Зразок оформлення списку використаних джерел

Некрологи

Інтерв’ю, відповіді на анкету, запитання і т.п.

Епістолярні джерела

Стаття з енциклопедії, довідника

Стаття з газети

Стаття із збірника, журналу, наукових праць і т.п.

Винниченко В. Щоденники // Київська старовина. – 2000. – № 5. – С. 50–76.

Демченко В. Д. Алые паруса «Cosmopolitan»: (Отчего глянцевый женский журнал доминирует на постсоветском информационном пространстве) // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство, журналістика. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 5. – С. 3–7.

Іванов В. Ф. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть // Актуальні питання масової комунікації. – 2002. – Вип. 3. – Ч. 1. – С. 41–42.

Мамалига А. І. Складне синтаксичне ціле в комунікативній структурі публіцистичного тексту // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2000. – Вип. 8. – С. 25–30.

Мелещенко О. Проблеми української зони мережі Інтернет // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 359–364.

Петрів Т. І. Жнива для міжнародної журналістики України: уся планета – „гарячі точки” // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2002. – Вип. 10. – С. 56–59.

Приступенко Т. Розвиток державної інформаційної політики України на сучасному етапі // Журналістика. – 2003. – Вип. 2 (27). – С. 52–61.

Різун В. В. Природа літературного редагування // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. – 2002. – Вип. 10. – С. 7–10.

Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 листоп.

Бернштейн Б. Д. Журналістика // Історія української літератури: У 8 т. – К.: Наук. думка, 1968. – Т. 4. – С. 52–81.

Бібліофіл // Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – С. 88.

Чабан М. Авраменко (Авраменко-Ірій) Андрій Васильович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енцикл. довідника / За ред. М. М. Романюка. – Л., 2002. – Вип. 8. – С. 4–5.

Вороний М. Лист до М. Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М. Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного. – К.: Українські пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Петлюра С. Лист до В. Садовського, 19 верес. 1925 р. // Петлюра С. Невідомі листи з Парижа як політичний заповіт борцям за самостійну Україну. – К.: Укр. Видавнича Спілка, 2001. – С. 57–59.

Життєдайні зерна знань: Розмова проф. О. Коновця і проф. Н. Сидоренко // Слово Просвіти. – 2003. – 12–18 лист. – С. 10.

Державин В. [Некролог] // Визвольний шлях (Лондон). – 1964. – Ч. 4. – С. 359.

1. Про інформацію: Закон України, 2 жовт. 1992 р. // Голос України. – 1992. – 13 листоп. – С. 3 – 5; Те саме // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – С. 1447–1462.

2. Про обов’язковий примірник документів: Закон України, 9 квіт. 1999 р. // Вісник Кн. палати. – 1999. –№ 5. – С. 26–28.

3. Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ 3017 – 95: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1995. – 48 с.

4. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила: ДСТУ 3582 – 97: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1998. – 26 с.

5. Вовченко І. О. Створення бібліографічного репертуару книг України – важливе завдання української національної бібліографії // Бібліотекознавство і бібліогр.: Наук.-метод. зб. / Харк. держ. ін-т культури. – Х., 1992. – Вип. 31. – С. 94–101.

6. Гречихин А. А. Общая библиография: Учеб. для студ. – М., 2000. – 578 с.

7. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. – К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000. – 32 с.

8. Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія: Навч. посіб. для студентів спеціальності “Видавнича справа та редагування”. – Львів, 2002. – 112 с.

9. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження, 1982–2000 рр.: Бібліограф. покажчик / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Уклад. Б. І. Черняков. – К., 2000. – 63 с.

10. Українські письменники: Бібліогр. словник: У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. – К., 1960–1965. – Т. 1: Давня українська література (ХІ–ХІІ ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець. – 1960. – 979 с.

11. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналистики / Перевод со швед. В. Менжун. – Стокгольм, 1999. – 155 с.

12. Хакеру на замітку // [email protected]. - 1996

13. Хойнацький М. Основи стандартизації // Вісн. Кн. палати. – 1996. - № 3. – С. 17–19; № 4. – С. 3–32.

14. Швецова-Водка Г. М. Документ і книга в системі комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар. ун- т. – Рівне, 2002. – 238 с., іл.

15. Шметткамп М. Искусствоп резентации: Ускоренный курс / Пер. с нем. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2005. – 160 с.

16. Як правильно оформити дисертацію та документи атестаційної справи: Зб. нормат. док. з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю. І. Цеков. – К.: Ред. “Бюл. Вищої атестац. комісії України”, вид-во “Толока”, 2004. – 79 с.

17. Wooler K. R. Writing for the Technical Professions. – New York; Sydney; Madrid; Amsterdam, 1998. – 536 p.

Чого варто уникати при написанні наукової роботи:

· Розмовного стилю і сленгу (у письмових роботах вони недоречні, в усному виступі в незначній дозі – можливі);

· Зайвого гумору, іронії, дошкульності, критиканства;

· Незрозумілих абревіатур і скорочень без їхнього пояснення; недоцільно використовувати абревіатури і скорочення в заголовках, рубриках;

· Мовних штампів. Без спеціальної термінології неможлива жодна наукова праця, але варто простежити за точністю у передачі думки. Не втрачайте почуття міри, не пишіть довгі складні речення з заплутаними конструкціями, з використанням наукоподібних слів, псевдонаукового стилю (часто саме такі претензійні та малозрозумілі слова використовуються неправильно, затуманюють смисл, знижують якість дослідження);

· Надмірного використання дужок (зловживання ними означає, що дослідник працює „неритмічно”, зайвий раз нагадує про подробиці й уточнення другорядного значення), знижується ясність;

· Чоловічого „шовінізму” у мові, зокрема науковій (неточність знання і зловживання чоловічим родом при з’ясуванні, хто „автор(ка)” чи „дослідник(ця)”, „він” чи „вона”; слід перевіряти ініціали авторів досліджень, на які доводиться покликатися);

· Наказовості, повчальності. Надмірне чи несуттєве вживання „повинно, має, мусить, необхідно і т.д.” часто надають тексту зобов’язуючого відтінку;

· Тавтології: стежити за тим, аби одне й те ж слово (навіть поняття) не повторювалося надто часто. Використовуйте синоніми, зазирайте у словники.

· Побажання. Ще раз перевірте себе:

· Як правило, написання роботи починається із чернетки (чорнового рукопису), коли вимальовується основна композиція дослідження, здійснюється опис, аналіз та узагальнення матеріалу. Найчастіше вступ дається найважче і пишеться наприкінці (для дисертації, монографії, доповіді).

· Редакторський хист знадобиться і при читанні власної роботи, щоб критично оцінити написане, перевірити концепцію, підсилити обґрунтованість висновків, скоротити другорядний матеріал, простежити логічні зв’язки між окремими частинами, визначити доцільність уведення таблиць, малюнків, додатків тощо.

· Завжди перечитуйте і вичитуйте свою роботу. Не покладайтеся на „розум” комп’ютера, не зловживайте „електронним перекладом” – часто саме тут закрадається плутанина, неточність, некваліфікованість. На кожній сторінці може бути не більше двох виправлень! (акуратно – чорним чорнилом, шляхом вклеювання окремих знаків чи слів, з використанням коректора чи інших засобів правки надрукованого тексту).

· Не поспішайте здавати роботу одразу, щойно з принтера. Відкладіть свою працю на якийсь час (краще на добу), щоб свіжим оком її переглянути й оцінити, внести правки, усунути прорахунки. Те, що вчора здавалося досконалим, завтра сприйматиметься з застереженнями.

· Завжди залишайте у себе другий примірник роботи (а також електронний варіант).

Дата добавления: 2015-07-13