Оформлення роботи

Рукопис роботи друкується з урахуванням зауважень керівника. При цьому вона повинна бути відредагована, звірені дані, цитати і літературні джерела.

Роботу варто друкувати машинописним способом чи за допомогою комп’ютера на одній стороні листа білого папера формату А 4 (297Í210 мм) шрифтом 14 друкарських пунктів через 1,5 міжрядкових інтервали.

Обсяг курсової роботи не менше 25 сторінок.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи такі поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Шрифт друку повинний бути чітким. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Оформлення посилань на джерела

При написанні роботи студент зобов’язаний давати посилання на джерела, що приводяться в роботі. Це дає можливість перевірити вірогідність інформації, допомагає з’ясувати її зміст і т.п. Посилатися слід на останні видання і публікації. На більш раннє видання можна посилатися тільки в такому випадку, коли розглядається матеріал, що не включений в останнє видання.

Посилання в тексті роботи на джерело варто позначити порядковими номерами, які виділяються квадратними дужками, наприклад [1, с. 6-7]. Допускається приводити посилання на джерела у висновках, наприклад [6]¹.

Оформлення заголовків і підзаголовків

Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ...”, „ВИСНОВОК”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично основному тексту. Короткі заголовки пишуться з проміжком в один знак між літерами в межах одного слова. Назви розділів друкують великими літерами також симетрично тексту. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, їх розділяють крапкою.

Підзаголовки пишуть малими літерами (крім першої великої) без підкреслень. Відстань між заголовком і підзаголовком два інтервали, від підзаголовка до тексту – три-чотири. Якщо підзаголовок містить декілька рядків, то вони відділяються один одного одним інтервалом. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки.

Нумеруються всі сторінки роботи до останньої, враховуючи ілюстрації та додатки, без пропусків, повторів і літерних додатків.

Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра „1” не ставиться, далі йде лист завдання під номером 2. Зміст іде під номером 3. Отже, загальна нумерація роботи починається з наступної сторінки – «Вступ» з цифри „4”.

Порядковий номер проставляється в правому кутку її верхнього поля.

Текст роботи може ілюструватись кресленням, схемами, фотографіями, графіками, таблицями. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності.

Номер і назву рисунка (усі ілюстрації називають рисунками і нумерують послідовно) пишуть під графічним зображенням.

Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього.

приклад:

ЛЮДИ НАМАГАЮТЬСЯ.

Прийняти Повернути Миритися Уникнути Ігнору- Саботу-

переміни переміни з ними перемін вання вання

на свою перемін перемін

користь

Прийняття перемін Байдужність Пасивний Активний

опір опір

Рисунок 1 – Варіанти відношення до перемін і реакції людей на них

На запозичену з інших джерел інформацію, а також на цитати мають бути зроблені посилання. їх наводять одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку використаної літератури та, бажано, відповідні сторінки джерела. (наприклад: [ 14 ] або [ 14, c. 31-35 ])

Формули вписують чітко та розбірливо і нумерують арабськими цифрами. Порядковий номер вказують в круглих дужках з правого боку напроти нижнього рядка формули, до якої він належить. Нумерація наскрізна.

Приклад:

R=П/В (5)

де: R – рентабельність;

П – прибуток, грн;

В – витрати, грн.

Таблиці ідуть безпосередньо після посилань на неї. Нумерація наскрізна. Підписується таблиця зверху через абзацний виступ.

Приклад:

Таблиця 1 – Платіжна матриця

Стратегія 1	Літак	+2000$	+4500$
Стратегія 2	Поїзд	+3000$	+3000$
	ймовірність	Туман – 20%	Сонячна – 80%

ІІ. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5.020107 "ДІЛОВОДСТВО"

Курсова робота з дисципліни „Основи менеджменту” для спеціальності "Діловодство" складається з двох частин: спеціальної та розрахункової.

Спеціальну частину студент обирає самостійно (або за допомогою керівника роботи), виходячи із переліку тем, наведених нижче. В цьому розділі розкривається сутність обраної теми, її основні поняття та явища, їх сучасний стан і можливості розвитку.

Заохочується виконання курсової роботи на базі конкретного підприємства з використанням інформації про управлінську структуру, організаційні зв'язки і відносини, особливості виробничої та управлінської діяльності.

Процес управління виробництвом впливає на всю багатосторонню діяльність підприємства, що дає можливість визначити вплив управлінської праці на показники виробничої діяльності. При цьому ефективність підприємства зводиться до економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на господарську діяльність підприємства, порівняно з витратами на управління.

Для оцінки економічної ефективності управлінської праці може бути застосована наступна методика розрахунків.

Економічна ефективність управлінської праці (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

Е_у.п. = , (1)

де Е_у.п. ефективність управлінської праці;

Е_е – економічний ефект;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (Е _е) виражає приведену за рік суму економії на управлінську діяльність:

Е_е = ∑Е_і – Е_п В_у, (2)

де Е_і – економія і -го виду робіт;

Е_п −нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п – кількість виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вигляд формули буде таким:

Е_у.і. = , (3)

де Е_у.і − економічна ефективність управління за і показником підприємства;

П_і – результат роботи підприємства за і показником;

В_у – сумарні річні витрати н управління.

Управлінський персонал своєю діяльність впливає на скорочення трудоємності продукції, що виробляється підприємством, підвищення ритмічності роботи, оптимізацію техніко-економічного і оперативного планування, поліпшення матеріально-технічного постачання та ін. Тому його економічну ефективність можна визначити за формулою:

Еу.п. = (4)

де Е_у.п. – економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок зростання продуктивності праці;

П_{п .} – продуктивність праці підприємства.

Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції,особливо умовно-змінних витрат. Це може бути виражено у такому вигляді:

Е^р_у.п.в.,

Еу.в. = В_у (5)

де Еу.в. – річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості;

Е^р_у.п.в. – річна економія умовно-перемінних витрат.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

Е_{р.п., (6)}

Е_п = В_у

де Е_п – економічна ефективність управлінського персоналу;

Е_{р.п. –} річна економія за рахунок приросту прибутку;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Економічну ефективність можна визначити й у самій сфері управління. Тут на неї впливають такі чинники, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, скорочення витрат робочого часу, умовне вивільнення працівників. Це можна визначити в такий спосіб:

Е^і_тр = ∑(Т₁-Т₂)∙S, (7)

де Е^і_тр – економічний ефект від зниження трудоємності;

Т_1, Т_{2 –} Трудоємність і- ої управлінської операції до і після раціоналізації робіт, людино-дні;

S – середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу.

Економія від скорочення витрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу розраховується за формулою:

Е_в.ч. = (В∙Ч∙Ф) ∙ S, (8)

де Е_в.ч – економія за рахунок скорочення витрат робочого часу;

В – скорочені витрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, год;

Ч - численність працівників, що скоротили витрати і непродуктивні витрати,ос.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника управління,дні;

S – середня річна вартість однієї людино-години працівника управління.

найважливішими напрямками в роботі апарату управління підприємством є поліпшення його структури, механізація й автоматизація. Економічна ефективність у цьому випадку визначається за формулою:

Е.в.р. = [(Ф₁/Ф₂-1) ∙Ч] S¹, (9)

де Е.в.р. – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф_1, Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працівника відповідно до і після раціоналізації,год.;

Ч – численність працівників до раціоналізації,ос.;

S¹ – середня річна заробітна плата одного працівника.

Аналіз показує, що великого збитку виробництву завдає плинність кадрів. Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується у такий спосіб:

Е_п = ∑Р_пі(1-К_п2/К_п1), (10)

де Е_п – економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

К_п2, К_п1 – фактичний і очікуваний коефіцієнти плинності,%;

∑Р_пі – середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів (зниження продуктивності праці протягом двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці у знову прийнятих на роботу; витрати, пов’язані з навчанням, та ін..).

Економічну ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробленої продукції на одного працівника апарату управління і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

Це можна виразити у такий спосіб:

Е_п = О_м.п./Ч_у., (11)

де Е_п – ефективність управлінського персоналу;

О_м.п. – річний обсяг товарної (валової) продукції;

Ч_у. – середньоспискова численність управлінського персоналу, ос..

Ефективність витрат на управління:

Е_в.у. = О_м.п./В_у, (12)

де Е_в.у. – ефективність витрат на управління;

О_м.п. – річний обсяг товарної(валової) продукції;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Таким чином, економічну ефективність управлінської праці можна визначити щодо кожного з великої кількості показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.

Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства, виступає функція обмеженого числа найважливіших показників, що може виражатися у такому вигляді:

W = f(П_п.∙П_п.р.∙П_у.з.∙П_ф.з.п.), (13)

де W – загальний критерій економічної ефективності підприємства;

П_п.,П_п.р.,П_у.з.,П_ф.з.п – показники діяльності підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати).

Удосконалення управління виробництвом дозволяє скоротити апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, підвищення оперативності у вирішення господарських питань, збільшити обсяг виробництва і масу прибутку підприємства.

Розрахункова частина представляє собою практичне завдання у вигляді розв'язання виробничої задачі і складання відповідного ділового паперу. Вирішенню задачі передує вивчення економічних методів ме­неджменту та сфери їх впливу на об'єкти управління.

Розроблені дев'ять типових завдань різного спрямування:

· Розрахунок приросту заробітної плати працівників;

· Визначення критичного обсягу продукції;

· Вплив ціни на обсяг реалізації;

· Розробка управлінських рішень щодо перспективних видів продукції;

· Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності;

· Розрахунок економічної ефективності витрат на капітальний ремонт облад­нання;

· внесення змін в діючу організаційну структуру управління підприємством;

· Побудувати нову органіграму організаційної структури управління.

За результатами виконаних розрахунків слід буде підготувати та оформити один з таких документів:

· доповідну записку керівнику підприємства обсяги реалізації;

· службову записку про ре­зультати розрахунків залежності приросту заробітної плати від перевико­нання планового завдання;

· службову записку про результати проведених спостережень відхилень у взаємовідносинах персоналу;

· постанову зборів товари­ства про результати оцінювання стану управління підприємством;

· розробити заходи щодо підвищення ефективності роботи підприємства;

· управлінське рішення (у формі наказу) про результати проведених розрахунків щодо доцільності нового будівництва;

· розробити новий штатний розклад та організаційну структуру підприємства.

Дата добавления: 2017-01-13