Активізація рухової діяльності дошкільників

Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату.

У дітей дошкільного віку кісткова тканина має характерну будову – нагадує волокнисту кісткову тканину дорослих. У кітковій тканині цього віку більше органічних речовин, тому кістка характеризується меншою твердістю, більшою пластичністю, вона легше зазнає деформацій. Крім того, особливістю дитячого віку є відносно більша товщина і функціональна активність окістя.

Протягом першого року розвитку спостерігається найбільш інтенсивний ріст черепа, товщина якого зростає у 3 рази. При цьому об’єм черепа у 6 місяців становить ½ дорослого, а у 2 роки – 2/3 дорослого. Тімячка (мале тім’ячко і велике тім’ячко), наявні у черепі новонародженого, закриваються ізаміщуються кістковою тканиною до 1-2 років.

Хребет новонародженого не має вигинів і вгинів. Шийний лордоз формується до 2 міс. Грудний кіфоз встановлюється у віці 6-7 місяців, поперековий лордоз зявляється у віці 9-12 міс, а закінчує формуватися у шкільному віці. Після 12 міс формується крижово-куприковий кіфоз. Слід зазначити, що недостатній розвиток м’язів і нефізіологічні пози призводять до змін форми хребта.

Форма грудної клітки змінюється з віком. До 2,5-3 років вона росте паралельно з ростом тіла. Потім ріст тіла більш виражений. У віці 7-8 років вона набуває форми, характерної для дорослих.У дітей при тривалій роботі, яка вимагає стискання грудної клітки, можлива її деформація.

Ріст кісток таза відбувається інтенсивно до 6 років, потім настає період стабілізації розмірів таза (6-12 років).

Після народження дитини м’язова маса нарощується не за рахунок збільшення кількості м’язових волокон, а за рахунок їх стовщення. Розвиток мязів різних ділянок тіла відбувається нерівномірно. Спочатку дозрівають мязи шиї (2,5-3 міс), потім – м’язи тулуба і рук (5-6 міс), і нарешті – м’язи тазу та ніг (11-12 міс.). Під час першого року життя найбільшим розвитком характеризуються м’язи плечового поясу і рук. З 2 до 4 року особливо інтенсивно ростуть м’язи спини. Для цього періоду характерний більш виражений розвиток м’язів тулуба у порівнянні з м’язами кінцівок. Розвиток м’язів тісно пов’язаний із руховою діяльністю дитини. Зокрема, м’язи передпліччя та кисті інтенсивно розвиваються у 6-7 років, коли дитина навчається писати, малювати, виконувати різноманітну роботу.

Рухова активність визначається як біологічна потреба в рухах, пов’язана з механізмом саморегуляції активності.

Однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є природна потреба в рухах, тобто, живий організм може розви­ватися лише в русі.

Діти дошкільного віку дуже збудливі, проте їхня працездатність знаходиться на низькому рівні. Для них характерна швидка втомлюваність. Тому під час організації занять слід уникати довгих монотонних пояснень, тривалих і монотонних завдань.

У зв’язку з повільним зростанням лабільності нервових центрів і рухливості нервових процесів у дошкільному віці основні показники швидкості, такі як швидкість поодиноких рухів, темп рухів, знаходяться на невисокому рівні. Досить низькою є і швидкість бігу – 4 м/с у 5-6 років.

Сила м’язів у дошкільному віці зростає помірно. Сила м’язів тулуба перевищує силу м’язів кінцівок. За період від 4 до 7 років сила зростає приблизно у 1,5 рази. Сила м’язів у віці 4-5 та 6-7 років становить 15-20% від такої дорослого.

Загальна витривалість також невисока. Дошкільнятам не рекомендовані статистичні зусилля, оскільки вони супроводжуються несприятливими реакціями серцево-судинної системи і тривалим періодом відновлення. Протягом усього дошкільного віку добре розвинена гнучкість.

Для дітей цього віку характерна висока рухова активність, що є передумовою нормального розвитку. Вважається, що нормою рухової активності у 3 р. є 9-12, а у 6 р. – вже 15-16 тис. кроків на добу. Однак, у 18% дітей спостерігається м’язова гіпотонія, понижена рухова активність, вони не готові до навчання у школі у 6 р.

Недостатня рухова активність дітей дошкільного віку негативно позначається на стані здоров’я, фізичному і психологічному розвитку дітей. Тому, з метою оптимізації рухової активності дітей у практику дошкільних закладів необхідно впроваджувати додаткові типи занять рухового характеру, а також уводити нетрадиційні форми і методи їх проведення. Позитивний вплив на рухову підготовленість дітей-дошкільників має систематичне проведення занять фізичної культури та інших організаційних форм з фізичного виховання, забезпечення оптимальної самостійної рухової діяльності дітей.

Дата добавления: 2015-07-13