Бельгія

Нідерланди

У Нідерландах розвинений корпоративний сектор, який, зокрема, представлений компанією "Філіпс" та ін.

Корпоративний сектор Нідерландів характеризується значною активністю акціонерів та іноземних власників акцій голландських корпорацій. Внаслідок зростання ролі корпоративного сектору у світі та інтернаціоналізації економіки Нідерландів у цій країні був створений Комітет з корпоративного управління. У Нідерландах розміри та обсяги випуску продукції компаній, а також ступінь інтернаціоналізації капіталу значно відрізняються. В голландських компаніях діють спостережна рада, рада директорів та загальні збори акціонерів. Основними функціями спостережної ради є контроль та відповідальність за політику управління, призначення ради директорів, у деяких компаніях вона дає рекомендації щодо складу ради директорів.

Основний принцип спостережної ради — її члени повинні Діяти самостійно та незалежно. Основними функціями ради директорів є несення відповідальності за управління компанією, за її стратегію, політику та досягнення цілей. Рада директорів подає спостережній раді звіт щодо цілей компанії, її стратегії, ризиків та ін. Члени ради директорів можуть бути акціонерами компанії з деякими умовами. Щодо загальних зборів акціонерів, то в Нідерландах акціонери мають достатньо можливостей для реалізації своїх прав, проте є певні обмеження.

Корпоративний сектор Бельгії представлений переважно холдинговими компаніями. Ще у 1822 р. король Вільгельм, глава Нідерландського королівства, що включало Голландію і Бельгію, стимулюючи національну промисловість, заснував у Бельгії першу холдингову компанію "Сосьєте женераль дю Бельж (SG)". До 1935 р. це був "змішаний" банк, що займався як збереженням депозитів, так і придбанням часток в інших компаніях. У 1934 р. закон змусив SG, як і інші холдингові компанії, відокремити свою банківську діяльність, вивівши її за межі холдингу. У результаті був створений найбільший банк Бельгії "Женераль банк".

Особливість бельгійського фінансового капіталу полягає в тому, що впливовими акціонерами основних холдингових компаній (груп) є члени обмеженого числа сімей (переважно франкомовних). Існують чотири основні групи - "Ес-джі", "Брюс-сель-Ламбер", "Паріба", "Алмані-кредитбенк", що контролюють 70 % бельгійських компаній (промислових, банківських і страхових). Є також декілька сімейних холдингових компаній — "Сольвей" (з виробництва хімікатів, пластмас і фармацевтичної продукції), "Дельхейз" (роздрібна торгівля) та ін.

Якщо впливові акціонери приймають рішення про продаж аутсайдеру належного їм контрольного пакета акцій, утримати їх від цього кроку неможливо. Це відкриває можливість для поглинання бельгійських холдингових компаній іноземним капіталом, що нерідко і відбувається всупереч бажанню більшості дрібних акціонерів або політиці, що проводиться оперативним управлінським персоналом. Недавнім прикладом є продаж "Сосьєте женераль" французькій групі "Сюез Ліоне де О". У результаті угоди і системи взаємної участі група "Сюез" стала власником 1 тис. бельгійських компаній, у тому числі усього енергетичного сектору. Іншим прикладом може слугувати продаж у 1998 р. впливовим акціонером А. Фрером єдиної бельгійської транснаціональної нафтової корпорації "Петрофіна" французькій компанії "Тотал".

У цілому в 90-х роках 2/3 бельгійських акціонерних компаній змінили власників, при цьому більшість із них перейшла під контроль французького капіталу.

Якщо впливові акціонери, як правило, прагнуть лише до максимізації прибутку, не занадто турбуючись про розвиток компанії, то управлінський персонал зацікавлений у контролі над організацією діяльності, урахуванні тенденцій розвитку ринку, а також специфічних виробничих і комерційних процесів. Таким чином, інтереси основних акціонерів і оперативних менеджерів компанії часто не збігаються. У подібних випадках профспілки, як правило, стають на бік менеджерів, хоч і з різних причин (наприклад, при небезпеці виникнення надлишкової робочої сили).

Дата добавления: 2015-07-13