КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Державне регулювання фінансового ринку України
Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливе без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку. Державне регулювання фінансового ринку та його складових – це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників. Основна мета державного регулювання – здійснення державою комплексних заходів щодо: — створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів; — захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку; — контролю за прозорістю та відкритістю ринку; — дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства; — запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку. Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі: • допуск цінних паперів до публічних торгів; • розкриття інформації емітентами; • функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно-інформаційних систем); • регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами; • реклама на ринку цінних паперів; • заборона маніпулювання цінами. Таким чином, необхідно визначити, що регулювання фінансового ринку є обов'язком уряду і альтернативи в сучасних умовах державному регулюванню не існує.
Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність (цілі та принципи державного регулювання визначені у першому питанні лекції). Важелями непрямого втручання держави у регулювання фінансового ринку є: 1) податкова політика, яка впливає на ділову активність, а отже, на потребу у фінансових ресурсах і знаходить своє нормативне оформлення через податкове право; 2) регулювання грошової маси й обсягів кредитів через вплив на ставку позикового відсотка; 3) зовнішньоекономічна політика, що пов'язана з регулюванням операцій з іноземними валютами та експортно-імпортних операцій; 4) гарантії держави щодо позик приватного сектора; 5) вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами. Формами державного регулювання фінансового ринку є: • прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників; • регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов'язків учасників ринку; • реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів; • видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю; • створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку; • контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку; • контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.
Важливим елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання, яке за своїм характером є загальнообов'язковим, субординаційним і ґрунтується на можливості застосування примусу. Державні органи, які здійснюють таке регулювання у сфері фінансового ринку, обов'язково повинні дотримуватися у своїй діяльності «букви закону — дозволено лише те, що дозволяється законом». Державно-правове регулювання – це регулювання відносин на всіх сегментах фінансового ринку, яке здійснюється уповноваженими державними органами країни шляхом створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку. Законодавство та правила, що встановлюються державними органами, мають забезпечити виконання професійними учасниками ринку насамперед таких вимог: • чесність стосовно клієнтів та високий рівень професійної кваліфікації; • з'ясування істинних потреб клієнта для визначення найкращих шляхів їх задоволення; • надання клієнтам повної і правдивої інформації; • уникнення конфлікту інтересів; • надійний захист активів клієнтів; • наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання зобов'язань і покриття ризиків, достатність власного капіталу; • наявність дійової системи внутрішнього контролю за виконанням своїми співробітниками вимог законодавства; • надання всієї необхідної інформації контрольним органам та сприяння їх роботі. Законодавчою базою регулювання фінансового ринку в Україні є: 1. Конституція України — вища юридична сила; визначає права законодавчої, виконавчої і судової влади у сфері функціонування фінансового ринку. 2. Укази президента щодо регулювання фінансового ринку. 3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших органів виконавчої влади, що стосуються окремих напрямів регулювання. 4. Конституційний Суд України — вирішує всі питання про відповідність законів та інших актів щодо Конституції України. 5. Договори та угоди, що укладаються між учасниками ринку у зв'язку з наданням фінансових послуг, пов'язаних з емісією, обігом цінних паперів та іншими послугами. 6. Господарський суд — орган правосуддя у господарських відносинах, у т.ч. фінансових.
7. Закони України, що регулюють фінансовий ринок, прийняті Верховною Радою України: — «Про господарські товариства» — визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності; права і обов'язки учасників і засновників. — «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» — визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні. — «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» — визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі та правила електронного обігу. — «Про лізинг» — визначає сутність лізингу, його видів та послуг. — «Про банки і банківську діяльність» — визначає види банківської діяльності, встановлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цінними паперами. — «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» — визначає види інвестиційних компаній, порядок їх реорганізації, створення та види діяльності. — «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» — визначає мету, шляхи та органи регулювання ринку фінансових послуг. — «Про обіг векселів в Україні» — визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями відповідно до Женевської конвенції 1930 року. — «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» — характеризує систему фінансового моніторингу. — «Про цінні папери та фондовий ринок» — регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку з метою забезпечення відкритості та ефективності його функціонування.
Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 416; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |