Методичні рекомендації до практичного заняття. Тема 5. Методи оцінки ризику та ефективності інвестиційної діяльності

План заняття

Тема 5. Методи оцінки ризику та ефективності інвестиційної діяльності

Практичне заняття № 3

Бібліографічний список

[3], [4], [5,] [8], [12], [14], [15], [19], [20], [23], [24],[ 41]

Мета заняття: закріпити знання щодо розрахунку ризику та ефективності інвестицій корпорації.

1. Закріпити теоретичні знання щодо оцінки ризику та ефективності інвестицій.

2. Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Обладнання: методичні вказівки до виконання практичної роботи, калькулятори, законодавча база.

Існує три основні методи оцінки характеристик ефективності портфеля: Шарпа, Трейнора і Дженсена. Самий фундаментальний з них – метод Шарпа. Він дозволяє порівнювати відносну ефективність значень ризику і дохідності портфелей А і В:

; (91)

де SP^A і SP^B – показники ефективності за методом Шарпа;

і - середній дохід за відповідними портфелями;

R_f – середня ставка безризикового проценту;

_В і _А – показники середньоквадратичного відхилення доходу для кожного портфеля.

При рішенні задачі 9 перш за все слід зрозуміти, що собою являє діловий і фінансовий ризик.

Діловий ризик – це явище притаманне будь-якій виробничій діяльності. Його можна розглядати як невизначеність відносно майбутніх доходів.

Фінансовий ризик виникає в ситуації, коли компанія використовує активи з постійною дохідністю, такі, як кредити або привілейовані акції.

Фінансовий “важіль”, що виникає при цьому впливає на дохідність акціонерного капіталу і на ризик, пов’язаний з коливаннями його дохідності, а значить, і на величину дивіденду і курс акцій.

Можна, таким чином, узагальнити вплив фінансового “важеля” на акціонерів, на норму дохідності активів (ROA) і норму дохідності акціонерного капіталу (ROE).

1. “Важіль”, або борг, в загальному випадку підвищує ROE.

2. Дисперсія ROA (s_ROA) є показником ділового ризику, а дисперсія ROE (s_ROE) вимірює ризик, покладений винятково на акціонерів. Якщо компанія не має боргів, тоді s_ROA = s_ROE. В протилежному випадку s_ROA > s_ROE. Це служить ознакою того, що діловий ризик перекладений на акціонерів.

3. Різниця між s_ROA і s_ROE є мірою дійсного ризику, що покладений на акціонерів, і показником зростання ризику в результаті фінансового “важеля”.

Ризик фінансового “важеля” = s_ROE - s_ROA.

Вартість фірми за методом безризикового еквіваленту може бути розрахована за формулою:

(92)

де R_i - ставка дохідності за проектом;

R_f – ставка безризикового доходу;

R_m – ставка ринкової дохідності;

s_im – коваріація R₁ і R_m;

s²_m – дисперсія R_m.

Метод скоригованої за ризиком ставки дисконтування передбачає оцінку інвестиційного ризику через коректировку ставки дисконтування (знаменник). Метод безризикового еквіваленту веде до того ж результату через коректировку потоків грошових коштів (числівник). Метод корегування за ризиком простіший і тому використовується частіше. Але хоча метод безризикового еквіваленту складніше, у нього є теоретичні переваги, особливо якщо розглядати ризик як зростаючу функцію часу.

Дата добавления: 2015-07-13