Зведення і групування

Основні розрахункові теми 2-го розділу

Статистичне зведення – це наукове опрацювання первинних матеріалів статистичного спостереження для характеристики сукупності узагальненими показниками.

Основна мета і зміст статистичного зведення – узагальнити матеріал, повно і об’єктивно охарактеризувати всю сукупність фактів, розкрити закономірності масових процесів, що фіксуються в показниках.

Групування - найважливіший етап статистичного зведення. Це метод дослідження масових суспільних явищ шляхом об'єднання оди­ниць сукупності в однорідні групи за істотними ознаками. Воно дає змогу в первинному статистичному матеріалі відокреми­ти суттєві риси від несуттєвих, відчути перехід кількісних змін у якіс­ні, у багатьох випадковостях виявити необхідність у вигляді тих або інших закономірностей досліджуваного явища.

Крім того, метод групування створює умови для наукового засто­сування інших статистичних методів аналізу: методу середніх, віднос­них величин, індексного методу тощо. Зміст групувань має важливе значення у соціально-правових дос­лідженнях, оскільки дає змогу: виявити якісно однорідні сукупності, типи явищ; охарактеризувати структуру сукупності та структурні зрушення; дослідити взаємозв'язок між юридично залежними показ­никами. Відповідно до цих завдань статистика застосовує три основні види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.

Під типологічним групуванням розуміють розподіл досліджуваної сукупності на якісно однорідні типи явищ і процесів. (Групування підприємств за формами власності; населення – за суспільними група­ми; злочинів – за формами і видами провини – умисні, необережні та за категоріями тяжкості; особистостей винних – неповнолітні, до­рослі, засуджені, виправдані; злочинців за – статтями Кримінального кодексу тощо.)

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою з метою вивчення структури (складу) типово однорідних груп культур. Отже, типологічне групування передує структурному.

Аналітичне групування уможливлює виявлення взаємозв'язку досліджуваних явищ і процесів. В основу аналітичного групування покладено щонайменше дві ознаки: факторну і результативну. Факторною називається така ознака, під впливом якої змінюється інша ознака, що називається результативною.

Для того, щоб виявити характер розподілу одиниць сукупності за варіюючими ознаками, визначити закономірності в цьому розподілі, складають ряди розподілу.

Ряд розподілу – групування одиниць сукупності за однією ознакою. Якщо в основу ряду розподілу покладена атрибутивна ознака, то й ряд називається атрибутивним. Якщо ряд розподілу утворений за кількісною ознакою, він називається варіаційним.

Варіаційні ряди розподілу складаються з двох елементів — варі­антів і частот. Варіантами називаються окремі значення групувальної ознаки. Частоти— це числа, що показують, скільки разів зустрічаються ті або інші варіанти в ряду розподілу.

Ознайомившись з основним теоретичним матеріалом з цієї теми, студенту необхідно, використовуючи дані індивідуального завдання 1 побудвати інтервальний варіаційний ряд розподілу за рівнем урожайності зернових культур, виділивши 4 рівновеликі групи. Розмір рівного інтервалу визначається за формулою:

,

де X_max та X_min – відповідно найбільше та найменше значення ознаки; п - число груп.

Отже, використовуючи формулу до нашої сукупності даних, визначимо, що інтервал дорівнюватиме 4 ц.га.

Для того, щоб побудувати інтервальний варіаційний ряд розподілу, ми повинні до найнижчого значення у сукупності (15) додати величину інтервалу (4), виділивши таким чином першу групу (15 – 19). Потрібно пам’ятати, що за умовою, ми маємо 4 групи, тому цю операцію потрібно здійснити чотири рази, при цьому нижня межа першої групи і верхня межа четвертої повинні відповідати мінімальному та максимальному значенню сукупності. Інтервальний варіаційний ряд розподілу буде мати вигляд:

Дата добавления: 2015-08-31