Теоретичні питання до заняття

1. Етіологія повного руйнування коронкової частини зуба;

2. Показання та протипоказання до застосування штифтових конструкцій;

3. Класифікація штифтових конструкцій;

4. Конструкції штифтових зубів, порівняльна характеристика конструктивних елементів;

5. Умови застосування штифтових зубів, вимоги до кореня;

6. Недоліки штифтових зубів;

7. Можливості вдосконалення штифтових конструкцій.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті.

1. Виявлення показань, протипоказань до штифтових зубів на моделях, рентгенограмах.
2. Препарування під штифтові конструкції на фантомах.
3. Виготовлення штифтових зубів в клініці та в лабораторії.
4. Фіксація штифтових зубів на фантомах
5. Аналіз випадків клінічних невдач при застосуванні штифтових конструкцій.
6. Розв’язання ситуаційних задач.

1. Зміст теми.

Повне руйнування коронки зуба в переважній більшості випадків відбувається в результаті каріозного ураження, рідше – внаслідок травми. Особливо уразливими щодо відламу або розлому коронкової частини є депульповані зуби, або зуби з некротизованою пульпою через підвищену крихкість твердих тканин. Значний об’єм препарування атипово розташованих зубів також іноді стає причиною часткової або повної відсутності природної коронки зуба. Патологічна стертість горизонтального типу ІІІ ст. характеризується відсутністю 2/3 вертикального розміру коронки. Глибокі клиновидні дефекти можуть призводити до відламу коронки. Повним дефектом коронкової частини зуба вважається руйнування при ІРОПЗ > 0,9. В таких випадках тверді тканини можуть виступають над рівнем ясен на 2-3 мм, залишатися на одному рівні з яснами, або бути нижче рівня ясен на 2-3мм.

Відновлення зруйнованої коронки зуба доцільне з наступних міркувань:

1. Збереження пародонту як функціонуючої системи;

2. Профілактика атрофії альвеолярного паростка;

3. Профілактика деформацій зубних рядів;

4. Попередження застосування ортопедичних конструкцій більшої складності.

Руйнування нижче зубоепітеліального з’єднання є показанням до видалення, так як, навіть при наявності технічної можливості відновити коронкову частину зуба, така реставрація буде біологічно недоцільною, адже зубоепітеліальне з’єднання не відновиться на штучно створеній поверхні, отже будуть створені умови для існування патологічної пародонтальної кишені з усіма можливими наслідками. Також протипоказаннями до відновлення відсутньої коронкової частини зуба є:

- патологічна рухомість ІІ-ІІІ ст.;

-переапікальні вогнища запалення;

- неадекватна ендодонтична підготовка;

- нахил осі коронки по відношенню до кореня зуба (кут між коренем та коронковою частинами >15º для різців, ікол, премолярів, та >30º для молярів).

Відновлення зруйнованої коронки зуба можливе за допомогою різних штифтових конструкцій.

Штифтові конструкції поділяються на:

1. Власне штифти.

а. стандартні (анкерні, пасивні, металеві,циліндричні та інш.)

б. ідивідуального виготовлення (дротяні, суцільнолиті);

2. Коронково-кореневі вкладки (застосовуються як опора для відновлювальних коронок).

3. Конструкції адгезивної техніки (комбінації композитних матеріалів, адгезивних систем, скловолоконних або карбонових штифтів).

4. Штифтові зуби.

Штифтові зуби – незнімні мікропротези, що складаються з внутрішньої кореневої та зовнішньої коронкової частин, які конструктивно з’єднані між собою.

За конструкцією штифтові зуби поділяються на:

- монолітні (суцільнолиті, пластмасові)

- складені

За методом виготовлення

- стандартні (Логана, Девіса, Дюваля, Бонвіля, Форстера, Стиля)

- індивідуального виготовлення (литі, паяні, комбіновані)

За матеріалами

- металеві

- пластмасові

- фарфорові

- комбіновані
Коронкова та коренева частини складених штифтових зубів можуть з'єднуватися за допомогою:

- цементу (коронки Девіса, Дюваля)

- припою (штифтовий зуб за Річмондом, за Ахмедовим)

В деяких конструкціях штифтових зубів обличкування у вигляді фарфорової фасетки з'єднується з металічною захисною пластинкою за допомогою крампонів або інших механічних ретенційних пристосувань.

Л. В. Ільїна-Маркосян поділяє штифтові зуби залежно від принципу кріплення їх на корені.

1. Штифтовий зуб прилягає своєю коронковою частиною або кореневою захисною пластинкою до поверхні кореня (пластмасові штифтові зуби, стандартні коронки Логана, Девіса)

2. Виступаюча частина кореня зуба покривається захисним кільцем або напівкільцем (штифтовий зуб за Річмондом, за Катцем, за Ахмедовим, за Копєйкіним)

3. Фіксуюча частина штифтового зуба містить вкладку, що закриває вхід до каналу зуба (штифтовий зуб за Ільїною-Маркосян, за Цитриним).

Дата добавления: 2017-01-13