Питання 4

Питання 3

Корпоративні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини зобов’язального характеру, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами).
Зі змісту ст. 167 ГК України можна виділити три види прав, які належать до корпоративних:
1) право на участь в управлінні господарською організацією;
2) право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації;
3) право на отримання активів у разі ліквідації господарської організації.
Цей перелік корпоративних прав не є вичерпним. Вони можуть бути також передбачені законом та статутними документами.
Відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією перелічених корпоративних прав відповідають трьом засадам, на яких базуються цивільні відносини (ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України), а саме:
1) юридичній рівності;
2) вільному волевиявленні їх учасників
3) майновій самостійності.
- За своїм характером корпоративні відносини є цивільними. Відповідно до ст. 1 ЦКУ цивільні відносини поділяються на два види:
3. Особисті немайнові;
4. Майнові.
Відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією права на участь в управлінні корпоративної організації належать до особистих немайнових, так як їх об’єктом є немайнове благо – участь в управлінні корпоративної організації, яке не має грошового еквіваленту.
Відносини щодо отримання частки прибутку (дивідендів) корпоративної організації та отримання її активів у разі ліквідації є за характером майновими, оскільки їх об’єктами є майнові блага – дивіденд та активи корпоративної організації, які мають грошовий еквівалент.

Після 16.01.2003 р., коли були прийняті Цивільний та Господарський кодекси (далі - ЦК та ГК відповідно) у літературі з’явилась значна кількість публікацій, у яких автори-прибічники цивілістичної концепції критикують величезні неузгодженості між цими двома кодексами та піддають сумніву доцільність, а то й навіть «право» на існування ГК. В свою чергу, господарники зазначали, що прийняття ГК в Україні є надзвичайно передовим рішенням і мало не манною небесною для вітчизняної економіки.

Перше оновлення цивільного законодавства з моменту розпаду Радянського Союзу та кардинальної зміни суспільного ладу є безперечно позитивним явищем. Однак чи є прийняття ГК настільки ж позитивним явищем для вітчизняного суспільства та економіки, як це зазначають представники господарськоправової школи?

Беззаперечними є ті плюси ГК, на які вказує у своїй публікації О. Подцерковний. Зокрема, він говорить, що господарське законодавство є «настільки розгалужене та неосяжне, насичене такою великою кількістю законодавчих актів (не кажучи вже про підзаконні акти), що за відсутності кодифікованого акта у цій царині, по суті, унеможливлюється цілісне сприйняття порядку здійснення господарської діяльності».

Також цілком справедливо автор підкреслює важливість існування систематизованого акта для сприйняття вітчизняного господарського законодавства іноземним інвестором.

У той самий час О. Подцерковний стверджує, що «після набуття чинності ГК України відбулося остаточне громадське визнання галузевої специфіки господарського права», оскільки «кодифікація надає системності законодавчим нормам, виробляє єдиний предмет регулювання» [1]. Дане твердження вказує на певною мірою штучний характер концепції господарського права, адже загальновизнано, що предмет регулювання носить первинний характер не лише щодо нормативної бази, а й щодо методу правового регулювання [2], а тому жоден нормативний акт не в змозі «виробити» те коло суспільних відносин, які він врегульовує.
Як зазначає Р. Кабріяк, ефективність кодексу прямо пропорційна його адекватності «нравам» народу, життя якого він покликаний регулювати [3]. Чи ефективний у даному аспекті вітчизняний ГК? Аргументи, які досить часто наводяться на користь господарського права та кодексу господарниками (наприклад, існування Інституту економіко-правових дослі-джень, введення спеціальності 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право [4], чи навіть необхідність стабілізації економіки), відображають не усвідомлення об’єктивної потреби у ГК «знизу», а швидше формування певної ідеї та її реалізацію «згори». Адекватність ГК поглядам українського суспільства можна оцінити, навіть побіжно переглянувши правничі Інтернет-форуми, де свої думки з цього приводу відразу після 16.01.2003 р. висловили значна кількість кваліфікованих юристів-практиків [5]. Видається, що ці думки були спрямовані не на користь ГК.

Тим не менше, ГК разом із ЦК діє ось уже понад два роки і очевидно, що буде діяти і надалі. Значна частина дискусій, які точаться сьогодні у сфері застосування ЦК та ГК, стосуються переважно статей, які визначають предмет регулювання цих кодексів. Наведемо основні аргументи, які використовуються під час тлумачення перших статей обох кодексів, а також стосовно можливості їх практичного застосування.

Дата добавления: 2015-07-13