Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Порядок слів у реченні




ПІДТЕМА 7. СИНТАКСИЧНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

1. Порядок слів у реченні.

2. Координація підмета з присудком.

 

Література:

[3]; [6]; [7]; [9];[15]; [17]; [23].

 

Прямий порядок слів – це стилістично нейтральне розташування членів речення.

Непрямий, зворотний порядок слів, або інверсія, – це стилістично активне розташування членів речення. В українській мові є т.зв. вільний порядок слів, тобто всі члени речення можуть міняти своє місце. Проте переміщення членів речення спричиняє зміни синтаксичні, змістові та стилістичні.

Тобто, порядок слів має такі функції:

– синтаксичну (Брат повернувся веселий. Веселий брат повернувся);

– змістову (Я побачив викладача батька. Я побачив батька викладача);

– стилістичну (Ці хлопці мені не подобаються. Не подобаються мені ці хлопці).

Порядок слів в українській мові найчастіше виконує стилістичну функцію.

Будь-який зворотний порядок слів у тексті має бути функціонально, стилістично, естетично виправданий. Невиправдана інверсія призводить до стилістичних помилок, до спотворення значення речення.

Типовими ознаками прямого порядку слів є такі:

– підмет передує присудкові;

– узгоджене означення передує означуваному слову, а неузгоджене стоїть після слова, якого стосується;

– додаток стоїть після слова, якого він стосується;

– обставини залежно від значення та способу вираження можуть стояти перед словом, з яким пов’язуються, і після нього.

У простому реченні найбільше змістове навантаження має слово, що стоїть на початку (якщо це місце не є для нього звичайним) або в кінці речення.

Не можна використовувати інверсії без зміни змісту:

1. в реченнях, у яких форма підмета й форма прямого додатка збігаються (форма З.в. = формі Н.в.): “Запорожець” збив КАМАЗ; успіх несе радість (Радість несе успіх). Любов украла ніч.

2. у т. зв. реченнях тотожності (двоскладних реченнях, у яких обидва головні члени виражені Н.в. іменника): Студенти – веселі люди. Веселі люди – студенти.

3. в реченнях, у яких один головний член виражений інфінітивом, а другий Н.в. іменника: Добре вчитися – наше завдання. Наше завдання – добре вчитися.

4. у реченні з іменника й узгодженого з ним прикметника: Веселий хлопець (односкладне речення – номінативне). Хлопець веселий (двоскладне речення).

Місце підмета в реченні перед присудком (у розповідному реченні, коли присудок простий). Але є випадки, коли підмет стоїть після присудка й це не сприймається як інверсія:

1. в авторських словах у середині або після прямої мови;

2. у реченнях, де підмет означає відтинок часу або явище природи, а присудок є дієсловом буття, становлення, проходження дії тощо: Був весняний день. Настає осінь.

Узгоджене означення за прямого порядку слів стоїть перед означуваним словом. За наявності означень на першому місці стоїть означення-займенник. Означальні займенники передують іншим, але займенник самий стоїть завжди після вказівного займенника. Якщо означення стосується неозначеного займенника, то воно стоїть після нього: Такий глибокий твір важко оцінити одразу. Тієї самої наснаги вони й не мали. Кожен мав щось своє. Узвичаєним місцем для поширеного означення, вираженого прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, є постпозиція: Іван, схвильований після іспиту, радісно збуджений, показував друзям заліковку.

Неузгоджене означення ставлять після означуваного слова. Проте в мові є узвичаєні звороти, в яких неузгоджене означення завжди стоїть перед означуваним словом: гвардії лейтенант.

Додаток звичайно стоїть після слова, яке ним керує. Якщо є кілька додатків, то прямий передує іншим: Ти маєш узяти олівець у Наталі. Непрямий додаток особи в Д.в., як правило, стоїть одразу після слова, яке ним керує, тобто передує навіть прямому додаткові: Степан розповідав нам анекдоти.

Обставини способу дії виражені якісними прислівниками, здебільшого передують присудкові: Андрій поглянув з веселим подивом. Інші обставини можуть стояти перед присудком і після нього.

Місце слів, що не є членами речення. Вставні слова вільно розміщуються у реченні, але відтінок висловлювання змінюється залежно місця вставного слова (якщо воно стоїть на початку речення, то стосується цілого речення): Мабуть, я прийду сьогодні пізно ввечері. Я прийду сьогодні, мабуть, пізно ввечері. Я, мабуть, прийду сьогодні пізно ввечері. Я прийду сьогодні пізно ввечері, мабуть.

Звертання може займати будь-яке місце в реченні. Проте в питальному реченні воно стоїть, як правило, в кінці: Що ви робите, хлопці?

Частки також можуть займати будь-яке місце в реченні, але від їх місця залежить зміст висловлювання. Є препозитивні (чи, аби, де, що за) і постпозитивні (ж, то, бо, но, небудь).

 

9.2. КООРДИНАЦІЯ ПІДМЕТА З ПРИСУДКОМ

Можлива координація підмета й присудка граматична та логічна (за змістом).

1. Координація присудка й простого підмета. З простим підметом присудок координується за граматичними ознаками (тобто координується в числі, а в минулому часі та умовному способі й у роді). Коли при підметі є кілька означень, що вказують на різні предмети, а підмет стоїть в однині, то в цьому разі присудок має форму множини (тобто координується за змістом): Українська й білоруська мова були найбільш занедбаними серед слов'янських мов. Коли ж підмет виражений збірним іменником або мислиться як щось єдине, тоді присудок стоїть в однині Українське й польське студентство зустрілося на форумі.

При підметі, вираженому іменником спільного роду, форма присудка залежить від особи: Зануда втретє розповідав той самий анекдот. Зануда не могла піти додому, не зрозумівши, що їй сказали дві години тому. З підметами – іменниками чоловічого роду на позначення професій, посад жінок – присудок координується за граматичними ознаками. а не за змістом: Касир перерахував гроші (Речення Касир перерахувала гроші – розм.). Щоб уникнути двозначності, при таких іменниках треба вживати ім'я та прізвище, що виконує функції підмета, i тоді присудок координується за змістом: Касир Галина Гринишина перерахувала грошi.

Якщо при загальному іменникові є географічна чи умовна назва, то присудок координується з підметом – загальною назвою: Газета "Поступ" надрукувала виступ депутата. Micmo Львів ніби помолодшало.

З підметами, вираженими словами людина, особа, постать тощо, а також з підметами – збірними іменниками чи іменниками сукупності присудок координується за граматичними ознаками: Особа чоловіка встановлена. Волосся переливалося сріблом. При підметах, виражених невідмінюваними іменниками або абревіатурами, присудок має таку форму, якої вимагає рід i число іменника.

Підмети, виражені займенниками хто, що, координують з собою присудок у формі третьої особи однини теперішнього часу, а в минулому чaci та в умовному cnoco6i хто вимагає форми чоловічого роду, а що – середнього: Усі зраділи, а хто й не зрадів, то не показав цього. Що це там таке показалося з-за рогу? Так само координується присудок iз займенниками інших розрядів (неозначеними, заперечними), до складу яких входить хто, що: Дехто вирішив не приходити на збори. Ніщо мене не привабило.

Проте є випадки т. зв. зворотної координації (зворотного узгодження) в реченнях з іменними присудками, за якої на форму дієслова-зв'язки в складі присудка впливає не форма підмета, а форма іменної частини присудка: Хто були ці люди? Якщо функції підмета виконують вказівні займенники середнього роду то, це, то координація присудка також зворотна: Це була видатна постать у нашій культурі

При підметі – кількісному числівнику – присудок має форму третьої особи однини, а в минулому чaci – форму середнього роду: Семеро дійшло до фінішу. Сім дійшло до фінішу. Кілька дійшло до фінішу. Проте тут можлива й форма множини присудка. Однина наголошує на кількості, множина – на матеріальному складі.

Субстантивовані прикметники та дієприкметники у функції підмета координують присудок так само, як i іменники. Якщо субстантивується незмінне слово, то присудок має форму третьої особи однини, а в минулому часі – форму середнього роду: Це "Ура!" линуло звідусіль.

У реченні з простим підметом на форму присудка не впливає відокремлений додаток чи інші відокремлення: Hixтo, крім них, цього не знав.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 4463; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.