Розвиток внутрішнього саморегулювання на основі вдосконалення місцевого оподаткування

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМИ ФІНАНСАМИ

Розділ 3

Система управління місцевими фінансами в Україні потребує ґрунтовного та всебічного вдосконалення. При цьому, основний його вектор має бути переміщений із зовнішнього регулювання з використанням дотацій вирівнювання на внутрішнє саморегулювання, в якому головна роль має бути відведена місцевому оподаткуванню. Наразі, місцеві податки та збори в Україні не відіграють важливої фіскальної ролі при наповненні місцевих бюджетів (рис.3.1) [20].

Рис. 3.1. Питома вага місцевих податків та зборів в сукупних доходах місцевих бюджетів України в 2005-2013 рр.

Наведені дані рис. 3.1 свідчать, що їх питома вага в сукупних доходах місцевих бюджетів коливалась від 3,36% в 2005 році до 0,8% в 2013 році, і знизилась протягом аналізованого періоду на 76%, що підтверджує низьку ефективність місцевого оподаткування. В Україні система місцевих податків та зборів потребує не лише поверхневого вдосконалення та доопрацювання, а докорінного реформування відповідно до засад оптимального оподаткування обґрунтованих у вітчизняній та зарубіжній фінансовій науці. Зміцнення інституту місцевого самоврядування, перш за все, залежить від того, чи будуть створенні належні умови для фінансової незалежності місцевих органів влади, основу яких становлять місцеві бюджети. Основною метою процесу реформування діючої системи розподілу податкових доходів є приведення у відповідність дохідної частини місцевих бюджетів із видатковими зобов’язаннями місцевих органів влади.

Виходить, що зацікавлення в нарощуванні податкової бази місцевого бюджету та інтенсифікації соціально-економічного розвитку своїх територій, може бути досягнуто як шляхом диференціації нормативів відрахувань від податків і зборів, так і подальшим закріпленням на постійній основі підвищених єдиних нормативів відрахувань від податків і зборів до місцевих бюджетів. При цьому, обласні та районні бюджети повинні мати фінансові ресурси для вирівнювання бюджетної забезпеченості нижчих бюджетів на території їх області та району.

Західна фінансова думка виділяє наступні найважливіші підходи до вибору місцевих податків [5]:

- достатні обсяги надходжень та справедливий розподіл коштів (надходження від місцевих податків та зборів повинні бути помітними в загальному обсязі фінансових ресурсів місцевої влади, а потреби місцевого бюджету мають задовольнятися, в основному, за рахунок надходжень від місцевих податків та зборів);

- незначні адміністративні та виконавчі витрати (досягаються за допомогою використання єдиного фіскального апарату, спільних форм та баз оподаткування при справлянні загальнодержавних та місцевих податків);

- рівень впливу (обсяг місцевих податків повинен бути безпосередньо пов’язаним з рівнем надання місцевих послуг);

- рівень ефективності витрат (збільшення видатків необхідно лише тоді, коли переваги від такого збільшення стануть більшими, а ніж вартість самих витрат).

Для вдосконалення фіскальної політики в Україні було прийнято низку законодавчих та нормативних актів.

Особливо слід звернути увагу на прийнятий Податковий кодекс від 02.12.2010 року[71], згідно з яким до місцевих податків відносяться: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; та наступні збори: 1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2) збір за місця для паркування транспортних засобів; 3) туристичний збір. Бачимо, що відповідно до Податкового кодексу до складу місцевих податків та зборів не входить збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який для місцевих бюджетів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей має особливе значення під час формування дохідних статей міських бюджетів, оскільки дані області межують з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Білорусією. Виключення даного податку зменшить дохідну статтю місцевого бюджету і цим самим зменшить її автономію та посилить централізацію в процесі бюджетного регулювання. Податковий кодекс, на перший погляд, суттєво вплине на формування надходжень від місцевих податків та зборів (табл. 3.1) [20].

Значних змін зазнав збір за паркування транспортних засобів. Відповідно до кодексу, його платять особи, котрі надають паркувальні місця, і якщо раніше він був обмежений максимальним рівнем у 3% неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то зараз становитиме до 0,15% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. площі парковки. Є ймовірність того, що як і більшість податків, збір за паркування транспортних засобів буде перекладений на плечі кінцевого споживача, шляхом включення його в ціну послуг.

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2015-08-31