Геоморфологія і рельєф

В геоморфологічному відношенні територія Каланчацького району Херсонської області являє собою частину лесового рівнинного плато Причорноморської низовини з широким розвитком замкнених подових знижень і загальним незначним нахилом поверхні на південь - в бік Чорного моря. Найбільші відмітки рельєфу (20 м) мають місце в північно-західній частині території району, на півдні в прибережній зоні поверхня рівнини знижується до 0,0 м. До моря рівнина обривається в деяких місцях уступом, висота якого збільшується з заходу на схід від 2-3 м у районі порту Хорли, до 10 м у районі с. Ставки.

Уся територія району відрізняється порівняно слабкою розчленованістю гельєфу і практичною відсутністю поверхневого стоку. Глибина ерозійного урізу подів і степових “блюдець” змінюється в межах від 0,5-1,0 до 7-12м. Ці зниження рельєфу більшою частиною сухі, але зустрічаються заболочені й обводнені. Найбільш великі з них: под “Інгіз” (лукопасовищна сівозміна - 3 127 га), под “Привільнянський” (колишня рисова система - 1 200 га, в теперішній час ВАТ “Херсонрибгосп”, под “Ставки” (ВАТ “Херсонрибгосп” - 571 га), под “Гараджа”

(рисова система - 431 га). Поди є скупченими ділянками живлення ґрунтових вод за рахунок накопичення поверхневого стоку атмосферних опадів і зрошувальних вод.

3.2.4.Ґрунти Основним типом ґрунту на території Каланчацького району Херсонської області є темно-каштанові солонцюваті ґрунти на лесах. Характерною рисою темно-каштанових грунтів є солонцюватість, яка, слід вважати, є реліктово-залишковою і зобов'язана своїм походженням винятково сухості клімату і засоленості материнської породи. Ця солонцюватість виражена в деякому ущільненні перехідного шару, що викликано пересуванням колоїдів, у спроможності давати плівку на поверхні, у рухливості гумусу і невеличкого його вмісту. Гіпс і розчині солі знаходяться на глибині біля 2,0 метрів.На ділянці поширені темно-каштанові, остатньо слабосолонцюваті грунти в комплексі з лучно-каштановими остатньо слабосолонцюватими слабосолоділими глеєвими, які представляють грунти невеличких подів і западин на ділянці. Гангулометричний склад грунтів - середньосуглинковий. Гумусовий шар складає 50-55 см. Закипання з соляною кислотою спостерігається з 45-55 см. Глибина злягання гіпсового шару 195-220 см. Темно-каштанові грунти за вмістом легкорозчинних солей для всього досліджуваного профілю до 2,0 м є незасоленими і слабозасоленими. Тип засолення в основному хлоридно-сульфатний. Вміст гумусу в орному шарі 2,8 %, у підорному 1,9 %. Темно-каштанові грунти першого метрового шару є незасоленними; з глибиною вміст солей починає зростати. Більшість грунтів асканійських степів автоморфні у своїй основі, їхня буферність полягає в спроможності протистояти зміні реакції середовища. Загроза зниження родючості зрошуваних земель полягає в незпеці засолення грунтів при підйомі рівнів грунтових вод [1]. Інша небезпека - ос лонцювання при контакті мінералізованих зрошувальних та грунтових вод з грунтами й погіршення фізичних властивостей грунтів, їхньої агрегатної структури. Тому для зберігання і підвищення родючості грунтів при зрошенні повинні бути витримані визначені межі зволоження і ступеня дренованості [ЗО].Грунти ділянки придатні для вирощування в умовах зрошення всіх районованих культур.

3.2.5.Геологічні та гідрогеологічні умови

На території області грунтотворними породами є леси, лесовидні суглинки, стародавні та сучасні алювіальні і морські відкладення, елювії карбонатних порід червоно-бурі глини. З них найбільш поширені леси і лесовидні суглинки різного гранулометричного складу від супіщаних до легкосуглинкових Найбільш важкими по гранулометричному складу є леси ллато та верхньопліоценової тераси, а найбільш легкими - лесовидні суглинки тераси - дельти Дніпра.

Територія, розташована близько біля моря, має вищий рівень стояння грунтових вод. У місцях, де Причорноморська низовина обривається високим уступом до моря (20-30 м) і дреновані балками, грунтові залягають на значній глибині.Гідрогеолого-меліоративний стан на території Каланчацького району в значній мірі визначається гідрогеологічними умовами водоносних горизонтів активного водообміну, тобто водоносних горизонтів (зверху вниз) у четвертинних відкладеннях, у пісках пліоцену і у вапняках неогену, що залягаютьна регеональному водоупорі нижньосарматських глин і мають напір, величина якого зростає в південному напрямку в міру наближення до берегової лінії Чорного моря. Найбільші площі з близьким заляганням РГВ мають місце в Олександрівської, Олексіївської. Гаврилівської, Привільської сільських рад та Каланчацької селищної ради. При цьому слід відмітити, що найбільші площі з малими глибинами рівня грунтових вод знаходяться переважно в господарствах, що тощують рис, де зниження РГВ здійснюється протягом міжполівного 'гоіодуза допомогою штучного дренажу.Мінералізація і хімічний склад ґрунтових вод району розглядається тільки в межах їхнього поширення з глибиною залягання менше 2,0 м, де ґрунтові води безпосередньо впливають на сольовий режим ґрунтів і на врожайність вирощуваних культур.

На площі 2541 га поширені ґрунтові води сульфатно-натрієвого і гідрокарбонатно- натрієвого складу з величиною мінералізації від 1...5 г/дм³ більше. Залягання таких вод на глибинах менше 2,0 м приводить до розвитку процесів засолення ґрунтів і содоутворення та зниженню врожайності сільськогосподарських культур.

Дата добавления: 2015-08-31