Професійна мовно-комунікативна компетенція фахівця

Система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування. Фахівцю треба володіти сумою знань про мову, уміннями та навичками,вербальними та невербальними засобами спілкування, також враховувати культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати всі ці знання в процесі спілкування. Отже ПМК репрезентує професійні знання, вміння і навички. Такоє треба мати в своєму вжитку суму систематизованих знань вмінь і правил, які є необхідними для побудовимвоних конструкцій та повідомлень за фахом.

16. Словники у професійному мовленні. Типи словників.

Збирання слів, їх систематизація, опис словникового матеріалу - предмет лексикографії. За призначенням словники поділяються на енциклопедичні та лінгвістичні. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вченів, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами. Вони вносять до реєстру переважно тільки іменники та іменникові сполучення, не дають власне мовних ознак реєстрових слів, широко наводять власні назви. Виділяють загальні та спеціальні енциклопедичні словники. Загальні подають найширшу інформацію (Сімнадцятитомна Українська Радянська Енциклопедія (1959-1965). Галузеві (спеціальні) словники відіграють теж важливу роль – систематизують знання певної галузі науки, техніки («Енциклопедія кібернетики» (ІІ томи) видана 1973.

У лінгвістичних словниках по-різному подаються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування, тощо. Можуть бути одно-, дво-, багатомовними.

Дво- та багатомовні – перекладні словники. Тлумачні – вершина словникарства, досить повно подають лексико-фразеологічний склад мови з поясненням прямого і переносного значення, граматичних та стилістичних особливостей, зразки вживання слова. (одинадцятитомний «Словник української мови» (1970-1980 Потебня.

Орфоепічні фіксують основні норми літературної вимови. Вимову, відмінну від написання, у словниках подано фонетичної транскрипцією.

Орфографічні – нормане написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису. Найповніший – «Орфографічний словник української мови» (С Головащук, В. Русанівський, О. Тараненко).

Етимологічні - тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, заміна в їх будові, а також розвиток значення слів «Етимологічний словник української мови» (Т – 1983, Т2-1985, Т3 – 1989, Т4 – 2003, Т5 – 2006)

Історичні - словники, в яких пояснюються слова, зафіксовані писемними пам’ятками «Словник староукраїнської мови ХІV - XVст» (Л. Гумецька 1977-1978)

Словники іншомовних слів – подають пояснення слів, запозичених з інших мов. Зазначається джерело запозиченя. Найдосконаліший і найповніший – «Словник іншомовних слів» (1974. 1986- друге видання)близькл 25 тисяч слів, О. Мельничук.

Термінологічні – різновид лінгвістичних словників, що подають значення термінів певної галузі. Українська мова має словникиз багатьох галузей: біологія, медицина, літературознавство, геології спорту) «Словник гідронімів України» (А. Непокупний, О.Стрижак)

Фразеологічні – подають стійкі сполученя слів. Можуть бути перекладні і тлумачні. Тлумачні фразеологічні словники, в яких кожна фразеологічна одиниця супроводжується тлумаченням.» Фразеологічний словник української мови (1993) (10000 одиниць)

Частотіні – частотність вживання кожного слова реєстру. «Частотний словник сучасної художньої прози» у двох томах (1981).

Словники мови окремих письменників

Конкретних лексичних груп,Словотвірні, Морфемні, словник власних імен та прізвищ.

Користуючись словником, ви підвищете свою фахову культуру мовлення, оволодієте правилами правопису, вимови, наголошення, та багато інших корисних аспектів, які представлені словниками.

Дата добавления: 2017-01-14