Порядрк слів у науковому стилі

50.

49.

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Синтаксична норма в діалогічному тексті обов’язкова для того, щоб зрозуміти

мовленнєве значення граматичної конструкції. Це стосується ремісивних синтаксичних

утворень щодо імпліцитного або експліцитного антецеденту або цілого тексту. Відомі

синтаксичні явища "нереченнєвого" характеру, які не порушують синтаксичних та

синтагматичних норм діалогічного тексту, вони притаманні йому, тобто синтаксична норма

діалогічного тексту допускає не лише двоскладові речення (ті, що включають у свою

структуру дієслівне або номінальне ядро), а також і граматичні конструкції, які виконують

роль висловлення лише в діалогічному тексті.

Складні випадки керування

Керування - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд. Досить часто в ділових паперах трапляється неточність та двозначність формулювань, безпредметні й не дуже грамотні розмірковування, нечіткість у висловленні думки. Щоб уникнути таких помилок, слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті документа. При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати - методами, але вдосконалення - методів; Для організації роботи замало самого інформування, повідомлення фактів. Повідомляти - факти, інформувати - про факти. Спільний додаток неможливий. У стійких словосполученнях не замінюються окремі слова і не вводяться нові.

Від цього словосполучення руйнується, а текст стає неграмотним: кожного взяло за самолюбство (перероблено вислів узяло за живе), для відома і для діла (перероблене до відома), для розуму і душі (перероблено до душі). Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків: повідомити директору (кому) - інформувати директора (кого), опанувати (що) мову - оволодіти (чим) мовою, властивий (кому) - характерний (для кого), сповнений (чого) - наповнений (чим), оснований (на чому) - заснований (ким), багата (на що) - славиться (чим), торкатися (чого) - доторкатися (до чого). Наприклад: Нехай ці знання будуть властиві й характерні нам (властиві нам, але характерні для нас). Добираючи українські відповідники до російських, слід розрізняти мовні засоби: благодарить (кого) - дякувати (кому), причинять (что) - завдавати (чого), нуждаться (в чем) - потребувати (чого), подражать (кому) -наслідувати (кого), извинять (кого) - пробачати (кому). Наприклад: Голова подякував його (йому) за успіхи в роботі.

Використання прийменників у російській і українській мовах неоднакове. Тому, слід звернути увагу на вживання прийменників, що їх вимагають дієслова: подготовится к (чему) - підготуватися до (чого), стремится к (чему) - прагнути до (чого), предупреждать о (чем) - попереджувати про (що), думать о (чем) - думати про (що), случилось по вине - трапилось через провину.

В українській мові розрізняють такі види керування: 1. Дієслівне - коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити (чого) заходів, запобігати (чому) аваріям, заперечувати (що) факти, повідомляти (чим) телефоном, ігнорувати (що) пропозицію, зазнати (чого) поразки, наголошувати (на чому) на головному, заслуговувати (на що) на увагу, досягти (чого) згоди. 2. Іменне - іменники, утворені від дієслів вимагають певних відмінків: попередження (чого) незаконних дій, завідувач (чого) відділу, завідуючий (чим) відділом, забезпечення (чим) літературою, опанування (чого) курсу, оволодіння (чим) мовою, освоєння (чого) комп'ютера, запобігання (чому) злочинним заходам. Існують інші види іменного керування: пам 'ятник (кому) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.3. Прикметникове - коли прикметники керують формою іншого слова: характерний (для кого, чого) для директора, притаманний (кому, чому) директору, властивий (кому) менеджеру, хворий (на що) на грип, багатий (на що) на ідеї. Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.

Науковий стиль має свою фразеологію — стійкі фразеологічні словосполучення (наприклад: кесарів розтин, грудна жаба, сонячне сплетіння, щитрвидна залоза, точка замерзання, термітів многочлен), а тако^ кліше (наприклад: між формою і змістом, застосовується для, складається із, полягає в тощо). У композиційному відношенні велику роль відіграють цитати та посилання.

Текст членується послідовно на розділи, параграфи, пункти, абзаци з дотриманням логічної послідовності, яка досягається за допомогою причинно-наслідкових зв'язків, завдяки словам, які вказують на них (наприклад: спочатку, потім, водночас, насамкінець, з метою, для того, у результаті, таким чином, у той час, внаслідок, отже та ін.). Цю ж функцію виконують також вставні конструкції (наприклад: по-перше, по-друге, з іншого боку тощо). Абзаци в науковій літературі часто нумеруються.

У реченнях мало використовуються дієслова, зокрема їх особові форми, перевага надається іменникам (частіше подаються назви понять, рідше — назви дій). Це відзначається при виборі присудка, де переважають дієслівно-іменникові конструкції (наприклад: проводяться дослідження нового препарату, відбувається збільшення, має місце підвищена температура). Серед найуживаніших дієслівних форм — безособові, неозначені та узагальнені (наприклад: Дано пряма АВ і точка С, що не лежить на цій прямій. Доведіть, що через точку С можна провести пряму, паралельну прямій АВ.).

Трапляється багато відносних прикметників, які уточнюють зміст понять, вказуючи на їх ознаки, підкреслюючи термінологічну функцію (наприклад: полин гіркий, бертолетова сіль, архімедова спіраль, базедова хвороба, гайморова порожнина). Прислівники й займенники, зокрема особові, використовуються обмежено. У науковому стилі відсутнє авторство, тобто те, що вказувало б на особу автора та його уподобання: емоційно-експресивні синоніми, суфікси, багатозначні слова, художні тропи.

Синтаксис характеризується складними конструкціями речень. Часто будуються речення з однорідними членами, узагальнюючими словами, вставними конструкціями, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами (наприклад: Основна функція лейкоцитів — захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий аме-боїдний рух, завдяки чому вони здатні проводити крізь стінки найтонших кровоносних судин і рухатися між клітинами різних тканин організму.). У складних реченнях часто трапляються складені підрядні сполучники, характерні для книжної мови (наприклад: завдяки тому що, внаслідок того що, зважаючи на те що, тоді як, у зв'язку з тим що тощо). Вони вказують на відношення між частинами складного речення.

Порядок слів у діловому стилі

Основні ознаки стилю: документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, регламентація тексту.

Мовні засоби: усім документам властива особлива ділова (канцелярська) лексика {реквізити, акредитація, договір, доручення, акт); активно вживаються суспільно-політичні та адміністративно-канцелярські терміни (конституція, постанова, заява); характерна наявність численних мовних стандартів — кліше (виписка з наказу, притягати до відповідальності, ставити в обов'язок); уводяться в текст складноскорочені слова та абревіатури. У текстах офіційно-ділового стилю часто трапляються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійної дії, характерна наявність безособових, неозначених і наказових форм дієслова (наприклад: рішення надсилаються, має місце, вжити заходів, покласти обов 'язки, оголосити подяку, складено і завірено в двох примірниках); часто вживані віддієслівні іменники, відіменні прийменники (наприклад: на підставі, з метою, відповідно до, згідно з, за рахунок та ін.) і складні сполучники (наприклад: унаслідок того, що...; зважаючи на те, що...; у зв'язку з тим, що... та ін.), а також різноманітні стійкі словосполучення, що служать для зв'язку частин складного речення (наприклад: на випадок, якщо...; з тієї причини, що...; з тією умовою, що...; таким чином, що...; той факт, що... та ін.). В офіційно-ділових текстах відсутні емоційно-експресивна лексика й будь-яка мовна індивідуальність автора, обмежено синонімію.

Багато видів ділових документів мають загальноприйняті форми викладу і розташування матеріалу. У практиці часто використовуються готові бланки, в яких є кліше, котрі спрощують і прискорюють ділову комунікацію. Речення мають розповідний характер і прямий порядок слів. Використовуються ускладнені конструкції: з однорідними членами речення, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними конструкціями. Будова і розміщення тексту чітко регламентовані.

Дата добавления: 2017-01-14