Морське узбережжя –сукупність берегу (полоса суши, що примикає до моря) і прибережжя (полоса моря, що примикає до суши)

Особливості ведення бойових дій на морському узбережжі.

Морське узбережжя характеризується за рельєфом (з пляжем чи без, обривисті чи пологі) і характеру ґрунту (пісчані, пісчано - кам’янисті, гальково-гравійні, скелясті), заливами і бухтами, глибинами в прибережній зоні і наявністю в ній підводних і надводних перешкод, явищами приливів і відливів.

6.1 Особливості підготовки та наступу на морському узбережжі.

Наступ на морському узбережжі може бути як наступ уздовж морського узбережжя або як дії морського десанту з висадкою на берег, зайнятий противником, з веденням наступального бою.

Наступ уздовж морського узбережжя несуттєво відрізняється від наступу за звичайних умов. Командир взводу під час підготовки наступу вздовж морського узбережжя повинен виконати всі заходи, які здійснюються за звичайних умов.

Додатково командир повинен ретельно вивчити обстановку на морі. Йому необхідно зрозуміти характер дій ВМС противника і як вони можуть вплинути на підрозділи, що наступають, а також можливість висадки морського десанту противника у фланг і тил підрозділам; з’ясувати завдання наших ВМС, що вирішуються в інтересах підрозділів. Під час організації взаємодії на ці питання командир повинен звернути особливу увагу.

Прикриття приморського флангу підрозділів, що наступають, від можливої висадки морських десантів противника є важливим обов’язком командирів.

У ході наступу вздовж морського узбережжя намагання противника висадити морський десант у фланг нейтралізується силами підрозділів, що наступають, і підрозділів ВМС.

Метою висадки взводу, який діє в морському десанті, є оволодіння призначеним районом (рубежем).

Під час висадки морського десанту взвод може діяти в передовому загоні (десантно-штурмовій групі) або в складі головних сил десанту, йому призначається – найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Плацдарм у пункті висадки повинен не допускати ведення противником артилерійського вогню прямим наведенням по десантно-висадкових засобах і повинен бути не менше ніж 2–3км по фронту і 3–5км у глибину.

Вогневе ураження противника під час бою за висадку і ведення бойових дій десанту на березі включає вогневу підготовку висадки і вогневу підтримку дій десанту на березі.

До вогневої підготовки висадки рішенням старшого начальника можуть залучатися вогневі засоби батальйону, заздалегідь підготовлені для ведення вогню з десантних кораблів. Вогнева підготовка висадки починається за сигналом командира сил висадки і закінчується з виходом десантно-транспортних засобів з передовими підрозділами десанту на рубіж, з якого противник може ефективно уражати їх з переднього краю оборони (2-3км від берега).

Вогнева підтримка дій десанту на березі починається за сигналом командира сил висадки безпосередньо після закінчення вогневої підготовки і триває до оволодіння десантом основними опорними пунктами протидесантної оборони противника (першою позицією) на глибину 3–5км, а іноді й більше. Вона здійснюється вогнем авіації, корабельної артилерії, мінометної (доданої артилерійської) батареї.

Проходи в мінних загородженнях у морі, у тому числі на мілководді, проробляються підрозділами сил висадки і позначаються добре видимими буями (віхами). Пророблення проходів у районі пункту висадки, а також перед переднім краєм оборони противника здійснюється інженерними підрозділами десанту і сил висадки. Кількість проходів, що пророблюються в районі висадки, складає один-два на роту.

Підготовка взводу до виконання бойового завдання, крім звичайних питань, включає: тренування підрозділів у посадці (навантаженні), висадці (вивантаженні) та захопленні пункту висадки; тренування груп розгородження; підготовку озброєння, техніки і запасів матеріальних засобів до завантаження і вивантаження, а також техніки, яка плаває, і десантно-транспортних засобів для подолання водного простору своїм ходом; вивчення правил поведінки на кораблях і способи боротьби за їх живучість.

Під час отримання завдання на дії в морському десанті командир взводу крім звичайних питань усвідомлює завдання морського десанту і свого взводу, замисел старшого командира, об’єкти (цілі), які уражуються його засобами під час висадки і бою за оволодіння плацдармом, наявність тактичного повітряного десанту в напрямку дій десанту і порядок взаємодії з ним, авіацією і силами висадки, а також порядок забезпечення висадки та час готовності до посадки (завантаження).

Якщо взвод висаджується в інтересах військ, які наступають уздовж узбережжя, командир взводу, крім того, з’ясовує завдання підрозділів, що виходять на з’єднання з морським десантом і порядок взаємодії з ними.

Під час оцінювання обстановки командир взводу, крім звичайних питань, визначає: характер протидесантної оборони противника і місцевості в районі пункту висадки і майбутніх дій десанту, наявність загороджень у воді і на березі, способи їх подолання; уточнює місце, порядок посадки (завантаження) взводу, способи ведення бою за пункт висадки і черговість висадки; вивчає умови переходу морем і в пункті висадки.

Під час прийняття рішення на висадку морського десанту, крім звичайних питань, командир взводу визначає завдання підрозділам щодо знищення противника в пункті висадки та в зазначеному районі на березі, розподіл штатних підрозділів і засобів підсилення по десантно-транспортних засобах і черговість їх посадки (завантаження) і висадки (вивантаження).

Під час постановки завдань командир взводу в бойовому наказі, крім звичайних питань, вказує: засоби підсилення, завдання щодо знищення противника в пункті висадки та під час подальших дій, місця висадки, десантно-транспортні засоби для переходу морем, черговість посадки (завантаження) і висадки (вивантаження);

Під час організації взаємодії командир взводу додатково узгоджує дії підрозділів під час захоплення пункту висадки, висадки і подолання протидесантних загороджень, а також дії підрозділів з вогнем корабельної артилерії, ударами авіації і діями повітряного десанту, якщо він застосовується.

Перед посадкою (завантаженням) взвод розташовується в районі очікування, де завершує підготовку до десантування.

Розрахунок часу під час планування висадки ведеться від установленого часу “Ч” - початку висадки на берег передових загонів десанту, який визначений старшим командиром.

Для посадки (завантаження) на десантно-транспортні засоби призначається пункт посадки (завантаження). Висування до пункту посадки (завантаження) здійснюється в колонах підрозділів з урахуванням черговості підходу десантних кораблів за сигналами командирів.

Завантаження озброєння, військової техніки, ракет, боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів на корабель здійснюється з урахуванням забезпечення якнайшвидшого їх розвантаження і ведення бою на березі. Послідовність завантаження озброєння і техніки повинна бути зворотною в порядку їх вивантаження. Посадка особового складу здійснюється після завантаження озброєння, військової техніки та запасів матеріальних засобів.

З моменту отримання наказу на посадку підрозділів на десантно-транспортні засоби і до закінчення висадки командир взводу переходить у підпорядкування командира корабля, на яких взвод робить перехід морем.

Підрозділи десанту готуються до висадки, ОВТ звільняється від кріплень, приводяться до готовності вогневі засоби десанту, які залучаються до подавлення оборони противника.

БМД (БТР) можуть сходити на воду до підходу десантних кораблів до пункту висадки і просуватися до берега своїм ходом. У цьому випадку за ними до пункту висадки підходять десантні кораблі з підрозділами, які висаджуються безпосередньо на берег.

Якщо десантні кораблі не можуть підійти до берега впритул, при глибині води не більше ніж 1м підрозділи висаджуються у воду, при цьому військова техніка, яка не плаває, вивантажується в місцях, де глибина і ґрунт дна дозволяють їй рухатися до берега своїм ходом.

6.2 Особливості підготовки і ведення оборони на морському узбережжі.

Оборона морського узбережжя має за мету відбити удари противника з моря, заборонити висадження його морських і повітряних десантів, утримати (прикрити) важливі берегові об’єкти.

Основу оборони морського узбережжя становить протидесантна оборона, що створюється на тих напрямках і ділянках, де можливе висадження морських і повітряних десантів противника. Ширина і глибина взводного опорного пункту може бути більшою, ніж у звичайних умовах.

Бойовий порядок взводу під час оборони морського узбережжя і островів будується з урахуванням зосередження основних зусиль на утриманні найбільш важливих ділянок (районів) на напрямку імовірної висадки десантів противника.

Під час оборони на найбільш важливих напрямках взвод будує бойовий порядок у два ешелони, а під час оборони на інших напрямках в один ешелон. Найбільш міцно утримуються ділянки узбережжя, зручні для висадження десантів противника. На інших напрямках організовується спостереження і патрулювання.

Передній край вибирається як найближче до зрізу води, а на низькому березі може виноситися в глибину на більш вигідний рубіж.

У місцях, доступних для висадки танків, які плавають, і БМП (БТР) противника влаштовуються загородження і вогневі засади. На високому березі в місцях, зручних для висадки десантів, можуть влаштовуватися печери для розміщення бойових машин, протитанкові засоби та кулемети. У проміжках між взводними опорними пунктами і на флангах влаштовуються інженерні загородження, готуються окремі взводні опорні пункти, які займаються підрозділами у разі виникнення загрози висадки десантів на цих напрямках (ділянках).

Під час оборони морського узбережжя створюється єдина система вогню всіх вогневих засобів. З найбільшою щільністю вона готується на тих напрямках, де очікується висадка головних сил десанту противника. Система вогню включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії по силах десанту в районах стоянки, маневрування, перевантаження, збір і формування хвиль десанту, на напрямках руху їх до берега, у районах висадки, у глибині оборони; зони вогню вогневих засобів перед ділянками (районами), доступними для висадки десанту, на флангах і в глибині оборони.

Виділені для стрільби прямим наведенням гармати й інші вогневі засоби повинні знаходитися в постійній готовності до висування на завчасно підготовлені вогневі позиції на березі для знищення десантно-висадочних засобів, танків які плавають, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) противника під час підходу до берега і висадженні на берег.

З одержанням даних про наближення десантів противника до районів висадження підсилюється розвідка і спостереження усіх видів. Підрозділи і вогневі засоби, що призначені для дій на загрозливих напрямках (районах), висуваються на завчасно підготовлені позиції.

Вогневе ураження противника починається з виходом його кораблів і транспортів у зону досяжності. З наближенням десанту противника до берега вогонь всіх засобів зосереджується на десантно-висадочних засобах, танках, що плавають, і бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) з метою недопущення підходу їх до берега, висадження десанту і закріплення його на березі. Противник, що висадився на берег, уражається вогнем усіх вогневих засобів, за наявності умов - знищується рішучою контратакою.

У випадку захоплення ділянки морського узбережжя (острова), підрозділи повинні не допустити просування противника в глибину, закріплення й розширення захоплених плацдармів і з’єднання морського десанту з повітряним.

Дата добавления: 2015-08-31