реалізується шляхом аналізу кількості наданих органам ДПС впродовж останніх 12 календарних місяців довідок про трудові відносини найманих осіб з платником єдиного податку. Таку довідку платники зобов’язані оформлювати на кожну особу окремо. Вона є документом суворої звітності і видається платнику на підставі реєстраційної відмітки у відповідному обліковому журналі податкового органу. Якщо кількість звітувань за такими довідками за рік перевищила обмеження в 10 осіб, у т. ч. поданих на членів сімей, платник єдиного податку зобов’язаний змінити існуючий режим оподаткування і перейти на інший, визначений законом.Для з’ясування факту належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками в ході перевірки податківці можуть використовувати документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка та ін.).Відсутність належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками є грубим порушенням податкового законодавства, за що такий роботодавець несе адміністративну і фінансову відповідальність. Виявлення таких ганебних фактів тягне за собою позбавлення права платника єдиного податку перебування на спрощеній системі оподаткування.Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які використовують найману працю за укладеними трудовими контрактами, як податкові агенти, зобов’язані нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету прибутковий податок з виплаченої найманим працівникам заробітної плати, а також здійснювати нарахування та утримання єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне страхування. Порядок проведення таких контрольних заходів не відрізняється від загальних процедур контролю, які податкові органи застосовують в ході документальної перевірки юридичних осіб, що перебувають на спрощеній або загальній системі оподаткування. Предметом таких перевірок як-правило є: правомірність визначення фонду заробітної плати, як бази оподаткування, застосування ставок, строків і повноти перерахування податкових платежів до бюджету і Пенсійного фонду.

Перевірка ліміту отриманих доходів також має свої особливості. У відповідності з законом право сплати єдиного податку залишається у тих фізичних осіб – підприємців, які за результатами минулих 12 календарних місяців отримали:

‒ не більше 300 тис. грн доходу (перша група платників);

‒ не більше 1,5 млн. грн доходу (друга група платників);

‒ не більше 5 млн. грн доходу (третя група платників).

Контроль за доходами СПД - ФО податкові органи здійснюють з урахуванням наступного.

Фізична особа - підприємець першої та другої груп відповідно до чинного законодавства не зобов’язана вести бухгалтерський облік власних доходів і витрат. Разом з тим, такий підприємець, на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, зобов’язаний обліковувати свої доходи у спеціальній обліковій книзі, в якій необхідно вносити суму кожного щоденного факту продажу товарів, робіт, послуг.

Порядок оформлення Книги обліку доходів регламентується вимогами Міністерства фінансів України, які можна звести до наступного:

- СПД-ФО заводить Книгу обліку доходів (доходів і витрат) особисто;

- книга може мати вигляд зошита або блокнота;

- книга обов’язково реєструється в органі податкової служби;

- аркуші книги нумерують, прошивають, скріпляють печаткою податкового органу і затверджують підписом керівника або заступника керівника податковому органу;

- підчищання та виправлення у книзі заборонені;

- вносити в книгу всі господарські операції платника податку з отриманих доходів.

Ведення Книги в електронному вигляді не дозволяється. Підприємці, які ведуть книгу із застосуванням засобів автоматизації, зобов’язані переписувати інформаційні дані на паперові носії. У разі припинення діяльності Книга анулюється і впродовж трьох років зберігається у підприємця.

Фізичні особи - підприємці третьої групи, доходи яких оподатковуються за ставками 5% та 3% відповідно, на відміну від книги обліку доходів, зобов’язані вести книгу доходів і витрат з метою формування сум податкового кредиту при розрахунку ПДВ.

СПД - ФО зобов’язані щомісячно впродовж року здійснювати підрахунки граф книги наростальним підсумком. У разі досягнення суми загального доходу в розмірі, визначеному для кожної з класифікаційних груп, такий підприємець зобов’язаний перейти на іншу систему оподаткування, обравши порядок оподаткування за наступним ступенем спрощеної системи або перейти на загальний порядок оподаткування. для уникнення претензій з боку податкових органів

У разі виявлення оперативним шляхом фактів заниження доходів податкові органи організують фактичні перевірки діяльності такого платника. Регламент її проведення включає наступні дії податківців: огляд територій і місць діяльності; переоблік товарної продукції; перевірку касових апаратів, розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій; перевірку наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т. ч. свідоцтв про державну реєстрацію, які визначають види діяльності, та ін. В разі виявлення не задекларованих доходів порушника чекає покарання у відповідності з законом.

Податкова перевірка розрахунку єдиного податку, сплати і подання податкової звітності фізичними особами ‒ підприємцями має також свою специфіку проведення.

Податкові органи не будуть вважати порушенням, якщо нарахування єдиного податку платники здійснили за ставками, що визначені для кожної відповідної класифікаційної групи. Так зокрема, для 1 групи платників діапазон нарахування податкової ставки за законом визначено в розмірі від 1 до 10 відсотків мінімальної заробітної плати, а для 2 групи ‒ від 2 до 20 аналогічних відсотків. Фіксовані ставки єдиного податку, в межах граничних значень, встановлюють сільські, селищні та міські ради залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць. Отже, для податкових органів предметом такої перевірки є встановлення відповідності визначених видів діяльності податковим ставкам. Наприклад застосування зазначеної податкової ставки для першої групи можливе лише у випадку, якщо платник здійснює виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках, а також діяльність з надання побутових послуг. Для другої групи платників такий перелік видів діяльності розширено шляхом зняття обмежень стосовно торгівлі виключно на ринках та отримання додаткового права займатись виробництвом товарів, наданням послуг, ресторанною діяльністю. Податкові органи в ході таких досліджень керуються відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.

Для перевірки правомірності застосування ставок оподаткування органи ДПС також враховують, що у разі здійснення платником єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності, такі платники зобов’язані обрати для розрахунку суми єдиного податку максимальний розмір ставки, встановлений для таких видів діяльності. А якщо платники проводять господарську діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, то розрахунок єдиного податку повинен проводитись виходячи з максимального розміру ставки, встановленої для відповідної групи. Тобто, для першої групи платників – це 10% мінімальної заробітної плати, а для другої групи – 20%.

Ставки для третьої групи платників єдиного податку – фізичних осіб визначені на рівні таких, які застосовують для оподаткування юридичних осіб ‒ спрощенців, тобто в розмірі: 5% і 3% (для платників ПДВ). Види діяльності при цьому не регламентуються. Дозволено займатись будь-якою діяльністю, не забороненою законом.

Сплату єдиного податку і подання звітності СПД ‒ ФО зобов’язані здійснювати за відмінним порядком, який також враховує класифікаційну приналежність платників.Платники першої та другої групи уникнуть претензій з боку податкових органів, якщо сплату єдиного податку будуть проводити авансовими внесками до 20 числа поточного місяця. Платники, що віднесені до третьої класифікаційної групи, зобов’язані сплачувати податок щоквартально впродовж 50 днів, наступних за звітним кварталом.В зв’язку з тим, що для СПД ‒ ФО за законом встановлені різні звітні періоди, платники першої та другої груп зобов’язані подавати податкову декларацію один раз на рік до 10 лютого року наступного за звітним, а платники третьої групи ‒ щоквартально впродовж 40 днів, наступних за звітним кварталом. Така декларація має надаватись особисто або надсилатись поштою до органу ДПС за місцем податкової реєстрації платника.Виправлення помилок в раніше поданих податкових деклараціях платники зобов’язані проводити за аналогічним порядком як для юридичних осіб – платників єдиного податку.Спрощена система оподаткування за часів свого існування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії громадян України. Лише офіційно сумарна чисельність фізичних осіб ‒ підприємців та найнятих ними працівників становить близько 3-х млн осіб. Очевидно, що жодна галузь економіки не зможе адсорбувати таку кількість робочої сили. Крім того, багато видів діяльності, що здійснюються даним сегментом бізнесу, можуть бути виконані лише за наявності спрощеної системи оподаткування. Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб'єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил.Подальший розвиток та вдосконалення спрощеної системи оподаткування допоможе сформувати в Україні потужний середній клас, який повинен стати потужним локомотивом ефективних соціально-економічних перетворень.

Питання для самоперевірки:

1. Чи є обов’язковим перехід на спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва?

2. Назвіть перелік податків і зборів, у рахунок яких сплачується єдиний податок.

3. Які існують ставки єдиного податку для юридичних та фізичних осіб?

4. Які умови переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва фізичних та юридичних осіб ви знаєте?

5. Охарактеризуйте основні напрями податкового контролю за фінансово-господарською діяльністю суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи.

6. Чи існують відмінності при визначенні податкових періодів для суб’єктів малого підприємництва фізичних та юридичних осіб?

7. Які вимоги податкові органи пред’являють до ведення суб’єктами малого підприємництва Книги обліку доходів?

8. Охарактеризуйте порядок визначення середньооблікової кількості працівників господарського підприємства. Чи включаються до її складу працівники, що перебувають у декретній відпустці, а також зовнішні сумісники?

9. Яким чином здійснюється виправлення помилок, допущених помилок при заповненні податкової декларації зі сплати єдиного податку?

10. Назвіть відмінності податкового контролю за виплатою дивідендів суб’єктами підприємництва, що перебувають на спрощеній та загальній системі оподаткування.

12. Як визначається база оподаткування при сплаті єдиного податку суб’єктами підприємництва – юридичними особами у разі продажу основних фондів?

Завдання для самостійної роботи (теми рефератів):

1. Проблемні питання функціонування спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого бізнесу в Україні.

2. Порівняльна характеристика спрощених систем оподаткування суб’єктів малого бізнесу в Україні та в інших країнах світу.

3. Основні засади податкового контролю за сплатою єдиного податку суб’єктами підприємницької діяльності.

Дата добавления: 2017-01-14