Екстрене втручання педагога при агресивних проявах

У ряді випадків при проявах дитячої або підліткової агресії потрібне термінове втручання дорослих. Екстрене втручання націлене на зменшення або уникання агресивної поведінки в напружених, конфліктних ситуаціях. Для більш конструктивного впливу на агресивні реакції дітей та підлітків розроблені спеціальні рекомендації для дорослих.

Подані нижче правила екстреного втручання дозволять забезпечити позитивне розв'язання конфліктів у конфліктній ситуації.

1. Спокійне ставлення у разі незначної агресії.

У тих випадках, коли агресія дітей і підлітків не є небезпечною і її можна пояснити, доцільно використовувати такі позитивні стратегії:

- повне ігнорування реакцій підлітка — досить потужний спосіб припинення небажаної поведінки;

- вираження розуміння почуттів дитини («Звичайно, ти ображений...»);

- переключення уваги, пропозиція якого-небудь завдання («Допоможи мені, будь ласка, дістати посуд з верхньої полиці, адже ти вищий за мене»);

- позитивне окреслення поведінки («Ти злий тому, що втомився»).

З огляду на те, що агресія природна для людей, адекватна й безпечна агресивна реакція часто не потребує втручання. Діти незрідка використовують агресію просто для того, щоб привернути до себе увагу. Якщо підліток проявляє гнів у припустимих межах і через цілком з'ясовані причини, слід дозволити їй відреагувати, уважно вислухати, після чого переключити її увагу на щось інше.

2. Акцентування у ваги на вчинках (поведінці), а не на особистості.

Проводити чітку межу між вчинком і особистістю дозволяє техніка об'єктивного опису поведінки. Після того як дитина заспокоїться, доцільно обговорити з нею її поведінку. Варто описати, як вона поводилася під час прояву агресії, які слова казала, які дії вчиняла, не даючи при цьому жодної оцінки. Критичні висловлення, особливо емоційні, викликають роздратування й протест та відволікають від розв'язання проблеми.

Аналізуючи поведінку дитини, важливо обмежитися обговоренням конкретних фактів, тільки того, що відбулося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Інакше дитина образиться й не зможе критично оцінити свою поведінку. Замість розповсюдженого, але неефективного «читання моралі», краще показати дитині негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонструвавши, що агресія найперше та найбільше шкодить їй самій. Дуже важливо також указати на можливі конструктивні способи поведінки в конфліктній ситуації.

Одним із важливих шляхів зниження агресії є встановлення з дитиною зворотного зв'язку. Для цього використовують такі прийоми:

- констатація факту («Ти поводишся агресивно»);

- питання, яке констатує («Ти злишся?»);

- розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти хочеш мене образити?», «Ти хочеш продемонструвати свою силу?»);

- виявлення своїх власних почуттів стосовно небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною говорять таким тоном», «Я серджуся, коли на мене хтось голосно кричить»);

- апеляція до правил («Ми ж з тобою домовлялися!»).

Даючи зворотний зв'язок агресивній поведінці підлітка, доросла людина повинна виявити щонайменше три якості: зацікавленість, доброзичливість і твердість. Остання стосується тільки конкретної провини, підліток повинен зрозуміти, що батьки люблять його, але їм не подобається, як він поводиться.

3. Контроль над власними негативними емоціями.

Батькам і фахівцям необхідно дуже ретельно контролювати свої негативні емоції в ситуації взаємодії з агресивними дітьми. Коли дитина або підліток демонструє агресивну поведінку, це викликає сильні негативні емоції — роздратування, гнів, обурення, страх або безпорадність. Дорослим потрібно визнати нормальність і природність цих негативних переживань, зрозуміти характер, силу й тривалість почуттів, що запанували над ними.

Коли доросла людина керує своїми негативними емоціями, то вона не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні стосунки й демонструє, як потрібно взаємодіяти з агресивною людиною.

4. Зниження напруження ситуації.

Основне завдання дорослого, який має справу з підлітковою агресією — зменшити напруження ситуації. Типовими неправильними діями дорослого, які підсилюють напругу та агресію, є:

- підвищення голосу, зміна тону на загрозливий;

- демонстрація влади («Вчитель тут поки ще я», «Буде так, як я скажу».);

- крик, обурення;

- агресивні пози й жести: стиснуті щелепи, зчеплені руки, розмова «крізь зуби»;

- сарказм, глузування, висміювання й передражнювання;

- негативна оцінка особистості дитини, її близьких або друзів;

- використання фізичної сили;

- втягування в конфлікт сторонніх людей;

- тверде наполягання на своїй правоті;

- нотації, «проповіді», «читання моралі»;

- покарання або погрози покарання;

- узагальнення на зразок: «Ви всі однакові», «Ти, як завжди...», «Ти ніколи не...»;

- порівняння дитини з іншими дітьми — не на її користь;

- команди, жорсткі вимоги, тиск;

- виправдання, підкуп, нагороди.

Деякі із цих реакцій можуть зупинити дитину на короткий час, але можливий негативний ефект від такої поведінки дорослого шкодить куди більше, ніж сама агресивна поведінка.

5. Обговорення проступку.

Аналізувати поведінку в момент прояву агресії не потрібно, цим варто займатися тільки після того, як ситуація з'ясується й усі заспокояться. З іншого боку, обговорення інциденту необхідно провести якомога швидше. Це краще зробити наодинці, без свідків, і тільки потім обговорювати в групі або родині (не завжди). Під час розмови важливо зберігати спокій та об'єктивність. Потрібно докладно обговорити негативні наслідки агресивної поведінки, її шкоду не тільки для інших, а, насамперед, для самого маленького агресора.

6. Збереження позитивної репутації дитини.

Дитині, тим більше підліткові, дуже важко визнати свою неправоту й поразку. Найстрашніше для неї — публічний осуд і негативна оцінка. Діти й підлітки намагаються уникнути цього за всяку ціну, використовуючи різні механізми захисної поведінки. Погана репутація та негативний ярлик, справді, небезпечні: закріпившись за підлітком, вони стають, самостійною спонукальною силою його агресивної поведінки.

Для збереження позитивної репутації доцільно:

- привселюдно мінімізувати провину підлітка («Ти не дуже добре почуваєшся», «Ти не хотів його образити»), але під час бесіди віч-на-віч показати істину;

- не вимагати повного підкорення, дозволити підліткові/ дитині виконати ваші вимоги по-своєму;

- запропонувати підліткові компроміс, угоду з взаємними поступками. Наполягаючи на повному підкоренні (тобто на тому, щоб дитина не тільки негайно зробила те, що ви хочете, але й тим способом, яким ви хочете), можна спровокувати новий вибух агресії.

7. Демонстрація моделі неагресивної поведінки.

Важливою умовою виховання «контрольованої агресії» в дитини є демонстрація моделей неагресивної поведінки. При проявах агресії обидві сторони втрачають здатність володіти собою, виникає дилема — боротися за свою владу або розв'язати ситуацію мирним шляхом. Дорослим потрібно поводитися неагресивно, і чим меншим є вік дитини, тим більш миролюбною повинна бути поведінка дорослого у відповідь на агресивні реакції дітей. Поведінка дорослого, яка дозволяє показати зразок конструктивної поведінки та спрямована на зниження напруження в конфліктній ситуації, містить такі прийоми: нерефлексивне слухання (слухання без аналізу (рефлексії), що дає можливість співрозмовникові висловитися) полягає в умінні уважно мовчати. Тут важливі обидва слова. Мовчати — тому що співрозмовникові хочеться, аби його почули, і найменше цікавлять наші зауваження; уважно — інакше людина образиться й спілкування перерветься або перетвориться на конфлікт. Усе, що потрібно робити, — підтримувати висловлювання співрозмовника, намагаючись, щоб він повністю виговорився: пауза, що дає можливість дитині заспокоїтися; навіювання спокою невербальними засобами; прояснення ситуації за допомогою додаткових запитань; використання гумору; визнання почуттів дитини.

Діти досить швидко переймають неагресивні моделі поведінки. Головна умова — щирість дорослого, відповідність його невербальних реакцій словам.

Дата добавления: 2015-08-31