Агітаціяі та пропаганда у ході виборів

Парламентські вибори 2014 року проходили на тлі драматичних подій у країні. Це суттєво вплинуло на використання брудних маніпулятивних технологій. Варто сказати, що якщо в попередні роки кількість подібних прийомів “чорних” технологій лише збільшувалась, то сьогодні їх кількість зменшилась і зменшилась суттєво. Все тому, що основна увага потенційного електорату була спрямована не на самі вибори, а на фронт, бойові дії якого розгорнулись на буремному Сході. Але, це і стало причиною появи нового виду «Чорного піар”», адже з’явились “кандидати- фронтовики”, “кандидати-волонтери” та кандидати, які просто дуже “співпереживають” людям, котрі знаходяться на Донбасі. На противагу їм, з’явились піарщики, котрі, або займаються викриттям подібних міфів, або вигадками подібних міфів про інших кандидатів. Отже, піару поменшало, але він не зник зовсім. Вже за традицією, найбільше відзначились у використанні “чорного піару” кандидати-мажоритарщики. 90% порушень виникали у передвиборчих кампаніях кандидатів-мажоритарщиків, а не в загальнонаціональному масштабі. Масштаб зловживань на цих виборах, все-одно був меншим, ніж у минулі рази, так як, після Майдану та під час АТО, будь-яке порушення розглядається емоційніше. Тоді люди були впевнені, що систему змінити не вдасться. Сьогодні – навпаки. Отже, розглянемо основні випадки Чорного піару, які були офіційно зафіксовані на території України під час парламентських виборів 2014 року. Із досвіду попередніх передвиборчих кампаній – не складно згадати, що найпопулярнішим засобом завжди був підкуп виборця. І робили це у різний спосіб: від продуктових наборів, до великих сум грошей. За законодавством вважається, що якщо сума становить більше 3% мінімальної заробітної плати – це хабар. Але, навчились все проводити цілком законно. Кандидат може заключити згоду з 5000 виборцями свого міста про те, що вони є офіційними агітаторами. А агітували вони,чи ні – ніхто і ніколи не з’ясує. Арсен Аваков Міністр ВС України, у мережі Фейсбук сповістив, що “від початку виборчого процесу – була заведена 141 справа про підкуп виборців. Величезна кількість випадків Чорного піару пов’язана з тим, що проти кандидата спрямовувався потік неправдивої інформації, що дискредитувала його імідж. У Києві від партії “Свобода”, начебто від Ю. Левченка був розповсюджений білборд, напис на якому був таким: “Росія має стати цвинтарем”. Сам “свободівець”, спростовує свою причетність до таких радикальних заяв. Дуже часто траплялись випадки, де у різних регіонах, кандидатів звинувачують у тому, що вони дуже розкішно живуть, а в країні війна. Або, дуже модним стало звинувачувати кандидатів у причетності до Партії Регіонів та Віктора Януковича [1]. Деякі кандидати використовували білборди, у яких кольори та шрифт були такими ж, як і у Блока Петра Порошенко. Сам Порошенко, звісно, до таких кандидатів ніякого відношення не мав. Але, подібних випадків було багато, так як кандидати просто хотіли попіаритись на знаменитій партії. Головним “хітом сезону” – був піар на АТО. Кандидати, як могли виставляли себе у ролі захисників та героїв. Яскравим прикладом тут є Олег Ляшко. Кандидат показово відвідував зону бойових дій, роздавав допомогу і, навіть, “брав участь” у бойових діях. Поступово, обман почав викриватись. Ще одна цікава риса, що зменшилось використання адмінресурсу. Організація Опора зафіксувала випадок у Києві, коли виборцям надходив лист з пропозицією проголосувати за конкретного кандидата, підписаний директорами шкіл певного округу. Але такі випадки були поодинокі. Це перестало бути системою. Представники ENEMO вважають парламентську виборчу кампанію спокійною та зауважують, що мітинги та збори менш популярні, ніж особисте спілкування.“Виборчу кампанію у всіх частинах країни можна охарактеризувати як спокійну і помірну. Слід зазначити, що кампанія “від дверей до дверей” є основним інструментом, який використовується в межах цієї виборчої кампанії, в той час як невеликі збори і мітинги відбуваються в обмеженій кількості.

За тиждень до виборів у Приірпінні з’явилися листівки, на яких нібито Наталія Королевська пише листа про підтримку кандидата від блоку Петра Порошенка – Олександра Тигова. У тексті говориться про те, що Королевська йде від “Опозиційного блоку” й зараз підтримує чомусь Тигова, який колись балотувався на Дніпропетровщині від її партії. Це при тому, щовід“Опозиційного блоку” йшов інший кандидат – Юлія Кульчицька. Кандидат в нардепи Олександр Тигов стверджує, що це – провокація, і він до того не причетний. Його штаб вночі полював на тих, хто клеїть ці листівки, і їм таки поталанило. Молодиків передали правоохоронцям. Ті кажуть: їх просто попросили невідомі порозкидати листівки за 200 гривень. Працівники штабу Тигова стверджують, що з’ясували імена цих хлопців і переконані, що це працівники штабу кандидата в нардепи Анатолія Федорука. Але Тигов не єдиний, хто зацікавив конкурентів. Якщо йому пригадали те, що він балотувався кілька років тому від Королевської, то невідомі особи нагадали виборцям, що екс-регіонал Анатолій Федорук цього року не вийшов з ПРпід час розстрілів на Майдані. Чорний піар пішов і проти Тигова, і проти Гаврилюка. З’явилась ще одна листівка, де нібито Тигов паплюжить ім’я відомого козака Гаврилюка, над яким на морозі знущались беркутівці. Одним “пострілом” вбивають двох конкурентів. Адже, Тигов, начебто, не приховує своєім’я, паплюжачи при цьому у листівці Гаврилюка, та закликаючи голосувати за себе [4].

Отже, на відміну від попередніх років, сьогоднішній Чорний піар зазнав деяких змін. І президентські, і парламентські вибори відбувались на тлі воєнних подій, необґрунтованих звинувачень з боку Росії та надзвичайного героїзму українських солдат. Велика кількість смертей, що сталася напередодні, не могла не вплинути на відношення українців до використання Чорного піару. Воно було вкрай негативним. Тому і використовувати його треба було дуже обережно, бо маніпулювати доводилось вже не зневіреним у політиці натовпом, а людьми, котрі повірили у той факт, що об’єднавшись – можна переломити хід історії. Чорні технології використовувались відповідні і актуальні. Деякі ідеї були запозичені у російського телебачення, бо звинувачення, котрі були на грані нацизму – мали місце у деяких мажоритарних округах. Мажоритарщики залюбки писали один на одного листівки, де змальовували конкурента як: “расиста”, “терориста”, “спільника режиму Януковича”, “олігарха, що живе не по прибуткам”, тощо. Засоби голослівних звинувачень – не нові. Тематика – свіжа. Зовсім новим вважався піар з фронту. Кандидати депутати їздили в зону АТО, фотографувались із солдатами, а потім, поширювали ці фотографії всіма доступними їм засобами. Подібний піар будувався і на “допомозі” фронтовикам. Самі фронтовики не дуже помічали реальну допомогу, але на фотосесію погоджувались. Такий “воєнний піар” додавав “бали” кандидатув очах електорату. В цьому році, у політичних війнах активно приймають участь і телеканали. Звісно, що телеканали ніколи не були незалежними. А їх власник, найчастіше, є причетними до котроїсь з партій та має свої політичні орієнтації та симпатії. Одними з головних каналів, котрі грішать замовленими односторонніми матеріалами – це Інтер та ТРК Україна, котрі, схвально ставляться до Опозиційного блоку та не запрошують дві сторони, для надання вріноваженних коментарів. Така одіозна особа, як Ігор Коломойський – була підвержена низці замовлених матеріалів на телеканалі Інтер, у котрих намагаються пояснити його патріотичну позицію елементарним бажанням наживи. Причому, можливості відповісти йому надано не було. Не зважаючи на це, кількість Чорного піару була помітно меншою. Це тимчасовий фактор, але, це дозволило сьогодні провести відносно чесну гонку. Вагомим фактором став рівень політичної культури електорату, який підвищився. Такий електорат вже складно надурити. Отже,чорні технології зобов’язані бути вишуканішими.

Дата добавления: 2015-08-31