Рунна писемнiсть як основа рунної психографії

Рунна психографiя – це спосіб впливу на психоемоційний, як наслідок і фізичний стан людини за допомогою рунних символів.

Руни – писемність давніх германців, вживалася з I–II по XII століття на території сучасної Данії, Швеції і Норвегії, у X-XIII столітті в Ісландії та Гренландії, а у шведській провінції Даларна аж до XIX століття [5, 79].

Руни (англ. Runes) являють собою графічні знаки, складені у найдавнішій асоціативній знаковій системі, що містить у собі символічні значення, які далеко виходять за рамки уявлень матеріалістичної теорії інформації. Цей символічний лад являє собою відображення культури, вірувань і світогляду древніх скандинавів, німецьких і британських народів. Це магічна система, чітко вивірена і має як сакральний зміст, так і конкретні прикладні застосування [5, 82].

Рунний «алфавіт», який був утворений німецькими і скандинавськими народами, називається Футарк. Футарк – не просто алфавіт, це рунний лад або ряд, тобто чітко закріплений перелік рун, з їх фонетичними і метафізичними значеннями та іменами. Назва послідовності рун виникла в результаті виявлення фонетичного відповідності перших шести букв старшого рунічного алфавіту: f, u, þ, a, r, k. Ця система містить 24 знака, розбитих на три групи – Атта (att); кожен атт складається із восьми рун [5, 89].

Кожна руна складається з трьох елементів:

· Звуку (пісні).

Одне з найбільш ймовірних першоджерел значень рун – «Рунічні поеми»: «Ісландська рунічна поема», «Норвезька рунопіснь» і «Англосаксонська рунічна поема». Особливої уваги заслуговують Старша Едда і Молодша Едда. Руни та рунічні комбінації, що вважалися заклинаннями, неодноразово згадуються в даному скандинавському епосі.

· Знака (форми).

Форма рунічного знака – це просторове або зриме якість руни. Геометрична форма є першоелементом, найбільш елементарним проявом архетипу. Утворюючи значний шар універсальних знаків і символів, геометричні форми, виступаючі вже як символічні коди зовнішнього світу, впливають на структури психіки, моделюючи тим самим нову смислову реальність [3, 126].

Василь Павлович Гоч, засновник Школи Причинності, вказує на наступне: «Геометрична символіка рун являє собою прості геометричні форми (фігури, символи), які є джерелом інформації джерелом сил, здатними вводити внутрішній світ людини в резонанс з собою. Руни є резонаторами, які як камертон налаштовують організм людини, як єдиний з Всесвіту, на відповідний лад і звучання».

· Прихованого закону.

Кожен рунічний знак несе в собі таємничий закон Всесвіту, неповторну частинку буття.

Кожна руна є сховищем прихованого потенціалу природи і містить енергії, які, будучи вивільненими, можуть виробляти реальні зміни в нашому матеріальному світі. Руни відбивають у собі структурно-функціональний аспект архетипів, тому багато науковців ототожнюють ці символи з специфічними прототипами, введеними вперше психологом К. Юнгом, як частина колективно-несвідомого. Для повсякденного сприйняття поняття архетипу тотожне поняттю інстинкту в біології. Кожна руна-це згортка архетипу, що має власний внутрішній зміст (батьківщина, мати, відьма, і т.д.). Але варто нам активувати цей узагальнений образ і він, розвертаючись в багатовимірному просторі, відновлює свою структуру. У згорнутому стані вона являє собою безструктурну "частку" – символ, це образ, що має багатовимірну структуру, яка повністю відповідає його первозданному вигляду [14, 23].

Дата добавления: 2015-08-31