Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел

Написання та оформлення реферату

За рішенням кафедри здобувачі пишуть реферат, який містить загальну характеристику випускної кваліфікаційної роботи (інформацію щодо структури, кількості додатків, ілюстрацій, таблиць, використаних джерел; обсяг випускної кваліфікаційної роботи у сторінках) та стислий виклад основного змісту (за розділами), виснов­ків та анотації.

Обсяг реферату – до 3 сторінок з одиничним інтервалом та нумерацією сторінок окремо від нумерації сторінок випускної кваліфікаційної роботи. Першою сторінкою реферату є його титульний аркуш, який не нумерується (Додаток Ж). Реферат випускної кваліфікаційної роботи не потрібно підшивати разом з випускною кваліфікаційною роботою у тверду обкладинку.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

2.1. Вимоги до оформлення основного тексту
та використаних джерел

У процесі підготовки випускної кваліфікаційної роботи слід зас­тосувати методичні й технічні прийоми наукової роботи.

Норми наукової комунікації суворо регламентують характер вик­ладу інформації, передбачаючи відмову від висловлювання власної думки від першої особи. У зв’язку з цим вживаються мовні конструк­ції, в яких замість особового займенника «я» вживається займенник «ми», оскільки дослідження особи, яка здобуває освітній ступінь бакалавра, магістра здійснюється під постійним консультуванням з боку керівника.

Особа, яка здобуває освітній ступінь магістра, повинна уміти оформлювати результати досліджень від­повідно до вимог.

Випускна кваліфікаційна робота має бути написана українською літературною мовою, без плагіату (наприклад, запозичення науко­вих термінів, цитат зі статей, монографій, підручників та з мережі Інтернет без певних посилань на них). Робота не повинна носити компілятивний характер.

Написання випускної кваліфікаційної роботи іншою, ніж державна мова можливе за поданням факультету та погодженням директора.

Оформлення випускної кваліфікаційної роботи має відповідати загальним вимогам до наукових робіт згідно з державним стандартом ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Струк­тура і правила оформлення».

Набір тексту випускної кваліфікаційної роботи здійснюється на комп’ютері через 1,5 міжрядкових інтервали (29–30 рядків на сторінці), друк – на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210´297 мм), шрифт текстового редактора - Word Times New Roman чорного кольору. Висота шрифту – 14 мм. Поля: зліва – 30 мм, справа – 15 мм, зверху і знизу – не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою.

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи: "Зміст", "Вступ", "Розділ", "Висновки ТА ПРОПОЗИЦІЇ", "Список використаних джерел", "Додатки" великими літерами жирним шрифтом си­метрично до тексту по центру сторінки (без крапки).

Зміст має відповідати плану роботи. На сторінці зі змістом зазначається номер початкової сторінки кожної складової диплома. Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і вноситься до змісту як «Перелік умовних позначень».

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами (без знака №) у правому верхньому куті сторінки.

Першою сторінкою роботи є титульна, яка враховується в нумерацію, але не нумерується. На титульному аркуші зазначають повну назву навчального закладу та його відомчу підпорядкованість, факультет, кафедру, на якій виконана робота, тему роботи, дані про студента, наукового керівника та консуль­танта, місто та рік подання роботи до захисту. Скорочення в назвах навчального закладу та теми роботи не допускаються. Зразок Додаток Г – приклад оформлення титульного аркуша.

Текст основної частини випускної кваліфікаційної роботи поділяють на розділи, підрозділи (можливо пункти). Кожний розділ починають з нової сторінки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки та пропозиції, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова "Розділ", без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер під­роз­ділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підроз­ділів друкують маленькими жирними літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять.

В окремих випадках у випускних кваліфікаційних роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти, які нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера ставиться крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього параграфа першого розділу).

Між заголовком і основним текстом випускної кваліфікаційної роботи має бути пропущено 2 рядки.

Посилання в тексті на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра – номеру сторінки. Наприклад, [32, с. 85].

Фактичні та статичні дані наводяться в однакових одиницях виміру: абсолютних (грн, дол.. США, т, м, шт., г, ккал інші) або відносних %

Оформлення посилань. При опрацюванні літератури, періодичних видань та складанні записів, слід звернути увагу на те, що вони можуть бути повними і точними (дослівно) або скороченими (короткий виклад). Так, наприклад, можна зробити: детальний запис основних положень робіт, фактичного матеріалу тощо; короткі записи зі своїми роздумами або без них; виписки у вигляді цитат.

Під час роботи з різними джерелами (наукова та навчальна література, періодичні видання) здобувач виписує цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. У теоретичній частині на одній сторінці тексту можна наводити 2-3 цитати різних авторів.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

2) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні авторського тексту позначається трьома крапками, які можуть ставитися на початку, всередині та в кінці цитати;

3) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

4) при непрямому цитуванні (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним щодо думок автора, коректним в оцінюванні його результатів і робити відповідні посилання на джерела;

5) цитування повинно бути оптимальним, враховуючи, що надмірне цитування створює враження компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Рекомендується робити посилання на останні видання авторів, публікації, з яких запозичені матеріали або окремі результати. На більш ранні видання можна посилатися у тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися.

При використанні відомостей, матеріалів з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, на які є посилання в роботі.

Ілюстрований матеріал (окремі слова і вирази) наводять курсивом, в лапках (також курсивом) подають цитати з посиланням на автора та через кому на сторінку (прямим шрифтом).

Наприкінці випускної кваліфікаційної роботи розміщується список використаних джерел. Рекомендованакількість назв - не менше 50. До цього списку включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані.

При складанні списку використаних джерелнеобхідно дотри­му­ватися національного стан­дарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Він прийнятий для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації.

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби – про пере­видання чи переклад); місце видання; видавництво; рік видання; обсяг публікації. Список формують: або за прізвищами авторів в алфавітному порядку (за першою літерою назви твору) або за порядком посилання на джерела у тексті (література іноземними мовами наводиться в кінці списку).

Праці авторів з однаковими прізвищами подають у списку за їх ініціалами в алфавітному порядку, одного автора – за першою літерою назви його праці. Прізвища авторів наводять у послідовності їх подання у виданні та розділяють комами. Праці чотирьох і більше авторів подають за прізвищем першого з них, додаючи «та ін.».

Якщо у випускній кваліфікаційній роботі використано праці, які розповсю­дже­но на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі вико­ристо­вують інформацію, подану на титульному аркуші.

Журнальні статті описують за схемою: прізвище автора (авторів), назва статті, зона відповідальності, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки, на яких надрукована стаття.

Газетні статті описуються за схемою: прізвище автора (авторів), назва статті, зона відповідальності, назва газети, рік видання, число і місяць, сторінки, на яких надрукована стаття.

Статті, опубліковані в наукових збірниках, описують за схемою: автор, назва статті, назва збірника, дані про наукового редактора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки.

У списку можуть бути наведені посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог біб­ліо­гра­фічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та зазначають: Доступний з: і в < > URL адресу сторінки.

Приклади бібліографічного опису використаних джерел наведено у Додатку З.

2.2. Оформлення допоміжних матеріалів

До допоміжних матеріалів відносять: ілюстрації (схеми, діаграми, графіки, креслення тощо), формули, таблиці, додатки.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку.

Номер, назва ілюстрації та пояснювальні підписи розміщують послі­довно під ілюстрацією по центру. Наприклад, другий рисунок першого розділу:

Рис. 1.2. ______________

назва

Ілюстрації слід наводити безпо­середньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сто­рінок. Ілюстрацію, розміри якої більше формату А4, реко­менду­ється розміщувати у додатках. За потреби, ілюстрації доповнюють або поясненнями, або коментарем.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці

Таблиця 2.1

Назва таблиці

Заголовок графи	Заголовок графи	Заголовок графи	Заголовок графи
підзаголовок графи	підзаголовок графи
Заголовок рядка
Заголовок рядка

Таблицю бажано розміщувати на одній сторінці та слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «… у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад: «див. табл. 3.2».

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиці 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Потрібно уникати повторів тематичного заголовка у заголовках граф. Лаконічності потребують і назви заголовків рядків. Слова, що повторюються, слід виносити до узагальнюючих заголовків, об'єднувальних рубрик.

Слово «Таблиця _» вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці_» із зазначенням номера таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і заголовки рядків.

При поділі таблиці на частини допускається її шапку або заголовки рядків заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

У таблиці слід обов'язково зазначати одиницю виміру (відповідно до стандартів); числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться прочерк «-».

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули скла­да­ється з номера розділу та по­рядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою.

Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Посилання на формули зазначають поряд­ковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули наводять під нею в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта запи­су­ють з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Кожна формула відокремлюється від тексту одним вільним рядком.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знаків: (=), (+), (-), (´), (:). Вище і нижче формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Додатки оформлюються як продовження наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

До додатків рекомендується включати матеріал, який:

- є необхідним для повноти звіту, але включення його до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення; може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.

Наприклад, додаткові ілюстрації або таблиці; проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; анкети, тести, програми; інструкції і методики; опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ПК, які розроблені у процесі роботи над дослідженням; ілюстрації допоміжного характеру.

Кожний додаток друкується з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» (але без знака №) і велика літера, що позначає додаток. Наприклад: «Додаток А».

Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б.

Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку.

Наприклад: А.2 – другий розділ Додатку А;В. 3.1 _ перший підрозділ третього розділу Додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу Додатку Д; формула (А.1) – перша формула Додатку А.

У разі якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому кутку зазначається «Продовження додатку…».

У додатках дипломних магістерських проектівнаводяться графічні матеріали з врахуванням обов’язкових креслень. Склад і перелік аркушів графічної частини дипломного магістерського проекту визначаються завданням на проектування і узгоджуються з керівником та консультантом.

Формули та рівняння виконуються у формульному редакторі Microsoft Equation 3.0 або MathType 4.0 Equation, розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка.

Вище і нижче формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Наприклад:

Досліджувані показники якості переводяться у безрозмірний вигляд за допомогою формули:

, (2.1)

де Pi	-	показник якості у безрозмірному вигляді;
pi	-	i-тий показник якості у натуральному вигляді (абсолютний показник якості);
pi^бр	-	бракувальний показник якості (найгірший дозволений);
pi^ет	-	еталонний показник якості (найкращий).

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

3.1. Підготовка випускної кваліфікаційної роботи

до захисту та його організація

До захисту випускної кваліфікаційної роботи допускаються здобувачі, які успішно склали заліково-екзаменаційну сесію, пройшли практику.

Випускна кваліфікаційна робота подається науковому керівникові для перевірки змісту та структури у строки, визначені у завданні на виконання випускної кваліфікаційної роботи, але не пізніше 15 днів до засідання екзаменаційної комісії із захисту випускних кваліфікаційних робіт.

Науковий керівник перевіряє відповідність оформлення роботи встановленим вимогам (див. розділ 2) та надає відгук про випускну кваліфікаційну роботу, в якому визначається:

- актуальність дослідження;

- використані методи дослідження;

- рівень використання набутих у процесі навчання теоретичних знань при виконанні дослідження;

- вміння самостійно вирішувати наукові та практичні проблеми, вміння логічно, послідовно, аргументовано викладати матеріал і робити висновки;

- повнота розкриття теми;

- перспективність запропонованих рекомендацій;

- недоліки роботи;

- рекомендація до захисту.

У випадку недотримання студентом календарного графіка виконання роботи, науковий керівник не пізніше 30 днів до засідання ЕК із захисту випускної кваліфікаційної роботи повинен надати інформацію щодо стану (відсотка виконання) випускної кваліфікаційної роботи до деканату.

На випускну кваліфікаційну роботу необхідно мати відгук від підприємства (установи, організації), за матеріалами якого виконана кваліфікаційна робота, за підписом його керівника, завіреним печаткою підприємства (установи, організації). Цей документ необхідний для підтвердження достовірності викладених у випускній кваліфікаційній роботі матеріалів щодо підприємства-об’єкта дослідження.Випускна кваліфікаційна робота обов'язково має бути рецензована. Рецензентами можуть бути: фахівці-практики, науковці, викладачі ВНЗ тощо.

Рецензування випускної кваліфікаційної роботи доручають висококваліфікованим фахівцям (викладачам і науковцям) ВТЕІ КНТЕУ, провідним спеціалістам виробничих, наукових і проектних організацій. Склад рецензентів затверджується деканом за поданням завідувача кафедри.Після успішного проходження попереднього захисту випускна кваліфікаційна робота передається на розгляд завідувачу кафедри, який визначається з рекомендацією про допуск випускної кваліфікаційної роботи до захисту на засіданні екзаменаційної комісії. Остаточне ж рішення про допуск випускної кваліфікаційної роботи до захисту приймає декан факультету (не пізніше, ніж за 5 днів до захисту).

На випускну кваліфікаційну роботу необхідно мати відгук від підприємства (установи, організації), за матеріалами якого виконана кваліфікаційна робота, за підписом його керівника, завіреним печаткою підприємства (установи, організації). Цей документ необхідний для підтвердження достовірності викладених у випускній кваліфікаційній роботі матеріалів щодо підприємства-об’єкта дослідження. Негативний письмовий відгук наукового керівника або негативна рецензія щодо змісту випускної кваліфікаційної роботи та отриманих результатів дослідження не є підставою недопущення випускної кваліфікаційної роботи до захисту.

На випускову кафедру здобувачі подають:

1) випускну кваліфікаційну роботу і заповнене завдання зі всіма підписами та висновком наукового керівника;

2) заяву про закріплення теми випускної кваліфікаційної роботи;

3) відгук організації, за матеріалами якої виконувалась робота;

4) внутрішню рецензію;

5) довідку про плагіат.

При рецензуванні випускної кваліфікаційної роботи рекомендується визначати:

- новизну постановки і розроблення проблеми;

- використання наукових методів дослідження;

- аргументованість висновків і обґрунтованість пропозицій;

- участь здобувача у наведених експериментальних дослідженнях, теоретичній обробці отриманих результатів, формуванні наукового положення/ідеї/методиці;

- вміння магістранта чітко, грамотно й аргументовано викладати матеріал, правильно оформлювати його;

- недоліки та зауваження щодо змістової частини роботи, оформлення.

Рецензія надається письмово і повинна містити загальний висновок щодо рекомендації до захисту із зазначенням оцінки за прийнятою шкалою оцінювання знань.

Попередній захист випускної кваліфікаційної роботи здобувач проходить на кафедрі. Здобувачі випускної кваліфікаційної роботи яких на попередньому захисті були оцінені позитивно, допускаються деканом до захисту на засіданні ЕК. Випускна кваліфікаційна робота має бути подана ЕК не менш ніж за п'ять днів до захисту.

Подана до захисту робота повинна мати на титульній сторінці підписи студента, консультанта (якщо такий є), наукового керівника, візу керівника освітньої програми. Здобувачне має права вносити зміни у випускну кваліфікаційну роботу після її реєстрації.

Захист випускної кваліфікаційної роботи відбувається прилюдно на засіданні екзаменаційної комісії, склад якої затверджується у встановленому порядку. Здобувач готує виступ на 10–12 хвилин з використанням необхідного ілюстративного матеріалу – наочної ілюстрації відповідних тверджень під час доповіді (таблиць/графіків/ слайдів/формул тощо), - зміст та якість якого перевіряє науковий керівник. Кількість примірників роздаткового матеріалу повинна відповідати кількісному складу комісії. Зразок оформлення титульної сторінки ілюстративного матеріалу наведено у Додатку К.

Захист випускної кваліфікаційної роботи може відбуватися як у вищому навчальному закладі, так і на підприємствах, установах і організаціях.

У разі вибору здобувачем захисту випускної кваліфікаційної роботи іноземною мовою, реферат повинен бути підготовлений цією ж мовою.

Для одержання дозволу на захист роботи іноземною мовою здобувач подає на ім'я декана факультету заяву із візами завідувача кафедри сучасних європейських мов, керівника випускної кваліфікаційної роботи та освітньої програми. До складу ЕК у такому випадку має бути включений викладач або фахівець-практик, який вільно володіє даною іноземною мовою.

3.2. Загальні критерії оцінювання випускної

кваліфікаційної роботи

Автор випускної кваліфікаційної роботи має продемонструвати: вміння логічно та аргументовано викладати матеріал, коректно вико­ристовувати статистичні, математичні та інші методи наукового дослідження, проводити експерименти; володіння навичками узагальнення, формування висновків; вміння працювати з літературними джерелами.

Критеріями оцінювання випускної кваліфікаційної роботи є:

- чіткість, повнота та послідовність розкриття кожного питання плану і теми роботи в цілому;

- рівень розв’язання сформульованих завдань і досягнення поставленої мети дослідження;

- рівень наукового обґрунтування результатів проведеного дослідження;

- науковість стилю викладання;

- відсутність орфографічних і синтаксичних помилок;

- правильне оформлення роботи відповідно до державних стан­дартів (при значних відхиленнях від встановлених вимог робота може бути взагалі недопущена до захисту або це суттєво вплине на загальну оцінку);

- рівень якості захисту випускної кваліфікаційної роботи (уміння стисло і чітко викласти результати дослідження, аргументовано відповісти на поставлені запитання, якісно презентувати результати дослідження).

Випускна кваліфікаційна робота з ознаками плагіату (про що свідчить відгук наукового керівника та витяг з протоколу засіданнякафедри) рішенням державної екзаменаційної комісії знімається з розгляду, виставляється незадовільна оцінка, а захист нової (на іншу тему) можливий не раніше, ніж через рік.

Плагіатом вважається:

- перефразування частин тексту інших авторів без посилання на джерело;

- оприлюднення твору, написаного третьою особою на замовлення здобувача;

- копіювання письмових робіт інших здобувачів, викладачів, аспірантів, наукових співробітників;

- компіляції частин запозиченого тексту без введення їх у цитати.

Оцінюючи випускну кваліфікаційну роботу, комісія враховує не лише якість самого наукового дослідження, його наукову новизну, практичну значущість, вміння захистити сформульовані положення та висновки, але й оформлення, відповідно до встановлених вимог.

Випускна кваліфікаційна робота, в якій розкрито тему, прореферовані необхідні літературні джерела, проаналізовано відповідні інформаційні та статистичні бази даних, проведено експеримент, сформульовано висновки без необхідного їх обґрунтування допускається до захисту, але не може бути оцінена вище, ніж «задовільно».

Робота, в якій зроблено власне оцінювання використаних літературних джерел, самостійно проаналізовано підібраний матеріал, звітні дані підприємства/організації, на базі якого досліджувалася тема, проведено експеримент, зроблено висновки та сформульовано пропозиції, але вони не є достатньо аргументованими, може бути оцінена на «добре».

Робота, в якій зроблено власне оцінювання різних літературних джерел, використано економіко-математичні методи дослідження, побудовано формалізовану модель проблеми, зроблено власні, в т.ч. експериментальні, дослідження, розрахунки і на їх основі – аргументовано висновки та обґрунтовано пропозиції, а результати наукового дослідження опубліковані, крім статті у Збірнику наукових статей студентів ВТЕІ, в інших виданнях або матеріалах наукових конференцій, може бути оцінена на «відмінно».

Результати захисту випускних кваліфікаційних робіт оцінюються за 100-баловою шкалою ВТЕІ КНТЕУ, яка відповідно переводиться в чотирибалову шкалу («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») та шкалу ЄКТС.

Рішення щодо підсумкового оцінювання приймається більшістю голосів за результатами публічного захисту з урахуванням висновків наукового керівника та рецензента.

Здобувач, який не захистив з поважних причин у встановлений строк випускну кваліфікаційну роботу, має право на повторну атестацію в наступний термін роботи ЕК протягом трьох років після закінчення інституту. Якщо захист випускної кваліфікаційної роботи визначається незадовільним, ЕК визначає, чи може здобувач подавати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він повинен підготувати випускну кваліфікаційну роботу за новою темою.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Даний документ діє з моменту його затвердження.

Доповнення та пропозиції щодо його удосконалення розглядаються на засіданнях кафедр та вчених радах факультетів, виносяться на розгляд вченої ради інституту.

Випускові кафедри можуть розробляти методичні рекомендації, в яких, враховуючи специфіку об’єктів дослідження, викладаються методичні поради щодо розкриття тих чи інших наукових проблем та наводиться орієнтовна тематика випускних кваліфікаційних робіт, зазначаються конкретні критерії оцінювання, тощо.

Дата добавления: 2015-07-13