Функції та компетенція трудових колективів

У правовому регулюванні праці в україні

Правова характеристика РОЛІ трудових колективів

Розділ 3

Трудовий колектив – соціальна спільність людей, об`єднана спільною трудовою діяльністю. Звичайно, трудовий колектив володіє, з одного боку, певною єдністю, а з іншого – об`єднує соціально неоднорідні групи людей фізичної та розумової праці, організаторської та виконавчої, кваліфікованої та некваліфікованої, різні демографічні групи за статтю та віком та ін. При цьому доводиться враховувати, що у виробничому колективі сучасна людина не тільки працює, а й реалізує інші свої потреби: соціальні, побутові, культурні, рекреаційні. І чим більш розвинений виробничий колектив, ніж досвідченішим його керівництво, тим більше різних функцій він реалізує.

У вітчизняній літературі для розрізнення трудових колективів є два найважливіших соціально-економічних критерії: форма власності та основні види суспільної праці. Відповідно до першого критерію раніше виокремлювали тільки два типи трудових колективів: ті, що базуються на державній власності; ті, що базуються на колгоспно-кооперативній власності. У ході економічної реформи до попереднього додалися нові типи: створені на колективній (викупленій у держави) власності; ті, що спираються на власність, орендовану у держави чи кооперативу; трудові колективи приватних підприємств [7].

Виходячи зі специфіки трудової діяльності, у матеріальній сфері зазвичай розрізняють промислові, сільськогосподарські, будівельні та інші трудові колективи. У нематеріальній сфері — трудові колективи закладів торгівлі, комунально-побутового обслуговування, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, культури, освіти та ін. На основі другого критерію розрізняють колективи, що діють у сфері матеріального виробництва, і колективи, що діють в інших сферах — обслуговування, духовного виробництва та ін. Особливе становище займають трудові наукові колективи. З одного боку, вони належать до сфери духовного виробництва, а з другого — прямо чи побічно можуть бути пов'язані з матеріальною сферою.

Крім розглянутих основних критеріїв типологізації трудових колективів, використовуються додаткові ознаки їхніх відмінностей:

1. За рівнем розвитку: колектив, що формується; сформований трудовий колектив; колектив, який перебуває на стадії реорганізації.

2. За розмірами: великий трудовий колектив (промислове об'єднання); середній колектив; невеликий колектив (до 100 осіб). (Середньостатистичний колектив у промисловості на початок 1990-х років складався із 700-800 осіб.)

3. За організаційними зв'язками: основний колектив (об'єднує всіх працівників підприємства); вторинний, або проміжний, колектив (працівники цеху, відділу); первинний колектив (бригада) [15].

Характерні для цих типів колективів відмінності криються не тільки в неоднакових масштабах впливу на особистість та обсягах діяльності, а й у неоднаковій концентрації зусиль на виконання тієї чи іншої функції. Так, первинний трудовий колектив являє собою об'єднання людей, що спільно виконують загальне виробниче завдання в процесі безпосередніх особистих контактів. Вторинний (проміжний) колектив (цеху, дільниці, підрозділу) містить кілька первинних колективів, які зв'язані між собою єдиним технологічним процесом (напрямом, сферою діяльності) і об'єднані єдиними органами управління. Основний трудовий колектив (підприємства, об'єднання, установи) являє собою єдність первинних і проміжних колективів, пов'язаних спільністю стратегічних цілей і єдиним керівництвом.

4. За часом існування: довгостроковий колектив — більш як 10 років; тимчасовий із середньою тривалістю діяльності — від 1 року до 10 років; тимчасовий колектив — від 2 місяців до 1 року (колектив сезонних робітників). Часовий показник, що відбиває заданий термін їхнього існування, багато в чому визначає цілі трудового колективу, позначається на функціонуванні всіх типів структур і насамперед — на соціально-психологічній структурі.

5. За стабільністю складу: постійний; мішаний колектив (колектив вузу: викладацький склад — постійний, а студентський контингент — тимчасовий) [28].

У ст. 65 Господарського кодексу встановлено, що повноваження трудових колективів визначаються відповідно до вимог цього кодексу та законодавства про окремі види підприємств. Отже, можна говорити про види трудового колективу залежно від виду та організаційної форми підприємства [19]. У законах чітко виокремлюються два підходи щодо визначення видів трудового колективу. Згідно з першим підходом розрізняють: а) єдиний тру­довий колектив підприємства; б) трудовий колектив цеху, відділу, дільниці, бригади та інших підрозділів [16].

Другий підхід характеризує повноваження само­врядування трудових колективів і поділяє їх на такі: а) трудовий колектив підприємства з правом найман­ня робочої сили; б) трудовий колектив, у якому частка державного майна перевищує 50% (повнова­женнями такого колективу є внесення змін чи допов­нень до статуту підприємства, визначення умов най­мання керівника, виокремлення зі складу підприємст­ва структурних підрозділів для створення підприємства); в)трудовий колектив на правах співвласника за умови часткового викупу майна під­приємства; г) трудовий колектив як колективний власник після повного викупу майна підприємства [32].

Розрізняють трудовий колектив всього підприємства, установи, організації та колективи структурних підрозділів цехів, відділів, факультетів., тобто окремих частин підприємства, установи, організації. Повноваження трудового колективу кожного з перелічених видів мають певні особливості, які виражаються в обсязі прав, переважно стосовно участі у розподілі прибутку та його використанні на соціальні потреби колективу.

Дата добавления: 2015-08-31