Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень

У роботах фахівців, що висвітлюють проблеми управління виробництвом намітилося три основних підходи до оцінки управління.

Прихильники одного пропонують розглядати управління тільки з позицій об'єкта управління, тобто суспільного виробництва і його підрозділів, прихильники іншого - тільки з позиції суб'єкта управління, тобто держави і його органів управління, і нарешті, прихильники третього - з позицій суспільства в цілому.

Аналіз аргументів, що характеризують переваги та недоліки кожного з підходів, а також практика управління свідчать про те, що найбільш правильним буде висновок про спільне використання усіх трьох підходів, хоча в кожному окремому випадку залежно від змісту проблеми управління

одному з підходів може припадати головне місце. Виробництво та відносини між людьми, що виникають у процесі виробництва, займають провідне місце в житті суспільства. Однак той факт, що роль процесу управління виробництвом стосовно процесів управління іншими видами діяльності людей більш значна, варто розглядати діалектично, тому що на риси й особливості управління виробництвом впливає управління іншими сферами суспільної діяльності. У цьому зв'язку варто розглядати діалектично і тезу про те, що, оскільки економіка становить матеріальну основу життя суспільства, управлінські рішення ε основою рішень соціально-політичних, ідеологічних тощо. Оскільки всі ці аспекти суспільних відносин так чи інакше взаємозалежні, економічне управління не може бути представлене в чистому вигляді.

Очевидно, у зв'язку з тим, що проблеми управління досліджуються не

тільки економістами, але і філософами, юристами, соціологами, психологами

та вченими інших галузей науки, існує багато трактувань управління виробництвом. Серед цих трактувань, поряд зі згаданими вище трьома основними підходами, можна виділити ще деякі часткові, серед яких при дослідженні теорії прийняття управлінських рішень особливий інтерес представляє аспектний і функціональний підходи.

В основі аспектного підходу знаходиться концепція, відповідно до якої управління виробництвом має кілька аспектів, виділення яких обумовлене різним характером відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва та піддаються цілеспрямованій зміні шляхом здійснення керуючих впливів.

Під аспектами, як правило, розуміють сторони, обумовлені різноманіттям виробничо-господарської діяльності керованого об'єкта, причому вважають, що при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати обов'язково всі аспекти, тому що, якщо прийнятий до уваги тільки один з них, очікуваний результат управлінського рішення може не дати бажаних наслідків, і буде сприяти прояву небажаних змін у діяльності об'єкта.

Деякі автори при виділенні аспектів управління пропонують виходити з типів завдань, які керівник виробництва вирішує у своїй повсякденній практиці. Вони пропонують виділяти такі аспекти управління: технічний, пов'язаний з конструюванням виробів, використанням устаткування, застосуванням різних засобів праці; технологічний, застосовується до проектування, регулювання та удосконалення технологічних процесів; економічний, пов'язаний з регулюванням і удосконаленням економічних відносин всередині підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем; організаційний, стосовний до регулювання та удосконалення організаційних відносин; соціальний, пов'язаний з регулюванням і удосконаленням соціальних відносин.

Врахування окремих аспектів, що характеризують важливі сторони діяльності керованого об'єкта: політичну, соціальну, економічному, психологічному сторони управління виробництвом, дозволяє чітко врахувати

різні аспектні характеристики управління виробництвом у прийнятих управлінських рішеннях.

Багатоаспектний підхід, при якому управління виробництвом розглядається як процес дозволу об'єднаних загальною метою діяльності керованого об'єкта, але різних за характером і змістом проблем, сприяє конкретизації управлінських впливів, розширенню складу факторів, що враховуються при обґрунтуванні цих впливів, підвищенню ефективності управління. Багатоаспектний підхід використовується при здійсненні всіх етапів процесу управління. В тому числі при підготовці та прийнятті управлінських рішень.

Багатоаспектність управлінського рішення виражається в тому, що, передбачаючи вплив суб'єкта управління на хід і результати діяльності об'єкта, воно, як правило, впливає безпосередньо та побічно на різні відносини політичного, економічного, соціального та іншого характеру, що виникають в процесі виробництва і складають єдиний комплекс, який потребує всебічного аналізу.

Багатосторонність управлінського рішення ускладнює дослідження його особливостей, необхідне для наукового обґрунтування методологічних

та організаційних принципів його прийняття. Тому, доцільно розглянути різні аспекти управлінського рішення окремо, враховуючи при цьому, що сутність аспектних характеристик визначається специфічними особливостями, властивими окремим комплексам відносин, вплив на який передбачається рішенням. Крім того, необхідно враховувати, що в діяльності

реально існуючих підрозділів суспільного виробництва практично неможливо виділити незалежні від інших і не пов'язані з іншими комплекси

відносин, тобто в будь-якому управлінському рішенні знаходять висвітлення

не один, а кілька аспектів. Через це розгляд кожного з них без зв'язку з іншими певною мірою умовний і повинен оцінюватися лише як аналітичний

прийом.

З урахуванням вищенаведених зауважень до основних аспектів управління виробництвом відносять наступні аспекти управління: політичний, економічний, соціальний, психологічний, правовий, організаційний.

При управлінні виробництвом всі аспекти повинні розглядатися взаємозалежно.

Необхідність у комплексному розгляді аспектів управління обумовлюється об'єктивними властивостями суспільного виробництва. Хоча

в процесі суспільного виробництва між людьми виникають, насамперед, економічні відносини, вони ніколи не залишаються єдиними.

Політичний аспект. Сутність політичного аспекту управління виробництвом полягає в тому, що в результаті здійснення управлінських впливів, крім інших, досягаються також і політичні цілі.

Політичний аспект, як й інші аспекти управління виробництвом, реалізується через управлінські рішення. Якщо під політичним аспектом управління виробництвом розуміють визначену, виражену в конкретних цілях і завданнях спрямованість управлінських впливів, то політичний аспект

управлінського рішення полягає у вимогах, що висувається для рішення, і

заходах, що визначаються його змістом, дотримання і здійснення яких відповідає політичній спрямованості управління та забезпечує досягнення результатів, обумовлених політичним аспектом управління.

Економічний аспект. Зміст економічного аспекту управління виробництвом визначається економічними цілями та завданнями управління виробництвом, обумовленими вимогами об'єктивних економічних законів і особливостями історичних етапів у розвитку виробництва.

Економічний аспект управління визначається об'єктивно обумовленими економічними цілями та завданнями сучасного етапу розвитку виробництва:

- управління обов'язково переслідує досягнення певних економічних цілей;

- враховує сукупну дію об'єктивних законів і тенденції розвитку економічних явищ;

- управління базується на спільному задоволенні економічних інтересів суспільства, трудових колективів;

- в процесі управління при реалізації економічних завдань використовують економічні методи впливу;

- управління є базою для забезпечення оптимального використання виробничих ресурсів;

- управління спрямоване на постійне, неухильне підвищення продуктивності суспільної праці;

- передбачає здійснення заходів, що сприяють прискоренню науково - технічного прогресу, сприяє підвищенню якості робіт.

Економічний аспект управлінських рішень відображається у підвищенні ефективності використання трудових ресурсів шляхом подальшого підвищення механізації та автоматизації виробництва, поліпшення організації праці, підвищення кваліфікації працівників і поліпшення структури персоналу, зайнятого в основному та допоміжному виробництвах, поліпшення використання основних виробничих засобів, заміні застарілого устаткування новим, зменшенні простоїв устаткування та збільшення обсягів продукції, що випускається, на наявному устаткуванні; у підвищенні ефективності використання матеріальних та енергетичних ресурсів у результаті зниження матеріаломісткості продукції, упорядкуванні системи нормування витрат сировини, матеріалів, палива й енергії, прискорення оборотності оборотних засобів. Крім того, економічний аспект знаходить вираження у підвищенні загальної ефективності виробництва на основі зниження собівартості, підвищення якості та рентабельності продукції, що випускається; у підвищенні економічної доцільності рішень шляхом вибору найбільш вигідних варіантів рішень на основі використання наукових методів; у посиленні зацікавленості працівників; у підвищенні економічної ефективності виробництва через стимулювання розробки та реалізації окремих рішень; розвитку і підвищення ефективності дії автоматизованих систем управління на основі підвищення оперативності контролю за ходом формування економічних показників діяльності керованих об'єктів, скорочення термінів і підвищення оптимальності прийнятих управлінських рішень.

В економічному аспекті управлінських рішень конкретизуються економічні методи управління. Сутність цих методів зводиться до використання системи економічних стимулів, в основі яких лежать матеріальна зацікавленість і відповідальність управлінського персоналу за результати і наслідки прийнятих рішень.

Соціальний аспект. Сутність соціального аспекту управління виробничим колективом полягає у тому, щоб при прийнятті управлінських рішень враховувалися всі види відносин людей у процесі суспільного виробництва та їх розвиток направлявся у бік розвитку ініціативи, створення необхідних передумов для участі працівників у керівництві виробництвом і

державою в цілому.

До соціальних відносяться також проблеми охорони та відновленні навколишнього середовища, тому цей стан впливає на побут, відпочинок і здоров'я людини.

Вирішення наведених питань безпосередньо впливає на підвищення продуктивності праці та поліпшення інших якісних показників виробництва.

Якщо соціальний аспект не враховується чи недостатньо повно враховується при управлінні виробництвом, то тим самим наноситься істотний збиток його розвитку, що може виражатися у плинності кадрів, порушеннях виробничої і трудової дисципліни, зниженні творчої активності окремих груп працівників, створенні атмосфери недовіри тощо. Усе це негативно позначається на продуктивності праці на матеріальному добробуті працівників.

Розглядаючи соціальні питання життя суспільства, необхідно розрізняти соціальне управління суспільством і соціальні аспекти управління виробництвом. Соціальне управління, як особливий вид управління в суспільстві, охоплює розглядання конкретних соціальних проблем.

Показники соціального управління відносно легко піддаються кількісній і якісній оцінці, тому їх можна планувати і враховувати, що і робиться при плануванні розвитку трудових колективів окремих підприємств. Цього не можна сказати про соціальні аспекти економічного управління виробництвом.

Соціальний аспект економічного управління є специфічною спрямованістю управління, що має певну мету та завдання, відрізняється складністю його виявлення та оцінки ходу і результатів виробництва.

Вплив соціальних факторів на виробничі показники виявляється не прямо, а побічно, з великим часовим розривом між дією та результатами. Це обумовлює підвищення вимог до обліку соціального аспекту управління.

Соціальні фактори здебільшого не піддаються прямому впливу. Вплив на них, так само, як і зворотній зв'язок, виявляється через інтереси колективів і особистостей.

Розрізняють два рівні активізації впливу соціальних факторів на ефективність виробництва при прийнятті управлінських рішень та їх виконанні.

Соціальний аспект управлінських рішень стосується безпосередньо інтересів працівників. Успішність реалізації рішень, що містять заходи соціального спрямування, багато в чому залежить від активної участі самих працівників. Від активності участі працівників у виробничих зборах, від дієвості методів і засобів профорієнтації, від якості та наочності інструктажу залежать результати реалізації управлінських рішень. Соціальні аспекти економічних управлінських рішень виявляються найбільш ймовірними для реалізації в тих рішеннях, що обговорюються та приймаються колегіально і за своїм змістом і результатами доступні та зрозумілі для більшості колективів. Тому участь колектив працівників у прийнятті рішень та їх здійсненні є важливою умовою повного обліку та успішної реалізації соціальних аспектів управління.

Психологічний аспект. Психологічний аспект управління виробництвом розглядають як визначену спрямованість керуючих впливів на об'єкт управління, що забезпечує створення в трудовому колективі необхідного психологічного клімату.

Психологічний аспект управління й управлінського рішення органічно взаємозалежні. Цей взаємозв'язок виражається тим, що психологічна спрямованість управління конкретизується у психологічній спрямованості рішень.

Удосконалення форм спілкування в колективі між керівниками та підлеглими досягається на основі встановлення обов'язків.

Активна та сумлінна участь у процесі прийняття й ухвалення рішення залежить від рівня врахування риси характеру людини та психологічного клімату в колективі. Важлива роль при цьому приділяється самому керівнику, його діловим і особистим якостям.

Керівник повинен бути не тільки висококваліфікованим фахівцем, він повинен вміти прислухатися до думки та рекомендацій членів колективу і громадських організацій, вміти невимушено та уважно поводитися з людьми у процесі творчої праці та поза робочою обстановкою, підтримувати їх ініціативу і використовувати її в практичній роботі; він повинен бути самокритичним, енергійним, справедливим, тактовним, правдивим, виконавчим. Усі ці якості роблять прямий вплив на формування здорового психологічного клімату в колективі, на результати його роботи.

Психологічний клімат у колективі залежить також і від способу спонукання до праці. Психологічна мотивація забезпечує відповідність фактичних умов умовам, що відповідають мотивації працівника, покращує результати його роботи.

Розглядаючи психологічний аспект управлінського рішення, не можна

не звернути уваги на підготовленість колективу до прийняття та виконання

рішення, усвідомлені того, що таке рішення доцільне, реальне для виконання, вигідне колективу і суспільству.

Сутність психологічного аспекту управлінських рішень варто розглядати не тільки з позицій специфічних особливостей змісту рішень, але і з позицій психологічної підготовленості як керівного персоналу, так і рядових виконавців до прийняття і виконання будь-яких, а особливо прогресивних рішень з управління виробництвом,. що змінюють традиційні, давно встановлені та вже застарілі правила і методи.

Правовий аспект. Правовий аспект, що регулює будь-які відносини, властиві діяльності керованого об'єкта, сам по собі має усі властивості управлінського рішення.Під правовим аспектом управління виробництвом варто розуміти певну спрямованість управлінських впливів. Єдина мета впливів, що відповідають цій спрямованості, суворе дотримання при їх підготовці та здійсненні існуючих в суспільстві правових норм, що відносяться до діяльності об'єкта управління. Сутність правового аспекту управлінських рішень випливає й обумовлюється сутністю правового аспекту управління, оскільки правовий аспект управління виражає об'єктивну необхідність враховувати при управлінні норми різних галузей права, а правовий аспект управлінського рішення складається, по-перше, у забезпеченні дотримання цих правових норм при підготовці, прийнятті та реалізації рішень, а, по-друге, у наданні управлінському рішенню такої форми, що б відповідала його ролі як нормативного акта.

Організаційний аспект. Організованість взаємодії всіх елементів процесу виробництва досягається шляхом управління, що також повинно бути організованим.

Досягнення необхідного рівня організованості управління виробництвом залежить від безлічі різних факторів. Зокрема, при управлінні виробництвом у сучасних умовах необхідно враховувати такі фактори, як науково - технічний прогрес, розширення різноманітності продукції, що випускається, і збільшення масштабів виробництва, зростання основних фондів, і необхідність поліпшення їх використання, загальне підвищення питомої ваги інтенсивних форм розвитку народного господарства, залучення в безпосереднє управління виробництвом більшої кількості працівників.

Організаційний аспект управління обумовлює організаційний аспект управлінських рішень, що містять вказівки про конкретні дії, що вирішив здійснювати суб'єкт управління для досягнення поставлених перед ним цілей. Організаційний аспект управлінського рішення, якщо воно саме не є організаційним, тобто не змінює організаційну структуру управління чи організацію процесу управління, виражається у включенні в його зміст таких вказівок і обмежень, виконання яких забезпечує дотримання прийнятого для даного об'єкту рівня організованості при досягненні результатів, обумовлених іншими аспектами цього рішення. Через організаційний аспект управлінських рішень можливе застосування заходів із дотримання такого рівня організації управління виробництвом, що передбачений організаційною структурою управління й організацією процесу управління.

Узагальнюючи розгляд управлінського рішення у різних аспектах, варто виділити істотні особливості цього елемента процесу управління виробництвом і певні якісні характеристики, якими управлінські рішення повинні володіти, щоб при виконанні цих рішень забезпечувалося одержання бажаних результатів.

Переваги багатоаспектного підходу до оцінки управлінського рішення

полягають у тому, що при такому підході виникає можливість розглядати зміст рішення, а отже і можливі результати його реалізації комплексно, з огляду на особливості не тільки кожного аспекту окремо, але й у комплексі у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими.

Разом з тим аспектному підходу притаманна визначена обмеженість.

Вона полягає в тому, що кожний аспект управлінського рішення у визначеній мірі є абстракцією, штучним відокремленням будь-якої однієї специфічної сторони рішення, чого на практиці ніколи не буває. Неможливо, наприклад, назвати будь-який економічний аспект рішення, що не був би пов'язаний, наприклад, із правовим чи психологічним.

Аспектний підхід до аналізу особливостей управління й управлінського рішення має і позитивні, і негативні сторони, однак позитивні сторони переважають, адже, незважаючи на те, що характеристики управлінського рішення, отримані в результаті багатоаспектної оцінки будуть у певній мірі абстрактні, тому що описують не всі, а лише окремі, хоча й узяті в комплексі, сторони явища, цей недолік може бути якщо розглядати управлінське рішення системно, даючи йому оцінку не тільки в аспектному розрізі, але і з позицій його змісту, функціонального забарвлення, процедури підготовки, прийняття і реалізації.

Закінчуючи розгляд аспектів управління виробництвом, необхідно підкреслити, що для здійснення різноманітної, складної і відповідальної діяльності з прийняття управлінських рішень необхідно, щоб керівники мали високу кваліфікацію, володіли неабиякими діловими якостями та здібностями. Від цього значною мірою залежить ефективність виробництва, раціональне використання ресурсів, правильність рішення поряд з економічними, політичними, соціальними, психологічними та іншими проблемами.

Керівники приймають різні рішення, мета яких, як правило, не буває однозначною. Тому рішення не може передбачати заходи, що відносяться тільки до будь-якого одного аспекту. Всебічний творчий підхід був і залишається основою управління виробництвом взагалі й управлінських рішень зокрема, тому що не може бути пропозицій на усі випадки різноманітної виробничої діяльності.

Дата добавления: 2017-01-13