Інституціональна природа сучасної фірми. Інституціональні структури у регулюванні економічної поведінки ринкових суб’єктів

За інституціональною теорією, фірма – це коаліція власників скооперованих факторів виробництва, пов’язаних між собою контрактними зобов’язаннями, які направлені передусім на найкраще використання інтерспецифічних ресурсів та мінімізацію трансакційних витрат.

В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Ресурси ділять на три групи:

1. Загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони в даній фірмі, чи ні.

2. Специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами.

3. Інтерспецифічні ресурси – взаємодоповнюючі до найбільшого ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі.

Трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Виділяють такі форми трансакційних витрат:

1. Витрати, пов’язані з пошуком, збиранням, обробкою та аналізом економічної інформації.

2. Витрати, пов’язані з пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів.

3. Витрати, пов’язані зі стандартизацією і контролем виконанням вимог стандартів.

4. Витрати, пов’язані із захистом прав власності.

5. Витрати, пов’язані з опортуністською поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов’язань.

Витрати пошуку інформації пов’язані з її асиметричним розподілом на ринку: на пошук потенційних покупців або продавців доводиться витрачати час і гроші. Неповнота наявної інформації призводить до додаткових витрат, пов’язаних з придбанням товарів за цінами, вищими за рівноважні (або продажем нижчими за рівноважні), з втратами, що виникають внаслідок купівлі товарів-субститутів.

Ведення переговорів і укладання контрактів також потребують витрат часу і ресурсів. Витрати, пов’язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням угоди, часто значно підвищують ціну речі, що продається.

Вагому частину трансакційних витрат складають витрати вимірювання, що пов’язані не тільки з прямими витратами на вимірювальну техніку і сам процес вимірювання, але й з похибками, які обов’язково виникають в цьому процесі. До того ж по ряду товарів і послуг допускається тільки опосередковане вимірювання або неоднозначне. Як, наприклад, оцінити кваліфікацію працівника, якого наймають або якість автомобіля, що купують? Певну економію обумовлюють стандартизація продукція, що випускається, а також гарантії, які надає фірма (безкоштовний гарантійний ремонт, право обміну бракованої продукції на хорошу і т. і.). Однак повністю ліквідувати витрати вимірювання ці заходи не можуть.

Особливо значні витрати специфікації і захисту прав власності. У суспільстві, де відсутній надійний правовий захист, частими є випадки постійного порушення прав. Витрати часу і коштів, необхідних для їх відновлення, можуть бути надзвичайно високими. Сюди ж слід віднести витрати на утримання судових і державних органів, що знаходяться на варті правопорядку.

Витрати опортуністичної поведінки також пов’язані з асиметрією інформації, хоча й не обмежуються нею. Справа в тім, що поведінку після укладання контракту дуже важко передбачити. Нечесні індивіди будуть виконувати умови угоди по мінімуму і навіть ухилятися від їх виконання (якщо санкції не передбачені). Такий моральний ризик завжди існує. Він особливо великий в умовах спільної праці – праці з командою, коли внесок кожного не може бути чітко відділений від зусиль інших членів команди, тим більш якщо потенційні можливості кожного повністю невідомі. Відтак, опортуністичною називається поведінка індивіда, що ухиляється від умов дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів. Воно може набути форми вимагання або шантажу, коли стає очевидною роль тих учасників команди, яких не можна замінити іншими. Використовуючи свої відносні переваги, такі члени команди можуть вимагати для себе особливих умов роботи або оплати, шантажуючи інших погрозою виходу з команди.

Таким чином, трансакційні витрати виникають до процесу обміну, у процесі обміну й після нього. Поглиблення поділу праці й розвиток спеціалізації сприяють росту трансакційних витрат. Їхня величина залежить також і від пануючої в суспільстві форми власності.

Унікальність інтерспецифічних ресурсів та різноманітність трансакційних витрат обумовлюють численність видів сучасних фірм.

Ефективність дії ринкового механізму в основному залежить від волі і бажань людей. У суспільстві відносини між людьми координуються через структуру прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т.д. Тобто існує система інститутів, які дають змогу людям координувати свою діяльність.

Інститути – це формальні і неформальні норми та правила поведінки, що розробляються та встановлюються державою і суспільством. Ці правила організують взаємовідносини між людьми і структурують стимули обміну у всіх сферах – політиці, соціальній сфері, економіці. Серед рис сучасної економіки України дослідники виділяють неформальний характер економічних відносин, що виникають між економічними суб’єктами. В ній переважають неформальні правила гри і неформальні обмеження. До неформальної економіки відносять як домашню, так і тіньову економіку, які існують як поза економічного простору (наприклад, домашня праця), так і всупереч йому (підприємництво, що не реєструється). Це поняття розповсюджується і на більш глибинні, загальні відносини економічних суб’єктів, непідконтрольні державі, що мають безвідплатний, нетоварний характер і присутнє в будь-якій без виключення економічній системі. На формування неформальних відносин в Українській економіці впливають такі фактори:

- колективізм, соціальною основою якого була община з її взаємодопомогою і взаємовиручкою;

- православна віра, в якій порушення господарських законів не вважалося великим гріхом;

- роль держави у суспільному житті і характер її реформ (з одного боку, повага до верховної влади, а з іншого – негативне відношення до чиновників);

- нерозвиненість ринкових відносин. З розпадом Радянського Союзу неформальна в своїй основі українська економіка отримала новий імпульс розвитку неформальних відносин в перехідний період. Зараз у всіх ланках господарського механізму – на ринку капіталу, на ринку праці, у відносинах між індивідом і державою, між різними гілками і рівнями влади – неписані правила і домовленості переважають над вимогами закону, умовами контрактів і іншими формальними обмеженнями. Навіть ті домовленості, які укладаються з дотриманням усіх формальностей, сприймаються учасниками як певна умовність і виконуються «за обставинами».

У той самий час сутність перехідного періоду полягає у впровадженні нових формальних інститутів (політичних, економічних, правових) за зразком тих, що діють у розвинутій ринковій економіці, оновленні формальних «правил гри», які регулюють різні сфери життєдіяльності суспільства.

Попадаючи в українське середовище будь-які формальні інститути одразу ж обростають неформальними відносинами і особистими зв’язками. Така економіка отримує здатність до сталості і самовідтворення. Саме такий суспільний устрій сформувався в Україні у роки реформ.

Сьогодні стало абсолютно очевидно, що найважливішою умовою трансформаційних змін є дотримання інституціональних вимог у їх здійсненні, що тільки створення і розвиток відповідної інституціональної бази означає дійсну руйнацію командної і формування ринкової економіки. Це означає, що в системі ефективних ринкових інститутів і інститутів громадського суспільства закладений величезний трансформаційний потенціал, який не тільки стимулює економічний розвиток, але і виконує системоутворюючі функції, надаючи економічній системі її якісну визначеність.

Інституціональні структури здійснюють вплив на поведінку економічних суб’єктів. До цих структур можна віднести органи державного управління, корпорації, професійні спілки, громадські організації та інші. Їх діяльність призводить до змін у системі ціноутворення, податкообкладання, антимонопольного та митного регулювання.

Рекомендована література

1. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. /Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича.- СПб: Эконом.школа, 1994. - 448 с.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. 13 видання. Наук. ред. перекладу Т.Панчишина.- Львів: Просвіта, 1999. -650 с.

3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. 2-го изд. В 2 т.- М.: Республика, 1992.- Т. 1. -399 с.

4. Пиндайк Р.С., Рубінфельд Д.Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. А.Олійник та Р.Скільський.- К.: Основи, 1996. - 646 с.

5. Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. / Наукова редакція перекладу С.Панчишина.- К.: Основи, 1998. - 676 с.

6. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и приложения: Пер. с англ. В 2 т.- М.: Финансы и статистика, 1992. Т.1. -384 с.

7. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки.- К.: Знання, 1998. –674 с.

Дата добавления: 2015-07-13