Становлення та розвиток професійних інтересів старшокласників в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених

Життя кожної людини невіддільне від необхідності постійної реалізації її найрізноманітніших інтересів. Проблеми виникнення інтересів, їх розвитку, вдосконалення та використання завжди були і надалі залишаються актуальною в науці та психолого-педагогічній практиці. Тому особлива роль відводиться сучасній загальноосвітній школі у підготовці майбутніх спеціалістів, формування в учнів старших класів інтересу до конкретного виду професійної діяльності.

У філософській інтерпретації інтерес розглядається як об'єктивно зумовлений мотив діяльності суб'єкта, у якому виділяється чотири основних параметри: соціальний стан (статус) суб'єкта чи сукупність його практичних зв'язків із суспільством; ступінь усвідомлення цього стану, що має широку варіацію від неповного розуміння до чіткого усвідомлення; мотиви діяльності, спрямовані на визначення об'єкта інтересу; сама дія як утвердження суб'єкта в реальності [5].

У психолого-педагогічній літературі (сюди можна віднести роботи психологів: Б.Г.Ананьєва, М.Ф.Бєляєва, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Л.А.Гордона, Г.С.Костюка, М.Д.Левітова, В.М.Мясищева, К.К.Платонова, С.Л.Рубінштейна, Б.М.Теплова; педагогів: О.П.Архіпова, Н.О.Бєляєва, В.Г.Іванова, Т.К.Панкратова, Г.О.Фортунатова, Г.І.Щукіної, Ю.В.Шарова) розвиток інтересу до певного виду трудової діяльності розглядається як динамічний багатоплановий процес, що впливає на різноманітність підходів до визначення його сутності.

Аналіз робіт з проблеми інтересу дозволяє зробити висновок про те, що інтерес є системним утворенням, що визначається сукупністю різних параметрів, які відрізняються за змістом, характером, видом, рівнями та характеризуються якісними етапами свого розвитку.

У роботах В.М.М'ясищева, В.Г.Іванова, О.Г.Ковальова виділено такі риси інтересу як прагнення та переживання; у роботах С.Л.Рубінштейна - ставлення та увага; у роботах A.А.Фортунатова розкрито пізнавальний аспект потреб; інтерес як спрямованість особистості розглядали Л.І.Божович та Н.Г.Морозова; як загальну спрямованість особистості - М.Ф.Бєляєв; як дослідницьку мотивацію - А.В.Петровський; як вторинну потребу - Б.І.Додонов.

.]3[У сукупності своїх визначальних рис інтерес розглядається як вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до певних видів діяльності, які мають важливе значення для людини. Таким чином, інтерес займає проміжне місце у системі потребнісних ставлень людини до навколишньої дійсності. Виникаючи на основі бажання, потягу до певного виду діяльності, інтерес у процесі свого розвитку може перерости у стійку особистісну потребу, в активне, діяльне ставлення до неї, і навіть у схильність до визначеної діяльності

Характеризуючи активність особистості як показник сформованості інтересу, та диференціюючи його на інтереси слабкої і високої активності, Т.Г.Єгоров зо.]4[крема акцентує увагу на тому, що власне інтерес має переважно споглядальний характер, а ступінь високої активності характеризується спонуканням до дії

Аналізуючи проблему виникнення та еволюції інтересів, В.О.Онищук виділяє чотири основні етапи його розвитку.

.]15[Перший етап – зацікавленість, найелементарніший інтерес, що виникає за певних обставин, але при зміні ситуації може швидко зникнути. Цей етап розвитку інтересу пов'язаний з новизною предмета який не має особливого значення в даний час для певної особистості. Наступний етап – допитливість, являє собою стан, який характеризується прагненням проникнути за межі побаченого і спонукає людину розширити свої знання про даний предмет чи явище. Цей етап розвитку інтересу характеризується такими емоціями як здивування, почуттям радощів відкриття нового. Пізнавальність дослідник визначає як стан розвитку інтересу, пов'язаний з намаганням людини самостійно розв'язати проблемну ситуацію, проникнути в сутність предмета чи явища, встановити закономірності його розвитку. Останнім етапом розвитку інтересів у школярів В.О.Онищук вважає конструктивну творчість. Автор визначає її як етап розвитку інтересу, що характеризується спрямованістю учнів не лише на глибоке засвоєння знань, опанування теоретичними основами проблеми, але й прагненням застосувати здобуті знання у практичній діяльності

Аналізуючи проблему формування інтересу з позицій психолого-педагогічної науки ми виходимо з того, що інтерес має подвійну природу, оскільки він являє собою стан, який рефлектується у свідомості, і водночас є свідомістю, яка трансформується у дію. Іншими словами інтерес є єдністю вираження внутрішньої сутності суб'єкта і відображення об'єктивних предметів і явищ оточуючої дійсності.

Аналіз розвитку інтересів учнів як лонгітюдного процесу дозволяє стверджувати, що інтерес до певного виду діяльності відображає певний рівень розвитку схильностей учнів. Це повинно враховуватися у процесі формування у старшокласників інтересу до визначеного виду професійної діяльності. Для того, щоб інтереси детермінували певну діяльність, пов'язану з предметом інтересу, крім схильностей потрібна наявність відчутних стимулів і мотивів діяльності. Зацікавленість людини має місце, коли під впливом стимулів і мотивів відбувається реалізація її інтересів.

.]1, 17[Інтерес є одним із структурних компонентів загальнолюдської культури, яка за Л.С.Виготським визначається як продукт соціального життя та суспільної діяльності людини, і тому сама постановка проблеми культурного розвитку поведінки вже вводить нас в соціальний план розвитку. Мова йде про те, що інтерес не може бути обмежений якоюсь однією рисою характеру індивіда. Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людей тощо. Тому інтерес ми розглядаємо у тісному зв'язку з іншими якостями особистості, в першу чергу - з її схильностями і здібностями. Спонукаючи особистість до відповідної діяльності, інтерес породжує схильність і стає одним з елементів її структури. Наявність інтересу до певної діяльності стимулює розвиток здібностей, які є однією з необхідних умов успішної роботи в обраному виді діяльності

.]5[Ряд дослідників (Т.Л.Бухаріна, М.О.Збарський, В.Г.Іванов та ін.), аналізуючи взаємозв'язок інтересу з іншими психічними процесами, вказують на те, що його вплив на схильності і здібності людини як правило є позитивним. Це надає їм підстави стверджувати, що інтерес служить джерелом активізації, провідним мотивом діяльності. Активізація діяльності є першою та найближчою формою впливу інтересу на особистість. Тому інтереси можуть бути активним і достатньо дієвим інструментом успішної діяльності, у тому числі і професійної

С.П.Крягжде розробив інструментальну концепцію професійних інтересів. Проаналізувавши основні підходи до поняття „інтерес", він зокрема виявив їх спільну основу, а саме - стимуляцію вибіркової активності; вказав на вплив вроджених передумов здібностей на розвиток адекватного їм інтересу. Таким чином, на думку С.П.Крягжде, для виникнення інтересів суттєве значення має перший його етап – виникнення ситуативного інтересу. В подальшому, вже в процесі діяльності інтерес підтримується як наявністю передумов здібностей, так і зовнішнім стимулюванням.

Дослідник обгрунтував та експериментально перевірив ряд психолого-педагогічних умов, реалізація яких сприє посиленню інтересу: а) емоційного підкріплення, оскільки переживання задоволення є основною внутрішньою стимулюючою силою; б) надання істотної, особисто важко доступної індивіду інформації про об'єкт інтересу; в) перевірки наявності передумов здібностей до діяльності, що є об'єктом інтересу; г) формування свідомого ставлення до суспільної й особистої значимості переходу на вищий рівень інтересу, цілком достатній для обгрунтованого професійного самовизначення [12].

Слід зазначити, що аналізуючи концепцію С.П.Крягжде, ми не можемо погодитися з тим її положенням, що професійний інтерес ототожнюється автором з професійною спрямованістю. Аналіз досліджень структури особистості за А.Г.Ковальовим та К.К.Платоновим дозволяє прийти до висновку, що хоча інтерес і входить до однієї з підструктур особистості, а саме – її спрямованості, але не є її единим провідним компонентом. В роботах А.П.Сейтешева, А.П.Шавіра та інших дослідників проблем професійної спрямованості, інтерес розглядається в якості однієї з провідних, але все ж таки лише складових професійної спрямованості.

.]30[Розкриваючи специфічність інтересу як компоненту спрямованості особистості, С.Л.Рубінштейн відмічає його своєрідність, яка полягає у зосередженні на певному предметі думок, помислів особи, виникнення прагнення ближче ознайомитись з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи з поля зору. Вчений підкреслює двобічність характеру інтересу. „Інтерес - пише він, - набуває характеру двобічного відношення. Якщо мене цікавить який-небудь предмет, це значить, що даний предмет для мене цікавий"

.]3[У своїх дослідженнях М.Ф.Добринін, розглядаючи проблему виховання в учнів інтересу, виходить з позиції цілісності особистості. Він підкреслює, що інтерес не відноситься до певної окремої сфери особистості, а є синтетичним утворенням, тобто включає в себе розумову діяльність, почуття, волю тощо

.]4[Стосовно структури інтересу, такої ж позиції дотримуються Н.О.Бєляєва, Т.Г.Єгоров, М.Д.Левітов, О.І.Киричук та інші дослідники. При цьому Т.Г.Єгоров вважає, що інтерес - це ставлення особистості до предметів, явищ життя, яке характеризується емоційним забарвленням і прагненням пізнати ці предмети і явища

Таким чином, проведений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що інтерес має складну психологічну структуру, чим обумовлено значення його впливу на розвиток особистості людини, в першу чергу - на її активність. Його не можна віднести до окремих психічних процесів. Інтерес можна визначити, насамперед, як емоційно забарвлене ставлення особистості до предметів і явищ навколишньої дійсності, як спрямованість людини на певний об'єкт чи певний вид діяльності (у тому числі професійної), обумовлену позитивним ставленням до такого об'єкту чи виду діяльності.

В.І.Іванов пропонує класифікувати інтереси за об'єктами та видами діяльності, за ступенем розвитку того чи іншого інтересу. За першою ознакою він виокремлює інтереси професійні, суспільно-політичні, інтелектуальні, естетичні, спортивні. За другою ознакою автор розрізняє інтерес-захоплення, ізольований, частковий, вузький, широкий, узагальнений, неконцентрований, глибокий, спеціалізований та індивідуальний інтереси.

Охоплюючи всі сторони діяльності особистості, інтереси можуть бути дуже різноманітними. Перш за все вони відрізняються за своїм змістом, оскільки належать до різних галузей пізнання та діяльності: інтерес до математики, хімії історії і таке інше; інтереси наукові, спортивні, музичні тощо. Крім того інтереси розрізняють за якісними психологічними характеристиками: дієві – не дієві, стійкі – не стійкі, глибокі – поверхневі, активні – пасивні, безпосередні – опосередковані, сильні – слабі [4].

Кількість об'єктів (предметів, явищ, видів діяльності тощо), які викликають у людини інтерес, характеризуються його об'ємом. Проте, із множини інтересів в залежності від ряду факторів, в тому числі – вікових особливостей розвитку особистості, виділяється центральний інтерес та провідні інтереси в окремих видах її діяльності. Так, період навчання у старших класах співпадає за часом з виникненням перед школярами проблеми подальшого життєвого, зокрема – професійного шляху.

Вибір професії передбачає проходження певних етапів вікового розвитку, який полягає у переході від безпосереднього, імпульсивного прийняття відповідного рішення до вибору, що базується на співставленні сукупності значущих зовнішніх та внутрішніх факторів [9, 13].

Зміни психологічних аспектів у процесі вибору професії обумовлені не лише розвитком та становленням особистості учня, але й зміною його соціального статусу. В старших класах для більшості учнів проблема вибору майбутньої професії вже набуває актуальності та соціальної значущості: наближається закінчення навчання, постає питання про визначення свого місця в суспільстві, зокрема в трудовій діяльності. При цьому, такі дослідники як С.П.Крягжде, Є.М.Павлютенков, Д.О.Тхоржевський, Є.О.Фарапонова, П.А.Шавір та інші вважають, що вибір старшокласниками майбутньої професії в багатому визначається особливостями розвитку їх професійних інтересів.

.]5, 14[Для визначення теоретичних підходів до сутності професійних інтересів та їх функціональної природи необхідно виявити динаміку розвитку інтересу. Такі дослідники як Є.Я.Буркіна, А.Г.Здравомислов, Н.В.Іванчук вважають інтерес об'єктивно-суб'єктивною категорією, яка фіксує перехід із сфери буття в сферу свідомості. На їх думку, інтерес охоплює перехід об'єктивного в суб'єктивне, а суб'єктивного - в поведінкові акти. Розширення кола інтересів є обов'язковою умовою розвитку особистості і формою прояву її духовності. Інтерес являє собою динамічний аспект свідомості людини, що перетворює знання про об'єкт в прагнення оволодіти ним

.]20[Як стверджує С.Л.Рубінштейн, формування інтересу здійснюється від мало усвідомленої емоційної привабливості до усвідомлення об'єктивної значимості. Він вважає, що чим вище рівень свідомості, тим більшу роль в інтересі грає усвідомлення об'єктивної значимості тих завдань, у які в своїй свідомій діяльності включається людина. При цьому автор відмічає обов'язковість емоційного забарвлення інтересу, без якого втрачається його специфіка

.]26[Велике значення має обґрунтована Г.І.Щукіною диференціація інтересу в основу якої покладено зв'язок пізнавальних інтересів з рівнем знань учнів. Вона виділяє три групи інтересів - аморфні, широкі та стрижневі. Аморфні інтереси характеризуються невизначеністю привабливості предмета, відсутністю прагнення поглибити свої знання і вийти за межі шкільного навчання; широкі - прагнення учнів до вирішення пізнавальних задач, які охоплюють широке коло знань, що виходять за рамки шкільних програм та відзначаються бажанням оволодіти цими знаннями; стрижневі - цілеспрямованістю особистості і відносно вузькою спрямованістю на предмет поряд з високою активністю і практичною діяльністю. Стрижневий інтерес є визначальним, оскільки виступає у ролі провідного мотиву і може впливати на спрямованість особистості

Необхідність подальшого розширення досліджень проблем пізнавального інтересу у професійному виборі пояснюється тим, що в сучасних умовах для більшості школярів характерним є неусвідомлення і нестійкість інтересів, схильність до репродуктивної діяльності, відсутня ініціативність та прагнення до особистих досягнень. Це негативно позначається на особистих досягненнях у навчанні та самовизначенні, у тому числі професійному. Низький рівень пізнавальних інтересів учнів можна пояснити одночасною дією багатьох інтересів.

Аналіз психологічних та педагогічних досліджень показує, що пізнавальний інтерес учнів залежить від таких показників: рівня та якості їх загальних знань; сформованості способів розумової діяльності; ставлення учнів до вчителів; ставлення учнів до конкретного предмета, що вивчається тощо.

На інтерес як динамічну категорію, у процесі розвитку якого підвищується його стійкість, вказує Н.М.Бібік. З ситуативного, випадкового, обмеженого окремими емоційними реакціями на конкретну ситуацію, він стає стабільним, змінюється його глибина: від інтересу до яскравого предмета, об'єкта, факту - до глибинних знань, які відбивають зв'язки і відношення.

Отже, вчені розглядають інтерес як категорію динамічну і таку, що розвивається поетапно. На низькому рівні його сформованості переважає емоційність. У процесі розвитку він може включати усвідомлення об'єктів і явищ дійсності, збагачуватися інтелектуальною діяльністю, ставати активним, набуваючи діяльнісного характеру.

Проблемі формування в учнів інтересу до різних професій присвячено ряд дисертаційних досліджень. Так, Б.Т.Барабаш та Р.І.Гарбич досліджували проблему формування в учнів інтересу до сільськогосподарської праці та механізаторських професій. Проблеми виховання інтересу до робітничих професій в умовах неповної середньої школи досліджувалися Г.Ф.Георгієвим. Проблема формування в учнів інтересу до технічних професій в процесі трудового навчання аналізувалась О.В.Осиповим. Шляхи формування стійкого інтересу до праці в сфері матеріального виробництва висвітлені в результатах дослідження Є.П.Герасимчука. Формування в учнів інтересу до навчально-дослідницької роботи розглядається в працях І.А.Кравцової.

Слід зазначити, що на об'єктивний взаємозв'язок пізнавальних та професійних інтересів вказує багато дослідників. Згідно з результатами досліджень М.А.Хомутової, пізнавальний інтерес тісно пов'язаний з професійним. На те, що домінуючий пізнавальний інтерес є основою професійного, вказують у своїх роботах В.Ф.Сахаров, Н.К.Степанкова, Г.І.Щукіна. Про те, що і навчальні інтереси пов'язані з вибором конкретної професії, говориться в дослідженнях Л.В.Ботякової, А.Є.Голомштока, Л.А.Йовайши, М.Д.Левітова.

Інтерес до певної сфери діяльності є по суті професійним інтересом. В основі професійних інтересів старшокласників лежать потреби, мотиви, здібності, які при правильно організованому навчально-виховному процесі з врахуванням впливу соціального оточення дозволяють всебічно розвивати особистість учня, створюють передумови для оволодіння ним комплексом знань, умінь та навичок, необхідних для оволодіння майбутньою професією.

Професійний інтерес як зацікавленість конкретною професією визначається вченими як у певній мірі усвідомлений мотив; як спрямованість особистості на визначений вид діяльності; як власне інтерес до бажаного виду діяльності; як ставлення особистості до професії; як ставлення особистості до конкретного виду чи роду діяльності.

.]14[Значно ширше визначення професійного інтересу дає З.С.Нечипорук. Вона розглядає професійний інтерес як одну із властивостей особистості, яка характеризує не лише позитивне ставлення людини до певного виду трудової діяльності, але й її спрямованість на певну діяльність. Інтерес до тієї чи іншої професії спонукає людину глибше ознайомитися з технікою та технологією відповідного виробництва, з його суспільним значенням, перспективами розвитку і т.ін.

Досліджуючи мотиви вибору учнями майбутньої професії, Є.М.Павлютенков визначив, що усвідомлені потреби при виборі майбутньої професії породжують відповідні інтереси, що знаходяться в основі діяльності, спрямованої на здійснення всього комплексу мотивації. Дослідник вважав, що потреби виступають у виді основи формування інтересів; ціннісні орієнтації – у вигляді основного змісту цих інтересів; мотиви діяльності - у якості різновидів інтересу.

Проте, Є.М.Павлютенков зазначав, що взаємодія мотивів з інтересами особистості має свою специфіку, і не всякий інтерес може служити психологічною основою мотиву і заснованого на ньому вибору професії. Зокрема він вказує, що у практиці нерідко доводиться зустрічатися з так званим ситуативним інтересом, для якого є характерним позитивне ставлення до певних професій, коли вони представляються у формі, що приваблює мимовільну увагу школяра. При цьому учень не застосовує вольових зусиль для пошуків, спрямованих на пізнання даної професії [15].

Проблема динаміки становлення професійного інтересу займає значне місце в наукових дослідженнях. Аналіз наукової літератури дозволяє визначити таку динаміку розвитку інтересу: зацікавленість допитливість пізнання дія. Є й інші підходи до структури динаміки розвитку професійного інтересу, але всі вони звертають увагу на поетапний характер його виникнення, розвитку і результату.

.]27[На три групи за рівнем розвитку професійних інтересів поділив старшокласників А.Ф.Есаулов. До першої він відносить учнів з яскраво вираженим професійним інтересом. Для них характерне гармонійне поєднання навчальної діяльності та позашкільних занять, практичне знайомство із вибраною професією. У другу групу входять учні із яскраво вираженим, але недостатньо стійким професійним інтересом. У третю групу входять учні з недиференційованим та нестійким інтересом, мало пов'язаним з позашкільними заняттями

Психологічні особливості та індивідуальні прояви психічних процесів знаходять в інтересі своє відображення. Вказані процеси значною мірою визначають його структуру та компоненти. Проте, різні автори не мають єдиної думки щодо структури інтересу. Так, за Б.Ф.Афанасьєвим, до професійного інтересу входять емоційний та пізнавальний компоненти. Професійний інтерес як інтерес до майбутньої чи наявної професійної діяльності розглядався ним як вибіркове емоційне і пізнавальне ставлення, і як спрямованість особистості, яка виражається у прагненні до певної діяльності, до практичного оволодіння професією.

.]14[На присутність емоційного та пізнавального компонентів у структурі професійного інтересу вказують Т.Л.Бухаріна та В.В.Кревневач, а З.С.Нечипорук у професійних інтересах учнів поєднує емоційний та вольовий компоненти. До емоційного компоненту інтересу деякі дослідники відносять переживання привабливості професії (захоплення відповідною діяльністю, почуття виявленої радості від передбачення майбутнього успіху в роботі). Вольовий же компонент виявляється в бажанні ознайомитись з конкретною професією, у прагненні оволодіти знаннями, уміннями та навичками, які потрібні для майбутньої діяльності

Варто відзначити неоднозначність природи професійного інтересу. Прийнято розрізняти інтереси до самого процесу діяльності, що передбачає оволодіння певними знаннями і інтереси до результатів діяльності, точніше - набуття професії. Педагогічне обґрунтування процесу розвитку інтересу до певного виду діяльності передбачає, що його цілеспрямоване формування можливе лише при всебічному врахуванні об'єктивних умов і факторів організації навчально-виховного процесу.

На нашу думку, для формування у старшокласників інтересу до відповідної сфери діяльності необхідно створити умови для пролонгованого педагогічного впливу на учнів. Іншими словами, розвиток професійних інтересів слід здійснювати на основі формування відповідних пізнавальних інтересів. Актуальним при цьому є поєднання урочної та позаурочної форм навчально-виховної роботи з учнями через диференціацію та індивідуалізацію їх навчання. Оскільки будь який навчальний предмет має певні можливості для формування професійних інтересів учнів, то роботу з формування в учнів пізнавальних та професійних інтересів варто здійснювати у контексті вивчення конкретних навчальних предметів. В той же час, в учнів старших класів розвивається підвищений інтерес до самопізнання, до життєвих перспектив, моральних оцінок. Старшокласники починають віддавати перевагу певним навчальним предметам.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що поєднання пізнавального та професійного інтересів сприятиме усвідомленому вибору професії. При цьому рівні сформованості професійних інтересів визначаються стійкістю та активністю особистості, але кожному рівню відповідають певні показники. Спільними в різних класифікаціях є відповідність названих нами показників трьом компонентам інтересу: мотиваційному, пізнавальному та вольовому.

Дата добавления: 2015-08-31