Сюда можно отнести разорванность( грамматическую). 4 страница

Характерними для дебільності є:

§ Незрілість;

§ Слабкість волі;

§ Знижена спроможність докладати вольові зусилля.

§ 49

§ сборная группа олигофрении является следствием таких разнообразных по этиологии и патогенезу страданий, как наследственные и хромосомные болезни, заболевания эмбриона и плода (различной этиологии эмбрио‑патии и фетопатии), родовая патология (асфиксии, травмы, кровоизлияния), поражения центральной нервной системы ребенка в первые месяцы или годы жизни (менингиты, ме‑нингоэнцефалиты, энцефалиты, травмы).

§ Не все олигофрении изучены в одинаковой степени, так же как неизвестно пока точное количество их разновидностей. Некоторые олигофрении ввиду недостаточной изученности описываются пока не как отдельные нозологические формы, а лишь как синдромы. Олигофрении с уже известной этиологией определяются как дифференцированные формы.

§ В нашей стране наиболее принята двухэтапная классификация, по которой учитывается время патологического воздействия, а также качество и тяжесть вредоносного фактора.

§ По временам воздействия (и, естественно, по определенному сходству патогенеза) этой классификацией выделяются три больших группы олигофрении:

§ 1) наследственные и семейные формы олигофрении;

§ 2) эмбриопатии и фетопатии (поражения эмбриона или плода);

§ 3) олигофрении, вызванные различными вредностями во время родов и в первые месяцы или годы жизни.

§ Таким образом, все олигофрении с уже изученной этиологией можно подразделить на следующие большие группы:

§ 1) олигофрении вследствие наследственных (генных и хромосомных) заболеваний;

§ 2) олигофрении вследствие воздействия различных вредностей (инфекции, интоксикации) в период внутриутробного развития;

§ 3) олигофрении, вызванные воздействием различных вредностей в перинатальном периоде и в первые месяцы и годы жизни;

§ 4) олигофрении, являющиеся следствием отрицательных психосоциальных влияний.

§ Олигофрении вследствие наследственных (генных и хромосомных) заболеваний

§ Эти формы умственной отсталости обусловлены большей частью эндогенными воздействиями в виде наследственных дефектов обмена веществ и хромосомных аберраций. Патогенные факторы здесь могут действовать еще и до зачатия ребенка, когда патология выражается в виде гаметопатии.

Хронічні зміни особистості

Хронічні психічні порушення при епілепсії тим більше виражені, чим раніше починається епілептичний процес. Менш достовірна їхній зв'язок з характером і частотою епілептичних припадків. При початку захворювання в дитячому віці діти стають надмірно сентиментальними, прояву їхніх почуттів перебільшуються, до батьків вони милуються бурхливо, розповідаючи про звичайну подію, роблять це з великою афектацією, до вихователя або вчителя їхнє відношення буває підлесливим. У той же час їм властива підозрілість, схильність нишком "ябедничати" старшим. Діти відрізняються зайвим педантизмом у відношенні до порядку в будинку й на своєму столі, до свого здоров'я. Відзначається інертність всіх психічних процесів: у дитячий сад вони збираються довго й дуже ретельно, вимотуючи терпіння батьків. У важких випадках захворювання хворі стають мстивими й жорстокими, по незначному приводі дають вибуху гніву.Мова їх відрізняється сповільненістю, тягучістю, повтореннями тих самих слів і виражень (стереотипії), надмірною докладністю. Руху бувають повільними, міміка одноманітної. Увага хворих із працею перемикається з одного предмета на іншій. Переважає похмурий настрій.

Аналогічні зміни особистості спостерігаються й у дозрілих літах. Всі їхні симптоми, включаючи інертність психічних процесів, труднощі перемикання уваги, монотонність, одноманітність емоційних реакцій, свідчать про органічне зниження особистості. Але воно не завжди сполучається зі зниженням інтелекту й творчих здатностей; навпроти, не є великою рідкістю обдарованість хворих, що виявляють неабиякі професійні якості. Але при злоякісному плині захворювання наступає слабоумство. При цьому звужується коло інтересів, які концентруються тепер навколо свого здоров'я й фізіологічних відправлень; відношення до свого сну, апетиту, діяльності кишечнику, загальному самопочуттю стає надцінним. Пам'ять вибірково знижується так, що хворі добре пам'ятають усе, що ставиться до їхнього здоров'я, лікуванню, задоволенню потреб, але погано запам'ятовують те, що безпосереднього відношення до них не має. Зменшується запас слів, мова стає усе більше вповільненої й тягучої, з більшим числом повторень тих самих слів і складів. У мисленні переважає емоційно-образний компонент, тоді як здатність до абстрактних суджень помітно послабляється; хворі не можуть відокремити головне від другорядного, утрудняються в переказі почутого й прочитаного.

У випадку важкого слабоумства у хворих повністю втрачається здатність критично оцінювати своє поводження. Хворі поводяться безглуздо, зарозуміло, прикрашають груди вирізаними з паперу "орденами", підкреслено презирливо ставляться до інших людей. Іноді на перший план виступає розгальмування інстинктів, гіпертрофована сексуальність, що проявляється в самих елементарних і грубих формах, садизм, жорстокість й агресивність, що підсилюються періодично при виникненні дисфоричних станів.

Властива хворим епілепсією емоційна насиченість всіх психічних переживань, перевага конкретно-образного типу мислення, егоцентризм - все це зближає картину змін особистості при даному захворюванні з істеричними розладами. З’являються в міміці й у поводженні деяких хворих епілепсією солодкуватість, ніжність, захопленість поряд з необ'єктивністю й крайностями в судженнях й оцінкахможуть створювати враження театральності, характерної для істеричної особистості. Більше того, поряд з епілептичними у хворих нерідко виникають і типові істеричні припадки й розлади, що може приводити до діагностичних помилок. Близькість механізмів психічних порушень при тім й іншому захворюванні давала привід деяким психіатрам користуватися терміном "істеро-епілепсія", що зберігається в старій психіатричній літературі.

Судорожнимсиндромомвважаєтьсямимовільнескороченням’язів, якевиникаєпіддієюпатологічнихімпульсівзЦНСісупроводжуєтьсянепритомністю. Частота народженняйого у дітейвисока, при цьому вони можуть бути загальнимиаболокальними, повторюванимиабооднократними.

Клінічна картина

Судомний синдром у дітеймайжезавждирозвиваєтьсяраптово, при цьомудитинастаєактивним, поглядйого «блукає», голову вінзакидає назад, а щелепизмикає. Верхнікінцівкизгинаються в ліктьових і променезап’ястковихсуглобах, а ноги випрямляються. З’являєтьсяціаноз (синьо) шкірнихпокривів. Післязакінчення судом виникаєглибокийвдих, шкіраблідне, дитинаможезаснути.

Залежновідзониураження ЦНС можутьспостерігатисяклонічніаботонічнісудоми. При клонічнихм’язиобличчя і кінцівокскорочуютьсякороткочасно, а тонічнісудомитривалі і призводять до вимушеногоположеннючастинтіла.

У силу незрілості структур головного мозку у новонародженихклінічна картина нападу полягаєтільки у виникненніапное (зупинкидихання).

Виникненнясудомного синдрому можливо при наступнихпатологічних станах:
1. Судомні напади при епілепсії.
2. Судомністани при істерії.
3. Судомні напади при гострихпорушенняхмозковогокровообігу (OHM К).
4. Судомні напади при гострихзапальнихзахворюваннях головного мозку.
5. Судомні напади при закритій черепно-мозковійтравмі (ЧМТ).
6. Судомні напади при пухлинах головного мозку.
7. Судомні напади при алкоголізмі.
8. Судомні напади при гострихотруєнняхфосфороргані-ческнміречовинами (ФОС) і психотропними препаратами.

На першомумісці за частотою виникненнязнаходиться судомний синдром, Щовиникає при епілепсії.

Біполярнийафективнийрозлад (раніше — маніакально-депресивний психоз) — психічнийрозлад, щопроявляється афективними станами: маніакальними і депресивними, а також змішаними станами, при яких у хворого спостерігаютьсясимптомидепресії і маніїводночас, абошвидказмінасимптомівманії ідепресії.

Цістанивиникаютьперіодично, у вигляді фаз, безпосередньоабо через «світлі» проміжкипсихічногоздоров'я (так званіінтерфази, абоінтермісії). Вони змінюють один одного без абомайже без зниження психічнихфункцій, навіть при великійкількостіперенесених фаз і будь-якійтривалостіхвороби.

C клинической и прогностической точек зрения наиболее предпочтительной является классификация биполярного расстройства в зависимости от преобладания того или иного полюса маниакально-депрессивной симптоматики: на униполярные варианты (маниакальные либо депрессивные), биполярные с преобладанием (гипо)маниакальных либо депрессивных фаз, а также отчетливо биполярные, с примерным равенством фаз

Можно выделить следующие варианты течения:

униполярные:

периодическая мания — чередуются только маниакальные фазы;

периодическая депрессия — чередуются только депрессивные фазы; синдромальные классификаторы МКБ-10 и DSM-IV относят этот вариант крекуррентной депрессии, хотя нозологически это выделение может быть и неоправданно;

правильно-перемежающийся тип течения — через «светлые» промежутки, интермиссии, маниакальная фаза сменяет депрессивную, а депрессивная — маниакальную;

неправильно-перемежающийся тип течения — через «светлые» промежутки маниакальные и депрессивные фазы чередуются без строгой очерёдности (после маниакальной фазы может вновь начаться маниакальная и наоборот);

двойная форма — непосредственная смена двух противоположных фаз, после чего следует интерфаза;

циркулярный тип течения — при «правильном» чередовании фаз отсутствуют интермиссии.

Причины и механизм развития биполярного аффективного расстройства полностью пока не ясны, хотя в последнее время в этой области появились существенные новые данные, в первую очередь о характере наследования склонности к заболеванию и о его нейрохимии

Длительность фаз колеблется от нескольких недель до 1,5—2 лет (в среднем 3—7 месяцев), при этом маниакальные фазы в среднем в три раза короче депрессивных.

Длительность «светлых» промежутков (интермиссий или интерфаз) между фазами может составлять от 3 до 7 лет; «светлый» промежуток может совсем отсутствовать.

Маниакальная фаза представлена триадой основных симптомов:

• повышенное настроение (гипертимия)
• двигательное возбуждение
• идеаторно-психическое возбуждение

Депрессивная фаза представлена противоположной маниакальной стадии триадой симптомов: подавленным настроением (гипотимия), замедленным мышлением и двигательной заторможенностью.

Варианты течения депрессивной фазы

• простая депрессия — триада депрессивного синдрома без бреда;
• ипохондрическая депрессия — депрессия с аффективным ипохондрическим бредом;
• бредовая депрессия;
• ажитированная депрессия характеризуется отсутствием или слабой выраженностью двигательной заторможенности;
• анестетическая депрессия характеризуется наличием явления болезненной психической нечувствительности, когда больной утверждает, что совершенно утратил способность любить близких, природу, музыку, утратил вообще все человеческие чувства, стал абсолютно бесчувственным, причём эта утрата глубоко переживается как острая душевная боль.

№45 Основы дизонтогенеза

В основе наиболее широко использующейся в настоящее время классификации видов психического дизонтогенеза, предложенной В.В. Лебединским, об основных направлениях несводимых друг к другу нарушениях психического развития человека:

• ретардация (задержанное развитие) – запаздывание или приостановка всех сторон психического развития или преимущественно отдельных его компонентов;

• дисфункция созревания связана с морфофункци-ональной возрастной незрелостью центральной нервной системы и взаимодействием незрелых структур и функций головного мозга с неблагоприятными факторами внешней среды;

• поврежденное развитие – изолированное повреждение какой-либо анализаторной системы или структуры головного мозга;

• асинхрония (искаженное развитие) – диспропорциональное психическое развитие при выраженном опережении темпа и сроков развития одних функций, запаздывании или выраженном отставании других.

Классификация видов психического дизонтогенеза В.В. Лебединского.

Первая группа дизонтогений включает в себя отклонения по типу ретардации (задерживающегося развития) и дисфункцию созревания: общее стойкое недоразвитие (умственная отсталость различной степени тяжести), задержанное развитие (задержка психического развития).

Ко второй группе принадлежат отклонения по типу повреждения: поврежденное развитие (органическая деменция), дефицитарное развитие (тяжелые нарушения анализаторных систем: зрения, слуха, опорно-двигательного аппарата, речи, развитие в условиях хронических соматических заболеваний).

К третьей группе дизонтогений относятся отклонения по типу асинхронии с преобладанием эмоционально-волевых нарушений: искаженное развитие (ранний детский аутизм), дисгармоническое развитие (психопатии).

№46 Этиопатогенез ЗПР

К.С. Лебединской был предложен вариант классификации ЗПР. В основу данной классификации легла этиопатогенетическая систематика. Выделяют 4 основных типа ЗПР:

· конституционального характера;

· соматогенного характера;

· психогенного характера;

· церебрально-органического характера.

ЗПР конституционального происхождения

При этом виде задержки психического развития эмоционально-волевая сфера ребенка находится на более раннем этапе физического и психического становления. Наблюдается преобладание игровой мотивации поведения, поверхностность представлений, легкая внушаемость. У таких детей даже при обучении в общеобразовательной школе сохраняется приоритет игровых интересов. При этой форме ЗПР гармонический инфантилизм можно считать главной формой психического инфантилизма, при которой наиболее ярко выражено недоразвитие в эмоционально-волевой сфере. Обучение детей с данным типом ЗПР должно происходить в специальной коррекционной школе.

ЗПР соматогенного происхождения

Причинами данного типа задержки психического развития являются различные хронические заболевания, инфекции, детские неврозы, врожденные и приобретенные пороки развития соматической системы. При этой форме ЗПР у детей может присутствовать стойкое астеническое проявление, которое снижает не только физический статус, но и психологическое равновесие ребенка. Детям присуща боязливость, стеснительность, неуверенность в себе. Дальнейшее становление и обучение этих детей зависит от их состояния здоровья.

ЗПР психогенного характера

Центральным ядром данной формы задержки психического развития является семейное неблагополучие (неблагополучная или неполная семья, различного рода психические травмы). Если с раннего возраста на психику ребенка оказывалось травмирующее влияние неблагоприятных социальных условий, то это может привести к серьезному нарушению в нервно-психической деятельности ребенка и, как следствие, к сдвигам вегетативних функций, а следом и психических. В этом случае можно говорить об аномалии в развитии личности. Данную форму ЗПР нужно правильно дифференцировать от педагогической запущенности, которая патологическим состоянием не характеризуется, а возникает на фоне недостатка знаний, умений и интеллектуального недоразвития.

ЗПР церебрально-органического происхождения

Этот тип задержки психического развития встречается чаще других. Часто обладает яркостью и стойкостью нарушений в эмоционально-волевой сфере и познавательной деятельности ребенка. У этой категории детей преобладает наличие негрубой органической недостаточности нервной системы. На этот вид ЗПР могут оказать свое патологическое влияние токсикозы беременных, инфекционные заболевания, травмы, резус-конфликт и т.п. Дети с этим видом ЗПР характеризуются эмоционально-волевой незрелостью.

47. Види ЗПР

Затримка психічного розвитку – є однією з найбільш поширених форм психології дитячого віку. Найчастіше виявляється з початком навчання у підготовчій групі дитячого садку, або у школі (10-17 років).

Медицина відносить ЗПР відносить до групи природних форм інтелектуальної недостатності, які характеризуються уповільненим темпом психічного розвитку, особистісною незрілістю та не грубим порушенням пізнавальної діяльності.

Власова і Певзнер виділяють 2 основні форми ЗПР:

3) Зумовлена психічним та психофізичним інфантилізмом (неускладнене та ускладнене недорозвинення пізнавальної діяльності та мови);

4) Виникає на ранніх етапах життя дитини, з умовами тривалими астенічними станами, що призводить до недорозвинення емоційно-вольової сфери.

ЗПР соматогенного походження:

Виникає внаслідок тривалої соматичної недостатності різного ґенезу (хронічні інфекції, алергічні стани, вроджені та набуті вади). Велике значення мають соціальні фактори, які призводять до появи різних невротичних нашаровувань, невпевненості, боязливості, капризності, відчуття фізичної невпевненості.

ЗПР психогенного пошкодження:

Пов’язане з несприятливими умовами виховання, асоціальна сім’я, виховання за типом гіпер, або гіпоопіки. Цю форму ЗПР треба відрізняти від педагогічної занедбаності, яка виявляється в обмежених знаннях та уміннях дитини внаслідок нестачі інформації. Розвиток в умовах гіперопіки веде до виникнення у неї таких негативних рис, як: відсутність або недостатність, самостійність, відповідальність, як результат людина виявляється не пристосована до життя.

ЗПР церебрально-органічного ґенеза:

Займає основне місце в поліморфній групі ЗПР. Діти з цією формою ЗПР характеризується стійкістю та враженістю, порушеннями в емоційно - вольовій сфері, пізнавальній діяльності. Клініко- психологічна структура цієї фоми ЗПР характеризується поєднанням рис незрілості і пошкодженням різного ступеня, ряду психічних функцій.

48. Олігофренія та її ступені.

Олігофренія – це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок органічного пошкодження мозку в пренатальний, натальний, або ранній (до 3 років) період дитинства і виявляється у тотальному психічному недорозвитку.

Олігофренія має резидуальний (непрогредієнтний) характер, тобто не має тенденцій до прогресування – поглиблення ступеня виразності.

Ознаки олігофренії:

· Наявність інтелектуального дефекту, який поєднується з порушеннями моторними, мовленнєвими, пам’яті, уваги, довільних форм поведінки;

· Тотальність інтелектуальної недостатності, тобто – недорозвиток усіх психічних функцій;

· Ієрархічність інтелектуального дефекту, тобто переважна недостатність абстрактних форм мислення та броні недорозвитку всіх нервово-психічних процесів.

Олігофренія характеризується:

- Непрогридієнтністю;

- Тотальності;

- Ієрархічністю;

- Порушення психічного розвитку, відносною збереженістю.

Ступені олігофренії:

· Ідіотія;

· Імбецильність;

· Дебільність.

Сучасна міжнародна класифікація виділяє 4 ступені розумової відсталості:

5. Глибокий (F 73) – Ідіотія.

6. Важкий (F 72) – Виразна імбецильність.

7. Помірний (F 72)- Легка імбецильність.

8. Легкий (F 70) – Дебільність.

Ідіотія – найвиразніший ступень розумової відсталості, який виникає внаслідок глибинного пошкодження кори головного мозку та частково підкірки, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.

Імбіцильність – середній за ступенем розумової відсталості, що виникає через глибинне пошкодження кори головного мозку, та поділяється на легку та виразну.

Виразна імбецильність –супроводжується відсутністю спонукань, хаотичними виявленнями до оточуючих.

Легка імбецильність – (помірна) – у дітей з цією відсталістю примітивно образне, дійове мислення, яке проте характеризується конкретністю та браком послідовності.

Дебільність – (лека) – найлегшіший ступень розумової відсталості, який виникає внаслідок поверхневого пошкодження кори головного мозку. Спостерігається певне відставання у розвитку, яке у шкільному віці може бути виявлене за допомогою спеціального обстеження. Завдяки спеціальному навчанню ці діти навчаються читати, писати, в них можна розвинути довільну увагу, здатність до цілеспрямованості, діяльності в доступних для них ситуаціях діють адекватно.

Характерними для дебільності є:

§ Незрілість;

§ Слабкість волі;

§ Знижена спроможність докладати вольові зусилля.

50. Критерии отличия зпр от олигофрении.

ЗПР- (англ. mentalretardation) — особый тип дефицитарной аномалии психического развития ребенка. З. п. р. имеет различное происхождение: в одних случаях она связана с особенностями, а точнее — дефектамиконституции ребенка, вследствие чего по своему физическому и психическому развитию он начинает соответствовать более раннему возрасту («гармонический инфантилизм»); в др. случаях З. п. р. возникает в результате различных соматических заболеваний (физически ослабленные дети) или органического поражения ц. н. с..

Олигофрения-врожденное или приобретенное в раннем возрасте психическое недоразвитие, более глубокое(чем зпр) с недостаточностью интеллектуальных способностей.

У детей с З. п. р. отмечается значительное снижение работоспособности вследствие возникающих у них явлений цереброастении, психомоторной расторможенности, аффективной возбудимости. У них затруднено усвоение навыков чтения, письма, счета; страдают непосредственнаяпамять и внимание; имеются легкие нарушения речевых функций. Указанные затруднения компенсируются при специальных педагогических воздействиях на детей с З. п. р.

В отличие от олигофрении, при которой наблюдается устойчивое общее недоразвитие психики, у детей с З. п. р. обычно имеется парциальное(частичное) недоразвитие высших психических функций, носящеевременный характер и преодолеваемое в детском или подростковом возрасте.

Дети с З. п. р. также характеризуются рядом личностных особенностей: недоразвитием эмоциональной сферы, длительным сохранением игровых интересов и т. д.

В отличии от олигофрени, при создании благоприятных условий для обучения и воспитания ребенка с ЗПР возможна обратимость расстройств.

Воспитание в неполной, социально неблагополучной семье, в детских учреждениях с недостаточно правильной воспитательной работой часто приводит к эмоциональной и сенсорной депривации. Такая обстановка нарушает последовательность этапов развития ребенка, приводит к недостатку знаний, бедности познавательных интересов. Однако в отличие от детей с психическим недоразвитием у детей с задержками развития сохраняется способность к усложнению процессов мышления, обобщениям, они в интересующих их ситуациях инициативны, используют помощь в решении заданий, достаточно хорошо ориентируются в житейских ситуациях, что не дано олигофренам.

Такие больные занимают промежуточное место между больными олигофренией и нормальным интеллектом. Уровень IQ – 70 -80!(у олигофренов начинается с 50- 69 дебильность! умеренная-имбицильность- 35-40; глубокая-идиотия-меньше 20)

Если больные с ЗПР оказываются в благоприятных условиях, то их состояние со временем будет постепенно выравниваться, что является подтверждением правильной оценки состояния.

Дата добавления: 2017-01-14