Radiation dangers

Radioactivity is dangerous. It may cause skin burns and destroy good tissues, as it destroys the diseased ones. It may cause illness that could be passed to our children and grandchildren and even death.

In the early days of radioactivity scientists were not aware of those dangers. Marie and Pierre Curie after having worked for a while with radioactive materials, noticed that their fingers were reddened and swollen, and that the skin was peeling off. Becquerel carried a small tube with radium in his waistcoat pocket and was surprised to find a burn on his chest.

The strange fact about radiation is that it can harm without causing pain, which is the warning signal we expect from injuries. Pain makes us pull back our hands from flame or a very hot object but a person handling radioactive materials has no way of telling whether he is touching something too “hot” for safety. Besides, the burns or other injuries that radioactivity produces may not appear for weeks.

Today scientists are aware of these dangers. They are steadily finding now means of protecting themselves and others from radioactivity. It may well be that in the race between the production of radioactivity and production of means of protection, the second will be the winner.

Our modern atomic laboratories are built for safety. Their walls are very thick. The rooms in which radioactivity is handled are separated from others by heavy lead doors. Large signs reading “Danger – Radiation” indicate the unsafe parts of the buildings. Counters and other instruments are continuously measuring the radiation, and give off special signals when it becomes too strong. Each worker carries a special badge that shows the amount of radiation he has been exposed to.

In the room in which radioisotopes are separated and handled, workers may wear plastic clothes. They may handle the material under water with long tools; water is known to stop the radiation and protect the workers. All radioisotopes are prepared by some method of remote control. They are placed inside heavy lead containers through which the radiation cannot pass, and shipped to where they are to be used.

Ця стаття розглядає радіаційну небезпеку. Викладені загальні поняття про радіоактивність, яка небезпечна для людей; засоби захисту від радіації в сучасних атомних лабораторіях; умови роботи з радіоізотопами та їх перевезення. Стаття розрахована на широке коло читачів, які цікавляться радіацією.

Реферування, на відміну від анотації, являє собою конспективний виклад суттєвих положень тексту оригіналу, який супроводжується оцінкою і висновками референта. Діяльність по реферуванню має дві основні мети: інформативну та навчальну. У першому випадку його метою є замінити першоджерела і дати читачеві можливість зберегти час для ознайомлення з об’єктом опису. Навчальне реферування є програмною вимогою і розглядається як ефективний засіб контролю за розумінням прочитаного та здобуттям необхідної інформації. Основними вимогами до реферату (англ. рrесіs, abstract) є наступні:

1) об’єктивний переказ оригінального матеріалу, тобто фіксування тільки тих відомостей, які містяться в оригіналі;

2) повний виклад, тобто фіксування всіх суттєвих положень оригіналу;

3) єдність стилю: використання тих самих мовних засобів, єдиної термінології, скорочень і т.п.

Обсяг реферату, прийнятий в інформаційній службі – 2000 друкованих знаків, незалежно від обсягу роботи.

Текст реферату складається із трьох частин: вступної, де містяться вихідні дані; описової, яка включає основну ідею, і заключної, яка містить основні висновки. Завершується реферат коротким коментарем за схемою: актуальність всього матеріалу; на кого матеріал розрахований. Реферування тексту передбачає дві основні операції: компресію, тобто зменшення тексту в обсязі, і виключення другорядних деталей. Реферування можливе тільки на основі деталь­ного і повного розуміння тексту.

Реферативний переклад – це повний письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, які складають зв’язний текст. У процесі роботи над реферативним перекладом необхідно відкинути всю надмірну інформацію, кількість якої перш за все залежить від характеру оригіналу. Алгоритм роботи над реферативним перекладом наступний:

1. Попереднє знайомство з оригіналом, ознайомлення з даною галуззю та її термінологією, уважне читання тексту, виділення ключових фрагментів, усунення зайвої інформації.

2. Розмітка тексту для виключення його другорядних частин.

3. Читання залишених місць і усунення можливих диспропорцій і незв’язностей.

4. Повний письмовий переклад частини оригіналу, яка залишилась після обробки і являє собою зв'язний текст, побудований за таким же логічним планом, що й оригінал.

Приклад реферативного перекладу (англ. мова)

Дата добавления: 2015-08-31