Дієприслівники

ДІЄСЛОВА, ЩО КЕРУЮТЬ ІМЕННИКАМИ В ПЕВНИХ ВІДМІНКАХ

Переважна більшість дієслів керує іменниками в яко­мусь певному відмінку. Таке саме правило є й у російській мові, але відмінки керованих іменників не завжди збігаю­ться при аналогічних дієсловах з українськими. Напри­клад, дієслово дякувати керує іменником чи займенни­ком у давальному відмінку: дякую батькові, дякуємо тобі; дієслово зрадити керує іменником чи займенником у знахідному відмінку: зрадив мене, зрадив своє слово.

Розгляньмо, як саме керують дієслова іменниками в певних відмінках.

З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова: вживати, вчити, вчитися, навчати, навча­тися; глядіти, доглядати; грати, гуляти — з прийменником у (в), завдавати, запобігати, зазнавати, зазнати, пильнувати, послухати, послухатися.

Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися, чекати. Дієслова ждати, дожи­дати керують іменником у знахідному відмінку без при­йменника на.

З іменниками в давальному відмінку стоять дієслова: боліти (це дієслово може вимагати й знахідного відмінка, а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку), вибачати, прощати, дякувати.

З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку стоять дієслова: зрадити, опанувати, радити, порадити. Тепер при дієслові радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку.

З іменниками в знахідному відмінку й прийменником за стоять дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути, стати, правити, мати, вважати. Дієслово вважати зрідка може стояти без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку.

Згадані дієслова бути, стати, правити, мати з іншим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без при­йменника за й керують іменниками в інших відмінках.

З іменниками в знахідному відмінку й прийменником на стоять дієслова: бачити, чути, грати, проте в сучасній літературній мові діє­слово грати керує місцевим відмінком іменника з приймен­ником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздри­ти, заздритися, змилосердитися, плакатися, розстаратися, слабувати, хворіти.

Українська мова, будучи біднішою на дієприкметни­кові форми проти російської, має далеко більше від неї дієприслівників. Наша класична література й живе народ­не мовлення, пісні, казки, прислів'я, приказки й приповід­ки рясніють дієприслівниками. Наведемо кілька прикладів: „Чого сидіти отакеньки, руки склавши, не мавши ні ді­ла, ні розваги?” (Марко Вовчок); „І зваривши обід, і по­давши на стіл, Маруся заливалася слізоньками, відгаду­вавши певно, що востаннє бачить свого Василечка” (Г. Квітка-Основ'яненко); „Не кайся, рано вставши, моло­дим оженившись” (М. Номис); „Доброго здоров'я пившиї”.

Цікаві випадки бувають у зразках народного мовлення, де дієприслівник інколи пов'язується не з підметом, як у попередніх прикладах, а з додатком: „Прошу тебе, не за­морозь мене, не так же мене, як мужа мого, з походу йдучи, коня ведучи, коня ведучи й зброю несучи” („Материалы и исследования” П. Чубинського); „ Благословіть же мене, у шлюб уступаючи” (Г. Квітка-Основ'яненко). Дієприслівники йдучи, ведучи, несучи, уступаючи походять від давньослов'янських активних дієприкметників, які зни­кли в сучасній українській мові, але збереглися в росій­ській.

Широке вживання дієприслівників надає україн­ській мові легкості вимовляння й мелодійності. Отож, немає потреби цуратися цього давнього способу висловлювання заради запозичених канцелярських штампів на зразок при виконанні, по одержанні тощо, які зводять нанівець природну красу нашої мови.

Дата добавления: 2015-07-13