Морфолого-культуральні ознаки бактерій

Дрібні коки, розташовані як поодинці і попарно (25%), так і у вигляді ланцюжків (75%) витягнутої форми довжиною 0,5 – 0,7 × 0,7 – 1,2 мкм. Іноді спостерігаються довгі ланцюжки із коротких паличок з заокругленими кінцями. Не утворюють спори та нерухливі. Ростуть досить повільно, утворюючи дрібні, іноді слизисті колонії на середовищах з сахарозою [12].

Рис. 9.1 Бактерії виду L. mesenteroides під електронним мікроскопом

При візуальному вивченні колоній, які виросли на поживному середовищі в термостаті при температурі 24°С і при використанні бінокулярної лупи при звичайному освітленні можна побачити колонії в S-формі не більше 2 мм в діаметрі, матові, зернисті, з рівними краями.

Але деякі мікроорганізми мають надзвичайно малі розміри, їх буде не видно у мікроскопі, тому необхідно зробити висів до ізольованих колоній на м'ясо-пептонний агар (МПА) (для бактерій) та глюкозо-картопляний агар (ГКА) (для грибів і дріжджів). Посіви на ГКА інкубують при 30 °С, результати посівів рахувати через 2 – 4 діб інкубування [12].

Після інкубації посівів на середовищах МПА не повинно бути виявлено ріст сторонньої мікрофлори, на середовищі ГКА – грибів і дріжджів. Мікробіологічний контроль здійснюють кожні 4 години [12].

9.3 Показники росту та синтезу цільового продукту

9.3.1 Конценртація біомаси

9.3.2 Концентрація цільового продукту

Визначення в’язкості — в культуральній рідині накопичується декстран і його концентрація визначається за ступенем в’язкості. Зміну в’язкості визначали в присутності 0,1 М KCl при рН 4–4,5 (за умови переведення ЕПС в Н⁺ — форму), в системі Cu²⁺ — гліцин.

Для вивчення поведінки розчинів декстрану в системі Cu²⁺ – гліцин до розчину ЕПС додавали 0,003 М CuSO₄ × 5H₂Oта 0,015 М гліцину, розчин нагрівали до 80°С і витримували при цій температурі 5 хв, після чого охолоджували. В’язкість розчинів декстрану вимірювали на скляному капілярному віскозиметрі Оствальда при 20°С [28].

Рис. 9.2 Віскозиметр Енглера

ОПИС ДОСЛІДНОЇ УСТАНОВКИ

Віскозиметр Енглера (рис. 5.2) складається з металевої судини 2, поміщеної в водяну ванну 1.Посудина 2 має сферичне дно з припаяної до нього латунної циліндричної трубки

В отвір латунної циліндричної трубки вставляється платиновий насадок 5 діаметром 2,8 мм, службовець для випуску досліджуваної рідини з посудини 2. Отвір насадка 5 закривається спеціальним стержнем 3.Віскозиметр Енглера укомплектований спеціальним триніжком, на якому змонтований електронагрівач 6 для підігріву води та досліджуваної рідини.У посудину 2 наливають випробувану рідина, підігрівають її до заданої температури, а потім випускають через насадок. Ставлення часу закінчення t 200 см3 випробуваної рідини до часу закінчення t в 200 см3 дистильованої води при температурі 20°С називається градусом Енглера (0E).

, (1)

Для переходу від умовної в’язкості, вираженої в градусах Енглера, до кінематичного коефіцієнту в’язкості n (см² / с) можна користуватися емпіричною формулою:

, (2)

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Закрити отвір платинового насадка 5 стержнем 3 і налити в посудину 2 досліджувану рідину в кількості 200 см3.

2. За допомогою електронагрівача 6 і водяної ванни 1 підтримувати в посудині 2 необхідну температуру, контрольовану термометрами 4.

3. При досягненні заданої температури відкрити отвір насадка і визначити час t витікання 200 см3 досліджуваної рідини.

4. Досліди провести при наступних п’яти значеннях температури: кімнатної; 30°С;40°С; 50°С; і 60°С.

5. Після проведення останнього досліду рідину злити у відповідну посудину і протерти насухо віскозиметр. Час t в витікання 200 см3 дистильованої води при температурі 20°С прийняти рівним 54 с.

ОБРОБКА ДОСЛІДНИХ ДАНИХ

1. Обрахувати градус Енглера (0Е) i (i = 1, 2, 3, 4, 5) для кожного зробленого досліду за формулою (1).

2. Визначити кінематичний коефіцієнт в’язкості n i (i = 1, 2, 3, 4, 5) за емпіричною формулою Убеллоде (2).

3. Визначити динамічний коефіцієнт в’язкості m i (i = 1, 2, 3, 4, 5) за формулою (3).

, (3)

4. Побудувати графік залежності n від t і порівняти отримані числові значення n з відомими [28].

9.3.3 Концентрація джерела вуглецю і азоту

Дата добавления: 2015-08-31