Загальні тенденції щодо наголосу

Іменник

1) Іменники у множині мають наголос переважно на закінченні:

лист - листи, син - сини, олівець - олівці, рушник - рушники, книжка - книжки, пісня - пісні, думка - думки, але кінь - коні, корова - корови, переможець - переможці, дорога - дороги, голова - голови, село - села, сестра - сестри.

2) Іменники у родовому відмінку однини (кого? чого?) також мають наголос переважно на закінченні: стіл - стола, кінь - коня, голова - голови, сестра - сестри, вода - води, трава - трави, село - села, вікно - вікна, але шлях - шляху, берег - берега, ялинка - ялинки, сонце - сонця.

3) В іменниках із префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс:

виняток, випадок, виписка, виклик, вискочка, але вимова, видавництво, вирощування (переважно винятками є віддієслівні іменники); позначка, позичка, посмішка, показ, але постачання, порада, повага.

5) В іменниках із суфіксом -щин- (-чин-) наголос зазвичай сталий та припадає на основу:

Полтавщина, Сумщина, Миколаївщина, Одещина, Донеччина, Вінниччина, проте Галичина.

6) У віддієслівних іменниках наголос має падати на той самий склад, що і в інфінітиві дієслова:

читати - читання, писати - писання, питати - питання, завдати - завдання, але жити - життя, знати - знання.

7) У складних іменниках наголошується сполучна голосна:

літопис, рукопис, гуртожиток, живопис, машинопис, але листопад, снігопад, лісостеп, землемір.

8) У словах іншомовного походження наголос переважно сталий:

8.1) іменники на -метр, що означають міру відстані, наголошуються на останньому складі:

сантиметр, дециметр, кілометр, але барометр, спідометр, манометр (то є прилади, а не міри відстані);

8.2) іменники на -лог наголошуються на останньому складі:

каталог, діалог, монолог, пролог,але філолог, дерматолог, фізіолог, геолог (винятками є переважно назви за фахом);

8.3) іменники на -ер наголошуються на останньому складі:

партер, револьвер, шофер, диспансер;

8.4) взагалі-то, здебільшого у словах іншомовного походження, що були запозичені не досить давно, наголос переважно співпадає з російською мовою; порівняйте:

- демократія, бюрократія, аристократія (переважно, але не завжди);

- квартал, портал, універсал;

- цемент, постамент, документ.

9) При зміні іншомовних слів наголос, зазвичай, не змінюється.

10) У власних назвах наголос здебільшого такий, як і в мові, з якої їх засвоєно:

10.1) у французьких - на останньому складі:

Дюма, Арагон, Мопассан, Стендаль, Бальзак, Руссо, Вольтер;

10.2) в англійських - на першому:

Байрон, Діккенс, Гамлет, Рассел, Дарвін,

але Шекспір;

10.3) у польських - на передостанньому

Міцкевич, Ярошевич, Жеромський, Сенкевич, Словацький, Костинський тощо.

11) Деякі іменники мають подвійний наголос.

Прикметник

1) Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні:

новий, старий, швидкий, низький, вузький, близький, легкий,

але тихий, гарний, добрий;

2) Значна частина прикметників має подвійний наголос:

весняний і весняний, світанковий і світанковий, повітряний і повітряний, ясний і ясний, увігнутий і увігнутий, кремезний і кремезний, малиновий і малиновий.

3) Багатоскладові прикметники, які утворено від іменників іншомовного походження, переважно мають наголос на тому складі, що й початкові іменники:

атомний, гіпсовий, машинний,

але фантастичний, цукровий, цегельний.

Числівник

Власне, тут наголос є переважно однаковий у групах подібних слів:

1) одинадцять, дванадцять, тринадцять і т. д.;

2) п'ятдесят, шістдесят, сімдесят тощо;

3) п'яти, десяти, двадцяти, тридцяти і т. д.;

4) одинадцяти, дванадцяти, тринадцяти тощо;

5) п'ятьох, шістьох, десятьох, двадцятьох і т. д.

Займенник

Багато займенників мають наголос на закінченні:

мене, тебе, себе, мені, тобі, собі, цього, того, цьому, тому.

Але, якщо поруч з'являється прийменник, у багатьох займенників наголос переміщується на основу:

до того, до цього, при тому, при цьому, біля мене, біля тебе, біля себе, біля нього, за мене, за тебе, за себе, за нього тощо.

Дієслово

1) У першій особі однини теперішнього і майбутнього часу у дієсловах наголошується переважно закінчення:

роблю - зроблю, люблю - полюблю, кажу - скажу, пишу - напишу, несу - віднесу, бережу - збережу, веду - приведу,

але й винятків досить багато: раджу - пораджу, співаю - заспіваю, читаю - прочитаю, можу - зможу.

2) У другій і третій особі однини теперішнього і майбутнього часу наголос у дієсловах падає переважно на основу:

робиш - зробиш, робить - зробить; любиш - полюбиш, любить - полюбить; кажеш - скажеш, каже - скаже; пишеш - напишеш, пише - напише; радиш - порадиш, радить - порадить; співаєш - заспіваєш, співає - заспіває;

але бережеш - збережеш, береже - збереже; ведеш - приведеш, веде - приведе.

3) Двоскладові дієслова в інфінітиві (і всі похідні від них) мають наголос на закінченні:

нести, вести, везти - принести, віднести, занести, пронести, внести, піднести тощо.

4) Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні:

взяла, знайшла, везла - привезла - відвезла, вела - завела - підвела, дала - віддала - продала,

але співала - заспівала, малювала - намалювала, робила - зробила.

5) У другій особі множини наказового способу наголос переважно падає на закінчення:

говоріть, ідіть, робіть, зробіть, кажіть, скажіть, пишіть, напишіть, творіть, створіть (переважно на -іть),

але малюйте, будуйте, читайте, вставайте, спіймайте (переважно на -те).

6) У дієсловах доконаного виду із префіксом ви- наголос падає переважно на префікс:

вийти, випити, виписати, викликати, вискочити, виховати, винайти, визнати.

А от у дієсловах недоконаного виду із тим самим префіксом ви- наголос вже падає переважно на основу:

виходити, випивати, виписувати, викликати, вискакувати, виховувати, винаходити, визнавати.

Прислівник

У прислівниках високо, широко, глибоко, разом наголос падає на перший склад.

Деякі прислівники мають подвійний наголос:

байдуже і байдуже, гаряче і гаряче, слідом і слідом, завжди і завжди, мабуть і мабуть.

Коментарі

У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний наголос:

автолюбитель, багатостраждальний, сільськогосподарський.

Також слід пам'ятати, що є деякі слова, що пишуться однаково, проте мають різне значення та наголос:

замок (будівля) - замок (пристрій для замикання дверей)

дорога (шлях, путь) - дорога (дорогоцінна, люба, мила)

Часто наголос виражає граматичне значення слова: книжки (родовий відмінок однини) - книжки (називний відмінок множини). Порівняйте: У мене нема цієї книжки, але в мене є інші книжки з цієї теми.

___________________________________________

Особливу увагу слід звернути на власне український наголос, а не тільки на його положення. Наголос української мови набагато слабший за наголос російської, а різниця між наголошеними та ненаголошеними складами набагато менша. Окрім того, ненаголошені склади, на відміну від російської, не втрачають наголосу з віддаленням від наголошеного складу. Українському мовленню притамана властивість робити дуже слабкий, але додатковий наголос через кожні 1-2 склади від наголошеного склада.

Українські голосні ніколи не редукуються.

І ще раз зауважу: українській наголос набагато слабший за російський, а різниця між наголошеним і ненаголошеним складом набагато менша.

Дата добавления: 2017-01-14