I. Общие положения (статьи 1 - 3) 3 страница

12. Клинические рекомендации. Ревматология / Под ред. Е.Л. Насонова. — М: ГЭОТАР-Медиа, 2006. — 288 с.

13. Коваленко В. Ревматоидный артрит: этиопатогенез, клиника, диагностика, лечение // Ліки України. — 2005. — № 1. — С. 24-26.

14. Комбіноване лікування остеоартрозу: Методичні рекомендації, складені В.М. Коваленко, О.П. Борткевич, Г.О. Проценко, І.В. Лисенко. — К., — 2007, — 28 с.

15. Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних усклад­нень. Керівництво з діагностики та лікування системного червоного вовчака у дорос­лих. Американська колегія ревматологів. 2000 р. Частина III. Лікування // Мистецтво лікування. — 2004. — № 9. — С. 25-28.

16. Малая Л.Т., Хворостинка В.М. Терапия. — X.: Факт, 2002. — 1032 с.

17. Митник З.М. Доказова медицина у спектрі наукової медичної інформації. — К.: Здоров'я, 2010. — 126 с.

18. Мурадянц А., Шостак Н. Остеопороз: особенности течения и фармакотерапии при ревматоидном артрите // Врач. — 2005. — № 5. — С. 6-8.

19. Наказ МОЗ України від 12.10.2006 р. № 676 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Ревматологія».

20. Насонов Е.Л. Современные стратегии фармакотерапии ревматоидного артри­та: место инфликсимаба // Consilium medicum. — 2008. — № 8(8). — С. 5-9.

21. Насонова В. А., Насонов Е. Л. (ред.) Рациональная фармакотерапия ревма­тических заболеваний. — Москва: Литерра, 2003.

22. Насонова В. А., Остапенко М.Г. Клиническая ревматология: Руководство. — М.: Медицина, 1989. — 592 с.

23. Номенклатура, класифікація, критерії діагностики та програми лікування ревматичних хвороб / Під ред. В.М. Коваленка, Н.М. Шуби. — К., 2004. — 156 с.

24. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов. — М.: Мед. лит, 2001. —Т. 2. —576 с.

25. Основні положення рекомендацій Європейської протиревматичної ліги (2007) щодо ведення хворих на системний червоний вовчак / Пузанова О. Г. // Внут­рішня медицина. — 2008. — № 3 (9). — С. 60-66.

26. Передерій В. Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. — Вінниця: Нова книга, 2009. — Т. 1. — 640 с; Т. 2. — 784 с.

27. Рациональная фармакотерапия ревматических заболеваний /Под ред. В. А. На­соновой, Е.Л. Насонова. — М.: Литерра, 2003. — 507 с.

28. Рациональная фармакотерапия сердечно-сосудистых заболеваний: Руко­водство для практических врачей / Под. ред. Е. И. Чазова, Ю. Н. Беленкова. — М.: Литтерра, 2005. — 972 с.

29. Ребров Б. О., Благина 1.1. Ефективність комплексного лікування хворих на ревматоїдний артрит із поєднаним атеросклеротичним ураженням судин з використан­ням аторвастатину та со-З поліненасичених жирних кислот // Внутрішня медицина. —

2008. — № 4(10). — С. 75-79.

30. Ревматология: Национальное руководство / Под ред. Е. Л. Насонова, В. А. На­соновой. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. — 720 с.

31. Свинцицький A.C., Яремченко О.Г., Пузанова О.Г., Хомченкова Н.Т. Рев­матичні хвороби та синдроми. — К: Книга Плюс, 2006. — 689 с.

32. СередюкН.М. Внутрішня медицина / За ред. Є. М. Нейка. — К.: Медицина,

2009. — 1104 с.

33. Серкова В. К., Станіславчук М. А., Монастирський Ю.І. Факультетська те­рапія. — Вінниця: Нова книга, 2005.

34. Сімейна медицина: Енциклопедія / За ред. В. Г. Псредсрія, Є.Х. Зарсмби. У 5 т. Т. 1. Кн. 1. Внутрішні хвороби. — К.: Здоров'я, 2005. — 768 с.

35. Синяченко О. В. Подагрическая нефропатия и ее лечение // Мистецтво ліку­вання. — 2004. — № 3. — С. 24-29.

36. Сміян СТ., Гусак С.Р. Оцінка ефективності лікування остеопорозу у пацієн­тів з надмірною вагою тіла та метаболічним синдромом // Внутрішня медицина. — 2008. — № 4(10). — С. 49-53.

37. Шуба Н.М. Ранній ревматоїдний артрит. Клініко-патофізіологічні аспекти // Мистецтво лікування. — 2004. — № 3. — С. 12-15.

38. Шуба Н. М., Дубкова А.Г., Воронова Т.Д. Сучасні підходи до лікування не­відкладних станів у хворих на ревматичні хвороби // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2007. — № 4. — С. 50-55.

39. Шелутко Б.И., Макаренко СВ. Стандарты диагностики и лечения внутрен­них болезней. — СПб.: Элби-СПб, 2004. — 800 с.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З РІЗНИХ РОЗДІЛІВ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 1

1. Доказова медицина не ставить наступного завдання:

A. Стандартизувати діяльність науковців, лікарів, організаторів охорони здоров'я.

B. Підвищити ефективність діагностики захворювання.

C. Підвищити ефективність лікування та профілактики захворювання.
Д. Оптимізувати лікування, надаючи перевагу дорогим препаратам.

Е. Оптимізувати діяльність національних систем охорони здоров'я.

2. Епідеміологія захворювання, яка застосовується в доказовій медицині, не включає:

A. Смерть.

B. Захворювання як небезпечну хворобу.

C. Клінічні прояви (набряки, нудота, біль).
Д. Санаторно-курортне лікування.

Е. Інвалідизацію — нездатність пацієнта до фізичної діяльності.

3. Клінічні випробування не включають наступну фазу:

A. Перша фаза — вивчення препарату на 20-80 здорових добровольцях.

B. Друга фаза — вивчається ефективність речовин на 200-600 хворих.

C. Третя фаза — контрольні дослідження з метою визначення безпеки препа-
рату на 2000 пацієнтів і більше.

Д. Четверта фаза проводиться після реєстрації препарату з метою отримання

більшої інформації про безпеку та ефективність засобу Е. П'ята фаза — спостереження за дією препарату протягом 15 років.

4. Клінічні рекомендації не ґрунтуються на такій достовірності:

A. Висока достовірність.

B. Помірна достовірність.

C. Обмежена достовірність.
Д. Незначна достовірність.
Е. Достовірність відсутня.

5. Подвійне сліпе випробування передбачає такі умови:

А.Хворий не знає, який препарат він отримує.

B. Лікар не знає, який препарат призначається.

C. Хворий і лікар не знають, який препарат застосовується.

Д. Тільки організатори дослідження знають, який препарат застосовується. Е. Всі знають, який препарат призначений хворому.

і 859

6. Результати доказової медицини не повинні знати:

A. Науковці.

B. Практичні лікарі.

C. Студенти та курсанти.
Д. Родичі пацієнта.

Е. Керівники охорони здоров'я з певних спеціальностей.

7. Лікування хворих не повинно бути:

A. Ефективним.

B. Безпечним.

C. Доступним.

Д. Дуже дешевим. Е. Не дуже дорогим.

8. Первинна профілактика захворювання не включає:

A. Наукове обґрунтування профілактики захворювання.

B. Підвищення професіоналізму лікарів.

C. Фундаментальну підготовку пацієнтів по даному захворюванню.
Д. Раннє виявлення захворювань.

Е. Виявлення факторів ризику захворювань.

9. У внутрішній медицині не використовують наступний тин наукових досліджень:

A. Описання випадку.

B. Описання серії випадків.

C. Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження.

Д. Проведення мета-аналізу рандомізованих контрольованих досліджень. Е. З'ясування юридичних питань у дослідженні.

10. До первинних (прямих) кінцевих точок перебігу та лікування захворювань належать усі, окрім:

A. Загальної смертності.

B. Смертності від певного захворювання.

C. Зменшення кількості госпіталізацій.
Д. Помилки лікаря.

Е. Одужання.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 2

1. Для атеросклерозу не характерний такий біохімічний показник:

A. Гіперхолестеринемія. Д. Зменшення ХС ЛПВЩ.

B. Гіпертригліцеридемія. Е. Збільшення ХС ЛПВЩ.

C. Збільшення ХС ЛПНЩ.

2. В патогенезі атеросклерозу не відіграє ролі наступний фактор:

A. Порушення ліпідного спектру крові:

B. Гостре локальне та хронічне системне запалення судин.

C. Генетичні чинники.

Д. Зсув лейкоцитарної формули крові вліво. Е. Дисфункція ендотелію.

3. До гострих коронарних синдромів не належить:

A. Не Смнфаркт міокарда. Д. Нестабільна стенокардія.

B. (^-інфаркт міокарда. Е. Стенокардія після коронарних

C. Стабільна стенокардія. втручань.

4. Характерною ознакою позитивної велоергометричної проби є:

A. Виникнення епізоду стенокардії та зміщення сегмента БТ над ізолінією на
1 мм і більше при тривалості БТ 0,08 с.

B. Зміни зубця Т на ЕКГ.

C. Поява поодиноких екстрасистол.
Д. Збільшення зубця Я на ЕКГ.

Е. Подовження комплексу ОіЯБ.

5. Антиангінальною дією не характеризуються:

A. Нітрати. С. Антагоністи кальцію. Е. Антиагреганти.

B. Бета-адрсноблокатори. Д. Аміодарон.

6. Який чинник не підвищує рівень тригліцеридів у крові?

A. Алкоголізм. Д. Ожиріння.

B. Вживання морепродуктів. Е. Хронічна ниркова недостатність.

C. Цукровий діабет.

7. Який чинник не підвищує рівень ХС ЛПНЩ?

A. Гіпотиреоз. С. Цукровий діабет. Е. Ідіопатична фібриляція

B. Холестаз. Д. Нефротичний синдром. передсердь.

8. Дієтичні рекомендації для профілактики атеросклерозу передбачають виключення наступного продукта:

A. Знежирене молоко, йогурт, сир.

B. Риба варена, копчена, смажена без шкіри.

C. М'ясо свиняче.

Д. Фрукти, ОВОЧІ.

Е. Приправи: перець, гірчиця, спеції.

9. Плейотропні (неліпідні) ефекти статинів не включають:

A. Стабілізацію та регрес атеросклеротичної бляшки.

B. Протизапальний та імуномоделюючий ефект.

C. Протитромботичну дію.

Д. Антикоагулянтну властивість. Е. Гіпоглікемічний ефект.

10. До факторів, які збільшують потребу міокарда в кисні, не належить:

А. Тахікардія. Д. Артеріальна гіпотензія.

Б. Артеріальна гіпертензія. Е. Прийом катехоламінів, бронходилататорів,

С. Серцева недостатність. трициклічних антидепресантів.

11. До нових метаболічних факторів ризику серцево-судинних захворювань не належить наступний:

A. Гіперфібриногенемія. Д. Високий рівень С-реактивного білка.

B. Гіперурикемія. Е. Лейкоцитоз.

C. Високий рівень гомоцистеїну.

12. Цілодобове моніторування ЕКГ не дас змогу встановити наявність:

A. «Німої» ішемії міокарда.

B. Коронарного синдрому X.

C. Синдрому енергетично-динамічної недостатності.
Д. Систолічної дисфункції міокарда.

С. Діастоличної дисфункції міокарда.

13. До особливих клінічних форм стабільної стенокардії не належить:

A. Рання ранкова стенокардія. Д. Прогресуюча стенокардія.

B. Стенокардія лежачого положення. Е. «Статична» стенокардія.

C. «Холодова» стенокардія.

14. Механізм дії аспірину не полягає у:

A. Незворотному інгібуванні ЦОГ-1.

B. Селективному інгібуванні ЦОГ-2.

C. Стимулюванні утворення Ж)-синтетази.

Д. Зв'язуванні з рецепторами вР Пв/ІІІа тромбоцитів.

С. Зв'язуванні плазміну з інгібітором активатора плазміногену-1.

15. Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

A. Протромбінового індексу.

B. Активованого частково тромбопластинового часу (АЧТЧ).

C. Рівня катехоламінів.

Д. Міжнародного нормалізованого відношення. Е. Рівня фібриногену.

16. До низькомолекулярних гепаринів належить:
А.Гепарин. С. Гірудин. Е. Клопідогрель.

В. Еноксапарин. Д. Варфарин.

17. До нехарактерних симптомів ішемії міокарда не належить:

A. Плевральний біль.

B. Біль в середній чи нижній частині абдомінальної ділянки.

C. Приступоподібний біль за грудиною при стресовій ситуації.

Д. Дуже короткотривалі (протягом декількох секунд) епізоди колючого болю в

області серця у людей до ЗО років. Е. Біль, що іррадіює в нижні кінцівки.

18. Який препарат найбільш ефективно зменшує смертність при інфаркті міокарда з елевацією сегмента БТ?

A. Гепарин. С. Аспірин. Е. Нітрогліцерин.

B. Актилізе. Д. Бісопролол.

19. Яка група препаратів не зменшує смертність при нестабільній стенокардії?

A. Антикоагулянти. С. Бета-адреноблокатори. Е. Нітрати.

B. Антиагреганти. Д. Антагоністи кальцію.

20. Який маркер слід визначати, коли інфаркт міокарда триває 7 днів?

A. Тропінін 1. С. Міоглобін. Е. АсАТ.

B. КФК. Д. АлАТ.

21. Який препарат не належить до тромболітиків?

A. Стрептокіназа. Д. Лідаза.

B. Тканинний активатор плазміногену. Е. Тенектеплаза.

C. Урокіназа.

22. Після перенесеного інфаркту міокарда не призначають препарат для профілактики повторного його виникнення:

A. Бета-адреноблокатори. С. Лізиноприл. Е. Мононітрат моносан.

B. Аспірин. Д. Аторвастатин.

23. Який із чинників не підвищує рівень тропонінів І, Т в крові?

A. Гостра і хронічна СН. Д. Артеріальна гіпотензія.

B. Тромбоемболія легеневої артерії. Е. Клапанні вади серця.

C. Артеріальна гіпертензія.

24. До ознак високого безпосереднього ризику смерті і розвитку інфаркту міокарда не належить така:

A. Повторні епізоди ішемії міокарда.

B. Підвищення вмісту серцевих тропонінів.

C. Нестабільна гемодинаміка (СН та артеріальна гіпертензія).
Д. Шлуночкові пароксизмальні тахікардії.

Е. Суправентрикулярні пароксизмальні тахікардії.

25. При кардіогенному шоці не призначають наступний препарат:

A. Допамін. С. Кофеїн. Е. Преднізолон.

B. Добутамін. Д. Норадреналін.

26. При інфаркті міокарда не призначають препарати, за виключенням:

A. Профілактичне застосування лідокаїну.

B. Профілактичне застосування фуросеміду.

C. Застосування похідних дигідроперидину короткої дії.
Д. Введення актилізе.

Е. Застосування морфіну у поєднанні з нітрогліцерином при інфаркті міокарда без зміщення сегмента БТ.

27. При гіпертонічній хворобі гіпертрофія лівого шлуночка

не сприяє розвитку такого захворювання

A. Хронічної коронарної недостатності. Д. Гіпертонічних кризів.

B. Інфаркту міокарда. Е. Хронічної серцевої недостатності.

C. Фатальних аритмій серця.

28. Резистентну форму гіпертонічної хвороби не викликає:

A. Застосування глюкокортикостероїдів, гіпокаліємія.

B. НПЗП (диклофенак натрію, німесулід).

C. Норадреналін, допамін, ефедрин.

Д. Статеві гормони, пероральні контрацептиви.

Е. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

29. Який антигінертензивний препарат не належить до першої лінії?

A. Діуретики. Д. Інгібітори АПФ.

B. Антагоністи кальцію. Е. Блокатори рецепторів ангіотензину II.

C. Альфа-адреноблокатори.

ЗО. При гіпертонічній хворобі з високим ризиком ІХС не застосовують наступний антигіпертензивний препарат:

A. Альфа-адреноблокатор. Д. Блокатори рецепторів ангіотензину II.

B. Інгібітори АПФ. Е. Антагоністи альдостерону

C. Антагоністи кальцію.

31. При резистентній формі гіпертонічної хвороби не застосовують таку малоефективну комбінацію антигіпертензивних препаратів:

A. Антагоністи кальцію + інгібітор АПФ. Д. Амлодипін + лозартан.

B. Інгібітор АПФ + гіпотіазид. Е. Празозин + ніфедипін короткої дії.

C. Амлодипін + бета-адреноблокатор.

32. При гіпертонічній хворобі не показана така комбінація антигіпертензивних препаратів:

A. Бета-адреноблокатор + лозартан. Д. Амлодипін + кандесартан.

B. Бета-адреноблокатор + амлодипін. Е. Бета-адреноблокатор + еналаприл.

C. Амлодипін + альфа-адреноблокатор.

33. Хворим з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією не призначають такий антигіпертензивний препарат:

A. Пропранолол. С. Амлодипін. Е. Лозартан.

B. Гіпотіазид. Д. Раміприл.

34. При гострій гіпертензивній енцефалопатії не призначають:

A. Клофелін. С. Ніфедипін. Е. Фуросемід.

B. Нітропрусид натрію. Д. Лабетолол.

35. При інсульті не призначають такий антигіпертензивний препарат:

A. Бісопролол. С. Ніфедипін. Е. Лабетолол.

B. Нітропрусид натрію. Д. Еналаприл.

36. У людей чорної раси ефективний наступний антигіпертензивний препарат:

A. Лізиноприл. С. Бісопролол. Е. Амлодипін.

B. Кандесартан. Д. Празозин.

37. Який антигіпертензивний препарат не застосовують при гіпертонічній хворобі, ускладненій не СМнфарктом міокарда?

A. Лазикс. С. Нітропрусид натрію. Е. Лабетолол.

B. Ніфедипін короткої дії. Д. Карведилол.

38. Який синдром не характерний для нейроциркуляторної дистонії?

A. Гіпертензивний. С. Респіраторний. Е. Сечовий.

B. Кардіальний. Д. Аритмічний.

39. Критеріями діагностики нейроциркуляторної дистонії не є такий симптом:

A. Функціональні зміни з боку системи кровообігу.

B. Молодий вік.

C. Пролапс мітрального клапану (до 60% випадків).
Д. Артеріальний тиск 140/100 мм рт. ст.

Е. Зміни зубця Т на ЕКГ.

40. При нейроциркуляторної дистонії найбільш ефективним антигіпертензивним препаратом є:

A. Гіпотіазид. С. Еналаприл. Е. Амлодипін.

B. Бісопролол. Д. Лозартан.

41. Патогномонічним симптомом при інфекційному ендокардиті є:

A. Субфебрилітет.

B. Позитивна гемокультура у двох пробах.

C. Геморагічний синдром.

Д. Хронічна ниркова недостатність. Е. Важкі аритмії серця.

42. До високих факторів ризику розвитку інфекційного ендокардиту

не належить:

A. Імплантація еклектрокардіостимулятора.

B. Складні вроджені «ціанотичні» вади серця.

C. Раніше перенесений інфекційний ендокардит.
Д. Протизовані клапани серця.

Е. Екстракція зуба.

43. До первинної кардіоміопатії не належить така форма:

A. Дилатаційна. С. Рестриктивна. Е. Ендокринна.

B. Гіпертрофічна. Д. Аритмогенна.

44. Ефективним засобом лікування дилатаційної кардіоміопатії

не вважається:

A. Бета-адреноблокатори. Д. Діуретики.

B. Інгібітори АПФ. Е. Нітрати.

C. Блокатори рецепторів ангіотензину II.

45. До стандартних ЕхоКГ-критеріїв гіпертрофічної кардіоміопатії не належить такий критерій:

A. Товщина міжшлуночкової перетинки > 15 мм, товщина задньої стінки ліво-
го шлуночка > 13 мм.

B. Ознаки діастолічної дисфункції міокарда.

C. Збільшення фракції викиду > 70%.
Д. Зменшення об'ємів шлуночків.

Е. Збільшення об'ємів шлуночків.

46. До стандартних критеріїв діагностики рестриктивної кардіоміопатії не належить такий критерій:

A. Гарячка, схуднення, пульмоніт.

B. Правошлуночкова і лівошлуночкова СН.

С. Дилатація передсердь і зменшення порожнин обох шлуночків. Д. Лейкоцитоз і зсув лейкоцитарної формули крові вліво. Е. Гіпереозинофілія.

47. Лікування рестриктивної кардіоміопатії не включає:

A. Серцеві глікозиди. С. Цитостатики. Е. Аміодарон.

B. Преднізолонотерапію. Д. Антикоагулянти.

48. Дифузний міокардит не характеризує наступний критерій діагностики:

А.Ущільнений, двофазний та негативний зубець Т на ЕКГ.

B. Аритмії та блокади серця.

C. Збільшення порожнин серця.
Д. Розвиток симптомів СН.

Е. Артеріальна гіпертензія.

49. Стандартом критеріїв діагностики дефекту міжшлуночкової

перетинки не є:

A. Відставання дітей у фізичному розвитку.

B. Межі відносної терапії зміщуються вліво і вправо.

C. Вислуховується інтенсивний систолічний шум в II—IV міжребер'ї зліва (са-
мостійно або у поєднанні з діастолічним шумом).

Д. На ЕКГ визначають переважно гіпертрофію і перевантаження правого шлу­ночка. Е. Суглобовий синдром.

50. До стандартів лікування дифузного міокардиту не належать:

A. НПЗП (німесулід). Д. Цитостатики.

B. Глюкокортикостероїди. Е. Антикоагулянти.

C. Амінохінолінові препарати.

51. До стандартів діагностики ексудативного перикардиту не належать:

A. Болі в ділянці серця по типу кардіалгії.

B. Напади стенокардії.

C. «Гавкаючий» кашель, дисфагія, тихий голос.

Д. Низький вольтаж зубців ЕКГ та інверсія зубця Т. Е. Накопичення ексудату в перикарді (80-200-1000 мл).

52. До стандартів діагностики мітрального стенозу не належить:

A. Симптом Попова-Савельєва.

B. Зміщення відносної тупості серця вверх і вправо.

C. Хлопаючий І тон на верхівці та діастолічний шум.

Д. Систолічний шум на верхівці серця, який проводить в аксілярну впадину. Е. «П» подібний рух передньої стулки, однонаправлений рух стулок у діастолу за даними ЕхоКГ.

53. До стандартів лікування мітрального стенозу ревматичної етіології

не належить:

A. Дигоксин. С. Антикоагулянти. Е. Предуктал.

B. Бета-адреноблокатори. Д. Застосування ретерпену.

54. До стандартів діагностики мітральної недостатності не належить

такий симптом:

A. Межі відносної тупості зміщуються вліво та вверх.

B. І тон послаблений на верхівці серця.

C. Систолічний шум на верхівці, який проводиться в аксілярну впадину.
Д. Вибухання стулок мітрального клапана в порожнину лівого передсердя.
Е. Зміщення електричної вісі серця вправо.

55. До стандартів діагностики пролапсу мітрального клапана не

належать:

A. Перебої в роботі серця і болі по типу кардіалгії.

B. Межі відносної тупості серця зміщуються вправо.

C. І тон гучний, пізній систолічний шум на верхівці, систолічний щиголь.
Д. Збільшення розміру лівого передсердя за даними ЕхоКГ.

Е. Провисання стулок мітрального клапана в порожнину лівого передсердя за даними ЕхоКГ.

56. До стандартних критеріїв діагностики аортального стенозу не

належить такий:

A. Пульс малий, рідкий, повільний.

B. Межі відносної тупості серця зміщуються вліво і вниз.

C. Вислуховується грубий систолічний шум над аортою, який проводиться на
а. carotis.

Д. Визначається зміщення електричної вісі серця вправо за даними ЕКГ. Е. Ущільнення та потовщення стінок аорти і стулок аортального клапана за даними ЕхоКГ.

57. До критеріїв діагностики аортальної недостатності не належить

такий:

A. Пульс швидкий, великий, високий, частий.

B. Межі відносної тупості серця зміщуються вліво і вниз.

C. Вислуховується діастолічний шум на верхівці серця.

Д. На ЕКГ визначається гіпертрофія лівого шлуночка з систолічним переван­таженням.

Е. На ЕКГ визначається «шарованість» відображення ехогенності стулок і сті­нок аорти.

58. До критеріїв діагностики дефекту міжшлуночкової перетинки не

належить такий:

A. Ознаки відставання фізичного розвитку у дітей.

B. Межі відносної тупості серця зміщуються вліво і вправо.

C. Вислуховується інтенсивний систолічний шум в III—IV міжребер'ї зліва
самостійно або в поєднанні з діастолічним шумом.

Д. Вислуховується систолічний шум на верхівці, що проводиться в аксілярну впадину.

Е. Фрагментарне і неповне відображення міжшлуночкової перетинки.

59. До стандартів ЕКГ-критеріїв діагностики фібриляції передсердь

не належить такий:

A. Відсутність зубця Р.

B. Визначаються хвилі ї.

C. Амплітуда зубця Я може бути різною (електрична альтернація).
Д. І тон на верхівці різної сили.

Е. Комплекс ОіЯБ складає 0,12 с.

60. Найбільш ефективним антиаритмічним препаратом у купуванні

фібриляції передсердь є:

A. Лідокаїн.

B. Пропрафенон.

C. Пропранолол.
Д. Верапаміл.

Е. АТФ.

61. При постійній формі фібриляції передсердь не можна тривало застосовувати такий препарат:

A. Дигоксин.

B. Карведилол.

C. Верапаміл.
Д. Хінідин.
Е. Варфарин.

62. Для профілактики рецидиву фібриляції шлуночків не слід застосовувати такий препарат:

A. Карведилол.

B. Аміодарон.

C. Інгібітор АПФ лізиноприл.
Д. Кандесартин.

Е. Дигоксин.

63. Згідно з даними доказової медицини підвищує смертність при тривалому застосуванні наступний антиаритмічний препарат:

A. Хінідин. С. Дилтіазем. Е. Верапаміл.

B. Бісопролол. Д. Аміодарон.

64. При виникненні атріовентрикулярної блокади Мобітц II можна застосовувати тільки такий препарат:

A. Аміодарон.

B. Атропін.

C. Пропранолол.
Д. Верапаміл.

Е. Пропафенон.

65. При лівошлуночковій бігеменії не можна застосовувати:

A. Дигоксин.

B. Лідокаїн.

C. Пропафенон.
Д. Ацебуталол.
Е. Аміодарон.

66. При набряку легенів з підвищеним АТ найбільш ефективним є наступний препарат:

A. Анаприлін.

B. Нітропрусид натрію.

C. Верапаміл.
Д. Дигоксин.
Е. Торасемід.

67. При набряку легенів з пониженим АТ найбільш доцільно спочатку

ввести:

A. Допамін.

B. Нітрогліцерин.

C. Нітропрусид натрію.
Д. Торасемід.

Е. Пентамін.

68. При хронічній СН II А стадії (за класифікацією Стражеско-Василенко) недоцільно застосовувати наступний бета-адреноблокатор:

A. Карведилол.

B. Пропранолол.

C. Бісопролол.

Д. Метоиролол сукцинат.

Е. Небіволол.

69. При хронічній СН III стадії недоцільно застосовувати наступний

препарат:

A. Дигоксин.

B. Кардесартан.

C. Верошпірон.
Д. Торасемід.

Е. Інгібітор АПФ еналаприл.

70. При хронічній серцевій недостатності ИБ-ІН стадії в 50% і більше випадків хворі помирають від:

A. Фібриляції передсердь.

B. Фібриляції шлуночків.

C. Тромбоемболічних ускладнень.
Д. Асистолії.

Е. Електромеханічної дисоціації.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 3

1. До стандартів діагностики пневмонії не належить такий критерій:

A. Гострий початок захворювання з температурою тіла більше 38,0° С.

B. Вкорочення перкуторного звука, вологі звучні хрипи, бронхіальне дихання.

C. Інфільтративні вогнищеві зміни в легенях.

Д. Лейкоцитоз, висока ШОЕ, зрушення лейкоцитарної формули вліво. Е. Посилений судинний малюнок у легенях.

2. При негоспітальній пневмонії препаратом вибору антибіотиків не

вважається:

A. Для І групи — амоксицилін або макролід перорально.

B. Для II групи амоксицилін / клавуланова кислота або цефуроксим аксетил
перорально.

C. Для III групи ампіцилін або цефалоспорин 11—ІII поколінь + макролід перо-
рально.

Д. Для ІУ групи захищений пеніцилін + макролід або цефалоспорин III поко­ління внутрішньовенно. Е. Для ІУ групи макролід + пеніцилін внутрішньовенно.

3. До макролідів не належить:

A. Азитроміцин (сумамед).

B. Кларитроміцин (фромілід уно).

C. Ципрофлоксацин.

Д. Спіраміцин (роваміцин). Е. Рокситроміцин.

4. До фторхінолонів не належить:

A. Кларитроміцин.

B. Ципринол.

C. Левофлоксацин.

Д. Гатифлоксацин (тебрис). Е. Моксифлоксацин (авелокс).

5. Преднізолон при пневмоніях застосовується лише за виключеним наступного ускладнення:

A. Інфекційнотоксичний шок.

B. Дифузний міокардит.

C. Гепатит.

Д. Гломерулонефрит. Е. Плеврит.

6. До клінічних проявів інфекційно-токсичного шоку не належить:

A. Пониження АТ у середньому на 20-30 мм рт. ст., а у хворих з СН на
40-60 мм рт. ст.

B. Шкіра та видимі слизові оболонки бліді.

C. Тахікардія.
Д. Тахіпное.

Е. Збільшення діурезу.

7. До стандартів діагностики бронхіальної астми не належить:

A. Напад ядухи, сухий кашель.

B. При перкусії коробковий звук, при аускультації сухі, свистячі, тріскучі
хрипи.

C. На ЕКГ Р-риїтопаїе гіпертрофія правого шлуночка.
Д. Інфільтративні зміни в легенях.

Е. Пікова швидкість видиху та об'єм форсованого видиху за 1 с. зменшуються.

8. До Р₂-агоністів не належить:

A. Сальбутамол (вентолін).

B. Фенетерол (беротек).

C. Сальметерол.
Д. Флютиказон.
Е. Форматерол.

9. До інгаляційних глюкокортикостероїдів не належить:

A. Флютиказон.

B. Будесонід (будекор).

C. Беклометазон (бекотид).
Д. Формотерол.

Е. Триамциналон (азмокорт).

10. До стандартів лікування бронхіальної астми не належить наступний препарат:

A. Зняття нападу ядухи: сальбутамол (вентолін) або фенетерол (беротек) по
1-2 вдихи 3-4 рази на день.

B. У разі відсутності ефекту — преднізолон (60-100 мг в/в).

C. Для профілактики нападів ядухи застосовують пролонговані Р₂-агоністи
сальметерол чи серевент, чи формотерол.

Д. Кращим препаратом для профілактики нападів бронхіальної астми є пре­парат серетид.

Е. Кращим препаратом для профілактики нападів бронхіальної астми є пре­парат теопек.

11. Тактика лікування персистуючої форми бронхіальної астми середньої тяжкості не включає такі препарати:

A. Симптоматична терапія один або два контролюючі засоби (сальбутамол +
будссонід).

B. Високі дози інгаляційних глюкокортикостероїдів (флютиказон, будесонід)
у вигляді монотерапії.

Дата добавления: 2017-01-14