Виникнення та поширювання дирофіляріозу

Сприяючими факторами

в наших краях є:

- значна міграція населення, в тому числі в країни з тропічним та субтропічним кліматом;

- неконтрольоване зростання популяції бродячих псів та котів;

- потепління, що спричиняє активізацію переносників;

- погіршення житлових умов, яке пояснюється постійною сирістю і вологістю у підвальних приміщеннях житлових будинків, що призводить до зростання популяції комарів роду Сulex, які можуть підтримувати інвазію, незалежно від кліматичних умов та пори року.

Насьогодні дирофіляріоз вже трактується як ензоотія серед собак. Отже, мова йде про зростання кількості заражених дирофіляріями тварин, які контактують з людьми і можуть стати причиною інфікування.

Дирофілярії (збудники дирофіляріозу) належать до класу круглих червів Nematoda, підряду Filariata, родини Filariidae, роду Dirofilaria. До останнього належить близько 20 видів, однак із них зареєстровані в Україні лише 3: D repens, D. immitis (як облігатні паразити домашніх та диких м’ясоїдних представників родини котячих, псових і вивіркових) та D. ursi (як правило, інфікує переважно ведмедів та тигрів). Патогенними для людини найчастіше є представники роду D. repens. Ці гельмінти є тонкими ниткоподібними нематодами білого кольору з ніжною поперечною посмугованістю та повздовжніми кутикулярними гребнями. Вони є живородними і досить плодючими: за добу здатні виділити близько 5000 личинок (мікрофілярій). Розміри личинок: довжина 300- 320мкм, ширина - 6-8 мкм, а статевозрілих особин: самка - 38 см, самець - 7 см.

Збудник є типовим біогельмінтом з подвійною зміною господарів: кінцевого (тварини), в організмі якого він досягає статевої зрілості, при цьому активно утворюючи мікрофілярії і виділяючи їх в кров, та проміжного, яким є комар переносник. Людина (факультативний господар) може інфікуватися через укус зараженого комара.

До груп ризику належать ті люди, хто безпосередньо контактує з дикими та свійськими тваринами (мисливці, рибалки), а також проводить багато часу на природі, власних присадибних ділянках, дачах тощо.

Потрапивши в організм людини, збудник частіше паразитує в органах зору, рідше на волосистій частині голови, на шиї, в носі та в молочних залозах. Інкубаційний період коливається у межах від 1 місяця до декількох років.

Патогенність дирофілярії та особливості клінічного перебігу залежить від стану реактивності організму людини, виду збудника та його локалізації в організмі.

До клінічних проявів дирофіляріозу належать ураження серцево-судинної системи та підшкірної жирової клітковини (залежно від виду збудника). При цьому можливі численні випадки реінвазії з розвитком сенсибілізації, місцевої зони запальної реакції навколо мертвого збудника (пухлина, конгломерат, гранульома), що багато в чому визначає основну симптоматику (відчуття ворушіння, повзання паразита всередині новоутворення).

D. immitis, як правило, локалізується в правих, рідше - в лівих відділах серця, в системі порожнистих вен, черевній аорті, легеневих артеріях, інколи під шкірою та в очах, спричиняючи внутрішній дирофіляріоз.

D. repens частіше розміщується в підшкірній клітковині, сполучній тканині різних частин тіла, кон’юктиві та інших частинах ока, статевих органах молочних залозах, рідше – в оболонках тканин та органів черевної поржнини, викликаючи зовнішній (підшкірний дирофіляріоз). При цьому частіше вражаються калитка, живіт та сідниці.

Слід зазначити, що внутрішній дирофіляріоз поширений серед мешканців Західної Європи, США, Канади, Франції, Японії Австралії. Він перебігає, як безсиптомне легеневе захворювання і виявляється випадково під час планового рентгенологічного обстеження або оперативних втручань з інших причин. Зрідка дирофіляріоз проявляється болем у грудній клітці, кровохарканням, а за даними спеціальних методів дослідження, виявляють монетоподібні утворення у легеневій тканині, що являють собою вузли діаметром до 1-2см. На жаль, діагностика буває часто запізнілою, ускладнюється відсутністю алгоритму обстеження та настороженості з боку медиків щодо даної проблеми.

Клінічна симптоматика підшкірного дирофіляріозу є варіабельною і залежить від локалізації гельмінта. Зазвичай, першою ознакою є безболісне, рідше – болюче новоутворення, схоже на пухлину, в шкірі та інших тканинах організму, а також свербіння, відчуття печії різного ступеня інтенсивності. Ситуація ускладнюється тим, що від моменту інфікування до появи перших клінічних ознак проходить, як правило, від 1 місяця до 2-х років. Гельмінт мігрує під шкірою, а разом з ним і пухлинний утвір. Окрім цього хворі на дирофіляріоз можуть відчувати нудоту, слабкість, головний біль, підвищення температури тіла, однак еозинофілія не є характерною для цього захворювання.

Нерідко буває так, що посилення міграції гельмінта спричиняється дією фізіотерапевтичних методів обстеження: УВЧ, ампліпульсом, індуктотермією. З умови несвоєчасного видалення з організму гельмінт інкапсулюється, вміст капсули часто нагноюється, симулюючи клініку абсцесу чи фурункулу.

Діагностика дирофіляріозу грунтується на анамнестичних даних, виявленні та спостереженні за ворушінням збудника під шкірою або на слизових оболонках, знаходженні збудника під час оперативного втручання з розкриттям сполучнотканинних капсул, при гістологічному дослідженні зрізів нематод. Застосовують також допоміжні методи – ультразвукове дослідження, комп’ютерна діагностика, імунологічні дослідження.

Лікування дирофіляріозу передбачає фармакотерапію або хірургічне втручання (за показаннями):

- абендазол- дітям віком до 2-х років по 400мг/добу у 2 прийоми;

- мебендазол- дітям віком від 2-х років в одноразовій дозі 10мг/кг маси тіла через 1 годину після вживання їжі протягом 3-х днів; препарат приймають по 1 разовій дозі двічі на добу; через один тиждень курс антигельмінтної терапії повторюють;

- хірургічне лікування.

Як бачимо питання трансмісійних гельмінтозів, зокрема зоонозної інфекції, набуває неабиякої актуальності через велику неконтрольовану популяцію бродячих тварин (кішок, собак) в містах та селах, а також поширеність комарів переносників, особливо в теплу пору року.

До заходів профілактики гельмінтозу можна віднести особисті превентивні засоби захисту: застосування електрофумігаторів з інсектицидними таблетками або рідинами, інсектицидних спіралей, носіння щільного одягу, накидок на голові, захист вікон та дверей сітками, щільне їх замикання у літній період. Насамперед, в осередку інфекції необхідно здійснювати контроль чисельності бродячих тварин шляхом стерилізації (інфіковані тварини підлягають знищенню) або дегельмінтизації інвазованих домашніх улюбленців, уникати контакту дитини і дорослого з комарами – можливими переносниками гельмінтів.

За офіційними статистичними даними санітарно- епідеміологічних закладів, протягом 1996-2004 рр. в Україні зареєстровано близько 500 випадків дирофіляріозу серед людей, що був викликаний Dirofilaria repens. У 2002р. було виявлено вже 52 випадки захворювання, і з кожним роком ця кількість тільки зростає. Найбільше випадків зареєстровано в Київській, Запоріжській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Херсонській областях, а також в автономній республіці Крим. Джерела інфекції в жодному з випадків не були встановлені, однак усі хворі вказували на факти нападу комарів та інших членистоногих під час перебування на природі.

За даними Центральної СЕС МОЗ України, в 2004 році було зафіксовано 104 випадки зараження dirofilaria repens, із них 83 (79,8%) було виявлені у містах, 21(20,2%) – у сільських жителів. При цьому було госпіталізовано та прооперовано 53 (50,9%) осіб, амбулаторно 46 (44,3%).

Лабораторно всі виділені гельмінти, переважно самки збудника, були віднесені до виду dirofilaria repens.

Слід зазначити, що протягом усіх років не було зареєстровано жодного випадку даного захворювання в областях Західної України. Однак у жовтні 2007 року в Івано-Франківську було зафіксовано перший випадок дирофіляріозу і на Закарпатті другий.

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОІ АДМІНІСТРАЦІЇ

ОБЛАСНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ

ОБЛАСНА ІНФЕКЦІЙНА ЛІКАРНЯ

__________ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ’Я__________

(методичні рекомендації для працівників первинної медико-санітарної ланки)

м.Ужгород

Дата добавления: 2015-08-31