Оголошення теми та мети уроку

Учитель. Отже, з ваших пояснень можна зробити висновок, що переймати треба лише хороше, захищати слабших, робити добро. Бути справедливим, сміливим, розсудливим, щедрим. Мені приємно, що ви прагнете виробити в собі кращі людські якості: працьовитість, чуйність, щедрість, чемність, сміливість, відповідальність. Усе це людські чесноти, про які говоритимемо сьогодні на уроці.

3. Довідкове бюро

Учитель. Чеснота – це схильність постійно чинити добрі справи; позитивна моральна властивість характеру людини, що визначається його волею і вчинками.

- Прослухайте, будь ласка, легенду про людські чесноти.

Людські чесноти (легенда)

Якось навесні, прогулюючись, подруги-дівчатка побачили цвіт Барвінку і замилувалися його красою.

- Добридень, Барвінку, — привіталася Люся.

- Доброго здоров'я, — відповіла синя квіточка.

- А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка? — запитала Оксана.

- Ні, - сором'язливо сказав Барвінок.

- Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя —скромність, четверта — ввічливість, п’ята — працьовитість, — весело розповідали подруги.

- Дякую вам, — зрадів Барвіночок, — за таке приємне повідомлення.

- До зустрічі, наш синьоокий, — попрощалися дівчатка.

Учитель. Назвіть людські чесноти. Що означає, шанобливо ставитись до себе та інших?

4. Фізкультхвилинка (за вибором учителя)

5. Розповідь-презентація

Учитель. Щодня чуємо про мужність і мужні вчинки. Та чи кожен розуміє суть цього слова? Я вважаю, що мужність – це та риса характеру людини, яка може повноцінно проявитися лише разом з іншими якостями особистості, такими як сміливість, розсудливість, хоробрість, щиросердність. Саме вони допомагають людині досягти мети, використовуючи кмітливий розум, сильний дух, палке серце. За необхідності вони можуть стати рятувальним човном, як для самої людини, так і для інших. Чому для інших? Бо опорною складовою мужності є ще не згадана досі риса — людяність. Тобто мати мужність — це тільки пів справи, а ще потрібно вміти використовувати її на благо іншим. Саме такий шлях — запорука справжнього прояву мужності, що почасти межує з героїзмом.

Мужність — це хоробрість людини, сила серця, здатність долати перешкоди. Це якість, що поєднує сміливість, наполегливість, стриманість, впевненість у собі, вона допомагає людині йти до мети, незважаючи на втрати й страждання. Сміливість — здатність людини долати почуття страху та розгубленості.

Поговоримо про мужність на прикладі подвигу героїв сьогодення, зокрема Надії Савченко.

Розповідь про цю мужню дівчину, справжнього патріота своєї Батьківщини, хочу розпочати словами самої Надії: «Я вірю у свій народ. І вірю, що у нас дійсно чиста, гідна і славетна нація».

Небо Надія Савченко полюбила ще в дитинстві, коли літала з батьками до Криму. Відтоді вона мріяла про нього. Довго за різними довідниками шукала, у яких вищих навчальних закладах готують льотчиків. І знайшла — Харківський університет повітряних сил України. Приїхавши подавати документи, почула від чоловіків з великими зірками на погонах: «У тебе є одна проблема: ти – дівчина». Після цього вона їздила на вступні іспити в цей університет чотири роки поспіль. На КПП говорили: «В армії дівчат немає, тим більше в авіації». Але Надія відповідала: «Неправда, є». І на четвертий рік все ж домоглася прийому у генерала, який попередив: «Якщо хочеш учитися, відслужи рік в армії». Надія одразу ж пішла контрактником до Збройних Сил України. У перервах між спробами навчитися літати Надя освоїла професію модельєра-дизайнера і рік провчилася на факультеті журналістики Київського університету.

Спочатку її відправили служити радисткою. Але така служба була не для неї. Вирішила, що у десантних військах зможе бути ближче до неба. І пішла проситися до командира десантного батальйону. Аби дівчина зрозуміла наскільки це важко, комбат сказав: «15 кілометрів полігону з 15-кілограмовим рюкзаком десантника. Біжиш разом з хлопцями по снігу. Якщо не відстанеш від них – візьму». «Добре», — відповіла Надя і через тиждень уже служила в Житомирському аеромобільному батальйоні. Разом із хлопцями Надія долала багатогодинні марші, займалася рукопашним боєм, стріляла з різних видів зброї, стрибала з парашутом, вивчила всі тактичні дії підрозділу, а головне — ні від кого не відставала. Усі зрозуміли: вона — своя. Це була її перша маленька перемога на шляху до мрії. Та щоб стати пілотом, цього було замало. Вона знову поїхала до Харкова і знову почула відмову: мовляв, не вистачає військового досвіду. Надя повернулася назад у Житомир, де проходила службу. Згодом дізналася, що її роту відправляють в Ірак.

У 2004-му вона разом з іншими миротворцями служила в Іраку стрільцем третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону. В Іраку прослужила півроку. «На війні нікому ні­чого не доводила, просто виконувала свою роботу, щоб її не робили за мене інші».

Після служби в Іраку знову поїхала до Харкова поступати на льотний факультет і знову їй відмовили. Тоді вона вирішила звернутись до тодішнього міністра оборони Анатолія Гриценка. Тільки після особистого дозволу міністра дівчину прийняли на навчання. Після закінчення університету проходила службу штурманом-оператором Мі-24 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних сил України у місті Броди Львівської області. Має 170 годин нальоту і 45 стрибків з парашутом.

У вільний від служби час Надія любить займатися декоративним дизайном, художніми вітражами, вишиванням, гончарством тощо. Коли розпочався збройний конфлікт на сході України, вона під час відпустки поїхала туди добровольцем і служила бійцем у батальйоні «Айдар». При цьому залишалася діючим офіцером ЗСУ.

Мати Надії — Марія Савченко розповідає про доньку: «Як вона йшла, я казала: «Надю, зупинись!» — «Мамо, ти нас виростила патріотами, я маю захищати свою державу».

Батальйон «Айдар» дислокувався біля селища Щастя, що в Луганській області. На той час до Наді приїхала її рідна сестра — Віра Савченко.

Допомагала, чим могла. Вранці 19 червня Надя (позивний «Куля») отримала інформацію про те, що будинок, у якому розташувались наші розвідники, обстрілюється противником, є поранені. Вони з сестрою негайно сіли в машину і поїхали за постраждалими. Слідом за ними повинен був виїхати один із підрозділів батальйону. Сестра встигла зробити дві ходки, вивозячи поранених бійців, а Надя з екіпажем БТРа відправилися до будинку за іншими пораненими. Але, проскочивши потрібний поворот, хлопці нарвалися на засідку, їх обстріляли, а БТР вивели з ладу. Надія та її бойові товариші отримали поранення. Вони забарикадувались у якомусь будинку й до останнього відстрілювалися. На допомогу їм кинулися десантники. Але сили були нерівними, боєприпаси закінчилися. Противник почав кидати гранати. Коли надійшла допомога, то Надю, двох її товаришів і поранених бійців уже взяли в полон.

19 червня 2014 року в мережі поширено відеозапис, у якому Н.Савченко, прикута наручниками до труби, гідно й сміливо відповідає під час допиту:

— Надіє Вікторівно, чи знаєте Ви скільки сил зараз діють проти нас?

— Я думаю, вся Україна.

8 липня 2014 року стало відомо, що Надія Савченко перебуває під вартою в Росії у слідчому ізоляторі міста Воронежа. Російська влада підозрює Савченко у причетності до загибелі на сході України двох журналістів — Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Насправді російські журналісти надавали інформаційний супровід одній із груп терористів і загинули 17 червня, потрапивши під обстріл біля містечка Щастя.

Адвокат Н.Савченко Марк Фейгин повідомив у твітері «...Надія Савченко потрапила в полон до луганських бойовиків ще до загибелі російських журналістів. У застінках абсолютно невинна людина».

21 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко нагородив українську льотчицю, старшого лейтенанта Збройних Сил України Надію Савченко орденом «За мужність» III ступеня. Відзнаку льотчиці присвоєно «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку», зазначається в Указі Глави держави. Також Надії Савченко було передано листа від Петра Порошенка, в якому він підкреслив, що ім’я української льотчиці стало символом боротьби для українців у всьому світі. Він також запевнив Надію, що робиться все можливе для визволення її з полону.

Надія Савченко відповіла на лист Петра Порошенка. Українська героїня сподівається на те, що на українській землі нарешті запанує мир: «Я вірю в Майдан, у свій народ! І в перемогу!».

Уся українська спільнота уболіває за подальшу долю героїні. У різних містах України люди приходять до посольства РФ з вимогою — негайно звільнити Надію з полону. На знак підтримки Надії проводяться масові акції, волонтери і просто небайдужі підтримують її сім'ю. Розповідь про мужню українську льотчицю хочу закінчити словами Надії: «Якщо моя смерть потрібна Україні, то я готова померти».

7. Створення «асоціативного куща»

Учитель. За допомогою «асоціативного куща» створимо психологічний портрет мужньої української льотчиці:

Н — непохитна, надійна;

А — активна;

Д — дружелюбна;

І — ініціативна, імпульсивна;

Я — яскрава.

С — смілива;

А — авторитетна;

В — волелюбна, витривала;

Ч — чесна;

Е — енергійна;

Н — нескорена, наполеглива;

К — красива;

О — освічена.

Підсумок уроку

1. Обмін враженнями від почутого. Метод «Мікрофон».

- Чи можемо ми назвати Надію Савченко героєм? Які герої вам ще знайомі? Які людські чесноти ви б хотіли виховати у собі? А що ми, діти, можемо зробити для підтримки нашої героїні? (Написати листи, намалювати малюнки, присвятити пісню та вірші про Україну).

Учитель. А з чого для нас починається Україна? Ми з вами народилися і живемо в Україні. Тут жили наші діди і прадіди. Тут корінь українського народу. Знати свій народ — це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку, це знати батьківську хату, бабусину вишиванку, дідусеву казку про правду і кривду. Україна — милозвучна рідна мова, віковічна боротьба нашого народу за неза­лежність, волю, щастя. Україна — край смутку і краси, радості та печалі, розкішний вінок з рути й барвінку, над якими сяють ясні зорі, звучить задушевна лірична пісня, що славить подвиги й нескореність української нації.

(Звучить пісня про Україну)

2. Портрет людини-патріота, громадянина. Обговорення висловлювань.

- Подумайте і скажіть, як можна підготувати себе до подвигу?

- У яких ситуаціях вам доводилося виявляти сміли­вість, мужність?

- Як ви формуєте чи розвиваєте свою волю, цілеспрямованість, сміливість?

- Поясніть прислів'я «У злагоді жити — добро творити».

- У чому виявляється ваша любов до Батьківщини?

Учень. Батьківщина — це ліс і поле,

Це домівка наша і школа,

Це гаряче сонячне коло.

Батьківщина — праця і свято,

Батьківщина — це мама і тато,

Батьківщина — це рідна мова,

Як веселка вона кольорова.

Сад зелений і небо синє, –

Все це у моїй Батьківщині.

Учениця. Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво — луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як тато і мама одна!

Україно моя неозора,

Дуже хочу тобі побажати,

Аби сяяли радісно зорі,

Щоб хотілось схід сонця стрічати.

Щоб ліси скрізь шуміли веселі

Та щоб плівся гнучкий виноград,

Щоб сміялись у кожній оселі,

А країна цвіла, ніби сад.

3. Вправа «Мрія»

Кожний народ у своєму образі уособлює якогось птаха. Таким птахом для України є лелека. (У конверті паперові птахи лелеки).

Напишіть на лелечих крилах, яким ви бачите майбутнє України.

Домашнє завдання

— Які враження від уроку? Чи виправдалися ваші очікування?

Учні продовжують фразу: «Сьогодні на уроці я...»; «Мені вдалося...»; «Я вважаю...»; «Мені б хотілося, щоб...».

Домашнє завдання — створити колаж «Дерево мужності».

«УКРАЇНА – МІЙ РІДНИЙ ДІМ» (виховна година для учнів початкової школи)

Мета: актуалізувати знання про національні символи України, Конституцію України, права та свободи громадян нашої держави. Розширити уявлення про етнічний склад населення України, права та свободи представників національних меншин; досягнення видатних українців. Виховувати гордість за Батьківщину, любов до рідної землі, толерантне ставлення до представників національних меншин. Сприяти формуванню в кожної дитини усвідомлення себе частинкою великого народу, розуміння важливості панування миру і злагоди в державі.

Обладнання: контурне зображення карти України; схема «Етнічний склад населення України»; картки до гри «Свої права знаємо»; портрети відомих українців; лампадка.

Хід заняття

(Для створення умов, що сприяють вільному обговоренню теми і дають кожному можливість відчути себе активним учасником діалогу, парти у класі доцільно розставити півколом. Окрім того, таке розташування меблів звільняє місце для імпровізованої сцени, на якій можна провести окремі етапи заняття)

І. Емоційне налаштування на сприйняття теми

Діти (почергово)

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми — її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть...

Та тільки одну Батьківщину ми маємо —

її Україною звуть. (В. Новомирова)

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна. (І. Січовик)

II. Бесіда

Орієнтовні запитання

—Що таке Україна?

—Які символи України ви знаєте?

—Які кольори Державного Прапору України? Що вони означають?

—Який вигляд має Герб України?

—Які слова Гімну України?

—Чому ми так багато говоримо про Україну? Чому вона є такою важливою для нас?

III. Асоціативний кущ «Батьківщина-Україна»

Перед вами карта України — нашої Батьківщини. Що спадає вам на думку, коли ви чуєте слова «Батьківщина», «Україна»?

(На дошці прикріплена контурна карта України. Діти (почергово) називають слова, які асоціюються у них із поняттям «Батьківщина-Україна», записують їх у вигляді промінців, що відходять від карти. Учитель підбиває підсумки.)

Ми побачили, що для кожного з нас є щось найважливіше, найдорожче, із чим пов'язані наші думки (Батьківщина-Україна), але головне, що об'єднує всіх, — усвідомлення того, що наша Батьківщина – це рідна земля, домівка, де кожний почувається захищеним і щасливим.

IV. Бесіда на тему «Що таке патріотизм?»

— Як називають людину, яка любить свою Батьківщину?

— Що таке патріотизм?

— У чому він проявляється? Наведіть приклади.

(Діти наводять приклади патріотичних вчинків, обговорюють їх. Учитель підсумовує.)

—Патріотизм, який ґрунтується на прагненні робити щось корисне для суспільства, докладати зусилля для того, щоб люди рідної землі жили щасливо, є важливою рисою шляхетної людини. Тих, кому притаманна така любов до Батьківщини, називають патріотами.

V. Розповідь педагога на тему «Україна — багатонаціональна держава»

В Україні живуть люди багатьох національностей. Погляньте на схему (див. мал.). Хоча більшість у нашій державі складають українці, але живуть тут і росіяни, і білоруси, і молдавани, і кримські татари, і болгари, і румуни, і поляки та ще багато представників інших національностей. Для кожного з них Україна є рідною землею.

Кожному у нашій державі гарантоване вільне спілкування рідною мовою. Тому свою любов до Батьківщини вони висловлюють по-різному.

(У центр кімнати виходять кілька учнів. По черзі промовляють слова «Я люблю Україну» різними мовами)

—Болгари: [обічам Украйна].

—Угорці кажуть: [серетем Украйна].

—Румуни: [імі плаче Україна].

—Вірмени: [йессірумйемУкраіна].

—Греки говорять: [агапотінУкраніа].

(Потім усі гуртом промовляють фразу українською)

VI. Ознайомлення зі Ст. 24 Конституції України

— У Статті 24 Конституції України говориться, що усі її громадяни є рівними перед законом. В Україні немає привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або за будь-якими іншими ознаками.

(Для візуального сприйняття і кращого запам'ятовування змісту Статті її слід записати на дошці або на плакаті)

VII. Гра «Свої права знаємо»

(Діти утворюють дві команди по 3-5 осіб. На лівому і правому крилі дошки прикріплено картки. Написи на деяких із них відображають права українських громадян, на інших — ні. Гравці кожної команди за сигналом учителя обирають картки, на яких написано права громадян України, і шикуються з ними перед дошкою. Виграє команда, яка швидше виконає завдання)

Приклади написів на картках: вільний розвиток особистості; життя; війна; повага до гідності; приниження; свобода; недоторканність; житло; образа; праця; відпочинок; хвороба; медична допомога; безпечне довкілля; переслідування.

(Підбиваючи підсумки гри, учитель просить команду-переможця ще раз назвати усі права, записані на картках)

VIII. Повідомлення дітей на тему «Наші славні співвітчизники»

У Конституції України записані не лише права громадян, а й головні правила, за якими організовують усе життя в державі. Зокрема, у Ст.2 говориться, що територія України у межах наявного кордону є цілісною і недоторканною. Питання врегулювання кордонів держав — важливе міжнародне питання. Жодна держава у світі не може посягати на територію іншої.

Уважно подивіться на карту. (Учитель обводить кордони України). Такі кордони нашої держави встановлені уже понад 60 років. І вся світова спільнота визнає нашу країну саме у цих межах. Наші сучасники з усіх куточків України гідно представляють свою Батьківщину у світі. І немає різниці, де ти народжений – на заході чи сході, півдні чи півночі, у Центральній Україні чи в Криму, — ти є українцем. Упевнена: імена, які зараз прозвучать, відомі багатьом із вас.

(Кілька учнів почергово роблять повідомлення про відомих українців, показують на карті, звідки вони родом, і на ці місця прикріплюють їхні портрети)

Сергій Бубка — уродженець Луганська. Відомий український спортсмен-легкоатлет. Заслужений майстер спорту, олімпійський чемпіон, шестикратний чемпіон світу. Першим у світі здолав висоту понад 6 м. Поставив кілька світових рекордів.

Євгенія Гапчинська народилася на Слобожанщині (Харківська область). Українська художниця-живописець, ілюстратор книжок. У 2010 р. книга «Піратські історії», яку проілюструвала Євгенія, потрапила до каталогу найкращих дитячих книжок світу «WhiteRevens» 2010», який видає Міжнародна Мюнхенська дитяча бібліотека. Щороку виставки художниці проходять в Україні, Росії, Франції, Бельгії, Англії, Нідерландах та інших країнах.

Всеволод Нестайко родом із Житомирщини. Український письменник. У 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури його трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г.X. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Софія Ротару народилася на Буковині (Чернівецька обл.). Відома співачка, народна артистка України, Герой України, лауреат багатьох премій, переможниця міжнародних мистецьких конкурсів, виконавиця пісень українською, російською та молдавською мовами.

Андрій Шевченко — представник Центральної України. Відомий футболіст, заслужений майстер спорту, Герой України, володар «Золотого м'яча», один із кращих бомбардирів світу.

Цей список можна продовжувати. Отже, ми маємо ким пишатися. І щоразу, коли у світі називають ім'я когось із наших відомих співвітчизників, звучить єдине для всіх – Україна.

IX. Вправа «Коло єднання»

— Створімо коло єднання.

(Діти стають у коло)

Кожен із вас має назвати те, що нас єднає, робить єдиним народом, і взяти за руку товариша.

(Виконуючи завдання, поступово всі діти беруться за руки. Рухаючись по колу, разом промовляють за вчителем слова)

Ми в серцях розтопимо лід,

Штучно створені зруйнуємо стіни!

Так, ми різні — Південь, Захід і Схід,

Та всі разом — народ України! (Ю. Старчевод)

X. Вправа «Побажай»

(Учні зупиняються, повертаються обличчям у середину кола)

Усі ми хочемо жити щасливо, під мирним небом.

Що ж необхідно зробити, як жити, щоб Україна процвітала, а український народ ніколи не знав горя? Зараз ви маєте змогу висловити свої побажання.

(Діти по черзі передають одне одному лампадку і висловлюють при цьому побажання)

XI. Молитва за Україну

Діти (почергово)

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас, як спокута, летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

Боже, змилуйся, прошу, над нами,

Нагадай нам, що всі ми — брати,

Хай синів не втрачатиме мама.

Дім від ворога нам захисти.

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро:

Бережи, Боже, край наш святий!

(Д. Орел за мотивами пісні «Помолюся» Ф. Млинченка)

«ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ» (виховна година для учнів початкової школи)

Мета: формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, України; розвивати в учнів активну громадянську позицію щодо цілісної держави; виховати повагу до мужності та самовідданості сучасних борців за незалежність і цілісність держави.

Обладнання: фактичні матеріали про учасників АТО, волонтерів, медичних працівників.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми і мети уроку

Дорогі діти, запрошую вас на незвичайний урок. Сьогодні ми говоритимемо про мужність і героїзм в ім'я свободи, незалежності нашої держави. Тема нашого уроку: «Герої нашого часу».

Дата добавления: 2015-08-31