Принцип роботи дозиметричних приладів

ДК-02, ДП-22В, ДЛ-24, ИД-1, ИД-11, ИД-0,2.

Класифікація приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю

За призначенням всі прилади поділяються на такі групи.

Індикатори – найпростіші прилади радіаційної розвідки, за допомогою яких розв'язу­ються задачі виявлення випромінювання і їх орієнтовна оцінка, потужність дози, головним чином β - і γ -випромінювань. За допомогою індикаторів можна встановити, чи збільшується потужність дози, чи, навпаки, зменшується. Ці прилади мають найпростіші електричні схеми із світловою або звуковою сигналізацією. Давачами є газорозрядні лічильники. До цієї групи приладів належать індикатори ДП-63. ДП-63А, ДП-64.

Рентгенометри – призначені для вимірювання потужності дози рентгенівського або
γ- випромінювання. Вони мають діапазон вимірювання від сотих часток рентгена до декількох сот рентген за годину (Р/год). Як давачі в цих приладах застосовують іонізаційні камери або газорозрядні лічильники. До цієї групи належать рентгенометри ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В,
ДП-ЗВ, вимірювачі потужності дози ИМД-1А (1Р,1С)

Радіометри (вимірювачі радіоактивності) – призначені для виявлення і визначення ступеня радіоактивного забруднення поверхонь і повітря, головним чином α- і (β- випро­мінювання). Радіометрами можливе вимірювання і невеликих рівнів γ- випромінювань. Давачами радіометрів є газорозрядні та сцинтиляційні лічильники. До цієї групи належать радіометри ДП-12 базові універсальні, β- γ- радіометр Луч-А, радіометр Тисс радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ.

Дозиметри – призначені для визначення сумарної дози опромінення, яку отримує населення за часзнаходження на зараженій місцевості, головним чином γ- випромінювання. Індивідуальні дозиметри є малогабаритними іонізаційними камерами або фотокасетами з плівкою. Набір, який складається з комплекту камер і зарядно-вимірювального пристрою, називається комплектом індивідуальних дозиметрів. Комплекти індивідуальних дозиметрів:

За типом давачів і характером електричних сигналів, які перетворюються схемою при­ладу, дозиметричні прилади можуть бути розділені на дві групи: прилади,в яких частинки реєструються в торцевих газорозрядних сцинтиляційних лічильниках або лічильниках на фото­опорах та прилади із застосуванням іонізаційних камер.

За визначенням виду випромінювання дозиметричні прилади можна розділити на прилади для визначення γ-випромінювання, β -частинок нейтронного потоку.

Принцип виявлення іонізуючих випромінювань оснований на їх здатності іонізувати речовину середовища, в якому вони розповсюд­жуються. Тобто іонізація є причиною фізичних і хімічних перетворень у речовині. До таких перетворень середовища насамперед належать:

зміна електропровідності газів, рідин, твердих матеріалів; люмінесценція деяких речовин, засвічування фотоплівок; зміни кольору і прозорості.

Для виявлення і визначення іонізуючих випромінювань використовують фотографічні, сцинтиляційні, хімічні та іонізаційний методи.

В сучасних дозиметричних приладах широко розповсюджений іонізаційний метод виявлення і визначення рівня випромінювань. Суть цього методу така. Під дією випромі­нювань в ізольованому об'ємі проходить іонізація повітря (газу). Електрично нейтральні атоми (молекули) повітря (газу) розділяються на позитивні та негативні іони. Якщо в цей об'єм помістити два електроди, до яких прикладена постійна напруга, то між ними виникає електричне поле. За наявності електричного поля в іонізованому повітрі (газі) виникає іонізаційний електричний струм. Вимірюючи електричний струм, можна судити про інтенсив­ність іонізуючих випромінювань.

Прилади, які працюють на основі іонізуючого методу, мають принципово однакову будову. Зокрема, вони містять сприймаючий пристрій (іонізаційна камера або газорозрядний лічильник), підсилювач іонізаційного струму, реєструючий пристрій (мікроамперметр або аналого-цифровий перетворювач), а також джерело живлення (сухі елементи або акумулятори).

Іонізаційна камера – конденсатор, до пластин якого прикладена постійна напруга. Прос­тір між пластинами називається робочим об'ємом камери і майже завжди заповнюється повіт­рям. Якщо відсутні радіоактивні випромінювання, повітря в камері неіонізоване і елек­тричного струму не проводить. При дії радіоактивних випромінювань повітря в камері іонізується і через камеру проходить іонізаційний струм, який пропорційний до потужності дози радіоактивних випромінювань, що діють на іонізаційну камеру. Отже, за іонізаційним струмом можна судити про потужність дози випромінювань, що діють на камеру. Іонізаційна камера використовується в ДКП-50-А, комплектах ДП-22В, ДП-24, ДК-0,2, вимірювачі дози ИД-1, ИД-0.2.

Газорозрядний лічильник – це порожнистий герметичний металевий або скляний циліндр, заповнений зрідженою сумішшю інертних газів (аргон, неон) з деякими домішками, що покращують роботу лічильників (пари спирту). Всередині циліндра вздовж його осі натягнутий тонкий металевий анод, ізольовано від циліндра. Катодом служить металевий кор­пус або тонкий шар металу, нанесений на внутрішню поверхню скляного корпуса лічильника. До металевої нитки і струмопровідного шару (катода) подають електричну напругу. У газорозрядних лічильниках використовують принцип підсилення газового розряду. При відсутності радіоактивних випромінювань вільних іонів в об'ємі лічильника немає, тому в полі лічильника електричного струму також немає. При дії радіоактивних випромінювань в робочому об'ємі утворюються заряджені частинки, а отже, виникає електричний імпульс. Реєструючи кількість імпульсів струму, що виникають за одиницю часу, можна судити про інтенсивність радіоактивних випромінювань. Газорозрядний лічильник використовується в
Д5 А(Б,В), ИМД-1Р(С) та Прип’ять.

Дата добавления: 2017-01-13