Види природних ресурсів

Земельні ресурси. До земельних ресурсів належать землі, які вико­ристовуються або можуть бути використані різними галузями господарства. Земельний кодекс України визначає кілька основних кате­горій землекористування залежно від функціонального використаннятацільового призначення земель: землі сільськогосподарського призначен­ня, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі запасу, землі водного фонду.

У структурі земельного фонду (територіальнийаспект земельних ресурсів) 71,2% становлять сільськогосподарські угіддя, забезпеченість якими одного мешканця країни досить висока - 0,83 га. Під сільськогос­подарськими угіддями зайнято 69,3% території України, під ріллею - 55% (рис.2). Площа орних земель становить 32,9 млн. га, на кожного жителя їх припа­дає 0,65 га. Ліси й лісові площі займають 17,2%,в тому числі вкриті лісом - 14,7%. Чотири відсотки території країни вкрито водою, 1,5% - болота й заболочені території.

На початок 1999 р. орні землі становили 78,5% загальної площі сільгоспугідь. У центральних, південних і подільських областях рівень розораності земель сягає 86-90% і більше, в решті областей - 60-80%. Лише в Закарпатті рівень розораності менший 50%. Такі самі відмінності існують і в землезабезпеченості населення - від 0,15 га ріллі на одну особу в Зака­рпатті до 1,5 - у південних районах.

Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика площа земель (близько 2,5%), проте в Криму й Закарпатті - вже 6-7% сіль­госпугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - менше 2%. Сіножатями на початок 1999 р. було зайнято 2,22 млн. га, найбільше їх у Закарпатті (20,5%) тана Поліссі (до 15%). Пасовищами зайнято 5,3 млн. га сільгоспугідь.

Структуру ґрунтового покриву України формують 650 видів ґрунтів, які об'єднуються в ґрунтові типи й поширені зональне. На Поліссі найпоширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові ґрунти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові ґрунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві ґрунти. У північно-західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні - каштанові ґрунти, є тут також середньо -, сильно - і слабо солонцюваті ґрунти. Гірські масиви Карпатта Криму вкриті бурими лісовими й сіро-бурими лісовими ґрунтами.

Агрокліматичні ресурси. Використання земельних ресур­сів у сільському, лісовому, водному і рекреаційному госпо­дарстві, умови роботи всіх галузей економіки, праці та відпочинку людей залежать від клімату на тій чи іншій території. В останні десятиліття кліматичні умови все шир­ше оцінюються як природні ресурси – насамперед агрокліматичні, а також ресурси сонячної і вітрової енергій.

Термічний режим повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи у ґрунті ста­новлять агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, спів­відношення тепла і вологи в різних її районах сильно ди­ференційоване. Так, сума активних температур за період, коли середньодобова температура понад 10⁰ С, зменшуєть­ся від 3600° на Південному березі Криму до 2400° на пів­ночі. України і до 1600° у верхів'ях Карпат. У цілому це достатньо для вирощування більшості культур помірного поясу, але для повного визрівання середньо - і пізньостиг­лих сортів соняшнику і кукурудзи, абрикосів, персиків, винограду придатні лише південні області України і низо­вини Закарпаття.

Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід: в Карпатах і Західному Поліссі воно над­мірне, на решті території Полісся і в північному Лісосте­пу – достатнє, на півдні та сході Лісостепу і в Степовій зоні – недостатнє, а на узбережжі Чорного моря і в степо­вому Криму – бідне. Тому вирощування вологолюбних культур (льону, картоплі, цукрових буряків та ін.) найбільш до­цільним є на Поліссі і в Лісостеповій зоні, а на півдні Ук­раїни для гарантованого землеробства необхідне зрошення, особливо враховуючи те, що тут через кожні 2–3 роки можуть повторюватися посухи. Останні такі посухи влітку 1992, 1994 і 1995 рр. охоплювали майже всю територію Укра­їни, завдавши значних збитків сільському господарству.

Різко зменшують ефективність використання агрокліма-тичних ресурсів також заморозки, ураганні вітри з грозами при проходженні циклонів, суховії, град. Частота і сила цих негативних кліматичних явищ в останні роки набагато зросли, що, можливо, пов'язано зі значним антропогенним навантаженням на атмосферу. Заморозки особливо небезпечні наприкінці травня і на початку червня, в період ак­тивної вегетації рослин, а також у вересні, коли значна частина урожаю, особливо овочів, ще залишається на по­лях. Вітри ураганної сили і смерчі, так само як і суховії, найбільшої шкоди завдають землеробству в період доспі­вання сільськогосподарських культур. Град, який на біль­шій частині України буває лише 1-2 дні на рік, найбільш небезпечним є у Криму (інколи до 10 і більше днів).

Мінерально-сировинні ресурси (табл.3) належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють натри групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поши­рення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайо­ві прогини, а місцями утворення більшості рудних копалин - рухомі геосинкліналі та щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикували­ся різні геологічні структури, називаютьсягеохімічними вузлами, які характеризуються поєднанням різних за походженням видів ресурсів.

Донецький басейн розташований на сході України і має площу 53,2 тис. км. Родовища кам'яного вугілля тут концентруються у трьох ділян­ках: Старий Донбас - на межі Донецької й Луганської областей, Західний Донбас – Павлоградсько - Петропавлівська група родовищ у Дніпропет­ровській області, Південний Донбас - на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Основна маса вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75% розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) заляга­ють на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис.км². Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300-659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5-1,0 м. Його вугілля має меншу тепло творчу здатність, вищу зольність і довге полум'я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетич­них потреб. З розосереджених родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

Буре вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному ба­сейні площею понад 100 тис.км². Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Тут найбільші родовища - Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів - 4-5м, глибина залягання - від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом. Приблизно 1,5% гео­логічних запасів бурого вугілля у Закарпатському, Передкарпатському та Придністровському буровугільних районах.

Перспектива розвитку буровугільної бази полягає в освоєнні ро­довищ Лівобережжя-Синельниківського, Оріхівського, Санджарівського. Можлива розробка Новодмитрівського (Харківщина). Сула-Удатійського (Полтавщина) родовищ. За оцінками, на Лівобережжі міститься 11%) геологічних запасів бурого вугілля. Відоме також Болградське родовище в Одеській області.

Загальні промислові запаси бурого вугілля становлять 2588200 тис. т. (А+В+С) і за категорією С, - ще 10906000 тис. т. Україна - один з найстаріших регіонів промислового видобутку нафти та пов'яза­ного з нею природного газу. Обстежено й розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208, з надр України видобуто на сьогодні близько 350 млн. т. і 1700 млрд. м. Обсяги промислових запасів становлять 234,8 мли т. нафти й 1148,2 млрд. м кон­денсату природного газу. Нафтогазоносні площі зосереджені в трьох регіонах - Передкарпатському, Дніпровсько-Донецькому та Причорно­морсько-Кримському.

У Передкарпатті відкрито 16 родовищ нафти (найбільші – Долинське, Уличинсько-Орівське) на глибинах 1000-3000 м. Серед основних газових родовищ - Угорське, Рудківське, Більче-Волицьке, нафтогазових - Бабчинське і Битків-Пасічне.

У Дніпровсько-Донецькому районі нафта й газ залягають на гли­бинах 3,0-3,5 км, а на Радченківській площі в Полтавській області підходять на 15-20 м до поверхні. Найбільшими нафтовими родовищами є Леляківське, Прилуцьке, нафтогазовими - Гнідинцівське, Качанівське й Рибальське. У центральній і південній частинах району залягають газо­ві родовища - Шебелинське, Кегичівське, Єфремівське, Манівське.

Найперспективнішим є Причорноморсько-Кримський район. Тут відкрито понад 20 площ і родовищ. Перспективні газові поля лише в Азов­ському морі оцінюються 1,3 трлн м³ природного газу. Експлуатуються газові родовища Джанкою і Тарханкутського півострова, відкрито Північно - й Східно-Казантипське родовища.

Загальні геологічні запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд. т. Відомі їх родовища на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях (Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці).

В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, а геологічні його запаси становлять 2,46 млрд. т, з них промислових 1,84 млрд. т. За зага­льними покладами виділяються Волинська (Цирське, Турське), Рівненська (Морочне, Дубняки, Кремінне), Чернігівська (Замглайське, Сиовське), Київська (Ірпінське, Сулійське) та Львівська (Стоянівське, Львівське) області.

Є в Україні родовища уранових руд, які розробляються Смолінським рудоуправлінням (Кіровоградська область) і виявлені в Побужжі (Південне, Калинівське, Лозоватське), на Волині та Жовтих Водах (Дніп­ропетровська область).

Рудні ресурси. Загальні запаси залізних руд за категоріями А+В+С, оцінюються 26,3 млрд. т, з них 18,7 млрд. т. у Криворізькому басейні. Більшість залізних руд зосереджена в 48 родовищах Криворізько-Кременчуцького, Білозерсько-Конкського та Керченського басейнів і Приазовському залізорудному районі.

Криворізько-Кременчуцький залізорудний басейн - єдиний рудонос­ний масив, який вузькою (2-7 км) смугою простягається на більш як 100 км Дніпропетровської області і до півдня Полтавщини. Площа його 300 км², загальні запаси залізної руди - 27,1 млрд. т. (понад 83% загальних у державі). Розробляється 26 родовищ з 65 розвіданих. Багаті на залізо руди розробляються шахтним способом (17 шахт), бідні - відкритим (10 кар'є­рів і 5 гірничозбагачувальних комбінатів).

У Білозерсько-Конкському басейні поклади залізної руди на 45 км простягуються уздовж лівого берега Дніпра в Запорізькій області, про­мислові запаси її становлять 0,7 млрд. т, загальні - 2,5 млрд. т.

Керченський залізорудний басейн містить 1,8 млрд т залізних руд, з них промислових - 1 млрд. т. Руди містять 30-40% металу і залягають не­глибоко від поверхні. Руйнування міжгалузевих зв'язків призвело до тимчасової консервації басейну в середині 90-х років.

Приазовський залізорудний район об'єднує кілька родовищ, серед яких найбільші – Базавлуцьке та Гуляйпільське. Він розглядається як пер­шочергова резервна база сировини. Локальні осередки родовищ залізних руд є в Харківській (Вовчанське) та Донецькій (Мангуське) областях.

З чорних металів (рис.3) другим за значенням є Марганець. Загальні його запаси 3,5 млрд. т, промислові - 2.3 млрд. т. Україна забезпечує 32% його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні виді­ляються Нікопольський. Інгулецько-Дніпровський та Великотокмацький райони. У Великотокмацькому районі сконцентровано 1,4 млрд. т. руди. Залягає вона горизонтальними пластами на глибині 15-170 м, що сприяє відкритому її видобутку. Вміст у ній чистого металу - 27-28%. Марганце­ві руди є також у Побузькому. Донецькому й Покутському марганцеворудних районах.

До чорних металів належать також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2,6 мли т) і зосереджені переважно в Капітанівському родовищі.

Рівень розвитку кольорової металургії в Україні зумовлений низь­ким забезпеченням її території рудами кольорових металів. Запаси руд із вмістом нікелю 3-5% зосереджені в 10 родовищах двох груп - Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропет­ровській (Нове, Тернівське, Девладівське). Руди розробляються відкритим способом.

Алюмінієва сировина залягає у вигляді бокситів (Високопільське родовище), алунутів (Берегівське. Беганьське, Лопошнянське) і нефелінів (Приазов'я), але експлуатується тільки Високопільське. Ртутні руди роз­робляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми. Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Ірінанське) і Дніпро­петровській (Самотканське) областях. Поліметалічні руди виявлено в Берегівському й Веганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькійобласті (біля Артемівська), Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в середньому Придніпров'ї, Побужжі, вольфрам - на Кіровоградщині, олово - у Приазов'ї, ванадій - у Житомирській області.

Знайдено в Україні і золото. Основні його запаси зосереджені в Кіровоградській, Дніпропетровській. Житомирській, Черкаській, Луган­ській, Донецькій областях та в Мужіївському (Закарпатська область) родовищі. Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Нерудні ресурси (табл.4). Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох групах родовищ - Часів-Ярській, Новоселівській, Новорайській (Доне­цька область). Полозькій (Запорізька), Озернянській (Черкаська), Павлоградській і П'ятихатській (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджені в межах металур­гійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотроїцьке, Ямське), вогнетривів - у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської областей (Правдинське, Веселівськс). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 ро­довищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське. Новотроїцьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горбківське в Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використовуються в ливарній справі та інших галузях.

Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30%. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом.

Загальні промислові запаси кам'яної солі перевищують 16 млрдт, а основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), Зака­рпатті (Солотвино), Прикарпатті (Болехівське, Долинське, Дрогобицьке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східносиваське, Сасик-Сиваське). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способами у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій групі родовищ. Глибина залягання рудних тіл - 200-300 м.

Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька об­ласть). Огарок-римському (Донецька) родовищах, розробляється лише Завалівське в Кіровоградській області. Фосфорити відкриті й розробля­ються в Ізюмському (Харківська область), Кролевецькому (Сумська), Незвнському (Придністров'я), перспективні апатитові утворення виявле­но на Житомирщині та в Приазов'ї.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рівненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища). Донецькій (Волноваськс), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мармур – у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастополь­ське).

Промислові запаси бутового каменю становить 2 млрд. м³, мурувального каменю – 375 млн.м³. Вапняки утворюють кілька ареалів – Придністровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мергель - Волино-Подільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька області) ареали. Каоліни експлуатуються в Глуховецькому (Вінницька область), Просянівському (Дніпропетровська). Чапаївському (Запорізь­ка), Затишанському, Володимирівському (Донецька) родовищах. Найбільші родовища бентонітів – Черкаське, Камиш-Бурунське. Про­мислові запаси скляних пісків - 120 тис. т, вони містяться більш як у 20 родовищах (найбільші Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'їта КривомуРозі є запаси напівдорогоцінннх каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Водні ресурси (рис.4). України становлять 209,8 км², причому формуються в її межах лише 25%. Об'єм підземних вод 7 км² а в господарстві викори­стовується 1 млрд. м. морської води.

Майже 11 км² води акумулюють 3 тис. озер, у тому числі 2,5 км² прісної; 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 км². Найбіль­ші озера й лимани розміщені на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, у Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці. Вони займають територію понад 7 тис.км² (саме таку площу орних земель і сіножатей було вилучено в Україні із сільськогосподарсь­кого обороту).

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км² і зосере­джені переважно на півночі й заході країни. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені в 84 родо­вищах, з них 35 експлуатуються.

У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Крим­ських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.

Довжина берегової лінії України становить майже 2 тис. км. В су­часних умовах постає потреба в комплексному використанні природних багатств Чорного й Азовського морів.

У Чорному морі останнім часом було відкрито низку родовищ ко­рисних копалин, та оскільки геологічні дослідження тут почали проводити не так давно, то в перспективі можна очікувати відкриття все нових і но­вих покладів цінної сировини. Крім згаданого раніше Голіцинського родовища газу, в шельфовій зоні є кілька перспективних нафтогазонос­них структур - Зміїнівська, Шмідтівська, Штормова. Відкрито значні запаси газогідратів у мулистих осадах (1 м. кристалів газогідратів дає змогу отримати 200 м' газу, а запільні запаси газу становлять 20-30 трлн м. і.

У морі 180 представників іхтіофауни. Промислове значення мають білуга, осетер, севрюга, оселедці, хамса, тюлька, кефаль, скумбрія, ставри­да, камбала.

Азовське море – най мілкіше з усіх морів Землі (максимальна його глибина 15 м), має велике санаторно-курортне значення. Тут налічується 155 видів зоопланктону, 79 видів риб, з них кефаль, анчоуси, осетер. сев­рюга, бички, оселедці, судак, тюлька, камбала. З прісноводних риб найціннішими є тарань, судак, лящ, короп. Добре прогрівання води спри­яє широкому використанню узбережжя для відпочинку й лікування людей.

Лісові ресурси. Площа лісів України становить 8,6 мли га, з них 6,9 млн га займають ліси державного фонду. Лісом покрито в середньому 14% території, у тому числі на заході й півночі 30-40%, у Карпатах - по­над 40, на Поліссі-25,7, у Криму - 10, у Степу -4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лісових площ. Річний приріст деревини – 30 млн. м². Запаси деревини хвойних порід становлять 54%, у тому числі сосни - 35% (Полісся). Запаси деревини твердолистяних порід - до 40% (дуб - 22%, бук - 13, граб - 2%). Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Дата добавления: 2015-08-31