Особливості розвідки в степовій та пустельній місцевості

Спостереження в пустелях ведеться при вкрай обмеженій кількості або навіть при повній відсутності місцевих предметів, які могли б служити орієнтирами. Тому при організації спостереження в якості орієнтирів можуть вибиратися інженерні споруди і загородження противника. Для полегшення цілевказівки можуть також створюватися штучні орієнтири спеціальними снарядами і мінами, місце розриву яких забарвлюється в певний колір. У цих умовах межі сектора для спостереження спостережному посту або спостерігачеві можуть бути вказані по азимуту. Цілевказівка також здійснюється по азимуту. В цьому випадку, доповідаючи про результати спостереження, спостерігач (старший спостерігач) вказує азимут напрямку на виявлений об'єкт (ціль) в поділках кутоміра і відстань до нього в метрах.

Для того, щоб уникнути грубих помилок у визначенні положення об'єктів (цілей) на місцевості, спостережні пости по можливості слід забезпечувати приладами з кутомірними пристосуваннями (бусоллю або стереотрубою).

При веденні розвідки в пустелі спостерігач іноді може бачити міраж. Тому він повинен уміти відрізняти міраж від дійсної видимості місцевості і супротивника, звіряючи для цього місцевість з картою.

Пустинна місцевість ускладнює маскування військ, дає можливість вести спостереження на значну глибину і таким чином полегшує виявлення цілей. В той же час в пустелі дальність спостереження може різко обмежитися під час сильних вітрів, коли маса піднятого вітром піску часто повністю виключає спостереження.

В ході бойових дій в пустелі спостережні пости (спостерігачі) можуть висилатися на техніці.

4.2 Особливості здійснення маршу в степовій та пустельній місцевості.

При здійсненні маршу в степовій та пустельній місцевості особлива увага звертається на збереження боєздатності особового складу і на підтримку машин в працездатному стані в умовах високої температури, бездоріжжя і пісків.

Грунтові умови різних степової та пустельній місцевості сильно впливають на швидкості руху і вибір маршруту (маршрутів). Так, в степовій та пустельній місцевості з глинистими і піщано-глинистими грунтами можна рухатися в суху погоду у будь-якому напрямі, у тому числі і поза дорогами. Після дощу місцевість стає труднопрохідною, швидкості зменшуються в 2-3 рази. Рух колісного транспорту стане можливим при застосуванні засобів підвищеної прохідності.

У багатьох районах пустель є такири (широкі плоскі і довгі впадини). У літній час вони придатні для пересування і організації привалів. Проте при цьому необхідно дотримуватися обережності. Впадини і промоїни можуть бути помічені тільки у безпосередній близькості. Після дощів розмокші такири і солончаки долаються на знижених швидкостях рівномірним рухом, зупинки майже не робляться. Там, де грунт кам'янистий (щебінь і галька), маршрути можна прокласти лише по дорогах і місцевості, де шари гальки покриті грунтом.

Високі швидкості бронетехніки незалежно від доріг і метеорологічних умов досягаються в пустинних степах. Останні є трав'янистою рівниною з твердою піщано-галечною або галечно-сугли-нисто'и основою.

У зв'язку з тим що степова та пустельна місцевості на значних просторах позбавлені місцевих предметів і дуже одноманітні, орієнтування дуже складно. У таких умовах рух здійснюється по вказаних азимутах. Витримка заданого напряму маршу є одним з найважливіших обов'язків командирів усіх рівнів.

Пил, піднятий колесами (гусеницями) машин і вітром, шкідливо впливає на організм людини. Можна, цього уникнути, збільшивши дистанції між машинами і підрозділами до 100-150м. Особовий склад повинен мати щільно прилеглі захисні окуляри, а також респіратори, що дозволяють дихати очищеним повітрям.

Найбільш сприятливим часом доби для руху є ранкові, вечірні години і ніч. Марш влітку в темний час вигідний тим, що досягається його скритність і одночасно виключається дія жари, що виснажує. Створюються сприятливіші умови роботи двигунів техніки.

При здійсненні маршу вдень вживаються необхідні заходи, що оберігають особовий склад від теплових і сонячних ударів. Командири усіх рівнів повинні стежити за суворим дотриманням усіма військовослужбовками питного режиму.

Категорично забороняється зупиняти колони на будь-який термін в районах місцевості, де застоюється розжарене сонцем повітря.

Усі солдати повинні твердо знати, що на привалах в оазисах або на їх околицях не можна розташовуватися в розвалинах і гудувалах, тому що в цих місцях бувають змії, каракурти і фаланги, укус яких може викликати інфекційні захворювання особового складу.

З наближенням літом піщаної бурі, а взимку снігової (чи при раптовому нальоті її на колону) рух відразу ж припиняється.

Одним з важливих правил при пересувань по цілині пустелі являється необхідність при руйнуванні грунту під гусеницями (колесами) машин зміщувати вісь шляху в одну із сторін. Інакше з проходженням кожної машини грунт розбиватиметься все більше і більше, швидкість руху зменшиться. Зрештою колона може застрягти.

Якщо на маршруті (маршрутах) зустрінуться масиви грядових пісків, їх подолання організовується таким чином, щоб рух здійснювався по міжгрядовими пониженнями, перемички, що зустрічаються, перетинаються в найбільш низьких місцях, бархани вище 10м, як правило, обходяться. Якщо цього зробити не можна, вони долаються машинами з ходу в найбільш низьких місцях за допомогою засобів підвищення прохідності.

У піщаних пустелях пил і пісок виключають ведення вогню зенітними установками з ходу і коротких зупинок, у зв'язку з цим відбиття ударів повітряного противника вогнем зенітних засобів вигідніше здійснювати з місця.

Безперебійна робота техніки в пустелі, як ні в яких інших умовах, залежить від своєчасного огляду і технічного обслуговування. В першу чергу при цьому звертається увага на видалення пилу і піску в основних вузлах і деталях. У пустелях потрібно частіше промивання очисників повітря і надійне змащування ущільнень консталитом. При заправці і змащувнні машин особлива увага має бути звернена на запобігання попадання пилу і піску в паливні баки, найважливіші вузли і деталі.

Важкі кліматичні і дорожні умови в пустинній місцевості вимагають, щоб обслуговування машин по можливості здійснювалося в об'ємі технічного обслуговування №2 незалежно від запланированого часу його проведення.

Під час здійснення маршу в степовій та пустельній місцевості особлива увага приділяється розвідці та позначенню маршрутів руху, забезпеченню флангів, підготовці зброї і техніки до застосування в умовах підвищеної температури та густого пилу, а також завчасній підготовці даних для руху з використанням навігаційної апаратури. Величина переходів визначається залежно від наявності джерел води на напрямках руху, а також від можливості підвезення води. Місця привалів і відпочинку призначаються, як правило, у районах з джерелами води або з пунктами водопостачання, які ретельно охороняються. Комендантська служба організується найбільш ретельно на ділянках з важкими умовами для орієнтування.

Перед маршем підрозділи забезпечуються запасами води, пального на час руху до найближчого джерела або пункту водопостачання, особовий склад забезпечується чаєм або кип’яченою водою. Підрозділам тилу додатково видаються ємності та препарати для очищення води. В окремих випадках на маршрутах руху можуть розгортатися пункти МТЗ з необхідними запасами. Для регулювання руху ПЗ (авангарду) і головних підрозділів на марші, як правило, застосовуються вертольоти.

4.3 Особливості підготовки та ведення наступу в степовій та пустельній місцевості

Степова та пустельна місцевість специфічно впливає на наступ - рівнинні форми рельєфу, слабо розвинена мережа доріг, відсутність води, незначна рослинність або повна її відсутність, схожість місцевості – усе це ускладнює підготовку та ведення наступального бою.

Взвод переходить до наступу частіше з ходу. Основні способи дій – обходи, охоплення та завдання ударів у фланг і тил противника. У зв’язку зі значним розосередженням розташованих позицій і об’єктів оборони противника може збільшуватися глибина бойового завдання, ширина фронту наступу підрозділів.

Під час організації наступу командир взводу, крім звичайних питань, визначає: азимути наступу взводу та порядок позначення напрямків наступу; порядок взаємодії з підрозділами обхідного або рейдового загонів; порядок забезпечення водою та пальним; заходи щодо захисту від високоточної зброї, подолання важкодоступних ділянок, забезпечення флангів і тилу.

Під час постановки бойових завдань командир взводу додатково повинен вказати: найбільш виражені орієнтири на напрямку дій взводу в наступі; азимути наступу; який мати запас пального, води та продовольства.

Під час організації взаємодії необхідно особливу увагу приділити погодженню зусиль підрозділів, які наступають на розбіжних напрямках, між собою та з обхідними загонами.

4.4 Особливості підготовки та ведення оборонного бою у степовій місцевості

У степовій місцевості взвод займає оборону на найбільш вірогідному напряму наступу противника і може будувати оборону на більш широкому фронті. Опорний пункт взводу підготовлюються для ведення кругової оборони.

Під час організації оборонного бою у степовій місцевості командир взводу, крім звичайних питань, повинен передбачити: ведення розвідки на більшу, ніж у звичайних умовах, глибину; ураження противника, що наступає, з граничних відстаней; встановлення в опорному пункті добре видимих і стійких позначок; на місцевості з відсутністю джерел води – забезпечити запас питної води.

Вогневе ураження противника, який наступає, розпочинається з максимальних відстаней. З підходом противника до переднього краю оборони вогонь усіх вогневих сил і засобів доводиться до максимального напруження. Під час спроби противника обійти опорний пункт з флангів командир здійснює маневр вогнем на цей напрямок. У разі вклинення противника йому завдається ураження вогнем впритул, впертим утриманням опорного пункту зупиняється наступ противника. За сприятливих умов противник, що вклинився, знищується рішучою контратакою та відновлюється втрачене положення.

4.5 Особливості підготовки та ведення оборонного бою в пустелі

У пустелі взвод будує оборону опорним пунктом, підготовленим до оборони по колу, на напрямках імовірних дій противника.

Під час організації оборони командир взводу, крім загальних питань повинен передбачити: ведення розвідки на більшу глибину, ніж в звичайних умовах; надійне забезпечення флангів і тилу; заходи щодо захисту споруд і пунктів водопостачання від занесення піском; щодо підготовки техніки й озброєння до застосування під час піщаних бур; накопичення запасів води, контроль за її використанням.

Система вогню організовується з розрахунку вигідних умов пустелі, яка дозволяє нанести ураження противнику вогнем прямим наведенням на далеких відстанях і ґрунтується на широкому маневрі вогнем по фронту і в глибину.

Під час інженерного обладнання опорних пунктів на піщаних ґрунтах окопи і укриття укріплюються мішками з піском та іншими місцевими матеріалами. Шляхи маневру позначаються покажчиками (орієнтирами). Мінні поля періодично перевіряються, у разі занесення їх великою кількістю піску або демаскування встановлюється нові мінні поля.

Особлива увага звертається на суворо виконання санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів в місцях розташування особового складу і в пунктах водопостачання.

У пустелі при переході до оборони командир взводу крім питань, що зважуються при організації оборони в звичайних умовах, організує надійне забезпечення флангів і проміжків, підготовку маршрутів для маневру, ретельне маскування опорного пункту табельними засобами і місцевими матеріалами, уживає заходів до створення запасів боєприпасів, води, продовольства і забезпеченню особового складу захисними окулярами.

Система вогню будується з урахуванням його ведення на граничні дальності. На загрозливих напрямках підготовляється фланговий і перехресний вогонь бойових машин, стрілецької зброї і протитанкових засобів,

Для обладнання окопів і укриттів у піщаних ґрунтах використовуються мішки з піском, фашини й інші місцеві матеріали, приймаються заходи для захисту вогневих позицій і укриттів від заметів піском. Озброєння і бойова техніка постійно очищаються від піску і пороши і готуються до застосування під час піщаних бур.

Атаку противника взвод відбиває вогнем усіх засобів, починаючи з граничних відстаней. У ході бою особлива увага приділяється своєчасному виявленню і знищенню противника, що обходить.

При обороні в пустелі взвод завжди повинний бути готовим до відбиття нічних атак противника з будь-якого напрямку. З цією метою командир взводу до наступ темряви вибирає (створює) орієнтири, добре видимі в темряві, установлює порядок застосування приладів нічного бачення і засобів висвітлення місцевості, висилає чергові засоби на тимчасові чи запасні позиції.

Дата добавления: 2015-08-31