Науковий керівник магістерської дипломної роботи

Науковий керівник дипломної роботи — викладач з досвідчених науково-педагогічних працівників кафедр юридичного факуль­тету, котрий, як правило, має науковий ступінь (вчене звання) та спеціалізується на спорідненій з темою роботи проблематиці. За пропозицією кафедри науковий керівник призначається для кожного студента індивідуально наказом ректора університету одночасно із затвердженням тем дипломних робіт.

При призначенні наукового керівника враховується спеціалізація викладача, обсяг передбаченого для нього навчального навантаження, також може враховуватися принцип наступності керівництва науковою роботою студента на попередніх курсах навчання. Студент має право висловити побажання щодо призначення науковим керівником конкретного викладача, і, якщо є така можливість (зважаючи на зазначені раніше положення), кафед­ра погоджує запропоновану кандидатуру.

Науковий керівник допомагає студентові у формуванні структури (складанні плану) магістерської роботи, видає студенту індивідуальне завдання на її виконання, сприяє у підборі матеріалів, надає різноманітні консультації щодо змісту та оформлення роботи, контролює додержання регла­менту її підготовки, науковий рівень, дає рекомендації щодо її вдосконалення, готує відзив про роботу з її ґрунтовною характеристикою відповідно до Методичних рекомендацій для наукових керівників та рецензентів магістерських дипломних робіт і загальний висновок щодо можливості допуску магістерської дипломної роботи до захисту.

Основні обов’язки наукового керівника магістерської диплом­ної роботи:

― своєчасна видача студентові індивідуального завдання на виконання магістерської дипломної роботи;

― погодження графіка виконання роботи (на основі встановленого регламенту) та контроль за його додержанням з боку студента;

― ведення картки обліку роботи зі студентом-дипломником установленого кафедрою зразка (див. дод. 7);

― інформування кафедри про хід виконання студентами магіс­терської дипломної роботи і випадки недодержання графіка підготовки окремих розділів і роботи в цілому;

― надання допомоги у складанні структури (плану) роботи, у визначенні змісту та обсягу відповідних її частин;

― надання систематичних консультацій з питань порядку та послідовності виконання магістерської роботи;

― надання допомоги студентові у визначенні переліку питань і практичних матеріалів, які належить вивчити й зібрати під час юридичної практики (за місцем роботи); а також у підборі нормативно-правових і наукових джерел, інших матеріалів, які доцільно використовувати при виконанні дипломної роботи;

― надання консультацій за змістом дипломної роботи;

― перевірка проміжних етапів виконання магістрантом окремих розділів і всієї роботи та надання допомоги в її науковому редагуванні;

― перевірка завершеної праці та вирішення питання про допуск її до розгляду в комісії з попереднього захисту дипломних робіт (про що робиться відповідний запис на титульному аркуші роботи);

― складання відзиву на роботу магістранта після проходження ним попереднього захисту;

― перевірка відповідності електронної версії магістерської дипломної роботи представленому рукопису (під час передачі її на кафедру);

― надання консультацій щодо підготовки виступу для презен­тації на захисті магістерської дипломної роботи в ДЕК;

― брати участь у роботі комісії з попереднього захисту;

― бути присутнім на відкритих засіданнях Державної екзаменаційної комісії під час захисту студентами дипломних робіт, нау­кове керівництво якими він здійснював.

Якщо протягом певного строку студент не зустрічається з науковим керівником, не спілкується з ним та не подає на розгляд наукового керівника підготовлені структурні частини роботи відповідно до регламенту виконання магістерських дипломних робіт та погодженого керівником графіка роботи, науковий керівник зобов’язаний довести цю інформацію до відома завідувача кафедри та декана факультету службовою запискою.

ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ
ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО
ЗАВДАННЯ НА ЇЇ ВИКОНАННЯ

Після затвердження теми в установлені згідно з регламентом виконання магістерських дипломних робіт (див. дод. 1) строки студент має погодити з науковим керівником план магістерської дипломної роботи та скласти разом з ним індивідуальне завдання на її виконання (див. дод. 3).

Студент зобов’язаний першим ініціювати зустріч з науковим керівником та узгодити з ним індивідуальний графік подаль­шої роботи. За загальним правилом студент подає на розгляд
наукового керівника проект плану роботи протягом десяти робочих днів з дня затвердження теми дипломної роботи. Науковий керівник протягом п’яти робочих днів з моменту подання студентом плану розглядає поданий план, у разі потреби коригує та затверджує його, надає студентові перші консультації щодо порядку проведення наукового дослідження, підбору літератури тощо. Після затвердження науковим керівником плану роботи студент заповнює першу сторінку бланка індивідуального зав­дання (відповідний бланк, з якого необхідно зробити копію, студент може взяти на випусковій кафедрі). Другу сторінку індивідуального завдання, на якій безпосередньо розміщуються завдання до кожного розділу роботи, заповнює науковий керівник. Індивідуальне завдання скріплюється підписами наукового керівника, який видав зав­дання, і студента, який одержав завдання. Оригінал індивідуального завдання залишається у студента; копію студент здає на випускову кафедру. Надалі індивідуальне завдання буде додаватись до завершеної та відповідно оформленої магістерської роботи.

Порушення термінів погодження з керівником плану дипломної роботи та індивідуального завдання може бути підставою для недопуску до виконання та захисту дипломної роботи у передбачені для даної форми навчання строки і, відпо­відно, відрахування студента з університету.

ВИМОГИ ЩОДО СТРУКТУРИ, ЗМІСТУ ТА ОБСЯГУ
МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Відмітними ознаками магістерської дипломної роботи має бути дослідний характер, самостійність, практична спрямованість (цінність). Робота має ґрунтуватись на логічних, аргументованих та обґрунтованих концепціях.

Дослідний характер. Робота не має бути скомпільованою або бути переказом нормативного матеріалу чи коментарем до нього, а повинна обов’язково містити власний аналіз автора, відображати його погляди на досліджувану проблему. Цьому значною мірою має сприяти наявність у роботі аналітичних матеріалів, оптимальне поєднання теорії і фактичних матеріалів. Конкретні приклади (матеріали правозастосовчої практики) мають доводити правильність теоретичних положень.

Обов’язковою вимогою до роботи є її практична спрямованість. Сутність цієї вимоги в тому, що теоретичні положення роботи мають бути пов’язані з реальними практичними завданнями і проблемами, що потребують розв’язання у сфері правового регулювання економічних відносин. Результати проведеного дослідження обов’язково мають становити практичну цінність і відповідати на питання «де і як вони можуть бути використані на практиці?»

Самостійність наукового дослідження є надзвичайно важливою вимогою. Магістерська дипломна робота виконується студен­том самостійно під керівництвом наукового керівника. У дип-
ломній роботі слід обов’язково зазначати джерела походження використаної інформації (законодавча база, наукова юридична література, узагальнення юридичної практики, архів державного органу, іншої установи, організації, бази практики тощо). Щодо даних (думок), запозичених з наукових, статистичних та інших джерел, слід обов’язково (!) наводити посилання. Використання будь-якого запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело є неприпустимим і може бути підставою для недопуску до захисту або мати наслідком безпосереднє відсторонення від захисту та зняття роботи з розгляду.

Загалом зміст магістерської роботи повинен відповідати таким вимогам:

1) висвітлювати сучасні досягнення в юридичній науці, вітчиз­няному та міжнародному праві;

2) відбивати сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання економіки в Україні та інших країнах світу (конкрет­ного предмета дослідження);

3) містити аналіз нормативно-правової бази, наукових концеп­цій, теорій тощо, узагальнення та аналіз юридичної практики;

4) мати дані, здобуті магістрантом у процесі наукового дослід­ження із застосуванням різних методів наукового пізнання, а також узагальнення та обґрунтування висновків;

5) містити конкретні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняної правової системи та її окремих елементів;

6) мати комплексний характер, складатися з теоретичної, методологічної, практичної частин, котрі перебувають у взаємозв’язку.

Зміст роботи визначається її темою і відображається у структурі (плані), що розробляється магістрантом за допомогою наукового керівника.

Структура магістерської роботи має бути складною й обов’язково включати: вступ, три розділи (кожен з яких складається з не менш як двох підрозділів), висновки, список використаних джерел. До роботи можуть додаватися додатки.

Магістерська дипломна робота має містити:

1) титульний аркуш;

2) зміст (що відтворює план, затверджений науковим керівником);

3) вступ;

4) основну частину (яка складається з 3 розділів);

5) висновки;

6) список використаних джерел;

7) додатки (не є обов’язковими).

У змісті (плані) роботи, що подається в розгорнутому вигляді, вказуються назви всіх частин роботи із зазначенням початкової сторінки кожного: усіх розділів і підрозділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та, за наявності, додатків (див. дод. 4). Зміст (структура) дипломної роботи розміщується безпосередньо за титульним аркушем і не має перевищувати за обсягом 1—2 стандартні машинописні сторінки. Назви розділів і підрозділів у змісті роботи мають бути тотожними до тих, що наведені в тексті роботи.

Структура роботи має відображати суть проблеми, логічність і послідовність її дослідження, змістовий зв’язок її елементів між собою. Назви розділів і підрозділів мають бути лаконічними й зрозумілими, грамотно та теоретично правильно сформульованими, відображати зміст теми, але не повторювати її назву, відповідати предмету дослідження та змісту роботи.

Дипломна робота включає три розділи. Як правило, перший розділ присвячений більш загальним питанням, він вводить у нау­кову проблему та визначає цілі і засоби її розв’язання, містить огляд наукової літератури, у другому розділі докладно аналізується суть проблеми, у третьому — визначаються способи її врегулювання та вирішуються інші питання, пов’язані з предметом дослідження.

У вступі (за обсягом — 3—5 сторінок): обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкривається її сутність та важливість для практичної діяльності; визначаються мета, основ­ні завдання, які ставить перед собою автор магістерської роботи, об’єкт та предмет дослідження, а також методи дослідження. Текст вступу повинен мати теоретико-реферативний характер.

Об’єктом дослідження, як правило, є певний вид суспільних відносин.

Предмет дослідження більш конкретний, є складовою частиною об’єкта і вирізняється від нього зазвичай певним аспектом, що підлягає докладному вивченню. Предметом дослідження може бути деякий правовий інститут чи його окремі елементи, проблеми практичного застосування, тенденції розвитку тощо; предметом також є джерела. Об’єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться як загальне і часткове.

Формулювання мети. Чітке усвідомлення студентом мети і завдань роботи має надзвичайно важливе значення для досягнення належних результатів дослідження. Наскільки зрозуміло буде сформульовано мету роботи, настільки вдалою буде структура, зміст і, головне, висновки в роботі. Визначеність мети дозволяє студентові побачити в роботі основний напрямок, впорядкувати пошук і аналіз матеріалів. Невдале визначення мети досить часто призводить до зниження якості роботи: викладений матеріал переважно характеризується описовістю, аналіз відсутній або він поверховий, а сама робота взагалі не має практичної значущості.

Завдання роботи мають відповідати поставленій меті і логічно простежуватись за структурою роботи.

Основна частина магістерської роботи складається з розділів та підрозділів. У виняткових випадках у тексті роботи виділяються пункти, назви яких не включаються до структури (плану) роботи. Зміст основної частини повинен підпорядковуватись одній провідній ідеї та відповідати меті дипломної роботи.

Перший розділ (за обсягом рекомендується — 20—25 сторінок) структурно може складатися з 2—4 підрозділів. Як правило, цей розділ має теоретичний характер. У ньому викладаються засадничі положення досліджуваної теми, основні підходи до її розробки, визначаються питання, які потребують подальшої наукової розробки та правового врегулювання.

Тут рекомендується охарактеризувати об’єкт дослідження, роз­крити наукову сутність вибраної для дослідження проблеми, зробити критичний огляд відповідних наукових джерел; розглянути питання, пов’язані з історичним розвитком тих чи інших правових інститутів або галузей права, навести загальну характеристику сучасного стану певного виду правовідносин, аналіз основних категорій, понять, їхніх ознак тощо, поставити проблемні питання, які стосуються теми дослідження.

У другому розділі (30—35 сторінок), який також має складатися з кількох підрозділів, необхідно навести докладну характеристику предмета дослідження, ґрунтовний аналіз конкретних питань, які розкривають його сутність. Слід детально проаналізувати відповід­ні норми законодавства, провести порівняльний аналіз різноманіт­них наукових теорій, концепцій, поглядів провідних науковців щодо предмета дослідження. Розділ має бути максимально насичений змістовною інформацією: аналізом правових норм, юридичної літератури, порівняльним аналізом законодавства і практики зарубіжних країн, прикладами та узагальненнями судової практики, статистичними даними, результатами соціологічних досліджень та діяльності загальних, господарських, третейських судів, правоохоронних та інших правозастосовчих органів.

Третій розділ (20—25 сторінок) має бути безпосередньо пов’язаний з попереднім (основним) і може містити аналіз проектів нового законодавства, перспектив розвитку того чи іншого правового інституту, певної сфери (виду) правовідносин. У ньому також висвітлюються питання, які доповнюють розглянуті в основному розділі, а також пропозиції студента щодо способів розв’язання конкретної правової проблеми, удосконалення законодавства та юридичної практики, які ґрунтуються на результатах аналізу, проведеного в попередніх розділах дипломної роботи чи безпосередньо з ними пов’язані.

Кожна частина магістерської роботи повинна бути закінченою, аргументованою, її слід завершувати стислим викладом результатів дослідження та короткими висновками, котрі мають бути чіткими, логічними та обґрунтованими.

У загальних висновках магістерської роботи (5—7 сторінок) викладаються основні результати, констатується загальний сучасний стан предмета дослідження, його оцінка, основні проблеми, формулюються практичні рекомендації стосовно підвищення якості й ефективності правового забезпечення певного виду економічної, господарської, іншої діяльності; пропозиції щодо вдосконалення структури, функцій та практики діяльності органів державного управління, удосконалення правових норм, що регулюють відповідну групу суспільних відносин, заповнення прогалин у законодавстві, усунення колізій, удосконалення правозастосовчої практики і т. ін. Необхідно пам’ятати, що ця частина роботи не має містити постановки питань або аналізу проблем, тут слід обґрунтувати достовірність результатів та викладати рекомендації щодо їх використання. У даному структурному елементі дослідження відображається ступінь досягнення поставленої мети через «інвентаризацію» та систематизацію проміжних висновків та результатів роботи.

Завдання студента при підготовці висновків — у відносно стислому вигляді віддзеркалити сутність і значення власних дос­ліджень, дати їм оцінку з урахуванням сучасних тенденцій і підходів щодо вирішення поставленої проблеми, показати наукову, практичну і соціально-економічну цінність роботи.

У магістерській дипломній роботі повинні розглядатися питання по суті наукової проблеми, у межах об’єкта дослідження та безпосередньо пов’язані з ним, у чіткій відповідності зі структурою. Слід проаналізувати чинне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин, які розглядаються в роботі, проекти нового законодавства України, наукову юридичну літературу; виділити основні думки, течії, концепції, теорії, що існують в юридичній науці щодо предмета дослідження та пов’язаних з ним питань. Рекомендується проводити порівняльний аналіз законодавства та юридичної практики України та зарубіжних країн.

При виконанні аналітичної частини роботи визначаються цілі та завдання аналізу суспільних відносин, котрі досліджуються; розглядаються організаційно-правові питання досліджуваної теми; виділяються фактори, які впливають на досліджувані явища, проводиться їх оцінка; розглядаються проблеми управління відповідними відносинами, аналізуються матеріали, одержані під час проходження переддипломної практики (за місцем роботи); формулюються висновки та пропозиції щодо оптимізації правового регулювання певних відносин, розробляються рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства та механізму його реалізації.

Необхідний емпіричний матеріал студенти денної форми нав­чання одержують в установах, де вони проходять практику; студенти інших форм навчання — за місцем роботи. Слід використовувати також дані з опублікованих джерел: узагальнення прак­тики судів України, рішення Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, а також з архівів місцевих судів, інших правозастосовчих органів та організацій.

Робота має бути виконана літературною українською мовою, викладена у науковому стилі з використанням усталених термінів та терміносполучень. Не допускаються спрощений або публіцистичний стиль чи надто складні словесні конструкції, відступи від загальноприйнятої термінології.

Матеріал має викладатись у логічній послідовності; думки і пропозиції слід формулювати чітко і зрозуміло. Проблему треба розглядати з теоретичних позицій, разом з тим слід уникати надмірної описовості, перевантаження змісту зайвою інформацією, не пов’язаною з темою дослідження, необґрунтованих тверджень і висловів, не допускати повторів думок. Висновки і пропозиції мають бути конкретними, аргументованими і базуватися на аналізі законодавства, юридичної практики та наукових джерел.

Завершуючи роботу, студент зобов’язаний уважно перечитати її, звернувши особливу увагу на взаємозв’язок між частинами, літературну редакцію, повтори, помилки тощо, та в разі потреби внести відповідні виправлення та корективи.

Загалом магістерська дипломна робота має бути завершеною самостійною науковою працею студента та за змістом відповідати спеціальності «Правознавство».

Магістерська робота за обсягом не має перевищувати 100 сторінок друкованого тексту (без урахуванням списку використаних джерел та додатків).

НАЙТИПОВІШІ ПОМИЛКИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ВИКОНАННІ МАГІСТЕРСЬКОЇ
ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

1. Не слід розпочинати роботу без чіткого усвідомлення мети і завдань дослідження, визначеної структури (плану) роботи. Студенту необхідно розуміти, що у процесі роботи план може певною мірою коригуватися з урахуванням підібраної літератури, змін у сприйнятті автором предмета дослідження тощо, однак здійснювати аналіз, не розуміючи меж зазначеного предмета, неможливо. Це обов’язково призведе до негативних результатів.

2. Студент має розуміти, що магістерська дипломна робота не повинна мати реферативний характер і містити лише систематизовані погляди інших дослідників та положення нормативно-правових джерел. Автор має скрізь намагатися подавати власне бачення того чи іншого питання (проблеми), висловлювати своє ставлення до аналізованого матеріалу (згоден чи не згоден) із зазначенням аргументів на підтримку своєї позиції. В іншому випадку втрачається суть наукового дослідження, і така робота не може бути оцінена позитивно.

3. Одним з найбільш розповсюджених недоліків магістерських дипломних робіт є відсутність аналізу матеріалів правозастосовчої практики. Необхідно усвідомлювати, що магістерська диплом­на робота не може базуватись виключно на теоретичних положеннях і повинна мати прикладний характер.

4. Поширеною є проблема виходу за межі предмета дослід­ження. Працюючи над роботою, студент має постійно повертатись до формулювання теми роботи і назви розділу, над яким іде робота. Це дозволить вчасно помітити зайве захоплення аналізом якогось другорядного аспекту і залишення поза увагою важливих складових вибраної теми.

5. Розповсюдженою є помилка у виборі стилю викладу матеріалу. Слід уникати мовних конструкцій, притаманних публіцистичному стилю, наприклад: «Дозвольте розпочати свою розповідь про…», «Я думаю, що треба згадати ті далекі часи, коли наші пращури формували…», «…звичайним людям хочеться жити — їсти, пити воду, усміхатись друзям, а їх насильно утримують у камерах і обмежують в правах…» тощо. Також не варто демонструвати категоричне емоційне ставлення до позицій інших науковців, різних подій та обставин, наприклад: «незрозуміло, як можна писати такі безглузді речі щодо…», «абсолютно неправиль­но вважає правник І.М. Петренко з приводу…», «прийнятий законопроект — це просто жах!…» і т. ін. Більш прийнятними в подібних випадках будуть формулювання: «не зовсім вдалою, на наш погляд, є позиція щодо…», «не можна погодитися з думкою правника І.М. Петренка …» або «видається не зовсім коректною висловлена правником І.М. Петренком позиція», «прийнятий законопроект має низку суттєвих недоліків, які не дозволяють сфор­мулювати позитивний висновок щодо нього…».

6. Розмитість і нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, якого результату прагнув досягти автор і навіщо взагалі проводилось дослідження, якщо жодної конкретної пропозиції автор не вносить.

7. Розповсюдженою є помилка, коли загальні висновки в роботі є, однак вони абсолютно не пов’язані зі змістом самої роботи і логічно не випливають з висвітленого в основній частині роботи матеріалу. Студенту слід пам’ятати, що загальні висновки мають формулюватись на основі проміжних висновків, що були одержані в тому чи іншому розділі роботи, і бути їх фактичною систематизацією.

8. Оформлення списку використаних джерел. Варто пам’я­тати, що при внесенні до списку використаних джерел певного кодексу, закону, іншого нормативно-правового акта недостатньо лише навести його назву. Необхідно обов’язково зазначати офіційне джерело, в якому даний документ було опубліковано.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Дипломна робота має бути виконана й оформлена з додержанням усіх вимог, що ставляться до наукових робіт, які підлягають опублікуванню. Текст роботи має бути надрукований комп’ютерним способом на одному боці стандартного аркуша білого паперу формату А-4.

Сторінки обмежуються полями: ліве — 30 мм, праве — 15 мм, верхнє та нижнє — 20 мм. Відстань між заголовком і текстом передбачається в межах 15–20 мм. Шрифт, що використовується, — Times New Roman, розмір кегля — 14 з інтервалом 1,5, до 30 рядків на сторінці, по 60—70 знаків у кожному.

Дипломна робота містить:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основну частину1.

5. Висновки.

6. Список використаних джерел.

7. Додатки (не є обов’язковою складовою).

Титульна сторінка оформляється відповідно до встановленого зразка (див. дод. 4). На ній ставляться підписи наукового керівника, рецензентів, а також керівника магістерської програми про допущення роботи до захисту в ДЕК.

За титульним аркушем послідовно розміщують зміст, вступ, основну частину (всі розділи), висновки, список використаних джерел, додатки.

Вступ, кожен розділ, висновки і список використаних джерел слід починати з нової сторінки; підрозділи продовжують зі сторінки безпосередньо після закінчення попереднього підрозділу.

Перша сторінка кожного розділу починається заголовком, що складається з його номера та назви. Номери розділів позначаються однією арабською цифрою (1, 2, 3), а підрозділів — двома, розділеними крапкою; перша з цифр позначає номер розділу, а друга — номер підрозділу (1.1 — перший підрозділ першого розділу; 1.2; 2.1 і т. д.).

Заголовки основних структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ....», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» — пишуть або друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Усі заголовки формулюються лаконічно. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Відстань між заголовком та текстом має бути 2–3 інтервали. У кінці заголовків крапок не ставлять.

Посилання на джерела можуть подаватися в один з таких способів за вибором автора магістерської дипломної роботи:

1) у вигляді виносок, що наводяться в кінці сторінки під текстом, нумеруються в межах однієї сторінки, позначаються індексом (1, 2, 3,...), який проставляється безпосередньо за текстом, на який подається виноска.

Наприклад: «деякі автори вважають, що... (викладається зміст думки)¹ ». Внизу сторінки під текстом вказується джерело:
1. Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975. —
С. 125—128; Щербина В. С. Господарське право України. — К., 1999. — С. 35—37;

2) у вигляді посилань на поданий у кінці роботи список використаних джерел; у квадратних дужках вказується номер джерела за списком та номери сторінок у ньому, на яких викладено відповідні дані (думки тощо); посилання в дужках проставляється безпосередньо за текстом, якого воно стосується. Наприклад: «деякі автори вважають, що... (викладається зміст думки) [16, с. 125—128; 43, с. 35—37] »; числа «16» та «43» — в даному прикладі — це номери, під якими розміщені зазначені роботи у списку використаних джерел.

Список використаних джерел вміщує перелік нормативно-правових актів, матеріалів правозастосовчої практики та літературних наукових джерел, що були використані при підготовці та написанні роботи.

Список використаних джерел формується в такій послідовності:

1. Законодавчі акти України:

1) Конституція України;

2) Кодекси;

3) Закони України.

2. Підзаконні нормативно-правові акти:

1) Постанови Верховної Ради України;

2) Укази Президента України;

3) Постанови Кабінету Міністрів України;

4) Нормативні акти міністерств та відомств.

3. Міжнародно-правові акти.

4. Матеріали правозастосовчої практики: керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики, матеріали судових справ тощо.

5. Наукова та інша юридична література (в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами монографій, брошур тощо).

Для формування списку з вищезазначених джерел використовують кирилицю.

6. Іноземні джерела (англомовні, німецькомовні тощо).

Для включення до списку останніх використовують латиницю.

Приклади оформлення джерел у списку літератури:

Для нормативно-правових актів: наводиться назва акта, дата його прийняття, видання офіційного оприлюднення тексту, рік, номер випуску, статті (сторінки).

o Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — Ст. 3.

o Закон України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 30. — Ст. 379.

o Закон України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку» // Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1362.

o Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 46. — Ст. 2001.

Для всіх нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання («Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Зібрання постанов Уряду України»). Не слід посилатися на електронні бази даних (окрім офіційних сайтів органів державної влади) та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Для наукових джерел: наводяться прізвище та ініціали автора, назва праці, місто видання та видавництво, рік, загальна кількість сторінок:

o Стефанчук Р. С. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. — К.: Наук. світ, 2001. — 400 с.

o Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. — М.: Дело, 2000. — 150 с.

Якщо праця написана колективом авторів (який включає біль­ше ніж чотири автори), то зазначається лише її назва:

o Коментар до Конституції України. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — 200 с.

o Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. — М., 1999. — 300 с.

У посиланнях на наукові статті, опубліковані у збірниках наукових праць, періодичних виданнях тощо, обов’язково зазначаються прізвище та ініціали автора, назва праці, назва видання, рік, номер випуску, сторінки, на яких розміщено дану статтю:

o Харитонов Є. Традиція приватного права в Україні: між Сходом і Заходом (деякі питання методології розробки концепції приватного права в Україні) // Юридична Україна. — 2003. —
№ 2. — С. 14—19.

o Побірченко І. Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу // Право України. — 1997. — № 11. — С. 92—96.

Рекомендується застосовувати наскрізну нумерацію джерел у всьому списку літератури (єдина нумерація для всіх підрозділів списку джерел).

Цифровий матеріал наводиться в роботі, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати номер, що складається з номера розділу і порядкового номера таблиці у розділі, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу); поряд наводиться тематичний заголовок, що відбиває її зміст і подається з великої літери по центру сторінки. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над наступними її частинами зазначається: «Продовження (закінчення) табл. 1.2».

Аналітична цифрова інформація може бути проілюстрована графічно (на стовпчикових чи секторних діаграмах, графіках тощо). Їх номери та назви розташовуються під кожним рисунком (за аналогією з номерами таблиць).

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака «№».

Усі сторінки роботи нумеруються за загальними правилами: першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому колонцифра не проставляється; наступна сторінка нумерується циф­рою «2» і т. д. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому куті.

На останній сторінці магістерської дипломної роботи (остання сторінка списку використаних джерел) ставиться підпис її автора (магістранта).

Додатки оформляються як продовження магістерської роботи і розміщуються в порядку появи посилань на них у тексті роботи: «Додаток 1, Додаток 2...». До загального обсягу роботи додатки не включаються.

Магістерська дипломна робота обов’язково переплітається у тверду обкладинку, на внутрішньому боці якої наклеюється конверт для дискети. До роботи також додаються відзив наукового керівника, рецензії, які вкладаються у файли, підшиті після титуль­ного аркуша; а також дискета з електронним варіантом роботи, підписана студентом та науковим керівником. У зшитому вигляді разом із зазначеними складовими робота в установленому порядку подається на випускову кафедру — кафедру правового регулювання економіки.

Також з роботою подаються: індивідуальне завдання на виконання дипломної роботи, ксерокопія титульної сторінки із зазначенням номера студентського квитка (в правому верхньому куті) та ксерокопія змісту дипломної роботи.

Дата добавления: 2015-08-31