Ступені порівняння прикметників

В українській мові роз

різняють два ступені порівняння – вищий і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і складеними (аналітичними) формами. Ступені порівняння властиві тільки якісним прикметникам.

І. ВИЩИЙ СТУПІНЬ ПОРІВНЯННЯ

1. Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прикметника: надійний – надійніший, могутній – могутніший, тонкий – тонший, довгий – довший. Кілька прикметників утворюють форму вищого ступеня порівняння суплетивно (від іншої основи): поганий – гірший, гарний – кращий, великий – більший, малий – менший.

2. Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого ступеня: горубший – грубіший, здоровший – здоровіший, швидший – швидкіший, тонший – тонкіший. Деякі з паралельних форм розрізняються відтінками значення, вужчою/ширшою сполучуваністю, наприклад: гірший (досвід) – гіркіший (перець), гладший (предмет) – гладкіший (людина), молодший (вік, посада) – молодіший (вік), рідший (випадок, можливість) – рідкіший (гребінь, сітка), старший (вік, положення) – старіший (вік), товший (предмет, людина) – товстіший (людина).

3. У розмовному і художньому мовленні прикметники вищого ступеняіноді вживаються в усіченій формі: А сонце, як і літом, радісно-блискуче, а небо – ще синіш (Н. Романенко-Ткаченко); Кохаючи Валентина, Леся все ж бачила, що Валентин удвічі безпорадніш і навіть нещасніш за неї, вона вже бачила, нарешті, що все може тільки стояти їй на перешкоді; Справа тут багато складніш (М. Х в и л ь о в и й).

4. Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш, менш і звичайної форми якісних прикметників: більш дошкульний, менш важливий, менш вередливий. Для деяких прикметників складена форма вищого ступеня (як і найвищого) є єдино можливою: більш винний, менш радий, більш роботящий, менш завидющий, менш вартий і под.

5. У російській мові форми вищого ступеня порівняння вживаються у поєднанні з родовим відмінком іменника (день длиннее ночи) або зі сполучником чем (Эта книга интереснее, чем та). В українській мові нормі відповідає вживання вищого ступеня порівняння з прийменником (від, за, порівняно з, проти) або із сполучником (ніж, як): Від ясних днів ще спокійніші ночі, – На синій стрісі срібний чорногуз... (П. Филипович); І дівчата українські які бойові були! Навіть за хлопців міцніші! Не будь же гірша за них, Марто! (В. Підмогильний); – Ви молодші, ніж я. – А ви сильніші від мене, вас і довбнею не діб ’ є (Б. Лепкий); Нема вже на світі нічого гіршого, як люта свекруха (Н. Кобринська); Дисципліна у класі порівняно з минулим роком стала кращою; Проти 8-Б класу ми набагато серйозніші.

Найуживанішими є стилістично нейтральні конструкції з прийменником від і сполучником ніж. Рідше вживаються конструкції із сполучником як, що також відзначаються стилістичною нейтральністю. Сполучення вищого ступеня порівняння з прийменниками за і проти характерне для розмовного мовлення. Науковим й офіційно-діловим стилями обмежене використання конструкцій з прийменником порівняно з. У письменників минулого вищий ступінь прикметників поєднувався також з прикметником над: Чи може що кращого бути Над небо, задивлене в море? (Б. Лепкий). Такі конструкції належать до архаїчних.

ІІ. НАЙВИЩИЙ СТУПІНЬ ПОРІВНЯННЯ

1. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший, найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайдорожчий, щонайлегший.

2. Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, найменш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), має в українській мові просторічний характер (у російській мові форми із словом самый відповідають літературній нормі).

ІІІ. СТИЛІСТИЧНЕ РОЗРІЗНЕННЯ ПРОСТОЇ І СКЛАДЕНОЇ

ФОРМ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Проста форма вищого і найвищого ступенів порівняння переважає в художньому, публіцистичному та розмовному мовленні. Складена форма ступенів порівняння має відтінок книжності, отже вона сприйнятливіша для наукового й офіційно-ділового стилів. Без стилістичних обмежень уживається синтетична форма ступенювання тих прикметників, що не утворюють простої форми.

IV. ПОМИЛКИ У ВЖИВАННІ ФОРМ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ

1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника (він дужчий тебе, яблуня вища груші) або вживання вищого ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки виникають під впливом російської мови, в якій такі конструкції становлять літературну норму.

2. Досить часто трапляються випадки контамінації простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший. Літературними є форми: більш легкий, легший, найбільш легкий, найлегший, більш простий, простіший, найбільш простий, найпростіший.

3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня, як-от: Мій брат вище, ніж ти; Валя стала набагато серйозніше; Ці яблука дешевше від тих. У цих реченнях потрібно вжити форми вищий, серйозніша (серйознішою), дешевші, адже в українській мові проста форма вищого ступеня має категорії роду, числа, відмінка і повинна узгоджуватися з ними, наприклад: Гарячіше сонце в нашому дитинстві, ласкавіше, голубіше, ближче небо, золотіші зорі, різноманітніший, цікавіший, багатіший увесь широкий світ (С. В а с и л ь ч е н к о). Зазначена помилка виникає під впливом російської мови, в якій, на відміну від української мови, проста форма вищого ступеня не змінюється за родами, числами, відмінками, пор.: Вечер (ночь, утро) сегодня теплее, чем вчерашний (-яя, -ее); Их дом (квартира, село, окно) больше, чем у нас.

Від відмінюваних ступеневих форм прикметника потрібно відрізняти невідмінювані прислівникові форми. Порівняйте, наприклад, використання форм вищого ступеня прикметників і прислівників у таких реченнях:... Одинокому мені Здається кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна (Т. Шевченко);...Сяють дукачі та дороге намисто на шиї, з-під чорного шовку на голові вибивається дівоча пиха – краща од шовку, темніша од ночі дівоча коса; а що вже теє личко, то хто його знає, які й малярі його малювали! (С. Васильченко); Краще гірка правда, ніж солодка омана (М. О л і й н и к); Краще своє латане, ніж чуже хватане (прислів’я); Краще гірка правда, ніж солодка брехня (прислів’я). У перших двох реченнях слова кращого, краща є прикметниками і, отже, потребують граматичного узгодження з іменником у роді, числі, відмінку. У трьох останніх прикладах (двокомпонентних реченнях з некоординованими головними членами) слово краще – це прислівник, який звичайно, не узгоджується з підметом.

Приклади неузгодження вищого ступеня прикметників зустрічаються у творах письменників-класиків, наприклад: Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди... (Т. Шевченко); Завжди величніше путь На голгофу, ніж хід тріумфальний; Так з передвіку було І так воно буде довіку... (Леся Українка). Для сучасної української мови такі конструкції є ненормативними.

Дата добавления: 2015-07-13