Мал. 7. Механізм і шляхи передачі при гепатитах В, С, D

Прояви епідемічного процесу. Гепатити В, С і D поширені в усіх країнах світу. Рівень захворюваності суттєво залежить від рівня медичної допомоги й освіченості населення. Оскільки неабияке значення у поширенні цих інфекцій належить працівникам лікувальних установ, ці хвороби називають «opprobrium medicorum» – ганьбою медиків.

Через особливості реплікації вірусів гепатиту D він завжди перебігає у поєднанні з гепатитом В.

Захворюваність вірусними гепатитами проявляється поодинокими або (рідше) груповими спалахами. Частіше хворіють особи, які мають інші супутні хвороби і отримували медичну допомогу та при цьому були інфіковані. Відтак відзначається переважна захворюваність дітей першого року життя й осіб у віці понад 30 років. Групою підвищеного ризику захворювання є медичний персонал, який контактує з кров’ю хворих: хірурги, гінекологи, анестезіологи, стоматологи, лаборанти, середній (особливо маніпуляційні медсестри) і молодший медичний персонал. В офіційних матеріалах ВООЗ гепатит В зараховано до професійних хвороб деяких категорій медичних працівників. До груп ризику інфікування належать також реципієнти крові, діти, народжені матерями-носіями вірусів, ін’єкційні наркомани, особи з безладною сексуальною поведінкою.

Ці захворювання не мають чіткої сезонності й розподіляються порівняно рівномірно протягом року.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. Уточнюють час захворювання і появи жовтяниці. З’ясовують, чи не отримував хворий упродовж останніх 6 міс. парентеральних маніпуляцій (переливання крові та її препаратів, ін’єкцій медикаментів, діагностичних та хірургічних маніпуляцій з порушенням цілісності шкіри чи слизових оболонок).

У діагностиці вирішальне значення має виявлення антигенів вірусів і антитіл до них у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. Клінічне обстеження і біохімічне дослідження крові та сечі дають змогу встановити наявність гепатиту та його особливості у конкретного пацієнта.

Протиепідемічні заходи спрямовані на нейтралізацію джерела збудника, ліквідацію шляхів її передачі та підвищення несприйнятливості населення (при гепатиті В). До першої групи заходів належать:

виявлення та ізоляція хворих, санація вірусоносіїв;

встановлення спостереження за контактними особами протягом 3 міс. після припинення контакту;

виписування реконвалесцентів зі стаціонару за умови їх клінічного одужання і нормалізації біохімічних показників (усіх реконвалесцентів впродовж 2-4 тижнів вважають тимчасово непрацездатними);

встановлення диспансерного спостереження за перехворілими;

суворе стеження за дотриманням правил відбору донорів (комплексне обстеження на маркери вірусів гепатитів В і С, усунення від донорства осіб, які перенесли вірусний гепатит, хворих на хронічні гепатити, колишніх реципієнтів крові та її препаратів, наркоманів і алкоголіків, кров від одного донора рекомендовано переливати лише одному реципієнту);

періодичне (через 6 міс.) обстеження медичного персоналу, який належить до груп підвищеного ризику інфікування, на наявність маркерів вірусних гепатитів.

Для переривання механізму передачі різко обмежують показання до переливання крові та її препаратів;

рекомендують використовувати лише одноразові інструменти (шприци, голки, системи для переливання, скарифікатори тощо), а якщо це неможливо, то забезпечити якісну стерилізацію медичного інструментарію;

здійснюють систематичну дезінфекцію робочих столів, посуду та підлоги в клінічних лабораторіях і на станціях переливання крові;

забезпечують медичний персонал, який безпосередньо контактує з кров’ю та іншими біологічними тканинами чи донорськими препаратами,індивідуальними засобами захисту (гумові рукавички, халати, спеціальні маски чи окуляри для захисту очей).

Підвищення несприйнятливості медперсоналу, що належить до групи ризику інфікування, досягається шляхом специфічної профілактики гепатиту В;

використання екстреної пасивної профілактики гепатиту В гомогенним імуноглобуліном (у разі ймовірного інфікування).

У крупних лікарнях функціонують центральні стерилізаційні відділення, в яких підготовлений персонал здійснює обробку й стерилізацію інструментарію з використанням сучасних технічних засобів (автоклави, сухожарові шафи).

Специфічна профілактика. Отримано ряд рекомбінантних (генно-інженерних) вакцин проти гепатиту В. На території з низьким рівнем захворюваності вакцинації підлягають новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В після 6-го місяця вагітності або є хронічними вірусоносіями; часті реципієнти крові чи її препаратів, медичні працівники. На території із середнім рівнем захворюваності вакцинують усіх дітей.

Екстрена пасивна профілактика гепатиту В у медичних працівників, які одержали травми під час роботи із забрудненою вірусами кров’ю, здійснюється людським імуноглобуліном з високим титром антитіл проти HВsAg. Умовою ефективності імуноглобулінопрофілактики є застосування препарату не пізніше ніж через 2-3 доби після зараження, бажано в перші 6 год.

Специфічна профілактика гепатитів С і D ще не розроблена.

Дата добавления: 2015-08-31