Чому ринок праці, а не робочої сили?

Сукупність товарно-грошових відносин, що охоплює попит і пропозицію робочої сили, її найм і надає можливість обміну товару «робоча сила» на життєві засоби представляє собою ринок праці.

ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ РИНКУ ПРАЦІ, ЙОГО СЕГМЕНТАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ

Засоби виробництвавключають в себепредмети праці і засоби праці.

Предмети праці – це те, на що направлена праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту. Первинні предмети праці – це багатства природи: корисні копалини, ліс, вода, риба тощо. На сучасному етапі розвитку більшість предметів праці представляють собою предмети переробки, тобто продукти попередньої праці.

Засоби праці – це засоби, які людина розміщує між собою і предметами праці, тобто з допомогою яких вона впливає на предмети праці з метою одержання нового продукту. До засобів праці відносять знаряддя праці, виробничі будівлі, споруди, дороги тощо.

Земля як фактор виробництва виступає загальною умовою виробництва. Без використання землі не обходиться жодне виробництво, так як усі будівлі і споруди розміщуються на землі. У сільському господарстві земля виступає як засіб і предмет праці. Тільки з використанням праці людини можна предмети праці перетворити на нові продукти праці.

Разом з тим необхідно пам’ятати, що для організації процесу виробництва має з’явитися підприємець, який би використовуючи свої особисті властивості (здібності) поєднав усі р есурси у виробничий процес. Тому підприємець виходить на ринок як покупець необхідних ресурсів, в тому числі на ринок праці для купівлі товару робоча сила.

План

2.1. Місце ринку праці в економічній системі

2.2. Структура ринку праці, характеристика його елементів

2.3. Класифікація та сегментація ринку праці

2.4. Функції ринку праці

2.1. Місце ринку праці в економічній системі

Ринок праці визначається, як і інші ринки, товаром, який є об’єктом купівлі-продажу, об’єктом права передачі власності. Таким товаром на ринку праці виступає робоча сила, яка необхідна підприємцю як ресурс виробництва. Найм робочої сили означає передачу особою роботодавцю права на використання своїх здібностей до праці на визначений термін для використання їх у виробничому процесі. При цьому зберігається юридична свобода працівника як особистості. Використання робочої сили здійснюється за плату, яка дозволяє його власнику купувати необхідні товари й послуги. Звідси продажа робочої сили здійснюється ради придбання необхідних життєвих засобів.

Робоча сила включає різнорідні здібності до праці (наприклад: здібності до викладання в школі математики; разом з тим ця людина вміє копати, прати, готувати їсти тощо), але не всі здібності використовуються в процесі найманої праці. При цьому винагорода визначається не за всі здібності (потенціальні), а лише за ті, які використовуються при найманій праці. Такі здібності можна назвати функціональними. Критерієм функціональних здібностей виступає конкретна праця ( праця менеджера, токаря, вчителя, швачки тощо).

При такому методологічному підході до даної проблеми обміну підлягають тільки функціональні здібності, а не вся робоча сила. Тому такий ринок робочої сили можна назвати ринком функціональної робочої сили, або ринком праці.

Ринок праці – це ті товарно-грошові відносини, котрі пов’язані з:

– попитом на робочу силу;

– використанням професійних необхідних для виробництва здібностей за відповідну винагороду;

– часом використання робочої сили.

За відносно короткий робочий день (8 год.) працівник одержує плату, яка дозволяє йому відновити свої життєві сили, здійснювати свій професійний ріст, забезпечити нормальне життя сім’ї, займатися іншою діяльністю у вільний час. З цієї позиції ринок робочої сили виступає вихідною формою існування ринку праці, характеризує його з кількісної сторони.

Дата добавления: 2015-08-31