Розробка креслення поковки

Розробка креслення поковки с важливим етапом при розробці технології гарячого штампування. Креслення поковки служить основою при конструюванні штампа.

Розробку креслення поковки починають з комплексного аналізу, який включає оцінку розмірів та геометрії деталі, технічних умов на її виготовлення, матеріалу деталі, потрібної кількості деталей. Необхідно враховувати майбутню орієнтацію волокон в поковці, яка б забезпечувала підвищення міцності окремих елементів деталі. Габаритні розміри деталі дозволяють орієнтовно оцінити габарити поковки.

Розробка креслення поковки здійснюється згідно з ГОСТ 7505-89 [і] в такій послідовності:

1) встановити площину роз’єму штампа;

2) орієнтовно визначити масу поковки за масою деталі з врахуванням наближеної маси припусків та напусків для того, щоб можна було користуватись таблицями стандарту;

3) призначити припуски на механічну обробку, допуски та ковальські напуски;

4) встановити штампувальні уклони, побудувати лінію роз’єму;

5) встановити зовнішні та внутрішні радіуси заокруглень;

6) вибрати конструкцію наміткі отвору з перемичкою під прошивання (для деталей з отворами);

7) визначити точну масу поковки з врахуванням 0,5 позитивного (верхнього) граничного відхилення для зовнішніх розмірів та 0,5 від’ємного (нижнього) відхилення для внутрішніх розмірів (отвори чи порожнини).

Вихідними даними для конструювання креслення поковки є:

- креслення деталі;.

- тип ковальсько-пресової машини

- технологічні вимоги до якості поковки.

Вибір площини роз 'єму

У відкритих штампах в цій площині розміщують облойну канавку, яка заповнюється металом при витисненні його з порожнини рівчака. Цей надлишок металу утворює облойний заусенець.

Площину роз’єму (рис. 3.2) вибирають з врахуванням таких умов:

1) поковка має вільно видалятись з верхньої та нижньої частин штампу, для чого роз’єм штампу розміщують в площині січення поковки з найбільшим периметром (див. рис. А І, а, додатка А);

2) взаємне розташування поверхні роз’єму та поковки повинно виключити порожнини (піднутрини) на бічних поверхнях поковки;

3) рівчаки орієнтуються таким чином, щоб їх заповнення здійснювалось за рахунок осадки, а не видавлювання, при цьому порожнини під тонкі високі ребра, бобишкі та напливи необхідно розміщувати у верхній половині штампу;

4) доцільно, щоб поверхня роз’єму перетиналась вертикальними твірними поковки, що спрощує контроль зміщення частин штампу (див. рис. А1, б, додатка А);

5) розміщення плошини роз’єму повинно дозволити виконати намітку під пробивання отвору (див. рис. А1, г, додаток А);

6) при неплоскій поверхні роз’єму горизонтальні зсуваючі зусилля компенсують замками та контрзамками (див. рис. А1, д, додатка А), направляючими колонками, симетричним розміщенням двох неплоских поковок або поворотом неплоскої (зігнутої) поковки таким чином, щоб кінці її розмішувались па одному рівні.

В штампах ГКМ існує дві площини роз’єму: одна між пуансонами та матрицями (головна площина), друга - між матрицями. Головна площина роз’єму може мати три положення, при яких поковка остаточно формується лише в матриці, лише в пуансоні та частково в матриці і частково в пуансоні.

Рис. 3.2. Схема положення поверхні роз’єму.

Дата добавления: 2015-08-31