Розвиток творчої особистості учнів у процесі виховної роботи початкової школи

При вивченні і розвитку творчої обдарованості школярів слід враховувати, що кожне відображене людиною явище набуває мотиваційного значення, оскільки його відображення завжди є визначником не тільки його властивості, а й значення для людини. Тому, як стверджує Г.Олійник, мотивація міститься не лише в почуттях, але і в кожній ланці процесу відображення, оскільки включає в себе і відображуючий компонент [40, с.16].

Це тісно пов’язано з рівнем розвитку в людини чутливості до проблеми. Треба допомогти дітям зрозуміти товариша, але насамперед слід зазирнути в самого себе. Почати це можна так: дати кожній дитині аркуш паперу і олівець, щоб вона висловила на папері свої думки про те, що їй подобається, а що ні. Думки, звичайно, будуть найрізноманітнішими, однак можна помітити, що діти пишуть про те, на що дорослі звичайно не звертають уваги, не помічають за повсякденними справами.

Спочатку у школярів можуть бути складності з висловлюванням своїх думок. Це означає, що досі в них не було таких можливостей. Адже багато учнів на уроках просто мовчки слухають учителя або відповіді однокласників, не вчаться самостійно думати, не набувають навичок спілкування. Тому основний акцент у навчанні школярів вільного спілкування переноситься на позакласну і позашкільну роботу.

З метою розвитку в учнів чутливості до проблем можна використати вправи для творчого аналізу різних ситуацій з проблемою морального вибору, продумування і вибір оптимального варіанта продовження незакінченої розповіді. Основою для розробки таких вправ можуть бути як художні твори, так і події реального життя (у тому числі з життя класу, гуртка). Треба добирати чи придумувати такі вправи, виконуючи які, школярі вчились би аналізувати властивості оточуючих їх об'єктів, знаходити в них нові функції, адже уміння бачити незвичайне у звичайному і становить основу творчості.

Джерело нових ідей можна отримати, аналізуючи казки, легенди, оскільки в них міститься величезний досвід попередніх поколінь, а у фанта­стичній літературі – задуми, які поки що не можуть знайти втілення в реальному житті.

Доцільно проводити конкурси на самостійне придумування проблемних задач з різних галузей діяльності. Потім їх можна використати при складанні плану роботи творчого об’єднання школярів. Такі ігри, конкурси спонукають учнів замислитися над тим, як поводяться люди в різних ситуаціях, навчають бути уважними до оточуючих, концентрують їхню увагу на проблемах, що стосуються тематики гурткової роботи.

Відомо, що у позакласній діяльності особливо яскраво розкриваються природні потреби молодших школярів, зокрема, в активній діяльності та самоствердженні. Позакласна діяльність дає змогу дітям виступати в нових соціальних амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі учня, тобто це особлива сфера, де школярі можуть задовольняти особистісні потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного «Я». Це, так би мовити, зона активного спілкування, в якій задовольняються потреби в контактах. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.

Широка мережа позашкільних закладів дає змогу дітям задовольняти потреби в додатковій освіті та змістовному дозвіллі, розвивати творчі здібності. До цієї мережі входять дитячі сектори і відділи Будинків та Палаців культури, дитячі містечка і парки, Палаци дитячої та юнацької творчості, центри науково-технічної творчості, виробничо-творчі та навчально-дослідницькі центри, центри туризму і краєзнавства, центри естетичного виховання, національно-культурні центри, станції та клуби юних натуралістів, еколого-натуралістичні центри, дитячі бібліотеки, дитячі картинні галереї, Малі академії наук та ін.

Психологи стверджують, що діти нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити, а не готуватися до життя, їхні інтелектуальні потреби мають задовольнятися негайно. Саме позакласна діяльність дає дітям таку можливість.

Позакласна та позашкільна діяльність спрямовані на виховання вільної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке і гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічне скерованої.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому здійснюють функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.

Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов’язана з діяльністю дітей, їх настроєм і внутрішнім станом.

Ефективність педагогічного процесу в позашкільних закладах визначається появою таких психічних новоутворень, як:

· самостійна творча активність;

· уміння свідомо та корисно використовувати свій вільний час з метою гармонійного саморозвитку;

· підвищення особистісного статусу дитини в позашкільному колективі;

· розкриття здібностей дитини;

· більш широкий спектр нестандартного мислення [29, с.4].

Молодший шкільний вік – сенситивний період, для розвитку спеціальних здібностей. Для дітей молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дій. Однак молодші школярі швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливості їх зміни.

Дітям молодшого шкільного віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду і знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчать про високий рівень творчих здібностей вікової категорії в цілому.

Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо-театральної діяльності.

Специфіка дозвільної сфери обумовлена емоційною привабливістю для молодших школярів. У молодшому шкільному віці розкриваються також літературні здібності. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому.

Л.Виготський вважав, що було б несправедливо і неправильно розглядати дитину як письменника, її літературна творчість необхідна перш за все для повного розгортання сил самого «автора» [13, с.71].

На думку психологів Я.Коломенського, Е.Панько та ін., після 6 років у дітей розвиваються музичні здібності: ладове почуття (здібність емоційно відгукуватися на музику), тонко диференційоване сприйняття (слуховий компонент музичності), високо-розвинуте музично-ритмічне почуття (здатність переживати музику за допомогою рухів). Відчуття емоційної виразності і музичного ритму та здатність точно його відтворювати, на думку Б.Теплова, стають показником музичної здібності. Дітей із музичними здібностями відрізняє вміння передавати ігрові образи, довільність рухів, ініціатива.

В 6-7 років зароджується здібність до художньо-театральної діяльності. Сюжетно-рольова гра, яку Л.Виготський назвав «дев’ятим валом дошкільного виховання», у молодших школярів гармонійно змінюється захоплення ляльковим театром, театром іграшки, інсценуванням казок, байок, віршів [13, с.51].

Процес формування творчого мислення здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, під час яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операційного та образно-асоціативного видів мислення. Цьому сприяє організація навчального процесу у вигляді гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри – з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій – знаходиться продуктивне спілкування вчителя з учнями та останніх між собою. І процесі гри ж для кожного учня характерним є певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв’язання певного творчого завдання, яке є в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.

Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні розумові операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини начебто тренує людську здібність щодо створення нових ідей, конструкцій, об’єктів, продуктів, які удосконалюють вже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось принципово нове [49, с.52].

Більшість молодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва. Здібності в цьому виді діяльності проявляються у так званій «гостроті бачення», у високому рівні уяви.

У цьому віці починають розвиватися організаційні та конструктивно-технічні здібності. Організаційні здібності виявляються і формуються в іграх дітей. Здібності до конструктивної діяльності – в умінні легко встановлювати просторові відносини між елементами, у швидкому визначенні опорних деталей, вузлів, конструкцій, у вмінні вносити зміни в рішення конструктивно-технічних завдань. Найяскравіше ці здібності виявляються у спорудженні необхідних для гри конструкцій, експериментуванні з конструктором, використанні замість реальних предметів їх ігрових замінників.

Спеціальні здібності, для розвитку яких молодший шкільний вік найбільш сензитивний, можуть бути реалізовані в системі позашкільних закладів. Структура та зміст діяльності цих закладів мають великі педагогічні можливості для розвитку здібностей.

За даними нашого дослідження (анкетне опитування молодших школярів) більшість дітей цього віку любить займатися такими видами творчості, як малювання, складання віршів, казок, спів, танці, ігри.

Ці дані підтверджуються і результатами анкетування керівників гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь діти молодшого шкільного віку. Велику користь для розвитку творчої особистості школяра можуть відіграти різні форми позакласної, зокрема гурткової роботи, а саме – створення та інсценування казок, підготовка й проведення КВК, різноманітних інтелектуальних ігор, вистав математичного змісту, фестивалів, шоу, подорожей, ярмарків тощо.

Підготовка та проведення вищезгаданих заходів гурткової роботи, спрямованих на розвиток творчої особистості, має винятково важливе виховне й навчальне значення. До їх проведення слід залучати не лише гуртківців, а й усіх учнів класу. Щоб забезпечити успіх заходу, форму його проведення, тематику, завдання слід добирати так, щоб вони відповідали інтересам, навчальним можливостям та інтелектуальному рівню усіх учнів класу, з тим, щоб цей захід був цікавий кожному. Звісно, гуртківці мають брати активну, участь у підготовці та проведенні заходу, бути його головними дійовими особами.

Активна участь у гуртках сприятиме формуванню в дітей таких найважливіших характеристик творчих здібностей, як швидкість мислення (кількість ідей, що виникають за одиницю часу), гнучкість розуму (здатність швидко переходити від однієї думки до іншої), оригінальність (здатність знаходити рішення, що відрізняються від загальноприйнятих), допитливість (чутливість до проблем навколишнього світу); вміння висувати і розробляти гіпотези. А також учні мають можливість проявити та розвинути власні творчі здібності.

У початкових класах нетрадиційною й найпоширенішою формою позакласної роботи вважаються предметні гуртки. Як і будь-яка інша, це форма позакласної роботи сприяє закріпленню знань, які учні одержують на уроках, прищепленню навичок застосувати ці знання на практиці, вихованню моральних якостей – волі, наполегливості, критичного ставлення до виконаної роботи, а також розвиває інтерес до вивчення предмета.

Предметні гуртки – це засіб задоволення дитячої допитливості, можливість розширити кругозір учнів у різних галузях навчальних предметів.

Форми організації гурткової роботи й методи її проведення відрізняються від форми організації і проведення навчального процесу. Основною формою навчальної роботи є урок, а гурткова робота – це передусім групова робота, яка може складатися з індивідуальних, групових і масових заходів.

Облік участі та активності учнів у гуртковій роботі та результатів її впливу на них також проводиться своєрідно.

На заняттях гуртка дітям не виставляють оцінок. Певним звітом гурткової роботи є олімпіади, математичні змагання, конкурси, вікторини тощо. Крім того, постійна участь у роботі гуртка значною мірою впливає на зростання інтересу до навчальних предметів, сприяє підвищенню успішності дітей.

Учителеві належить керівна роль у створенні, плануванні роботи та проведенні занять математичного гуртка. Керівництво полягає головним чином у тому, що вчитель виявляє потенційних учасників гуртка, рекомендує їм взяти участь у роботі саме цього гуртка, залучає членів гуртка до активної участі у плануванні його роботи, добиранні необхідних матеріалів і посібників для проведення занять та їх окремих заходів, надаючи учням можливість проявити власну ініціативу на всіх етапах підготовки й проведення занять гуртка, враховує індивідуальні особливості учнів.

Стимулом до організації математичного гуртка може стати спеціально проведена коротка бесіда вчителя про те, чим саме зазвичай займаються на заняттях гуртка, показ робіт та розповідь про досягнення учасників гуртка минулих років і т. ін.

Учнів зазвичай приваблює не лише те, що на заняттях гуртка вони почують та пізнають дещо нове, а й те (а можливо, ще й більшою мірою), що нове вони будуть створювати самостійно. У зв’язку з цим перед вчителем постає необхідність активно залучати учнів до підготовки й проведення занять.

Заняття гуртка не повинні містити довгих бесід та доповідей. Різні повідомлення краще пропонувати у вигляді невеличких оповідань, казок, інсценувань. Члени гуртка можуть випускати свою математичну стіннівку, мати власноруч укладену бібліотечку, виготовляти й зберігати на стенді наочні посібники для уроків.

Аналіз сучасних засобів і форм позакласної діяльності для молодших школярів свідчить про те, що вони націлені перш за все на виявлення та розвиток лише спеціальних здібностей, які можливі тільки за наявності природних задатків. Це такі форми, як колективи художньої самодіяльності, фестивалі, концерти, виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливим є питання розвитку загальних здібностей.

Найбільш інтенсивний розвиток підлітка як творчої особистості відбувався в процесі позакласної роботи, яка, як показало дослідження, суттєво впливає на здійснення ефективного формування творчої особистості. Особливого значення набувають гнучкість і мобільність, урізноманітнення цілей, методів і форм роботи, доцільність їх добору, які, залежно від педагогічних ситуацій та настрою дітей, можуть змінюватися і перероблятися. Це означає, що педагог у позакласній роботі теж має право, можливість змінювати свої професійні наміри та дії, що передбачають підтримку і допомогу підліткові в інтенсивному розвитку, зокрема, такі: творчий, інноваційний підхід до розв’язання педагогічних проблем, свідома відмова від шаблонів, стереотипів; допитливість у ставленні до світу в усіх його виявах; сміливість у прийнятті ризикованих творчих рішень, готовність відповідати за їх наслідки; оперативність.

М.Золотухіна стверджує, що створення творчої атмосфери під час проведення виховних заходів є невід’ємною засадою формування творчих здібностей учнів, що передбачає заохочення останніх висловлювати оригінальні ідеї і не дозволяє піддавати їх критиці, якщо тільки в того, хто їх висловлює, є певні міркування, докази істинності, правдивості запропонованого. Учень сам має переконатися в істинності чи хибності висловленого припущення. З цією метою учитель підводить його до правильної оцінки запропонованої ідеї, але ні в якому разі не руйнує продукт учнівської фантазії [20, с.145].

Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формуються якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання [45, с.43].

Практично всіх дітей можна навчити творчого мислення, особливо, якщо починати цю роботу в молодшому шкільному віці.

Сучасні педагоги (Л.Сечіна, П.Пшенічка) визначають прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:

· самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

· бачення нової функції знайомого об'єкта;

· бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;

· бачення структури об’єкта.

Якщо до цих рис додати ще й високий рівень і творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам’ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей. Виявлення і розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласної роботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності сприяють розвитку спеціальних і дають змогу досягати значних успіхів у виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних факторів – задатків, бо загальні здібності спираються на розумову діяльність.

Отже, у всіх дітей із нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості.

За своєю природою виховний процес має багатофакторний характер. Це означає, що становлення особистості дитини проходить під впливом найрізноманітніших прямих та непрямих дій школи, родини, суспільства, соціального середовища.

За даними дослідження Р.Вайноли в кожній дитині закладені ті величезні можливості, які можуть дозволити їй подолати будь-які труднощі та відчути радість вільного й, водночас, свідомого життя, і які, на жаль, дуже часто залишаються нерозкритими. Але такі можливості не однакові в кожної людини, і це стосується як фізичних, так і психічних розумових можливостей [10, с.5].

Тому, плануючи виховну роботу, педагогам необхідно пам’ятати про уні­кальність і неповторність кожної дитини, її особливості та здібності. Завдання вчителів – забезпечити умови для розвитку цих унікальних рис окремої особистості, надати кожній дитині можливість для творчого самовираження.

Досвід педагогічний колективу гімназії № 178 м. Київ, засвідчує про розроблену систему виховної роботи для молодших школярів, яка зорієнтована на особистість і має назву «Країна Веселка».

Виховна система «Країна Веселка» – це спосіб життя колективу 1-4-х класів, усі компоненти якого відповідають певним цілям і забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого результату – певних меж розвитку та формування моральних якостей особистості.

Система забезпечує єдність і взаємозв’язок планування, організації та аналізу діяльності виховних зусиль педагогічного й учнівського колективів, сім’ї та громадськості. Метою даної виховної системи є формування у молодших школярів позитивного соціального досвіду, усвідомлення потреби вести здоровий спосіб життя, національної гідності й самосвідомості, екологічної культури; виховання поваги до української мови та культури, шани до національно-культурних, духовних цінностей; розвиток творчих здібностей, нахилів, уподобань [29, с.4].

Головний принцип у роботі за системою – надати можливість молодшим школярам пізнавати навколишній світ на власному досвіді, у конкретних справах, вчинках, сюжетно-рольових іграх, конкурсах, змаганнях.

Важливо, щоб кожний день життя і діяльність школяра став різноманітним, змістовним й будувався на підставі найвищих моральних стосунків. Для кожної дитини повинен стати радісним сам процес набуття нових знань та умінь, пізнання світу з неминучими труднощами, успіхами та невдачами. Ні з чим не порівняну радість приносить спілкування з товаришами, перша дружба, колективні справи, ігри, спільні переживання, залучення до праці й суспільне корисної діяльності.

Виховний процес є сукупністю закономірних і послідовних дій, що спрямовані на досягнення певного результату. Головний результат виховного процесу – формування гармонійно розвиненої особистості, який є процес двостороннім, що передбачає як організацію та керування, так і особисту активність вихованців. Але провідна роль у цьому процесі в молодших класах належить педагогу, котрий розробляє програму реалізації загальної мети виховання, обґрунтовано вибирає і застосовує форми, методи і прийоми виховання.

Формування особистості дитини здійснюється у колективі, що будується за принципом самодіяльності дітей, в основі якої лежить розвиток таких якостей, як: колективізм, активність, самостійність (на рівні цього віку). Виховні впливи педагога спрямовані на формування почуттів, свідомості та поведінки дітей у їх єдності. Виховання передбачає залучення дітей до різноманітної, доцільно організованої педагогом діяльності.

Найголовніше в умовах демократизації школи – дати змогу учням розкрити себе, осмислити проблеми свого «Я». Процес виховання спрямований на формування соціально цінних якостей особистості, на створення і розширення кола її ставлень до оточуючого світу – до суспільства, до найближчого оточення, до самої себе. Чим ширша, різноманітніша й глибша система ставлень особистості до різних сторін життя, тим багатший її власний духовний світ. Усе це враховано у системі «Країна Веселка», що працює за такими напрямками: «Я – людина», «Я – особистість», «Я – дитина», «Я – гімназист», «Я – киянин», «Я – українець», «Я – житель Землі».

Ця система забезпечує єдність розумового, національного, морального, трудового, естетичного й фізичного виховання, у процесі формування свідомості, поведінки й діяльності учнів; поєднання індивідуальних, групових і масових форм організації виховного процесу. За всіма напрямками в класах створюються творчі групи, що виконують доручення, займаються, пошуковою роботою, знайомлять клас із цікавим матеріалом, змагаються з іншими класами (школами). Кожна творча група має відзнаку певного кольору [29, с.7].

Нові державні соціальні завдання потребують підвищення ціни моральної спрямованості здобутих знань, гостріше стоїть питання про рівень розвитку загальнолюдських цінностей громадянської активності людини, відповідального ставлення до справи, вміння підкорятися й керувати. Ці та інші якості спрямовані на виховання особистості, що розвивається. Тому сучасний педагог повинен навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу.

За педагогом Л.Климовичем, процес запровадження сучасних педагогічних технологій у виховну роботу школи є:

· актуальним – технології забезпечують особистісно зорієнтований підхід до виховання;

· перспективним – технології закладають майбутні перспективи розвитку дитини;

· оригінальним та новим – технології створюють якісно нові виховні заходи на рівні класу та закладу;

· науковим – виховна робота базується на передовому педагогічному досвіді;

· стабільним – технології мають необмежені позитивні можливості через велику кількість творчих прийомів;

· цілісним – технології вирішують низку педагогічних завдань;

· показовим – впровадження технологій має позитивну результативність, що виявляється в зростанні творчої активності, пізнавального інтересу та загальної зацікавленості учнів і педагогів у виховному процесі [25, с.36].

Однією із прогресивних технологій з виховної роботи є колективна творча діяльність, яка стає сьогодні актуальною та необхідною для виховного процесу. З даного напряму виховної роботи працює Дитяча організація «Промінці», якою керує педагог-організатор Куп’янської гімназії № 3 – Світлана Коваленко. На її думку нетрадиційні методики цієї технології сприяють відродженню гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу. Сучасна дитина особливо гостро потребує піднесеного сприйняття світу, пошуків себе та справжнього сенсу життя, мобілізації віри в свої можливості, тобто пошукової активності та життєвої самостійності.

Виховання людяності в кожній дитині за допомогою методики колективного творчого виховання (КТВ) – це перший крок у вихованні громадянської особистості, здатної до критично-творчого мислення. Технологія КТВ дає кожній дитині можливість крокувати чарівними шляхами творчості, пізнавати себе та всесвіт, вірити в свою неповторність і необхідність, творити добро, пробуджувати кращі почуття в собі та в людях, стверджувати свою позитивну гуманістичну позицію. З учнями, колегами, батьками, які побачили себе в колективній творчій справі, набагато легше змінювати життя на краще.

Технологія колективного творчого виховання багатофункціональна, багатопланова, всеохоплююча. Колективні творчі справи (КТС) об’єднують найголовніші напрями виховної діяльності, виконують цілий комплекс виховних завдань громадянського наповнення: естетичного, патріотичного, народознавчого, правового, родинного, трудового тощо.

Технологія КТВ безпосередньо допомагає побачити кожному свій особистий корисний успіх. Творчі справи проекту допомагають дитині в повному обсязі задовольнити потреби самовияву, самоствердження, самоуспіху через позитивну творчу діяльність за умови постійного створення ситуації вибору без будь-якого тиску на особистість. У колективних творчих справах проекту дитина виховується в колективі та через колектив.

Суть технології колективного творчого виховання (КТВ) – формування особистості через єдиний виховний колектив з однаковими вимогами для старших і молодших. Технологія КТВ – це діяльність на користь усім. Згідно з її принципами, виховну роботу орієнтовано на створення в класах колективів з високими громадськими ідеалами, на принципах змінності активу, колективного планування та аналізу справ.

Головна мета КТВ – «жити заради усмішки іншого», що породжує радість творчого самовияву в поєднанні з потребою бути корисним у своєму маленькому колективі, школі, родині.

Основними виховними заходами КТВ є колективні творчі справи, ігри, творчі свята, фестивалі, турніри, виставки (пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичні, трудові, громадські); самостійне виготовлення стіннівок, приготування добрих сюрпризів, організація конкурсів, концертів, веселих та цікавих перерв тощо.

Проект – велика колективна творча справа Дитячої організації – складається з різноманітних традиційних та нетрадиційних колективних творчих справ, у яких беруть участь всі класні колективи школи. Проект здійснюється за методикою КТВ за умови постійного створення ситуації успіху, його націлено на всебічний розвиток особистості вихованця. Широко використовують у роботі творчу ігрову діяльність.

Протягом року всі виховні заходи об’єднують у тематичні тижні. На початку та наприкінці року проводять великий загальний урочистий збір, де висловлюють подяку класам за активну роботу і нагороджують учнів.

Отже, молодші школярі знаходяться у тому віці, коли під впливом систематичного навчання, дитячого колективу, сім’ї продовжують формуватися і закріплюватися риси, що визначають розвиток особистості дитини.

Дотримання певних рекомендацій, реалізація навчально-виховних дій, включення учнів у позакласну діяльність, забезпечення умов для розвитку творчих здібностей школярів у процесі виховної роботи є чи не найважливішими складовими, які враховує вчитель в своїй педагогічній діяльності для розвитку всебічно розвиненої особистості, яка здатна до творчого мислення та проявів ініціативи.

Дата добавления: 2015-07-13