Симптоми захворювання

Прихований період захворювання протікає без виражених клінічних ознак хвороби. ІЗД найчастіше буває у молодих тварин, ІНД - у дорослих (у собак 4-14 років). Схуднення (кахексія) властива частіше ІЗД, попереднє ожиріння - ІНД. При клінічному обстеженні звертають увагу на стан печінки (гепатоз), очей (катаракта,глаукома), підшлункової залози (панкреатит), серця (мікардіодістрофія) та інших органів. Цукровий діабет має характерну клінічну симптоматику з вираженою гіперглікемією і глюкозурією. Легка форма захворювання супроводжується помірним підвищенням цукру в крові і виявленням його в сечі в невеликій концентрації. Вміст глюкози в цільній крові, взятої у хворих собак, свиней, коней натще перевищує норму (5,25-6,6ммоль / л). Ацетонові тіла в сечі при легкій формі хвороби якісної пробою не виявляються. Апетит збережений, відзначається слабкість, сухість слизових оболонок, незначна спрага. При важкій формі хвороби у тварини за доброго апетиту встановлюють схуднення, особливо при ІЗД, швидку стомлюваність, пітливість, сухість шкіри і слизових оболонок, сильну спрагу (полідипсія), часте сечовипускання з збільшенням кількості сечі в 2-3 рази і більше. Нерідко виявляють двосторонню катаракту, ослаблення зору і навіть сліпоту.[18]

Спостерігається фурункульоз, екзема, некроз кінчика хвоста, ознаки міокардіодистрофії, жирового гепатозу, ураження суглобів і т. д. Для такої форми цукрового діабету характерним є виражена гіперглікемія і глюкозурія.

Вмістглюкози в кровідосягає (12,2-16,65ммоль / л) і вище, в сечі у коней -3-8%, у собак 4-10%, у свиней до 6%.Всечівиявляютьвисокуконцентраціюацетоновихтіл (кетонурія). Запах сечісолодкуватий, щонагадує запах фруктів і ацетону. Поряд з гіперглікемією, глюкозурією при важкійформіхворобивстановлюютьзниженнярезервноїлужностікрові, підвищенняконцентрації в кровікетоновихтіл, у сечі - величини рН, нерідкоз'являєтьсябілоквнаслідокураженнянирок.

Вважають, що у здорових собак рівень цукру натще 80-120мг / л; якщо він перевищує 145мг / л - це розвинутий цукровий діабет. Якщо рівень глікемії в межах 100-125мг/ л, необхідно проводити додаткові дослідження. У крові визначають сечовину, ферменти печінки, ферменти підшлункової залози, холестерин. Проводять специфічні біохімічні дослідження: плазматичний інсулін, глікозильований гемоглобін, тест на визначення толерантності до глюкози.

Пізній цукровий діабет проявляється ознаками ураження наднирників, щитоподібної та інших ендокринних залоз, діабетичною нейропатією, патологією органів зору, шкіри, та ін.[2]

Пізнім діабетичним синдромом є нефропатія, обумовлена ​​інтеркапілярнимгломерулосклерозом. Нефропатія проявляється протеїнурією, гипоальбумінемією, гіпергаммаглобінемією, гіперліпідемією. Пізніше розвивається азотемія, підвищується в крові вміст сечовини, креатину, тобто ниркова недостатність. Ниркова недостатність супроводжується гиперкаліємією, змінами ЕКГ. Діабетична нефропатія може ускладнюватися пієлонефритом (поява в сечі мікробних тіл, лейкоцитів, підвищення рН).

Важким несприятливим синдромом цукрового діабету 1 типу є діабетична кома. Причинами можуть бути різке зменшення синтезу інсуліну, неадекватне лікування діабету, стреси, ускладнення інфекційної хворобою (чума м'ясоїдних, вірусний гепатит та ін.).

Передвісниками коми є посилення поліурії, полідипсія, анорексія, блювота. Дихання шумне, переривчасте, відчувається запах ацетону. Загальний стан різко пригнічений (ступор) або кома. Серцебиття прискорене. Поліурія, сеча має високу відносну щільність, містить багато цукру, ацетону, білка. Рівень цукру в крові на порядки підвищує допустимі норми. У крові різко підвищена концентрація сечовини, креатиніну, загального білка, гемоглобіну, лейкоцитів, знижений вміст інсуліну. [5]

При цукровому діабеті 2 типу гіперглікемія виникає не в момент захворювання, а виявляється лише при неефективності компенсаторних механізмів організму. Цукровий діабет 2 типу зароджується набагато раніше до виявлення гіперглікемії, поступово прогресує, переходячи від доклінічної стадії розвитку до клінічної.

При диференціальній діагностиці слід мати на увазі, що ниркова глюкозурія звичайно не супроводжується гіперглікемією, поліурією, спрагою і схудненням. При стресовій гіперглікемії у кішок немає поліурії, полідипсії, поза стресу вміст глюкози в крові нормальний.

РОЗДІЛ 3

Біохімічні дані, лабораторна діагностика цукрового діабету

3.1.Біохімічні методи діагностики порушень вуглеводного обміну при цукровому діабеті

Таблиця 1. Нормативи біохімічних показників крові дорослих тварин

Показники	Одиниці виміру	ВРХ	Вівці	Свині	Коні	Собаки	Коти
Цільна кров
Гемоглобін	г\л	95-125	90-135	90-120	90-140	140-230	100-140
Гематокрит	л\л	0,35-0,45	0,35-0,45	0,35-0,43	0,35-0,45	0,35-0,55	-
Глюкоза	ммоль\л	2,2-3,3	2,5-3,3	2,5-3,9	2,75-5,0	3,3-4,5	3,9-6,9
Кетонові тіла (сума)	Ммоль\л	0,4-1,3	0,17-0,52	0,08-0,44	-	-	-
Кобальт	мкмоль\л	0,5-0,85	0,5-0,85	0,42-0,85	0,42-0,85	0,42-0,85	0,42-0,85
Сироватка крові
Креатинін	мкмоль\л	70-130	80-120	100-200	100-160	70-140	80-160
Молочна кислота	Мг\100мл	9-13	9-11	9-11	5-15	13,0-29,0	16,0-30,0
Піровиноградна кислота	мкмоль\л	114-193	114-193	68-148	-	-	-
лужний резерв	Ммоль\л	19-27	20-25	18,5-23	21-27	18-14	16,4-22,0
Кальцій загальний	ммоль\л	2,25-3,13	2,4-3,13	2,5-3,25	2,5-3,5	2,25-3,13	2,0-2,7
Фосфор неорганічний	ммоль\л	1,45-2,1	1,45-2,1	1,45-2,1	1,45-1,78	1,3-2,0	1,3-2,4
Холестерол загальний	ммоль\л	1,56-3,64	1,56-3,64	1,56-3,64	1,43-2,60	3,0-6,6	1,8-2,4

3.2. Лабораторні методи діагностики порушень вуглеводного обміну

1.Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним методом.

Проби ретельно перемішують і інкубують не менше 20 хв при 37.С або 30 хв при 15–25.С. Через 5–10 хв після початку інкубації пробірки інтенсивно струшують. Після закінчення інкубації вимірюють оптичну густину дослідних і калібрувальної проб при 490–540 нм відносно робочого реактиву у 10 мл кюветах. Забарвлення проб стабільне впродовж трьох годин після закінчення інкубації при умові запобігання дії прямих сонячних променів. Розрахунок концентрації глюкози проводять за формулою: [8]

С= Едос: Екал*10

С – концентрація глюкози, ммоль/л;

Едос – оптична густина дослідної проби, од. оптичної густини;

Екал. – оптична густина калібрувальної проби, од. оптичної густини.

Нормативні значення, ммоль/л: велика рогата худоба – 2,5–3,3 (телята 4,4-4,7); вівці – 2,5–3,5; свині – 2,5–3,9; коні – 3,0–5,0; собаки – 3,3–4,5.

Клініко-діагностичне значення: в патології обміну глюкози ймовірні такі стани, як гіперглікемія й гіпоглікемія. Гіперглікемія означає збільшення концентрації глюкози в крові, порівняно з нормальним рівнем. Гіпоглікемія – це концентрація глюкози в крові нижче нормального рівня. Гіперглікемія може бути панкреатичного і позапанкреатичного (аліментарна, печінкова, гормональна, нервова) походження. Гіпоглікемія виникає за розвитку патології органів травлення, нирок, гіперінсулінемії.

2. Визначення концентрації молочної кислоти в сироватці крові заметодомБюхнера

Молочна кислота в організмі тварин є кінцевим продуктом гліколізу і глікогенолізу – анаеробних процесів окиснення глюкози та глікогену. Значна кількість молочної кислоти утворюється в м’язах, надходить у кров,переноситься до серцевого м’язів і печінки, де окиснюється і використовується як енергетичний матеріал.

Принцип методу. Молочна кислота внаслідок нагрівання з концентрованою сульфатною кислотою перетворюється на оцтовий альдегід, який у разі взаємодії з гідрохіноном утворює сполуку червоно-коричневого кольору. Концентрацію молочної кислоти визначають колориметрично на ФЕК за синього світлофільтра.

Хід визначення. Послідовність процедури визначення вмісту молочної кислоти. У дві сухі пробірки наливають по 6 мл дистильованої води. Потім у першу додають 1 мл стандартного розчину молочної кислоти, у другу 1мл сироватки кроові. У кожну пробірку для осадження білків вливають по 1мл 5 % розчину ортофосфорної кислоти, струшують та залишають на кілька хвилин, після чого відфільтровують.До фільтратів додають по 1мл 10% міді сульфату та по 0, 5 г кальцію гідроксиду. Проби перемішують скляними паличками, через 5 хв відфільтровують. Переносять по 1 мл фільтрату в пробірки з притертими корками, додають по 0,1 мл 10% розчину міді сульфату та по 4 мл концентрованої соляної кислоти. Розміщають їх на киплячу водяну банб на 1, 5 хв Вносять по 0,1мл 20% розчину гідро холіну, добре перемішують і кип’ятять 15 хв.Пробірки охолоджують та колориметрують при довжині хвилі 590 нм в кюветах на 5 мм. Концентрацію молочної кислоти розраховують за формулою:

С=(Сст*Едосл):Ест

С – концентрація молочної кислоти в сироватці крові, ммоль/ л;

Сст. – концентрація молочної кислоти в стандартному розчині (19,98 ммоль/л);

Ест.– оптична густина стандартного розчину молочної кислоти;

Едосл – оптична густина дослідної проби

Норма, ммоль л:ВРХ 0,56-2,22; коні 1,11-1, 78; вівці-1,01-1,33.

Клініко-діагностичне значення

Збільшення вмісту молочної кислоти може бути при інтенсивній м’язовій роботі за короткий проміжок часу без достатнього надходження кисню.Спостерігають збільшення вмісту молочної кислоти при гострому гнійному ураженні тканин, важкій анемії. Тетанії, правці, гіпоксії, зв’язаній із серцевою та легеневою недостатністю,злоякісних новоутвореннях, захворюваннях печінки (гострому гепатиті, цирозі, цукровому діабеті, нирковій недостатності, гострому септичному ендокардиті та лейкозі).

Для більшості з вказаних станів (лактатоцидоз) характерне збільшення співвідношення лактат/піруват, найчастіше становить 10: 1.[8]

3. Визначення концентрації піровиноградної кислоти в сечі колориметричним методом

Піровиноградна кислота – один із центральних метаболітів вуглеводного обміну. Визначення її кількості в плазмі крові та сечі широко використовують з діагностичною метою в клінічній практиці.

Принцип методу. Піровиноградна кислота з 2,4-динітрофенілгідразином (2,4-ДНФГ) у лужному середовищі утворює 2,4-динітрофенілгідразони піровиноградної кислоти коричнево-червоного забарвлення, інтенсивність якого пропорційна концентрації піровиноградної кислоти і визначається колориметрично.

Хід роботи. Беруть дві пробірки, в одну наливають 0,1 мл сечі, у другу-0,1 млпіровиноградно-кислого натрію, потім в обидві пробірки доливають по 0,9 млдистильованої води. Після цього вміщують по 0, 5 мл 0, 1% 2,4-ДНФГ, змішують і на 20 хв ставлять в темне місце. Пізніше додають по 1 мл12% розчину натрію гідроксиду і через 10 хвколориметрують проти контролю (води) при синьому світлофільтрі (440 нм) у 5 мм кюветах.

Концентрацію піровиноградної кислоту вираховують за формулою:

С=(Сст*Едосл*V): (Ест*а)

Сст. – концентрація стандартного розчину піровиноградної кислоти (56,8 мкмоль/л); Сдосл. – концентрація піровиноградної кислоти у сечі, мг/добу; Едосл. – оптична густина досліджуваної проби;

Ест. – оптична густина стандарту.

Клініко-діагностичне значення. Вміст піровиноградної кислоти у крові (разом з молочною кислотою) підвищується під час посиленої м’язової роботи, а також при деяких патологічних станах, що супроводжуються судомами (тетанія, правець). Збільшення виділення піровиноградної кислоти із сечею спостерігається при В1-гіповітамінозах, серцевій недостатності, токсикозах, захворюваннях печінки, інсулінозалежному цукровому діабеті, діабетичному кетоацидозі, дихальному алкалозі, уремії, а також після введення камфори, стрихніну і адреналіну. До збільшення вмісту піровиноградної кислоти призводить токсична дія ацетилсаліцилової кислоти, отруєння ртуттю, арсеном і сурмою. Вміст піровиноградної кислоти різко підвищується у спинномозковій рідині при травматичних захворюваннях ЦНС, запальних процесах (менінгіт, абсцес мозку). Під впливом наркозу рівень піровиноградної кислоти у крові дещо знижується. Усі фактори, які зумовлюють збільшення її концентрації, як правило, призводять до збільшення рівня молочної кислоти. Отже, основною причиною накопичення в крові піровиноградної та молочної кислот є порушення їх наступного ферментативного перетворення на звичайні продукти розпаду внаслідок різних причин.

Визначення вмісту глюкози в сечі

У сечі здорових тварин містяться сліди глюкози, які не виявляються хімічними реакціями, що застосовуються в лабораторіях, а тому сечу прийнято вважати вільною від глюкози та інших цукрів. Уміст глюкози слід визначати відразу після одержання сечі, оскільки за зберігання проб при кімнатній температурі під дією ферментів мікроорганізмів і грибів відбувається ферментативне зброджування вуглеводів. Серед усіх цукрів сечі найбільш важливе значення має вміст глюкози, оскільки інші вуглеводи в ній містяться в незначній кількості. Уміст глюкози досліджують якісними і кількісними пробами. Для експрес-аналізу використовують індикаторні смужки. Якісні пробиґрунтуються на відновлювальних властивостях глюкози. Це проби Бенедикта, Гайнеса, Ніляндера, Фелінга та ін. Якісні реакції визначення глюкози в сечі [12]

Дата добавления: 2015-08-31