Характеристика – відгук

ХАРАКТЕР

Декан

юридического факультета

профессор М.Б. Смоленский

"____"____________2012г

Людей з давніх-давен цікавив той факт, що вони не схожі в поведінці, в своїх ставленнях один до одного, до дорученої справи та інших життєвих факторів, які впливають на людину. Ця проблема має давню історію і належить до найскладніших у психології. Ще в Стародавній Греції такі вчені, як Платон, Протагор, Арістотель, Теофраст велике значення надавали цьому питанню.

Існує багато визначень характеру. Г.С.Костюк дає таке визначення: “ Характер – це індивідуальна своєрідність психічного складу особистості, яка виявляється в поведінці, в ставленні до суспільства, до колективу, до інших людей і до самих себе”. А. О. Ковальов визначив, що “ характер - це стиль відношень і в цілому поведінка людини, який склався і закріпився під впливом життєвих впливів і виховання людини”.

Термін “характер” має грецьке походження, і спочатку позначав інструмент для того, щоб виробити карбування, штамп або клеймо; пізніше образ карбування став застосовуватись і до людини, спершу для окреслення рис її обличчя, а потім – особливостей поведінки.

“Загальна психологія” Скрипченко О., Долинської Л. зазначає: ” характер – це цілісний компонент особистості, функція якого полягає в об'єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних особливостях поведінки”.

Характер – це індивідуальне сполучення найбільш стійких, істотних властивостей особистості, що проявляються у поведінці людини, у її ставленні до: себе, інших людей, дорученої справи та труднощів життя.

Характер – це компонент особистості, який має свою структуру, що в певний спосіб поєднує його риси. Сам термін “риса” використовується в кількох значеннях, хоча в цілому вітчизняні науковці вважають, що характерологічна риса – це єдність мотиву і дії, змісту і форми, зв’язок між якими не завжди однозначний. Під рисами характеру розуміють індивідуальні звичні форми поводження людини, в яких реалізується її ставлення до дійсності. Риси характеру потрібно розглядати й оцінювати у взаємозв’язку одну з одною. Кожна риса характеру у відношенні з іншими рисами може означати інше значення. Наприклад, сміливість може мати різний відтінок відповідно до того, з якою рисою вона поєднується: з обережністю чи імпульсивністю. Обережність з рішучістю може зробити людину діяльною, а без неї – бездіяльною.

Риси діляться на дві групи:

1. Ті риси, в яких виражається спрямованість особистості (система ставлень до дійсності). У свою чергу, дану групу можна поділити на такі підгрупи (за Тепловим): риси характеру, що виражають ставлення до праці (працелюбність, схильність до творчості, відповідальність ініціативність, пасивність, лінощі, ін.); риси характеру, що виражають ставлення до інших людей, колективу, суспільства (комунікабельність, чуйність, повага, колективізм, грубість, презирство, індивідуалізм); риси характеру, що виражають ставлення до самого себе (гордість, гідність, самокритичність, сором’язливість, марнославство, амбіційність, егоїзм, самозакоханість); риси характеру, що виражають ставлення до речей (акуратність, бережливість, щедрість, скупість, економність).

2. Вольові риси. Чи вміє людина реалізувати свою мету, долати перешкоди, боротися з труднощами. В залежності від розвитку цієї групи рис, виділяють сильний і слабкий характер.

До першої групи рис відноситься, перш за все, колективізм (бажання бути в колективі, діяти в ньому, а також через нього, боротися за мету колективу, давати допомогу товаришам, радіти успіхам інших). Також сюди відноситься і егоїзм – це негативна риса. Людина з цією рисою прагне задовольнити тільки свої інтереси, все робить з власної вигоди. Егоїзм дітей є наслідком неправильної поведінки дорослих, які розбещують дитину, ні в чому їй не відмовляють.

Позитивною рисою цієї групи є чуйність – уважне, бережне ставлення до людей, вміння співчувати, допомогти в складній ситуації. До негативних рис відноситься і грубість, яка є наслідком неправильного виховання, недостатньої уваги дорослого до особистості дитини, набридаючий контроль, бажання подавити дитячу самостійність. Також це може викликатись бажанням стати дорослішою, або слабкістю волі.

Дуже важливою позитивною рисою є чесність. Вона виражається не тільки в повазі до чужої власності. Чесна людина добросовісно виконує свої обов'язки, вона правдива і пряма, ніколи не хитрує, не обманює, не лицемірить. Також до першої групи рис характеру відноситься замкнутість і відкритість. Ці риси залежать також і від темпераменту.

Позитивною рисою цієї групи є працелюбність – бажання працювати. Воно зв’язане з радістю, задоволенням від отриманого результату в процесі діяльності. Виявляється не тільки у бажанні працювати, виконувати роботу, а виконувати її завжди і найкращим чином.

Лінь являється однією з негативних рис.

Однією з позитивних рис цієї групи є ініціативність, почуття нового. Ця людина творчо відноситься до праці, знаходить нові методи роботи. А якщо людина не проявляє бажання зробити щось нове і передове, сліпо відноситься до традицій, то у неї є риса консерватизму. В процесі діяльності розвивається і така риса, як бережливість, яка виражає ставлення до результатів своєї праці і праці інших людей.

До рис характеру, які виражають ставлення людини до самої себе відносять скромність – людина ніколи не перебільшує, не виставляє напоказ свої заслуги, якості. Скромність – це простота і природність в спілкуванні з людьми.

Самокритичність, як позитивна риса характеру, теж відноситься до цієї групи. Людина, в якої є ця риса, вміє оцінити реально свою роботу, вимоглива до себе, вміє побачити і виправити свої помилки, визнає свої недоліки і знаходить міри по їх усуненню. Схожою рисою є самоповага – ця риса породжує впевненість у своїх силах.

Зазнайство, хвалькуватість дітей є негативними рисами, вони є, як правило, наслідком переоцінки дорослими успіхів дітей.

До другої групи рис характеру відносяться вольові риси характеру, а саме:

1. Цілеспрямованість.

2. Самостійність.

3. Рішучість.

4. Настирливість.

5. Витримка.

6. Мужність і сміливість.

7. Дисциплінованість.

Ці риси виявляються у вмінні і звичці свідомо регулювати свою поведінку, долати перешкоди на своєму шляху до поставленої мети. Їх не можна виховувати і оцінювати, не враховуючи нахили особистості, її спрямованість.

К. Леонгард запропонував свою типологію характерів, яка заснована на оцінюванні спілкування людини з навколишніми людьми.

1. Гіпертимний тип. Надмірна контактність, виразність жестів, міміки, пантоміміки. Через недостатньо серйозне ставлення до своїх службових і сімейних обов'язків у них виникають епізодичні конфлікти з навколишніми людьми. Часто вони самі стають ініціаторами конфліктів. В ряді позитивних рис є енергійність, прагнення діяльності, оптимізм, ініціативність. Відштовхуючими рисами є схильність до аморальних вчинків, підвищена роздратованість, несерйозне ставлення до своїх обов'язків. Важко переносять умови жорсткої дисципліни, монотонну діяльність, вимушену самотність.

2. Дистимний тип. Його характеризує низький рівень контактності, малослівність, домінуючий песимістичний настрій. Переважно такі люди – домосіди, які рідко вступають в конфлікт, ведуть замкнутий спосіб життя. Високо цінить тих, хто з ним дружить, і готові їм підкорятися. Володіють привабливими рисами: серйозністю, добросовісністю, загостреними почуттями. Є у них і відштовхуючі риси: пасивність, уповільнення мислення, малорухливість, індивідуалізм.

3. Циклоїдний тип. Йому властиві досить періодичні зміни настрою. В період піднесеного настрою вони є контактними в спілкуванні, а в період подавленого настрою – замкнуті.

4. Збудливий тип. Для даного типу характерний низький рівень контактності в спілкуванні. Нерідко вони є занудливі, схильні до хамства і сварки, до конфліктів, в яких вони є активними. В емоційно спокійному стані - люди добросовісні, акуратні, люблять тварин і маленьких дітей. Але в стані емоційного збудження бувають роздратовані, важко контролюють свою поведінку.

5. Застрягаючий тип. Його характеризують помірна контактність, занудність, схильність до морального повчання. Виступають сильною стороною, ініціатором в конфліктах. Намагається добиватись успіху в будь-якій справі, за яку береться, виявляє підвищені вимоги до себе. Особливо чутливий до соціальної справедливості, дуже образливий, ранимий, підозріливий, мстивий. Інколи - надмірно самонадіяний, ревнивий, пред'являє близьким і підлеглим непомірні вимоги.

6. Педантичний тип. В конфліктах, в які потрапляє рідко, виступає пасивною стороною. На службі веде себе як бюрократ, навколишнім ставить багато вимог. Але з легкістю може поступитися місцем лідера. Його позитивні риси: добросовісність, акуратність, серйозність, надійність у справах. Негативні: формалізм, занудність.

7. Тривожний тип. Ці люди віддають перевагу самотності, їм характерна низька контактність, невпевненість в собі. Рідко вступають в конфлікти. Привабливі риси: дружелюбність, самокритичність, виконавчість. Часто бувають об’єктом для насміхань.

8. Емотивний тип. Спілкуються у вузькому колі вибраних, з якими встановлюються хороші контакти, яких вони розуміють з “півслова”. Рідко вступають в конфлікти. Привабливі риси: доброта, співпереживання, радість за успіх інших, виконавчість.

9. Демонстративний тип. Характеризується легкістю встановлення контакту, прагненням до лідерства, прагненням до влади і похвали. Він демонструє високу пристосованість до людей і разом з тим схильність до інтриг. Такі люди роздратовують навколишніх своєю самовпевненістю, самі створюють конфлікти і при цьому активно захищаються. Позитивні риси: артистичність, здатність привернути увагу інших, неординарність мислення і вчинків. Негативні: егоїзм, лицемірство, хвалькуватість.

10. Екзальтований тип. Для нього характерна висока контактність, здатність легко закохуватись. Часто сперечаються, не доводячи справу до відкритих конфліктів. Разом з тим прихильні й уважні до батьків і друзів. Вони альтруїсти, співчутливі, мають хороший смак. Негативними рисами є паніка, піддатливість настрою.

11. Екстраверований тип. Відрізняється великою контактністю. У таких людей багато друзів, знайомих, вони відкриті для будь-якої інформації. Рідко вступають в конфлікти, де виступають пасивною стороною. Віддають перевагу підкоренню аніж лідерству. Привабливі риси: готовність вислухати інших, зробити те, про що просять, виконавчість. Негативні: піддатливість впливам, легковажність, необдуманість, пристрасть до розваг, участь у розповсюдженні чуток.

12. Інтровертований тип. Люди з низькою контактністю, замкнуті, відірвані від реальності, схильні до філософствування. Вони люблять залишатися на самоті, рідко вступають в конфлікти. Часто вони є емоційно холодними ідеалістами, відносно легко прихильні до людей. Позитивними рисами є стриманість, наявність твердих переконань, принциповість. Негативними є впертість, настирливе відстоювання своїх ідей. Ці люди мають на все свою точку зору, яка може бути помилковою, різко відрізнятися від переконань інших людей, але, не дивлячись на це, вони будуть відстоювати свої інтереси.

Ця типологія відноситься до дорослих людей в основному і представляє типологію характерів переважно з точки зору ставлення до людей.

Внаслідок спостережень за підлітками, А.Є. Личко побудував класифікацію характерів. А зробив він це на основі опису акцентуацій характерів К. Леонгарда.

Акцентуація характеру (за Личко) – це надмірні посилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються відхилення в психології і поведінці людини, що не виходять за межі норми, але межують з патологією. Такі акцентуації як тимчасові стани психіки частіш за все спостерігаються в підлітковому віці і ранньому юнацькому. Це пояснює автор класифікації: “При дії психогенних факторів, адресованих до “місця найменшого опору”, можуть наступати часткові порушення адаптації, відхилення в поведінці”. Коли дитина дорослішає, особливості її характеру, які проявлялися в дитинстві, залишаються достатньо вираженими, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть проявитися чітко.

Класифікація акцентуацій характерів у підлітків за А.Є. Личко виглядає так:

1. Гіпертимний тип. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, комунікабельністю, вони завжди вносять багато шуму в події, які відбуваються, люблять неспокійні компанії однолітків. Всі вони, хоч і мають хороші задатки, непосидючі, недисципліновані, вчаться нерівномірно. У них завжди хороший піднесений настрій. У них часто виникають конфлікти з дорослими. Мають багато різноманітних захоплень, але, як правило, поверхових і швидкозмінних. Ці діти перевищують свої можливості, бувають дуже самовпевнені, прагнуть показати себе, хваляться.

2. Циклоїдний тип. Підвищена роздратованість і схильність до апатії. Діти цього типу краще почуваються дома самі, ніж десь зі своїми однолітками. Важко переживають найменші неприємності. Настрій періодично змінюється від піднесеного до подавленого з періодами в 2 – 3 тижні.

3. Лабільний тип. Змінний в настроях. Причини зміни настрою можуть бути найменшими. Всі вони “здатні зануритися в зневіру, безпорадність, сум, безвихідь при відсутності яких-небудь серйозних неприємностей і невдач”. Діти цього типу потребують спілкування з людьми, які можуть поправити їх настрій. Вони добре розуміють і відчувають ставлення до них інших людей.

4. Астеноневротичний тип. Цей тип характеризується підвищеною вередливістю, втомлюваністю і дратівливістю. Особливо втомлюється при розумових заняттях і на змаганнях. Легко спалахує за найменшого приводу. Емоційно нестабільний. Слабко адаптований. Занижена самооцінка.

5. Сензитивний тип. Йому характерна підвищена чутливість до всього, звідси – постійно знижений настрій, бачення темних сторін життя. Ці діти не люблять великих компаній, азартні ігри. Часто сором'язливі та вразливі при сторонніх людях, тому можуть здатися замкнутими. А відкритими і щирими бувають з тими, хто їм добре знайомий. Відрізняються слухняністю і прихильністю до батьків. Разом з тим, у них швидко формується почуття відповідальності, виявляються високі моральні вимоги до себе і до оточуючих людей. Швидко втомлюються фізично.

6. Психастенічний тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів, самоаналізу, оцінювання поведінки інших людей. У них самовпевненість співіснує з нерішучістю, схильністю до сумнівів. Вони бояться за себе, своїх рідних. Користуються «ритуалами» для захисту від нещастя. Самооцінка занижена.

7. Шизоїдний тип. Найбільш характерна риса цього типу – замкнутість. Ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, віддають перевагу компанії з дорослими. Не виявляють інтересу до навколишніх людей, їх переживань, вони не вміють співпереживати. Стримані у виявлені своїх почуттів, не завжди зрозумілі для своїх однолітків, які їх, як правило, недолюблюють. Швидко втомлюються, сильно захоплюються. Самооцінка завищена. Нонконформісти.

8. Епілептоїдний тип. Ці підлітки часто плачуть, люблять мучити тварин, дражнити молодших, знущатися над безпомічними. В дитячих компаніях ведуть себе як диктатори. Вони намагаються загрожувати начальству, добиваються переваг над іншими, прагнуть отримати владу. Дуже дратівливі, нетерпимі до думки оточуючих, зауважень, легко гніваються (їх «трясе від гніву») і не можуть стриматися, легко втрачають контроль над своїми діями, сваряться і навіть можуть вдарити.

9. Істероїдний тип. Головна риса його – егоцентризм, прагнення постійної уваги до себе. Схильні до театральності, позування. Важко переносять, коли в їх присутності хвалять інших. Головною потребою для них є вислуховувати на свою адресу похвалу, привертати до себе увагу. Тому часто виступають в ролі зачинателів і заводіїв. Але через неможливість це реалізувати часто терплять фіаско. Можуть брехати, демонстративно втрачати свідомість, влаштовувати сцени.

10. Нестійкий тип. Небажання працювати. Його інколи характеризують як слабовільний, такий, що пливе за течією. Підлітки цього типу відчувають підвищений потяг до розваг, а також святкування і неробства. В них відсутні серйозні професійні інтереси; зовсім не думають про своє майбутнє. Відсутні вольові зусилля при виконанні обов’язків, до близьких любові не виявляють, вони для них – джерело і засіб для розваг. Випадкові і поверхові контакти.

11. Комформний тип. Характеризуються підкоренням авторитетам і більшості в групі. Їхнє гасло – наслідування, “бути як усі”. Це тип пристосуванця, який заради своїх власних інтересів здатний зрадити товариша, залишити його у важку хвилину, але що б він не скоїв – завжди знайде “моральне” оправдання своїй поведінці. Засвоює стандарти поведінки, прийняті в соціумі, не маючи власних позицій.

В загальній структурі особистості характер займає центральне місце, об'єднуючи всі інші якості і особливості поведінки. Характер людини впливає на її пізнавальні процеси – сприймання, увагу, уявлення, мислення і пам'ять. Цей вплив відбувається через вольові й інструментальні риси характеру. Емоційне життя людини знаходиться під прямим впливом характеру. В першу чергу характер визначає індивідуальність і своєрідність особистості.

Фізіологічною основою характеру вважають динамічний стереотип (з грець. – сильний, рухливий; твердий+відбиток) – це інтегральна система звичних умовно-рефлекторних відповідей, що відповідає сигнальній, порядковій і часовій характеристикам стимульного ряду. Поняття введене Павловим, згідно якого, нервові процеси, що лежать в основі формування динамічного стереотипу, об’єднуються внаслідок того, що наявний функціональний стан нервів (у відповідь на подразнення) стає сигналом для наступного і підкріплюється ним.

Сучасний психолог Немов Р.С. пропонує основні рекомендації по зміцненню характеру дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, які помістив у своїй книзі “Психологія” (І том). А саме, в індивідуальній предметній діяльності і навчанні:

1. У виборі виду діяльності для дитини необхідно поступово переходити від більш до менш приємних. При цьому значення одного виду діяльності для власного психологічного розвитку дитини повинне поступово зростати. Таким чином, на початковому етапі формування характеру діяльність сама по собі повинна достатньо привертати увагу і майже нічого, крім задоволення, не повинна давати дитині. На закріплюючому етапі діяльність, навпаки, повинна бути менш приємною, а проте, край необхідною для психологічного розвитку чи для досягнення якої-небудь віддаленої вагомої мети.

2. Ступінь трудності діяльності також повинен поступово зростати. Спочатку, це може бути легко виконувана робота, яка на 100% забезпечить успіх без особливих зусиль з боку дитини, а в кінці – важка діяльність, гарантуюча успіх лише при настирному і вираженому старанні.

3. Спочатку діяльність повинна пропонуватися дитині дорослими, а пізніше вона сама повинна переходити до самостійного і вільного вибору діяльності.

Він також запропонував рекомендації по закріпленню характеру тих же дітей в спільній діяльності і спілкуванні з людьми:

1. Включення дитини у спільну сюжетно-рольову гру і в діяльність, виконуючи яку, вона повинна буде пристосовуватися до індивідуальних особливостей і дій інших людей.

2. Вибір в якості партнерів для спілкування і спільної діяльності дитини з іншими людьми таких дітей, які суттєво відрізняються один від одного і від неї самої, вимагають різноманітної міжособистісної поведінки.

3. Поступове ускладнення задач, які дітям потрібно вирішити в спілкуванні і взаємодії з людьми.

Все це необхідно здійснювати поступово, крок за кроком, переходячи від простіших до складніших задач, і тоді можна чекати хороших результатів.

про проходження стажування курсантом взводу ПБ-13 1- го курсу

Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Костюком Ігором Васильовичем

Костюк Ігор Васильович проходив ознайомчу практику в ДПРЧ-7 м. Коломия УДСНС в Івано-Франківській області з 5 січня 2015 року по 30 січня 2015 року на посаді пожежного-рятувальника в ДПРЧ-7 м. Коломия.

За період ознайомчу практику зарекомендував себе позитивно. Теоретичні знання вміло використовує у службовій діяльності, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. За час ознайомчої практики набув значного практичного досвіду.В караулі створив хороший та діловий мікроклімат. Самостійно і грамотно виконує поставлені завдання, проявляє при цьому розумну ініціативу та наполегливість. Не допускає випадків порушень дисципліни, дотримується встановленої форми одягу.

Керівні документи, які регламентують службову діяльність знає і вміло використовує їх в практичній роботі. Постійно вдосконалює свою професійну майстерність. Цілеспрямований, здібний до виконання поставлених задач.

Характер врівноважений, морально стійкий, фізично розвинутий добре. Здатний критично оцінювати результати своєї праці, робити правильні висновки, виправляти допущені помилки. В побуті веде себе скромно.

Завжди має охайний зовнішній вигляд. Особисто дисциплінований, вміє добиватися точного, своєчасного виконання поставленого завдання.

Постійно працює над підвищенням свого культурного та професійного рівня. В колективі користується заслуженим авторитетом.

Ознайомчу практику закінчив із загальною оцінкою “” ()

Заступник начальника ДПРЧ-7

УДСНС в Івано-Франківській області

капітан служби цивільного захисту П. М. Хоміцький

"____" ___________________2015р.

Дата добавления: 2017-01-14