Виплата авансу

План

Тема Заробітна плата: поняття, види та форми

Урок 90-91

План

Хід уроку

План уроку

УРОК_90-91

Тема уроку: Заробітна плата: поняття, види та форми.

Мета уроку:

навчальна: сформувати знання про види та форми заробітної плати та порядок її нарахування.

розвивальна: розвивати в учнів логічне мислення, вміння аналізувати та систематизувати свої знання;

виховна: виховувати культуру спілкування, наполегливість, сприяти формуванню інтересу до предмету.

Тип уроку: комбінований

Методичні прийоми: індивідуальне опитування, лекція з елементами бесіди, фронтальне опитування.

1. Організаційна частина (2 хв):

- привітання;

- перевірка готовності до уроку.

2. Активізація пізнавальної діяльності (10 хв):

- актуалізація опорних знань (індивідуальне опитування).

3. Мотивація навчання:

- оголошення теми та навчальної мети уроку;

- роз’яснення важливості вивчення даної теми, зв’язків з іншими предметами для розвитку професійної компетентності і проф. майстерності;

4. Формування нових знань:

- лекція з елементами бесіди.

1. Поняття та види зарплати.

2. Порядок нарахування зарплати.

5. Узагальнення та систематизація знань:

- фронтальне опитування.

6. Підведення підсумків уроку:

- аналіз діяльності учнів на уроці;

- повідомлення та обґрунтування оцінок;

- видача д/з.

3. Поняття та види зарплати.

4. Порядок нарахування зарплати.

Згідно із Законом України „Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці відносяться нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені у грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з таких нарахувань:

• Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

• Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, непередбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

Оплата праці здійснюється згідно з формами і системами оплати праці, які враховують фактичні результати праці.

На підприємствах використовують дві форми оплати праці:

1) погодинну – оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину;

2) відрядну – оплата праці, яка залежить від кількості виготовленої продукції чи виконаних робіт.

Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів, які називають системами оплати праці.

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Використовують такі системи оплати праці:

Проста погодинна –розмір заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

Погодинно-преміальна – крім оплати за тарифом, передбачається виплата премії за досягнення високих кількісних і якісних показників. Застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці

Пряма відрядна – це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію).

Відрядно-преміальна – це система, при якій крім заробітку за відрядними розцінками передбачено премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Відрядно-прогресивна – при цій системі, робота виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконана понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від проценту виконання норм.

Акордна – при цій системі, норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.

Відрядна бригадна – це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.

Робітники, фахівці і службовці підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. За сумісництвом працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво поширюються на осіб, які не досягай 18 років, та вагітних жінок. Законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин вдень і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної нор­ма робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.

Трудові книжки ведуться за місцем основної роботи. Записи відомостей щодо роботи за сумісництвом проводяться за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом.

2. Нарахування заробітної плати працівникам являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат, премій допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць по кожному працівнику окремо за такими формулами:

а) при погодинній оплаті праці:нарахована оклад_заробітна = к-ть роб. * к-ть факт. відпрацьованих днів

б) при відрядній оплаті праці:

заробітна = продукції (виконаних * одиницю продукції плата робіт) (роботи)

Заробiтна плата виплачусться не менше 2-х разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв i не пiзнiше 7 днiв пiсля закiнчення перiоду (з листопада 2010 р. з/п виплачусться не пiзнiше 7 грудня 2010 р.)

Конкретнi строки виплати авансу та заробiтної плати пiдприємство визначас самостійно.

Аванс — оплата за фактично вiдпрацьований час за першу половину мiсяця iз розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працiвника. Тобто заробiтна плата з 1 по 15 число.

Максимальний вiдсоток фактично вiдпрацьованого часу за мiсяць:

52,38 % - для 5 ден. роб. тижня;

54,17 % - для б ден. роб. тижня.

Тому доцiльно закрiпити в колективному договорi суму авансу у розмiрi 55 % тарифно ставки.

Аванс та заробiтна плата виплачуються у робочi днi, якщо день виплати збiгається з вихiдним або святковим днем, її треба виплатити напередоднi.

Оплата відпустки:

Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на:

• щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);

• додаткові відпустки в зв'язку з навчанням;

• творчі відпустки;

• соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей).

Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП) щорічна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів. При цьому не має значення, є робота основною чи роботою за сумісництвом, зайнятий працівник повний робочий день чи ні.

Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру робота, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавством або колективним договором.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

При визначенні тривалості щорічних відпусток, що надаються працівникам, не враховуються святкові та неробочі дні. Згідно з КЗпП в Україні встановлено 10 святкових і неробочих днів.

Право на щорічну основну і додаткову відпустку мають працівники, які пропрацювали на даному підприємстві не менше шести місяців. Щорічні відпустки надаються працівникам, як правило, згідно з графіком відпусток на підпри­ємстві.

Ненадання працівнику щорічної відпустки є порушенням законодавства про працю (навіть у випадку, якщо працівник не бажає іти у відпустку).

Відпустка нараховується на основі наказу (розпорядження) про надання відпустки. Підставою для видачі наказу є заява працівника.

Сума Сума заробітної плати за 12 міс. К-ть календарних

відпускних = (365 – 10 (святкові)) * днів відпустки

Якщо працівник працював на даному підприємстві менше 1 року, то заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць (для правильного оподаткування податком з доходів).

Оплата щорічних відпусток входить до фонду додаткової заробітної плати. Порядок оподаткування сум відпускних такий же, як і основної заробітної плати.

Дата добавления: 2015-07-13