Розділ 2. Вибір місця та організація території

При виборі місця під розсадник треба бути дуже вимогливим. Під час оцінки придатності ділянки під розсадник насамперед необхідно звертати увагу на рельєф, грунтово-гідрологічні умови і місцерозташування ділянки. Ділянка під розсадник повинна бути рівною або з рівномірним нахилом не більш як 2-3°. У неполивних розсадниках на легких ґрунтах можна відводити ділянки з похилом поверхні до 5°, а в гірських районах – до 15-20° (але з терасуванням схилу). Прикладом створення такого розсадника вперше в Україні може бути базовий розсадник на терасах шириною 9-12 м у гірській зоні Карпат. Щодо експозиції схилів площ розсадників, то у лісовій і лісостеповій зонах найкращими є західні та південно-західні схили, у степовій зоні – західні, північно-західні, північні й північно-східні, на яких амплітуда коливання температури в ранішні години найменша. На південних схилах підвищується нагрівання і висушується поверхня ґрунту, а на північних – навесні пізніше розтає сніг і дозріває грунт, на східних – вранці різка зміна температур (велика амплітуда коливання температури), якою пошкоджуються вирощувані сіянці.

Ґрунти мають величезне значення у вирощуванні доброякісного садивного матеріалу. Вони повинні бути достатньо родючі (з гумусовим горизонтом не менш як 10 см і вмістом гумусу не нижче 2%), в нашому випадку – 3,4 % глибокі, структурні, добре дреновані, свіжі, легкі й середні за механічним складом. Оптимальне значення рН повинно бути від 5,6, в нас- 5,0, отже вапнування не потрібне. Допустимий, ступінь засолення Nа₂СОз – до 0,1%, NаС1 – до 0,2%, – NaSO₄ до 0,5%.

Найкращі ґрунти для вирощування відповідного садивного матеріалу в горах — сірі і темно-сірі легкосуглинкові, суглинкові лісові ґрунти.Важкі глинисті ґрунти важко обробляти, особливо навесні та восени, у напружені періоди лісосадивних робіт. Такі ґрунти холодні, погано просихають і дозрівають, а це затримує роботи з посадок лісових культур.

Малопридатні також безструктурні піщані ґрунти: оскільки вони мало вологоємкі, рослини тут терплять від нестачі вологи. Зовсім непридатними є торф'янисті, заболочені, кам'янисті ґрунти.

Під розсадник не слід відводити ділянки з в'язкими глинистими і сильно опідзоленими або солонцюватими ґрунтами, ділянки, сильно засмічені кореневищними бур'янами та дуже виснажені сільськогосподарським користуванням, зокрема картоплею, кукурудзою.

Щодо глибини залягання ґрунтових вод, то на супіщаних ґрунтах вона повинна бути не менш як 2,5 м, на суглинистих — не менше 3,5 м. Ступінь засолення ґрунтових вод повинен бути не більше 2 г/л.

Розсадники закладають на ділянках, не заселених шкідниками (личинками травневого хруща і вовчка). Найнебезпечнішими шкідниками сіянців та саджанців є личинки хрущів (травневого, строкатого, червневого, волохатого). Ступінь зараження ґрунту ними повинен бути не більше 0,5 шт. на 1 м². При наявності їх в більшій кількості необхідно провести попереднє обеззараження ділянок лісових розсадників.

Важливими факторами нормальної діяльності лісового розсадника є розміщення його поблизу водоймищ, населеного пункту, в місці з добре розвинутою сіткою доріг, а також круглорічна ритмічна робота розсадника, щоб не було сезонності в роботі, забезпечення зайнятості робітників у господарстві.

Організація території лісового розсадника – це доцільний розподіл його території на окремі частини, які мають різне господарське значення, з метою найбільш ефективного використання площі розсадника і забезпечення максимальної механізації робіт.

Розбудову лісового розсадника розпочнемо із встановлення його зовнішніх границь і обгородження (металева сітка і живопліт). Потім намічаються розміщення окремих виробничих частин.

Сітка доріг розсадника призначена забезпечувати зв’язок між його господарськими частинами. Розбивання сітки доріг починають з основних доріг – околичних і магістральних, які розташовуються перпендикулярно до довгого боку полів. Ширина цих доріг становить – 8 і 6м відповідно, а ширина другорядних (міжпольових) - 4м. Основні (постійні) дороги необхідно профілювати, тобто влаштовувати посередині випукле полотно за рахунок землі з кюветів.

Продукційна частина лісового розсадника призначена для вирощування

садивного матеріалу і включає в себе поля сівозмін. Під посівне відділення ми відводимо найрівнішу, захищену від несприятливих вітрів, з родючими грунтами ділянку розсадника.

Під шкільні відділення відводимо ділянки з найбільш глибокими структурними грунтами.

Маточну плантацію тополі розташовуємо в пониженому (поблизу водоймищ) місці.

На ділянках, які виділені під посівне відділення і школи, нарізають поля сівозмін у вигляді рівновеликих прямокутників, щоб у процесі роботи були найбільш продуктивно використані машинно-тракторні агрегати. Довгі сторони полів бажано розміщувати у меридіанному напрямку для більш рівномірного освітлення і прогрівання сонцем.

Допоміжна ж частина покликана забезпечувати обслуговування господарських потреб. Вона складається з:

садиби – площі лісового розсадника, яка призначена для розміщення виробничих і побутових будівель і споруд разом з прилеглою до них територією розсадника розташована неподалік від в’їзду на лісовий розсадник;

ділянки для прикопування садивного матеріалу – це ділянка розсадника, яка призначена для тимчасового зберігання садивного матеріалу;

плодового саду – ділянка призначення для заготівлі плодових живців та збору врожаю плодово-ягідних культур;

запільного клину - резервної ділянки для вирощування понадпланового завдання з випуску садивного матеріалу, тимчасово проводиться вирощування сільськогосподарських культур;

компостника – це ділянка розсадника, яка призначена для приготування та зберігання компосту.

Всю площу розсадника обкопують канавою, а навколо створюють живопліт (рис.1.3)

Дата добавления: 2015-08-31