Сутність, властивості і показники якості продукції

Тема 19. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції

Допоміжна

Базова

1. Безруких М. М. Возрастная физиология (физиология развития ребенка) / М. М. Безруких, В. Д. Сонькин, Д. А. Фарбер. – М.: Академия, 2002. – 416 с.

2. Богініч О. Л. Фізичне виховання дітей дошкільного віку засобами гри: навч. посіб. / О.Л. Богініч //М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – [2-ге вид., стереотип.]. – К.: НПУ, 2003. – 140 с.

3. Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология. – М.: СпортАкадемПресс, 2001. – 444 с.

4. Ріст і розвиток людини: Підручник / В. С. Тарасюк, Н. В. Титаренко, І. Ю. Андрієвський та ін.; За ред. В. С. Тарасюка, І. Ю. Андрієвського. – К.: Медицина, 2008. – 400 с.

5. Тарасюк В. С. Ріст і розвиток людини / В. С. Тарсюк, Г. Г. Титаренко, І. В. Паламар, Н. В. Титаренко. – К.: Здоровя, 2002. – 270 с.

6. Лекційний курс доц. кафедри анатомії та фізіології Львівського державного інституту фізичної культури Вовканич Л. С. – 2013 р.

7. Хрипкова А. Г. Возрастная физиология / А. Г. Хрипкова. – Киев: Висшая школа. Главное издательстао, 1982. – 272 с.

1. Аносов І. П. Вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: підручник / І. П. Аносов, В. Х. Хоматов, Н. Г. Сидоряк, Т. І. Станішевська, Л. В. Антоновська. – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2008. – 433 с.

2. Гартштейн Р.С. Возрастная физиология и школьная гигиена. (учебное пособие для студентов педагогических институтов) – Иваново, 1974. – 228 с.

3. Зверев И.Д. Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека. – М.: Просвещение, 1978. – 239 с.

4. Охріменко М. А. Конституція людини / М. А. Охріменко. – К.: Здоров’я, 1992. – 312 с.

5. Сухарев А.Г. Теоретические основы гигиенического нормирования суточной активности детей и подростков / А.Г. Сухарев // Гигиенические основы физического воспитания и спорта детей и подростков. – М., 1975. – С.160-164.

Якість – сукупність властивостей продукції, яка визначає її здатність задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення. Вона характеризується такими властивостями:

призначення, що обіцяє корисний ефект від використання і формує сферу застосування;

безпечність, що проявляється під час монтажу, пуску, обслуговування, ремонту, зберігання, переміщення і споживання;

наявність або відсутність певних ергономічних параметрів;

транспортабельність, тобто пристосованість до перевезень;

екологічність, тобто рівень несприятливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при споживанні товару (вміст і виділення шкідливих домішок, газів, випромінювання тощо), а також при його переміщенні і зберіганні;

дизайн, що виражає досконалість форм і кольорову гаму, цілісність і скомпонованість елементів виробу;

надійність як синтез безвідмовності, охоронності, ремонтоздатності і довговічності виробів, які можуть бути забезпечені «в наборі» або «у варіаціях домінування»;

технологічність, що характеризує ефективність конструкторсько-технологічних рішень як базу забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції;

патентні параметри, що виражають патентний захист і патентну чистоту продукції (новітність технічних рішень, реєстрація зразку і товарного знаку, рівень довіри до виробу).

Показники якості продукції виробничого підприємства поділяють на 4 групи:

Індивідуальні – характеризують окремі властивості виробу (призначення, надійність, довговічність, технологічність, естетичність, ергономічність, ціна).

Непрямі – штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції, втрати від браку.

Комплексні – характеризують сукупність властивостей виробів (ґатунок, марка, клас).

Узагальнюючі – характеризують якість не одного виробу, а продукції підприємства загалом.

Узагальнюючі показники якості привертають найбільшу увагу економістів і розраховуються наступним чином:

Коефіцієнт сортності – це співвідношення вартості продукції, виміряної за кількістю і ціною відповідних сортів, до вартості цієї ж продукції, виміряної за ціною найвищого сорту:

де К₁, К₂, К_в – кількість продукції відповідно 1-го сорту, 2-го сорту і вищого сорту;

Ц₁, Ц₂, Ц_в – відповідні ціни за одиницю продукції.

Питома вага продукції кожного сорту у загальній вартості продукції – визначається відношенням вартості продукції певного сорту до загального обсягу товарної продукції.

Частка продукції, яка призначена на експорт – визначається відношенням вартості експортованої продукції до загального обсягу товарної продукції.

Сума втрат підприємства від браку – визначається як різниця між вартістю бракованої продукції та витратами на усунення браку, з одного боку, і доходами від реалізації бракованої продукції та компенсацій від винуватців браку, з іншого боку.

Ресурсозберігаючі показники – ресурсомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість.

Слід зауважити, що при аналізі якості продукції можуть використовуватися й інші показники – середні ціни на продукцію, обсяги повернень продукції споживачами, наявність рекламацій і претензій від покупців тощо.

Окремою групою показників можна виміряти такі параметри якості, як екологічність і безпека продукції.

Оцінка якості передбачає визначення її рівня.

Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї, заснована на порівнянні сукупності показників якості даної продукції з відповідними базовими показниками (аналогами, еталонами, зразками, стандартами тощо). Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості визначається шляхом обчислення певних показників якості без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Відносний рівень якості визначається на основі співставлення абсолютних показників якості з такими ж показниками аналогів, стандартів, еталонів, кращих зразків.

Перспективний рівень якості планується на майбутній період з врахуванням НТП.

При визначенні оптимального рівня якості беруть до уваги не тільки показники якості, але і величину загальних суспільних витрат на виробництво і споживання продукції.

Для визначення рівня якості застосовують такі методи:

Об’єктивний метод передбачає оцінку рівня якості продукції на підставі стендових випробувань та вимірювань за допомогою приладів, лабораторних аналізів.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами відчуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.

Диференційований метод передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів – еталонами або ж базовими показниками стандартів.

Експертний метод – якість визначається на основі узагальнень фахівців-експертів.

Соціологічний метод – визначення якості базується на усному опитуванні користувачів продукції.

Метод бальної оцінки (розрахунковий) полягає в тому, що кожній властивості виробу присвоюється певна вагомість і максимальний бал; потім визначаються конкретні бали та їх загальна сума за усіма властивостями.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. При цьому може бути використана функціональна залежність:

g_k = f(n, b_i · g_i)

g_k – комплексний показник якості;

п – число показників якості, що беруться до розрахунку;

b_i – коефіцієнт вагомості і-го показника якості;

g_i – відносний і-ий показник якості.

Дата добавления: 2015-07-13