Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Головні члени речення




У традиційній граматиці склалася і концепція двовершинності речення, обов'язкової наявності в ньому двох головних компонентів - підмета і присудка. "Для синтагми "підмет - присудок" вводиться особливе відношення колатеральності"[2] [Холодович, 294]. Аналогічним чином розглядається основа речення й у граматиці БС, де речення представлене як таке, що складається з двох безпосередніх складників: іменної групи і дієслівної групи (у мінімальному випадку - імені і дієслова). Що стосується характеру зв'язку, то, як уже відзначалося, у граматиці БС усі зв'язки -неспрямовані.

Існують і альтернативні, "одновершинні" концепції. Єдиним головним членом речення може вважатися підмет. "Несамостійна за значенням частина закінченого словосполучення являє собою присудок речення, а самостійна за значенням частина того ж словосполучення є підметом речення" [Фортунатов, 183]. "Повнозначні слова у фразі служать одночасно зумовленими до одних слів і зумовлюючими до інших. Одне зі слів залишається абсолютним чи незалежним визначаючим, таким, що не виступає зумовлюючим для інших слів", тобто підмет - це "абсолютне зумовлене при предикаті" [Карцевский, 27, 32]. "Підмет завжди буває первинним словом у реченні" [Есперсен, 770]. Одним з основних аргументів на користь первинності підмета виступає чисто морфологічна ознака - обов'язкове узгодження присудка з підметом у мовах номінативного ладу, тобто формальна залежність присудка від підмета.

Природно, що другим "претендентом" на роль єдиного головного члена речення є присудок. Головний аргумент на користь визнання за присудком такої ролі - його репрезентація, тобто здатність виступати як представника всього речення [Холодович, 297-298]. Саме такий підхід до структури речення характеризує граматику залежностей, зокрема, теньєрівську граматику. Розглянувши три основні концепції домінанти речення (домінанта - підмет, домінанти - підмет і присудок, домінанта - присудок), Холодович робить висновок: "Домінантність присудка лінгвістично доказова, домінантність підмета - ні... На користь колатеральності підмета і присудка взагалі не можуть бути приведені які-небудь лінгвістичні докази. Колатеральність так званих головних членів речення - спадщина формальної логіки" [Холодович, 298]. Останнє твердження представляється занадто категоричним. У главі про предикативність, про предикативне відношення відзначалося, що саме взаємозумовленість імені і дієслова творить предикативний зв'язок - взаємозалежність. Домінанта підмета полягає в семантичній первинності його, як позначення предмета. Домінанта присудка - у тім, що саме в ньому виражаються всі граматичні значення, які творять предикативність. Доречно відзначити, що С.Д.Кацнельсон, прихильник вербоцентричності речення, вважає: "...у змістовному плані дієслівний предикат - це щось більше, ніж просто лексичне зпачение. Виражаючи певне значення, він у той же час містить у собі макет майбутнього речення" [Кацнельсон 1986, 88]. Однак присудок в реченні відіграє особливу роль. "Кожне предикативне значення відрізняється семантичною "прив'язкою", "перекосом", однобічним "рівнянням" на суб'єкт. Виражаючи те чи інше відношення, предикат завжди виділяє один зі своїх предикандумів, що виступають в ролі суб'єкта... Предикативне значення - це, отже, векторна величина, у якій задана разом зі змістом певна спрямованість на суб'єкт" [Кацнельсон 1986, 184]. В.Г. Адмоні підкреслює співвідносність понять підмета і присудка: "Їх можна визначити лише один відносно одного" [Адмони, 50].

Отже, два обов'язкових компоненти речення, два його головних члени, що поєднані предикативним зв'язком і утворюють граматичну основу ПрР, - підмет і присудок - являють собою предмет та ознаку, яка приписується йому в акті предикації. Однак у даному випадку ми маємо справу не з когнітивними чи морфологічними категоріями, а із синтаксичними: підмет - це синтаксичний предмет, а присудок - синтаксична ознака. Позиції синтаксичного предмета і синтаксичної ознаки маркуються спеціальними граматичними формами [Левицкий 1993].

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 431; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.