Діалог на основі командної мови

Діалог на основі екранних форм

Діалог на основі меню

Існує кілька основних форматів подання меню на екрані:

-список об'єктів, обираних прямою вказівкою, або вказівкою номера

-меню у вигляді блоку даних

-меню у вигляді рядка даних

-меню у вигляді піктограм

Користувач діалогового меню може вибрати потрібний пункт уводячи в текстовий рядок, або вказуючи на неї безпосередньо, або переглядаючи список і вибираючи з нього.

Меню - це вкрай зручна структура діалогу для непідготовлених користувачів. Тверда черговість відкриття й ієрархічна вкладеність меню можуть викликати роздратування в професіонала, сповільнивши його роботу. Традиційна структура меню не досить гнучка й не повною мірою согласовывается з методами адаптації діалогу (наприклад випереджальне уведення).

На відміну від попередніх типів діалогу екранні форми дозволяють вести обробку на одному кроці діалогу декількох (а не одного) відповідей. На практиці форми використаються там, де облік якої-небудь діяльності вимагає уведення досить стандартного набору даних.

Людина працює з формою доти, поки не заповнить її повністю й не передасть системі (наприклад за допомогою кнопки «уведення»). Якщо інформація не вміщається в одному екрані, то дані необхідно розбити на групи, які відображаються у вигляді послідовності екранів, при цьому при розбивці важливо зберегти логічні зв'язки. Структура даного діалогу забезпечує високий рівень підтримки користувача: для кожного питання форма може бути передбачене повідомлення про помилки й довідкова інформація.

З формами можуть працювати користувачі будь-якої кваліфікації. У порівнянні зі структурою типу «питання - відповідь» дана структура дозволяє підвищити швидкість уведення даних. У порівнянні ж з меню допускається більше широкий діапазон вхідних даних.

Ще однією областю застосування екранної форми є формування запитів у БД (так звані запити за зразком query by example).

Це перша з реалізованих структур діалогу. Вона дуже часто використається при завантаження ОС. При такій організації діалогу система не виводить ні чого крім пост-ої підказки (наприклад на уведення команди), що означає готовність системи до роботи. Кожна команда вводиться з нового рядка й, звичайно, закінчується натисканням кнопки «уведення». За правильність уведення команд відповідає користувач. При помилки система інформує про неможливість виконання заданої команди, не пояснюючи, як правило, причини відмови. Дана структура не відрізняється гарною підтримкою користувача й придатна, в основному, для підготовлених фахівців. Оскільки системі не відомо, що намеривается робити користувач, важко пропонувати реальну допомогу в процесі роботи, крім видачі довідок загального характеру. У даній структурі керування даними здійснюється за допомогою складених командних рядків, де ключове слово для команди (що робити) передує списку параметрів (вхідних даних). Параметри задаються або в позиційній або в ключовій формі. Недоліком позиційних параметрів (особливо, якщо їх багато) є те, що значення, що вводять, повинні вказуватися в строго певному порядку, порушення якого погано діагностується системою й може спричинити не передбачають последствия, що. Ключові параметри зменшують навантаження на пам'ять, крім того можна опускати необов'язкові параметри, однак користувач повинен знати безліч ключових слів.

До недоліку структури команд можна віднести те, що вона не забезпечує користувача підтримкою. Дуже складно використати всі закладені в ній можливості. Більшість користувачів добре знайомо тільки з досить обмеженим набором засобів, з якими вони працюють регулярно.

Дата добавления: 2015-07-13