Визначення потужності приєднань

Вступ

Одним з найважливіших елементів системи електропостачання є електричні станції та підстанції. Нормальне функціонування генераторів, трансформаторів, синхронних компенсаторів та комутаційної апаратури забезпечує надійність генерування, передачі, розподілу електричної енергії.

Широке застосування електроенергії пояснюється її цінними властивостями, можливістю ефективного перетворення в інші види енергії (механічну, теплову, хімічну) з метою приведення в дію машин і механізмів, отримання теплоти і світла, зміни хімічного складу речовини, виробництва і обробки матеріалів.

Перетворення електричної енергії в механічну за допомогою електродвигунів дозволяє найбільш зручно, механічно досконало і економічно вигідно приводити в дію багаточисельні і різноманітні робочі машини та механізми. Електрифікація робочих машин дає можливість не тільки механізувати, але і максимально автоматизувати силові процеси.

В теперішній час по всьому світу на виробництво електричної енергії використовується біля третини всіх добуваємих енергоресурсів.

Повна електрифікація означає використання електроенергії повсюдно: в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві, в побуті.

Важливою задачею є раціональне використання електричної енергії, максимальне скорочення втрат в процесі її споживання, виробництва, передачі і розподілу.

Проектована підстанція являє собою головну понижуючу підстанцію (ГПП) зі споживачами в основному першої і другої категорій, які працюють в довгостроковому режимі. ГПП звичайно живляться від електричних мереж системи і забезпечують електроенергією значні райони. Вони, як правило, розраховуються на первинну напругу 110 кВ і вище і мають одну або дві знижені напруги не нижче 6 кВ.

В залежності від числа знижених напруг на підстанції встановлюють дво- або триобмоткові трансформатори. Кількість трансформаторів взагалі приймається рівним двом, а потужність – достатньою для покриття навантаження споживачів першої і другої категорії при відключенні одного з них.

Принципова схема вибраного розподільчого пристрою зображена на рис 1.

Рис 1. Принципова схема вибраного розподільчого пристрою

При визначенні розрахункових навантажень для споживачів з тривалим режимом роботи доцільно застосовувати метод коефіцієнта попиту.

Порядок визначення максимальних значень розрахункових величин:

Навантаження трансформаторів Р_м.т і Q_м.т з урахуванням коефіцієнта завантаження в нормальному режимі КЗ:

де S_т – номінальна потужність трансформаторів, що навантажують підстанції;

– коефіцієнт потужності трансформаторних навантажень.

Визначаємо активну Р_м.сд і реактивну Q_м.сд потужності, які споживаються синхронними електродвигунами СД:

де К_п – коефіцієнт попиту; – коефіцієнт потужності.

Аналогічно визначаємо Р_м.ад і Q_м.ад для асинхронних двигунів:

Навантаження споживачів:

Сумарна розрахункова потужність підстанції:

де n_с – число секцій РП 10 кВ.

Дата добавления: 2015-08-31