Тема 10. Інтерпол у боротьбі з міжнародною злочинністю

Інтернаціоналізація суспільства та породжена нею інтернаціоналізація кримінальної злочинності зі всією гостротою ставлять питання про необхідність об’єднати зусилля для боротьби з міжнародною злочинністю.

Аналізуючи передумови міжнародної співпраці в боротьбі зі злочинністю, слід чітко визначити завдання, які держави вирішують у процесі такої співпраці.

На цей час координація співпраці держав у боротьбі з міжнародною злочинністю здійснюється в межах міжнародних організацій як універсального, так і регіонального характеру.

Боротьба зі злочинністю є одним із аспектів практичної діяльності ООН. Необхідно охарактеризувати роботу в цій галузі ЕКОСОР, Секретаріату, Конгресу ООН та Комітету ООН з попередження злочинності.

Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) провадить практичну роботу по боротьбі зі злочинністю. Кількістю держав-членів Інтерпол поступається тільки ООН. При написанні контрольної роботи необхідно розкрити структуру Інтерполу, вказати його цілі та завдання, основні напрямки діяльності.

Україна — член Інтерполу. Проаналізувавши Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, слід розкрити основні напрямки співпраці нашої держави з цією міжнародною організацією.

План

1. Міжнародна співпраця в боротьбі зі злочинністю: переду­мови, завдання та правовий механізм.

2. Діяльність Інтерполу в боротьбі з міжнародною злочинні­стю: історія створення, статут, цілі та завдання.

3. Україна та Інтерпол.

Література

1. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989.
2. Бородин С.В., Ляхов Е.Г. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М: Международные отношения, 1983.
3. Дайчман Йосиф. Интерпол: Всемирная система борьбы с преступностью. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003.
4. Карпец И.И. Международная преступность. - М.: Наука, 1988.
5. Курс международного права. В 7 т. // Наука. – М., 1992. – Т.6: Отрасли международного права.
6. Меркушин В.В. Борьба с транснациональной организованной преступностью. – Минск: Амалфея, 2003.
7. Овчинский В.С. Интерпол в вопросах и ответах. – М.: ИНФРА-М, 2001.
8. Родионов К.С. Интерпол: вчера, сегодня. завтра. – М.: Международные отношения, 1990.
9. Самарин В.И. Интерпол. Международная организация уголовной полиции. – СПб: Питер, 2004.
10. Уголовная юстиция: проблеми международного сотрудничества.-М.: БЕК, 1995.
11. Про вступ України до Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України №555 від 30 вересня 1992 року // Урядовий кур’єр. – 1992. – №42-43.
12. Про Національне центральне бюро Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України № 220 від 25.03.93. // ЗП Уряду України. – 1994. – №2. – Ст.25.
13. Про затвердження Інструкції про порядок використання пра­воохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9. – С. 77-125.
14. Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №7. – С. 80-89.
15. Мельник П. В Інтерполі ми вже не новачки // Політика і час. – 1996. – №10. – С. 21-25.
16. Филатов В.П. Интерпол – международная организация криминальной полиции // Московский журнал международного права. – 1997. – №3. – С. 34-41.

Дата добавления: 2015-08-31